13 листопада 2025 року Справа № 640/26986/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняБеседі Г.Р.
за участі:
представника позивача представник відповідача Бакланова М.В. Новогребельський М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРИТЕЙЛ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2021 №0448070707, від 08.06.2021 №0448080707, незаконного прийняття податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач провів фактичну перевірку господарської одиниці магазину-кафетерію «Коло», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2-а, приміщення 300, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платників податків розрахункових операцій.
Проте відповідно до пам'яті РРО за місцем об'єкта господарювання, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2-а, приміщення № 300 всі фіскальні чеки під час продажу у тому числі підакцизної групи товарів оформлюються у відповідності до вимог діючого законодавства та мають у наявності всі обов'язкові та необхідні реквізити, в тому числі назву підакцизного товару, а також необхідні УКТ ЗЕД, тому діяльність ТОВ «Арітейл» не містить будь-яких порушень норм п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, до акту перевірки не надано в якості доказу копію вказаного фіскального чеку, яким би підтверджувався продаж вказаного товару.
Таким чином, на думку позивача, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами у справі.
03.11.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та обґрунтовує це тим, що за розглядом матеріалів перевірки до ТОВ «Аритейл» застосована штрафна санкція на суму 5100,00 грн за проведення платником податків розрахункової операції без використання режиму попереднього програмування найменування підакцизного товару та коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Також, згідно із фіскальним чеком від 20.04.2021 №590806, платником податку здійснено продаж алкогольного напою попри обмеження встановлених рішенням №1529/5593, яке встановлює заборону продажу алкогольних напоїв на території м. Києва, за що до позивача застосовані штрафні санкції на суму 6800,00 грн.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Законом України від 13.12.2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/26886/21.
13.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/26886/21.
13.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподіллено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. та передано на розгляд 14.02.2025 року.
Ухвалою від 18 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу №640/26886/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою від 19 червня 2025 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 15 липня 2025 року 11-00 год.
Суд переніс розгляд справи на 05.08.2025, 04.09.2025.
Ухвалою від 04.09.2025 суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 640/26986/21 та розпочав розгляд справи по суті. Призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 23 вересня 2025 року о 14:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечував.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши представників сторін, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АРІТЕЙЛ» зареєстровано, як платник податку із індивідуальним податковим номером: 411350026567 та знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління ДПС у м. Києві.
11 травня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві про проведення фактичної перевірки №3598-а від 29.04.2021 р. «Про проведення фактичних перевірок», Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про державні регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального», постанови Правління Національного Банку України № 637 від 15.12. 2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та постанови Правління Національного Банку України № 148 від 29.12.2017 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину-кафетерію «КОЛО», шо розташований за адресою: м. Київ, ул. Драгоманова, 2-А, приміщення 300, Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платникам податків розрахункових операцій, в тому числі, порядок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 0966/26/15/07/41135005 від 11.05.2021 року.
На підставі складеного акту Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2021 р. № 0448070707 про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» п. 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадське харчування та послуг» та застосована відповідальність передбачену пунктом 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у сфері торгівлі, громадського харчування послуг» у розмірі 5100, 00 грн та податкове повідомлення - рішення про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилове коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електроні сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями та застосовано штрафну санкцію передбачену ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, шо використовується в електронних сигарет та пального» у розмірі 6800, 00 грн.
Не погодившись з прийнятими податковим повідомленнями рішеннями ТОВ «АРІТЕЙЛ» оскаржило їх в адміністративному порядку, за результатами розгляду якого Державна податкова служба України прийняла рішення від 19.08.2021 року за № 19061/6/99-00-06-03-02-06 та № 19049/6/99-00-06-03-02-06, якими у задоволенні скарг товариства відмовлено.
ТОВ «АРІТЕЙЛ» не погоджується з прийняттям оскаржуваних податкових-рішень від 08.06.2021 №0448070707, від 08.06.2021 №0448080707, що і зумовило позивача на звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як уже вказував суд, фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2021 року № 3598-а, у якому правовою підставою для її проведення зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4.).
Абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Надаючи тлумачення пункту 80.2 статті 80 ПК України Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 справа №420/9909/23 висловив правову позицію, за якою правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Аналізуючи підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України судова палата Верховного Суду в згаданій справі №420/9909/23 зазначила, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою цією нормою, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Судова палата Верховного Суду вказала, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Судова палата Верховного Суду звернула увагу, що застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 08.09.2021 справа №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 справа №280/1367/20; від 01.12.2021 справа №400/1646/20; від 06.07.2022 справа №815/5551/14, від 24.05.2023 справа №560/2210/19, від 22.02.2022 справа №420/12859/21, від 15.04.2022 справа №160/5267/21, від 27.04.2022 справа №140/1846/21, від 28.10.2022 справа №600/1741/21-а, від 28.12.2022 справа №160/14248/21, від 28.12.2022 справа №420/22374/21, від 23.12.2023 справа №160/20112/21, від 23.02.2023 справа №600/1402/22-а тощо.
Проаналізувавши наведену судову практику, Судова палата Верховного Суду в постанові від 26.03.2024 справа №420/9909/23 зазначила, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його "істотності" чи "не істотності". Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
У цій справі судова палата Верховного Суду акцентувала увагу на наявності істотної різниці в критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Судовою палатою Верховного Суду сформульовано правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначений в наказі ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2021 року № 3598-а, є належною підставою для проведення фактичної перевірки позивача, який здійснює розрахункові операції, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій.
При цьому суд ураховує, що за наведеною практикою Верховного Суду не є обов'язковим зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки змісту інформації та в чому могло полягати порушення та, на думку суду, не є істотним недоліком, який може бути підставою для висновку про незаконність проведення перевірки і, як наслідок, для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки підставою для проведення перевірки є відповідний наказ, якому суд надав правову оцінку.
На виконання п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За визначенням, що міститься у п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як зазначалось вище, відповідач встановив порушення проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму програмування, зокрема відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізується із застосуванням РРО, що унеможливлює однозначно ідентифікувати споживчі якості реалізованого товару, чим порушено вимоги п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до приписів п.1, 2, 11, 12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, зокрема, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі трьохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Пунктом 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13), визначено, що обов'язковими реквізитами фіскального касового чеку на товари (послуги), є: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику "Типи об'єктів оподаткування" та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери "ПН" (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери "ІД" (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);
загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 23); до сплати (рядок 24); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).
За відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення № 13).
Таким чином, у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовується відповідальність у вигляді фінансових санкцій, передбачених пунктом 7 статті 17 №265/95-ВР триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100,00 грн).
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства можна зробити висновок, що до платника податків можуть бути застосовані штрафні санкції у разі відсутності хоча б одного із елементів із переліку, передбаченого п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 ВР від 06.07.1995.
Як стверджує відповідач, при продажу ТВЕНів «HEETS Teak Selection» «HEETS TROPICAL SWIFT» вартістю 60 грн згідно з фіскальними чеками від 20.04.2021 №590807, 590827 ТОВ «Аритейл» у фіскальних чеках замість коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2403999010 зазначений неправильний код 2403999000.
Відповідно до п.3 ст. З Закону України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням введено код УКТ ЗЕД 2403999010.
Однак, до матеріалів справи відповідача не долучив вищевказані чеки, на які він посилається у своєму відзиві.
Натомість в матеріалах справи наявний чек № 275 від 11.05.2021 року (перевірку проведено 11.05.2021 року) магазину «Коло» за адресою м. Київ, вул. Драгоманова, 2а, приміщення 300 стосовно купівлі «НЕЕТS Yellow Label» TBE H_sticks на суму 60,00 грн, де вказаний код УКТ ЗЕД 2403999010, що відповідає вимогам п.3 ст. З Закону України «Про митний тариф України».
Наведене вище спростовує доводи відповідача, викладені в акті перевірки та, які були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 08.06.2021 року № 0448070707, а також наявні в матеріалах справи документи є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження відсутності порушення норм п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому суд робить висновок про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2021 року № 0448070707.
Стосовно порушення встановленого ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд встановив таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР ( далі - Закон № 481/95-ВР).
Частиною 2 ст.16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Рішенням Київської міської ради від 27 вересня 2018 року № 1529/5593 прийнятим на VI сесії VIII скликання «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», зокрема пунктом 1, вирішено суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години.
Згідно з частиною 3 пункту 44 Регламенту Київської міської ради, який затверджений рішенням від 7 липня 2016 року № 579/579 «Про Регламент Київської міської ради», рішення Київради, які мають індивідуальну дію, набирають чинності з моменту їх прийняття, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті 44 Регламенту.
Рішення Київради нормативно-правового характеру підлягають офіційному оприлюдненню шляхом опублікування у газеті Київради «Хрещатик» не пізніше тридцяти днів з моменту їх прийняття та набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Київрадою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Рішення Київської міської ради від 27 вересня 2018 року № 1529/5593, яке містить обмеження щодо продажу алкогольних напоїв в певний час доби (далі - рішення № 1529/5593), офіційно оприлюднене в газеті «Хрещатик» в номері 115 (5166) від 24 жовтня 2018 року. Факт такого оприлюднення сторонами не оспорюється та визнається.
Відповідно до п. 1.5 вказаних Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 219 від 24.07.2002 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). При цьому Правилами передбачено, що вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Згідно з п. 1.7. «Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» затверджені наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 219 режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно.
Відповідно до п. 44-11 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення заборони продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений час доби в межах території відповідної адміністративно - територіальної одиниці .
Тобто заборона продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових з 23-ої години вечора до 10-ої години ранку не розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в закладах ресторанного господарства.
З матеріалів справи слідує, що господарська одиниця ТОВ «АРІТЕЙЛ» магазин-кафетерій «КОЛО», що розташований у м. Києві по вул. Драгоманова, 2-А, приміщення 300 є об'єктом оподаткування саме, як магазин- кафетерій та підпадає під ознаки закладів ресторанного господарства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» та Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація». ДСТУ 4281:2004, а саме: магазин-кафетерій доготовляє, продає і організовує споживання закупних товарів, має в наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, у магазині-кафетерії організоване окреме місце для вживання їжі та напоїв споживачами.
З урахуванням вищенаведеного, діяльність ТОВ «АРІТЕЙЛ» не містить будь-яких порушень норм ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та рішення Київської міської ради № 1529/5593 від 27.09.2018 року.
Відтак податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 № 0448080707 за порушення позивачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що не базується на вимогах закону.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд зробив висновок про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як видно з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 6810,00 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 242-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення від 08.06.2021 №0448070707,
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення від 08.06.2021 №0448080707.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) витрати по судовому збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313) у розмірі 6810,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук