18 листопада 2025 року Справа № 160/7075/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняБеседі Г.Р.
за участі:
представника позивача представника відповідача Власенко Л.В. Фіцай Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (52334, Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Адамівка, вул. Лугова (стара назва - Колхозна), буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 36442105) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення
6 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у якій просять:
- визнати неправомірним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0423250713 від 01.07.2024 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у березні 2024 р. у розмірі 1 247 720,00 (один мільйон двісті сорок сім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0423250713 від 01.07.2024 р. є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягають скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 1576/04-36-07-13-04/36442105 від 10.06.2024 р.
Позивач зазначає, що вказані висновки перевірки обґрунтовані взаємовідносинами ТОВ «Унірем-Агро Плюс» з ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) на загальну суму 6 073 604,52 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 1 012 267,42 гривень та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932), на загальну суму 1 412 715,90 в тому числі ПДВ у сумі 235 452,65 гривень.
Позиваче не погоджується, що останнім не надавалися договори поставки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, банківські виписки та сертифікати якості та вказано на нереальність господарської операції і відсутністю у ТОВ «Інтвайр» та ТОВ «Біотех-ком» договорів на поставку добрив, проте при перевірці відповідачем дані документи у позивача взагалі не запитувалися і позивач про такі «порушення» та «відсутність і не надання документів» дізнався зі змісту отриманого акту. Укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтвайр» та ТОВ «Біотех-ком» договори у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо їх змісту, жодне положення зазначених договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушують будь-чиїх прав, а отже є дійсними у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Ухвалою від 10.03.2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
25.03.2025 року відповідач надав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 1576/04-36-07-13-04/36442105 від 10.06.2024 р, та вказав, що перевіркою не підтверджено реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Інтвайр" і ТОВ "Біотех-ком". За результатом господарських операцій ТОВ "Інтвайр" та ТОВ "Біотех-ком" по взаємовідносинам з ТОВ «Унірем-Агро Плюс» здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва, тобто відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Ухвалод від 03.11.2025 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження . Підготовче засідання призначив на 18.11.2025 року.
Ухвалою від 18.11.2025 року суд закрив підготовче провадження та розпочас розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримала позовін вимоги в повному обсязі.
представник відповідача в судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши предавників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс» (ІК в ЄДРПОУ 36442105) зареєстровано 16.04.2009 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Криничанська ДПІ) та зареєстровано за юридичною/податковою адресою: 52334, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Адамівка, вул. Колхозна, буд. 1-Б; основним видом господарської діяльності є: вирощування сільськогосподарських культур (зернові, бобові, технічні культури тощо).
28 лютого 2023 року на підставі Наказу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) № 1947-п від 20 травня 2024 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Унірем-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 36442105) (надалі також - позивач) та направлення на перевірку № 3787 від 21 травня 2024 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Унірем-Агро Плюс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 р. від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 7 135 870,00 гривень, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 4 033 790,00 гривень, з урахуванням періодів формування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
Наказом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 2130-п від 31 травня 2024 року «Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Унірем-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 36442105), термін такої перевірки було продовжено строком на два робочих дні. Копія наказу додається, оригінал знаходиться у відповідача.
За результатами перевірки складено акт № 1576/04-36-07-13-04/36442105 від 10.06.2024 року, у висновку якого зазначено про встановлення порушень: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 247 720,00 грн. та згідно п.200.14 ст.200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2024 р. та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 297 109,00 грн. по декларації з ПДВ за березень 2024 року.
На підставі акту перевірки № 1576/04-36-07-13-04/36442105 від 10.06.2024 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0423250713 від 01.07.2024 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у березні 2024 р. у розмірі 1 247 720,00 гривень;
- податкове повідомлення-рішення № 0423230713 від 01.07.2024 р. про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2024 р. в розмірі 297 109,00 гривень та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.
Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0423250713, № 0423230713 від 01.07.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно із пунктом п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Із наведеного видно, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, суд дослідив факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) на загальну суму 6 073 604,52 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 1 012 267,42 гривень та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932), на загальну суму 1 412 715,90 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 235 452,65 гривень.
Між ТОВ «Унірем-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 36442105) та ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) укладено:
- Договір № КАС-200421 поставки товару від 20.04.2021 р. (поставка добрива рідкі азотні (КАС-32));
- Договір № КРБ-061021 поставки товару від 06.10.2021 р. (поставка карбаміду (марки «Б»).
Так п.1.1. вищезазначених договорів визначено, що «Постачальник (ТОВ «Інтвайр») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ТОВ «Унірем-Агро Плюс») Товар, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар».
Специфікаціями до вищезазначених договорів (п.5) визначено поставку Товару на умовах 100% передоплати.
Реальність та виконання вищезазначених договорів поставок з ТОВ «Інтвайр» підтверджується наступними документами:
1. За Договором КАС-200421 поставки товару від 20.04.2021 р. (поставка добрива рідкі азотні (КАС-32)): специфікація № 3 від 06.10.2021 р. до Договору поставки товару № КАС-200421 від 20.04.2021 р. на суму 930 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 901 від 06.10.2021 р.; видаткова накладна № 1303 від 18.10.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1303 від 18.10.2021 р.; видаткова накладна № 1304 від 19.10.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1304 від 19.10.2021 р.; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 4514 від 07.10.2021 р.; податкова накладна № 1173 від 07.10.2021 р. (з квитанцією на прийняття); специфікація № 4 від 07.10.2021 р. до Договору поставки товару № КАС-200421 від 20.04.2021 р. на суму 930 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 921 від 08.10.2021 р.; видаткова накладна № 1306 від 21.10.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1306 від 21.10.2021 р.; видаткова накладна № 1307 від 24.10.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1307 від 24.10.2021 р.; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 4519 від 08.10.2021 р.; одапткова накладна № 1174 від 08.10.2021 р. (з квитанцією на прийняття); специфікація № 5 від 22.10.2021 р. до Договору поставки товару № КАС-200421 від 20.04.2021 р. на суму 500 001,00 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 1018 від 22.10.2021 р.; видаткова накладна № 1429 від 28.10.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1429 від 28.10.2021 р.; платіжна інструкція № 642 від 25.10.2021 р.; податкова накладна № 1319 від 25.10.2021 р. (з квитанцією на прийняття).
2. За Договором № КРБ-061021 поставки товару від 06.10.2021 р. (поставка карбаміду (марки «Б»): специфікація № 1 від 06.10.2021 р. до Договору № КРБ-061021 поставки товару від 06.10.2021 р. на суму 3 713 603,52 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 900 від 06.10.2021 р.; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 4513 від 07.10.2023 р.; податкова накладна № 1172 від 07.10.2021 р. (з квитанцією на прийняття); видаткова накладна № 1931 від 02.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1931 від 02.12.2021 р.; видаткова накладна № 1934 від 03.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1934 від 03.12.2021 р.; видаткова накладна № 1936 від 04.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1936 від 04.12.2021 р.; видаткова накладна № 1938 від 06.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1938 від 06.12.2021 р.; видаткова накладна № 1940 від 07.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1940 від 07.12.2021 р.; видаткова накладна № 1942 від 08.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1942 від 08.12.2021 р.; видаткова накладна № 1943 від 09.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р1943 від 09.12.2021 р.; видаткова накладна № 2095 від 18.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р2095 від 18.12.2021 р.; видаткова накладна № 2096 від 19.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р2096 від 19.12.2021 р.; видаткова накладна № 2097 від 20.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р2097 від 20.12.2021 р.; видаткова накладна № 2019 від 24.12.2021 р.; товарно-транспортна накладна № Р2019 від 24.12.2021 р.
Крім того між ТОВ «Унірем-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 36442105) та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932) укладений Договір № КАС-200223-1 поставки товару від 20.02.2023 р. (поставка добрив рідких азотних КАС марки КАС).
Пунктом 1.1 договору поставки визначено, що «Постачальник (ТОВ «Біоте-ком») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ТОВ «Унірем-Агро Плюс») Товар, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар».
Специфікаціями до вищезазначених договорів (п.3) визначено поставку Товару на умовах 100% передоплати.
Реальність та виконання вищезазначених договорів поставок з ТОВ «Біотех-ком» підтверджується наступними документами:
1. За Договором № КАС-200223-1 поставки товару від 20.02.2023 р. (поставка добрив рідких азотних КАС марки КАС): специфікація № 1 від 20.02.2023 р. до Договору поставки товару № КАС-200223-1 поставки товару від 20.02.2023 р. на суму 730 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 6 від 20.02.2023 р.; -платіжна інструкція № 1171 від 20.02.2023 р. (про сплату 700 215,90 грн.); одапткова накладна № 7 від 20.02.2023 р.; видаткова накладна № 11 від 20.02.2023 р. (на суму 700 215,90 грн.); товарно-транспортна накладна № 200/211 від 20.02.2023 р.; специфікація № 2 від 15.03.2023 р. до Договору поставки товару № КАС-200223-1 поставки товару від 20.02.2023 р. на суму 712 500,00 гривень, в т.ч. ПДВ; рахунок на оплату № 27 від 15.03.2023 р.; платіжна інструкція № 687 від 16.03.2023 р.; податкова накладна № 26 від 16.03.2023 р.; видаткова накладна № 46 від 19.03.2023 р. (на суму 681 150,00 грн.); товарно-транспортна накладна № 190/46 від 19.03.2023 р.; платіжна інструкція № 183 від 21.03.2023 р. (повернення 31 350, 00 грн.); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 21.03.2023 р. до податкової накладної № 26 від 16.03.2023 р.
Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932) у перевіряємий період.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором, а навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару.
Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932) були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
При цьому відповідач не навів будь-яких посилань на наявність актів податкових органів документальних або зустрічних перевірок підприємств та/або рішень судів, якими було б встановлено відсутність господарських операцій у спірний період.
Також в акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень, щодо визнання укладених правочинів недійсними.
Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.
Також відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.
Вищенаведе доводить, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «Інтвайр» (код ЄДРПОУ 34230377) та ТОВ «Біотех-ком» (код ЄДРПОУ 41253932) сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.
Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного слідує, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладених договорів, надано доказів факту виконання договірних зобов'язань та відповідних розрахунків за укладеними договорами.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 1576/04-36-07-13-04/36442105 від 10.06.2024 року, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зроби висновок, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0423250713 від 01.07.2024 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у березні 2024 р. у розмірі 1 247 720,00 гривень підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, в розмірі 18715,80 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією № 2067 від 04.03.2025 року.
З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову до суду в сумі 18715,80 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 242-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (52334, Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Адамівка, вул. Лугова (стара назва - Колхозна), буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 36442105) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0423250713 від 01.07.2024 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у березні 2024 року у розмірі 1 247 720,00 (один мільйон двісті сорок сім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (вул.Колхозна, буд.1-Б, с.Адамівка, Криничанський район, Дніпропетровська область, 52334, ІК в ЄДРПОУ 36442105) понесені позивачем судові витрати в сумі 18715,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук