Справа № 526/1526/25 Номер провадження 22-ц/814/3624/25Головуючий у 1-й інстанції Черков В.Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
20 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року у справі за позовом Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Нижньосульський», про відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року прокурор звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 09 квітня 2024 року відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого останній здійснював вилов риби за допомогою дерев'яною човна та сітки.
В подальшому, було відкрито кримінальне провадження, в межах якого при проведенні судової інженерно-екологічної експертизи було встановлено, що незаконними діями відповідача заподіяно шкоду в наслідок незаконного вилову риби в сумі 96187,52 грн, що є незначною шкодою.
Добровільно вказаний розмір спричиненої шкоди відповідачем не відшкодовано. З урахуванням цього, просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Оржицької сільської ради суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у вказаному розмірі, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року позов Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа Національний природний парк «Нижньосульський», про відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Оржицької сільської ради суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 96187,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 3028,00 грн.
Рішення суду обґрунтовано доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року його в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки матеріали справи не містять доказів вини та не доведено нанесення шкоди державі.
Відповідач акцентує увагу, що не скоював адміністративне правопорушення передбаченого статтею 91 КУпАП, а в рамках кримінального провадження за частиною 1 статті 249 КК України, його було допитано в якості свідка.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Звертає увагу, що твердження відповідача, що він не здійснював вилов риби не відповідає дійсності, оскільки цей факт ним був підтверджений в поясненнях, що маються в протоколі про адміністративне правопорушення, а висновками експертизи № 585/24-23 від 15 жовтня 2025 року встановлено розмір шкоди, яка була завдана в наслідок незаконного вилову риби.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача - адвокат Стахурлов І.І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор Максивова В.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники процесу були належним чином повідомленими про розгляд у справі в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2024 року серія НС № 000924 ОСОБА_1 09 квітня 2025 року о 16 годині на річці Сула поблизу с. Чутівка Лубенського району на території Національного природного парку «Нижньосульський» (далі - НПП «Нижньосульський») ловив рибу в заборонений нерестовий період за допомогою саморобного дерев'яного човна та саморобної сітки, незаконно виловив рибу «лящ» у кількості 11 штук вагою 14 кг, чим порушив пункт 3.8 Режиму використання водних живих біоресурсів та пересувних плавзасобів у межах території НПП «Нижньосульський».
З розрахунку збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства у межах території НПП «Нижньосульський» від 09 квітня 2024 року вбачається, що їх розмір складає 95187,52 грн.
Крім того, довідкою НПП «Нижньосульський» також встановлено, що розмір спричиненої шкоди складає 96187,52 грн.
З висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 15 жовтня 2024 року № 585/24-23 вбачається, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову риби 09 квітня 2024 року на річці Сула поблизу с. Чутівка Лубенського району Полтавської області, становить 96187,52 грн, шкода не являється істотною.
Апеляційним судом встановлено, що постановою судді Оржицького районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року у справі № 543/696/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 91 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Конфісковано на користь держави: сітку месинову, довжиною 30 м, висотою 1,5 м, розміром вічка 70*70 мм, човен дерев'яний, довжиною 4 м, весло дерев'яне, довжиною 1,8 м.
Незаконно добуту рибу «Лящ» в кількості 11 шт. вирішено знищити.
Позиція апеляційного суду
Щодо правових підстав представництва прокурором інтересів держави
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб'єктів, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до частини 4 статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
В силу положень частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Зазначені вимоги у даній справі дотримано та обґрунтовано підстави для реалізації прокуратурою права вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно зі статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування статті 22 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, така позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 537/1/23.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів у цій справі покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зробила правові висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування чи знищення об'єктів тваринного світу, пошкодження або знищення їх жител та споруд, місць перебування і розмноження; установлено, що індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами проводиться згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що додається.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач порушив законодавство про охорону навколишнього природного середовища шляхом незаконного добування водних живих ресурсів, чим спричинив матеріальну шкоду в розмірі 96187,52 грн, яка доведена належними та допустимими доказами та підлягає стягненню з відповідача.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно та всебічно перевірив докази надані сторонами.
Відповідно підпункту 3.15, пункту 6.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15 лютого 1999 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 28 квітня 1999 року за № 269/3562, заборонений лов водних живих ресурсів із застосуванням, зокрема, промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань; застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування в повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення цих Правил рибальства.
Відомостей про відшкодування шкоди на момент розгляду справи в суді матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та заподіяння внаслідок цього збитків водним ресурсам НПП «Нижньосульський», дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку повністю відшкодувати шкоду, завдану незаконним виловом водних біоресурсів.
При цьому судом надана належна правова оцінка розрахунку завданої шкоди, який проведений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575 та не спростований відповідачем.
Твердження скаржника, щодо недоведеності його вини у незаконному вилові риби спростовується матеріалами справи в їх сукупності та зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.10) де в графі «Пояснення особи щодо якої складено протокол по суті правопорушення» відповідач визнав, що здійснював вилов риби в заборонений період з дерев'яного човна заборонним знаряддям та підтвердив кількість виловленої риби, а саме 11 штук, а також власноручно написаними поясненнями відповідача (а.с.13), де останній також підтвердив факт вилову риби та обставини вчинення нам адміністративного правопорушення.
В постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року (справа №541/307/17) зазначено, що громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, що понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко