27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/5456/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 24 січня 2018 року №94/в; скасування наказу від 24 січня 2018 року №94/в про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що із витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення від 13 березня 2025 року позивачу стало відомо про включення його до вказаного реєстру у зв'язку з наявністю дисциплінарного корупційного проступку, а саме порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» за невчасне подання щорічної декларації за 2016 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, накладеного на підставі наказу від 24 січня 2018 року №94/в. Однак, позивач стверджує, що про прийняття щодо нього спірного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, йому не було відомо.
При цьому, представником позивача було надіслано адвокатський запит з метою отримання від відповідача належним чином завіреної копії особової справи позивача. Однак, відповідач повідомив, що у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, з метою запобігання витоку службової інформації, експертною комісією СДЗ ГУНП в області було прийнято рішення про знищення документів тимчасового зберігання шляхом спалення.
У свою чергу, позивач вказує, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року у справі №161/13803/17, постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року щодо визнання позивача винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відтак, на думку позивача, у зв'язку з відсутністю вини у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, у відповідача були відсутні підстави для прийняття наказу від 24 січня 2018 року №94/в.
Крім того, позивач вказує, що несвоєчасне подання щорічної декларації за 2016 рік могло бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування у випадку надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства. Проте, відповідач не надав докази повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно затвердженого Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, згідно рішення НАЗК від 06 вересня 2016 року №19.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом діяв не у межах повноважень, що визначені законом, а спірний наказ ГУНП у Волинській області про оголошення догани ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову (а.с.43-49) з тих мотивів, що на підставі подання Волинської обласної прокуратури видано наказ ГУНП у Волинській області від 19 грудня 2017 року №1961 та проведено службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни та вимог фінансового контролю начальником сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що 08 вересня 2017 року працівниками Волинського управління ДВБ Національної поліції України, на виконання Антикорупційної програми Національної поліції України на 2017 рік встановлено факт можливого порушення вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», начальником СРПП №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу пошті Головного управління Національної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 будучи уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особою без поважних причин, несвоєчасно (до 01 травня) подав щорічну декларацію особи за 2016 рік, тим самим порушив вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».
08 вересня 2017 року працівниками Волинського управління ДВБ Національної поліції України відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, який було надіслано до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Відповідач вказує, що працівниками Волинського управління ДВБ Національної поліції України впродовж серпня - вересня 2017 року проведено моніторинг Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яким встановлено, що будучи начальником CPПП № 1 Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 декларацію за 2016 рік подав несвоєчасно, а саме 27 липня 2017 року, хоча останній мав реальну можливість подати декларацію. Будь-які поважні причини для несвоєчасного подання декларації у ОСОБА_1 , відсутні.
З пояснення наданого в рамках проведення службового розслідування ОСОБА_1 вбачається, що він дійсно не вчасно подав декларацію за 2016 рік до державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки не розібрався у функції реєстру, однак послався на те, що за рішенням суду він не визнаний винним.
Так, 23 березня 2017 року ОСОБА_1 успішно зареєструвався в Єдиному Держаному Реєстрі декларацій, після чого зайшов в даний Реєстр та розпочав заповнення чорнового варіанту електронної декларації. Проте, по закінченню складання декларації ОСОБА_1 її зберіг в розділі чернетки та вийшов із системи, не подавши свою декларацію на офіційний веб-сайт НАЗК. Після цього він не перевіряв наявність декларації у реєстрі. В подальшому лише 27 липня 2017 року ОСОБА_1 подав декларацію за 2016 рік.
Таким чином, в ході проведеного службового розслідування, факт порушення фінансового контролю та службової дисципліни під час декларування особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічної декларації особи за 2016 рік) старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , частково підтверджується, тому останній своїми діями допустив дисциплінарний проступок, за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
За результатами службового розслідування начальником ГУНП у Волинській області було прийняте рішення, що за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у несвоєчасному (до 01 травня) поданні декларації за 2016 рік уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особою без поважних причин та недбалому ставленні до виконання своїх основних обов'язків, начальникові сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , оголосити сувору догану, про що був виданий наказ ГУНП у Волинській області від 24 січня 2018 року №94/в.
З приводу складеного відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач вказує, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани стало порушення ним саме службової дисципліни, а не вчинення адміністративного правопорушення чи складання щодо нього протоколу, а відтак керівництвом ГУНП у Волинській області не досліджувались питання наявності чи відсутності вчинення поліцейським адміністративних правопорушень, а тільки надавалась правова оцінка наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовують можливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, зокрема, у період з 22 грудня 2016 року по 20 березня 2020 року на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 (а.с.23-29).
На підставі наказу ГУНП у Волинській області від 19 грудня 2017 року №1961, розглянувши подання прокуратури Волинської області щодо можливого порушення службової дисципліни та вимог фінансового контролю начальником сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 було проведено службове розслідування.
Крім того, 08 вересня 2017 року у Луцький міськрайонний суд Волинської області було надіслано адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 для розгляду та прийняття рішення щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року у справі №161/13803/17 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн (а.с.11-12).
Разом з тим, постановою Волинського апеляційного суду від 17 листопада 2017 року постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.14-16).
22 січня 2018 року начальником ГУНП у Волинській області було затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення вимог фінансового контролю працівником Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП в області, яким вирішено службове розслідування закінчити. За порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у несвоєчасному (до 01 травня) поданні декларації за 2016 рік уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особою без поважних причин та недбалому ставленні до виконання своїх основних обов'язків, начальникові сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану (а.с.51-56).
Так, у висновку службового розслідування зазначено, що працівниками Волинського управління ДВБ Національної поліції України впродовж серпня-вересня 2017 року проведено моніторинг Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яким встановлено, що будучи начальником СРПП №1 Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 декларацію за 2016 рік подав несвоєчасно, а саме 27 липня 2017 року.
24 січня 2018 року наказом ГУ НП у Волинській області №94/в, за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у несвоєчасному (до 01 травня) поданні декларації за 2016 рік уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особою без поважних причин та недбалому ставленні до виконання своїх основних обов'язків, начальникові сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
13 березня 2025 року представник позивача звернувся в ГУНП у Волинській області з адвокатським запитом у якому просив надати копію особової справи ОСОБА_1 (а.с.17).
Листом від 19 березня 2025 року ГУНП у Волинській області повідомило представника про неможливість надати копію наказу ГУНП у Волинській області від 24 січня 2018 року №94/в та підтвердити факт ознайомлення з ним ОСОБА_1 , оскільки у зв'язку із введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з метою запобігання витоку службової інформації, експертною комісією СДЗ ГУНП в області було прийнято рішення про знищення документів тимчасового зберігання шляхом спалення (акт ГУНП знищення від 24 лютого 2022 року №70/05/11-2022, акт вилучення та знищення документів Луцького районного управління поліції від 01 березня 2022 року №3259//50/01-2022) (а.с.18).
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в ГУНП у Волинській області із заявою, у якій просив скасувати наказ ГУНП у Волинській області від 24 січня 2018 року №94/в (а.с.19).
Листом від 25 квітня 2025 №62703-2025 позивача повідомлено про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу (а.с.22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
Положеннями частини першої статті 17 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону №580-VIII).
Згідно з положеннями частини першої статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до преамбули якого, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Разом з цим, в силу положень пункту 9 Закону України від 23 грудня 2015 року №901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Вимогами частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230, яка була чинною на час проведення службового розслідування щодо позивача).
Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 Інструкції №230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Пунктом 8.3 Інструкції №230 передбачено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Згідно з пунктом 8.4 Інструкції №230 у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Натомість правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону №1700-VII визначено, що спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Відповідно до частин другої, третьої статті 65 Закону №1700-VII особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «з» статті 3 Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яке затверджено рішенням НАЗК від 10 червня 2016 року №3 Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
При цьому, суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року №1975-VIII продовжено до 1 травня 2017 року строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 49 Закону №1700-VII визначено, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Відповідно до частини першої статті 8, пункту 5 частини першої статті 12, статті 49 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК затверджено Порядок перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, рішенням від 06 вересня 2016 року №19 (далі - Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру перевірки державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами публічного права (органами, в яких працює (працював або входить чи входив до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах) суб'єкт декларування (далі - відповідний орган)) факту подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), а також процедуру повідомлення відповідним органом Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій. Перевірка факту подання відповідно до Закону декларацій особами, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 3 Закону, здійснюється у порядку, визначеному Національним агентством.
Пунктом 3 Порядку визначено, що перевірка факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції відповідного органу, або інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний підрозділ (особа)), визначений керівником органу.
Пунктами 5, 6 Порядку передбачено, що відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб'єкти декларування, перевіряє факт подання декларацій шляхом пошуку та перегляду інформації в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.
У випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб'єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб'єкти декларування, повідомляє про це Національне агентство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1), надсилається на адресу електронної пошти, зазначену на офіційному веб-сайті Національного агентства, та засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
Зазначене повідомлення надсилається відповідним органом окремо за кожним фактом такого неподання чи несвоєчасного подання.
З матеріалів справи встановлено, що приймаючи наказ від 24 січня 2018 року №94/в відповідач вказав, що за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у несвоєчасному (до 01 травня) поданні декларації за 2016 рік уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особою без поважних причин та недбалому ставленні до виконання своїх основних обов'язків, начальникові сектору реагування патрульної поліції №1 Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
У той же час, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним, оскільки з аналізу Закону №1700-VII вбачається, що обов'язками працівника поліції слід вважати забезпечення реалізації завдань, поставлених перед поліцією суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, несвоєчасне подання щорічної декларації за 2016 рік позивачем могло бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування у випадку надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства.
Дисциплінарне стягнення відповідно до частини другої статті 65 Закону №1700-VII застосовується у випадку незастосування судом до особи, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, покарання або не накладення на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №1440/2177/18 та від 10 червня 2020 року у справі №560/1779/19.
Суд зазначає, що на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року № 1 Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Законом №1700-VII, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.
Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-VII тощо.
Разом з тим, в матеріалах даної справи відсутні докази повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно затвердженого Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, згідно рішення НАЗК від 06 вересня 2016 року №19.
Висновком службового розслідування від 22 січня 2018 року підтверджується той факт, працівниками Волинського управління ДВБ Національної поліції України впродовж серпня-вересня 2017 року проведено моніторинг Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яким встановлено, що будучи начальником СРПП №1 Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 декларацію за 2016 рік подав несвоєчасно, а саме 27 липня 2017 року.
Однак, слід зазначити, що вищевказані положення законодавства не наділяють органи Національної поліції України повноваженнями щодо проведення службового розслідування з приводу порушення службової дисципліни, що виразилось у несвоєчасному поданні щорічної декларації за 2016 рік позивачем.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №0740/1045/18.
Крім того, Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновків, що позивач, будучи на займаній посаді повинен дотримуватись морально-етичних норм та вимог службової дисципліни, встановлених для працівників національної поліції.
Проте, відповідачем не враховано співмірність ступеню тяжкості вчиненого позивачем проступку чи заподіяння ним шкоди його протиправною поведінкою, наслідками такої поведінки; вчинений проступок позивача не відповідає застосованому до нього дисциплінарному стягненню.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом діяв не у межах повноважень, що визначені законом, а наказ ГУНП у Волинській області від 24 січня 2018 року №94/в про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року у справі №161/13803/17 скасовано постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 , а провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 зробив усі належні дії аби подати декларацію вчасно, однак, через недбалість, не виконав належним чином свій обов'язок, тим самим допустив дисциплінарний проступок, оскільки із аналізу змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що суд апеляційної інстанції робив висновок про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Щодо позовної вимоги позивача визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом, суд зазначає наступне.
Так, статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
Отже, чинним законодавством імперативно покладено обов'язок на відповідача забезпечити належне ознайомлення особи, притягнутої до дисциплінарної відповідальності, із наказом про накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували доведення змісту оскаржуваного наказу до відома позивача під підпис, як цього вимагає стаття 14 Дисциплінарного статуту. Також відповідач не надав доказів складання акту про відмову від ознайомлення чи інших документів, що підтверджували б вчинення ним дій, спрямованих на виконання зазначеного обов'язку.
Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував тверджень позивача про те, що він не був ознайомлений з оскаржуваним наказом, та не навів будь-яких обґрунтованих пояснень щодо причин невиконання вимог статті 14 Статуту.
Разом з тим, статтею 77 КАС України передбачено, що саме відповідач зобов'язаний довести правомірність своїх дій або бездіяльності, чого виконано не було.
Таким чином, відсутність доказів ознайомлення позивача з наказом про звільнення від 24 січня 2018 року № 94/в свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Відтак зазначена позовна вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач не довів правомірність своїх дій щодо видання оскаржуваного наказу, а також не підтвердив належними та допустимими доказами відсутність протиправної бездіяльності, що полягала у не ознайомленні ОСОБА_1 із зазначеним наказом у спосіб, визначений законодавством.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 24 січня 2018 року №94/в та визнання протиправним та скасування наказу від 24 січня 2018 року №94/в про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1211,20 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 02 червня 2025 року №0.0.4393626472.1 (а.с.38).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 24 січня 2018 року №94/в.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 24 січня 2018 року №94/в про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк