26 листопада 2025 рокуСправа №160/14307/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03 квітня 2025 року № 045650015929 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 наступні періоди трудової діяльності: 03.08.1981 по 01.09.1981 та з 03.02.1992 по 30.03.1992, з 21.04.1992 по 01.02.1993, з 01.01.1992 по 18.01.1992, з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002, які підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.07.1981, період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-ох річного віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком, тому й звернулася з цим позовом до суду.
Справі за цим позовом присвоєно №160/14307/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він вказує, що не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач не має достатнього страхового стажу. При цьому відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи 03.08.1981 по 01.09.1981, з 03.02.1992 по 30.03.1992, з 21.04.1992 по 01.02.1993 через недоліки у трудовій книжці, періоди роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 18.01.1992, з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002, а також період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки не підтверджене дошлюбне прізвище матері. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позов.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 (позивач) 23.07.2025 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач) від 03.04.2025 №045650015929 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні, серед іншого, зазначено таке.
Звернення за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.03.2025.
Вік заявниці 61 рік 9 місяців.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років - за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 - не менше 30 років; після досягнення віку 63 років - за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 15 років.
Відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Відтак, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Страховий стаж особи становить 21 рік 6 місяців 5днів. Працює.
За доданими документами до заяви до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки запис про внесення зміни прізвища здійснено з порушенням Інструкції: документ, на підставі якого зроблено зміну не містить дату видачі та відсутня печатка. Долучена довідка про шлюб (Антипчук-Рюмкина - рос. мов.) від 04.02.2005 року №14 не містить підпису спеціаліста, що передбачено встановленою формою довідки.
Аналізуючи записи трудової книжки неможливо рахувати до страхового стажу періоди роботи:
- з 03.08.1981 по 01.009.1981, оскільки між датою наказу на звільнення (21.03.1992) та датою звільнення значний проміжок часу;
- з 03.02.1992 по 30.03.1992, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення;
- з 02.04.1992 по 01.02.1993, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не придатна для читання. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію установ (за необхідності).
- з 01.01.1992 по 18.01.1992, з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002 - робота на території російської федерації.
Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-ох річного віку, оскільки не підтверджено дошлюбне прізвище матері ( ОСОБА_3 ).
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч. 1 ст. 26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч. 2 ст. 26).
Як видно з паспорта позивача серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, 60-ти років позивач досягла у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивач повинна мати 30 років страхового стажу.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вбачається, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач мала 21 рік 6 місяців 5 місяців.
Відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи:
- з 03.08.1981 по 01.009.1981, оскільки між датою наказу на звільнення (21.03.1992) та датою звільнення значний проміжок часу;
- з 03.02.1992 по 30.03.1992, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення;
- з 02.04.1992 по 01.02.1993, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не придатна для читання;
- з 01.01.1992 по 18.01.1992, з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002 - робота на території російської федерації;
- період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-ох річного віку, оскільки не підтверджено дошлюбне прізвище матері ( ОСОБА_3 ).
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з-поміж іншого, містить такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
Крымский завод пигментной двуокиси титана имени 50-летия СССР
1) 03.08.1981 Принята машинистом пневматического и гидравлического перегружателя по 3 разряду цеха сернокислого алюминия и жидкого стекла производства пигментной двуокиси титана.
2) 19.10.1981 Переведена аппаратчиком дозирования по 3 разряду цеха красных железоокисных пигментов.
3) 01.09.1981 Уволена по ст. 38 КЗоТ УССР (Расп. 132 от 2/ 03.82г.).
АСШ №4
17) 03.02.1992 Принята рабочей по уборке служебных помещений.
18) 30.03.1992 Уволена по собственному желанию.
19) 2.04.1992 Принять на работу в качестве уборщицы служебных помещений АСШ №2.
20) 1.02.93 Уволена с занимаемой должности по собственному желанию.
Чарская средняя школа
21) 17.11.1993 Принята гардеробщицей.
22) 08.04.1994 Уволена по ст. 31 КЗоТ РФ по уходу за ребенком до достижения возраста 14 лет.
Чарская средняя школа
23) 11.05.1994 Принята гардеробщицей.
24) 01.08.1994 Уволена по ст. 31 КЗоТ РФ (собственное желание).
АО «Чара»
25) 30.08.1994 Принята уборщицей административного здания.
26) 25.02.1997 Уволена по ст. 31 КЗоТ РФ по уходу за ребенком до 14 лет.
АО «Чара»
27) 15.06.1998 Принята временно уборщицей на х/пекарню.
28) 15.07.1998 Переведена пекарем.
29) 16.08.1998 Уволена как временно принятая.
ЗАО «Чара»
30) 26.10.1998 Принята временно на 2 месяца помощником пекаря.
31) 21.06.1999 Уволена по ст. 31 КЗоТ РФ по собственному желанию.
Каларское райно
32) 1.07.1999 Принята сторожем-кочегаром временно.
33) 08.10.1999 Уволена с работы как временно принятая.
Закрытое акционерное общество «Чара»
14) 16.08.2000 Принята временно пекарем.
15) 26.10.2000 Переведена пекарем постоянно.
16) 13.03.2002 Уволена по ст. 80 КЗоТ (собственное желание).
Таким чином, записами в трудовій книжці позивача підтверджується робота позивача у вказані періоди.
Поряд з цим, в оскаржуваному рішенні органів пенсійного фонду зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03.08.1981 по 01.09.1981 оскільки між датою наказу на звільнення (21.03.1992) та датою звільнення значний проміжок часу; з 03.02.1992 по 30.03.1992, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення; з 02.04.1992 по 01.02.1993, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не придатна для читання.
Суд зазначає, що пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу вказаних вище періодів роботи позивача у зв'язку з недоліками у трудовій книжці, є протиправною, тому періоди роботи позивача, тому періоди роботи позивача з 03.08.1981 по 01.09.1981, з 03.02.1992 по 30.03.1992, з 02.04.1992 по 01.02.1993 мають бути зараховані до її страхового стажу.
Також відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002 у зв'язку з прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», яким зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Суд зазначає, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до пункту 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж набутий ним до ухвалення відповідних рішень.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Отже, періоди роботи позивача з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.03.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Згідно зі свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , матір'ю якої вказана ОСОБА_3 .
Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, оскільки не підтверджено дошлюбне прізвище матері ( ОСОБА_3 ).
Проте, суд указує, що в матеріалах справи наявна довідка про укладення шлюбу №14, видана 04.02.2005. У вказаній довідці зазначено, що в архіві Управління ЗАГС Читинської області - Каларський район наявний запис акту про укладення шлюбу між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 №14 від 07.04.1989 по відділу ЗАГС Виконкому Каларської Ради народних депутатів Читинської області. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_6 , дружині - ОСОБА_6 . Вказаний шлюб розірваний.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що період догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позовна заява у цій справі підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладені норми та задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03 квітня 2025 року № 045650015929 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.08.1981 по 01.09.1981, з 03.02.1992 по 30.03.1992, з 21.04.1992 по 01.02.1993, з 17.11.1993 по 08.04.1994, з 11.05.1994 по 01.08.1994, з 30.08.1994 по 25.02.1997, з 15.06.1998 по 16.08.1998, з 26.10.1998 по 21.06.1999, з 01.07.1999 по 08.10.1999, з 16.08.2000 по 13.02.2002, та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).
Суддя Н.В. Кучугурна