Іменем України
26 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 705/2159/19
провадження № 22-ц/4809/1408/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливода Олена Петрівна,
заінтересована особа - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 30 червня 2025 року у складі судді Сивоконя С. С. і
Короткий зміст вимог скарги
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою та просила визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області № 705/2159/19 від 02.04.2025 про визнання незаконним та скасування наказу від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго», неправомірною.
Скарга мотивована тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго»; стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
24 квітня 2025 року ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області № 705/2159/19 від 02.04.2025.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О. П. відкрито виконавче провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД та надано боржнику 3 дні для виконання рішення суду, проте, боржник ухиляється від негайного виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025.
30.05.2025 представником стягувача подано заяву до державного виконавця з проханням звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ПП «Центр-Монтаж-Енерго» за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду від 17.03.2025.
Станом на 19.06.2025 р. державним виконавцем Паливодою О. П. заяву від 30.05.2025 проігноровано та відповідь в порядку та строки передбачені законом не надано.
Заявник вважала, що державний виконавець чинить бездіяльність щодо невиконання пункту 3 частини 2, пункту 19 частини 3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження», не виконує покладені на неї цим законом функції, затягує виконавче провадження чим фактично сприяє боржнику в ухиленні від виконання рішення суду, як наслідок, звернулась до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 30 червня 2025 року в задоволені скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що як станом на дату подачі скарги до суду так і станом на час постановлення ухвали місячний термін для розгляду заяви стягувача не сплинув, а тому суд першої інстанції не вбачав протиправної бездіяльності державного виконавця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 30.06.2025 та ухвалити нову постанову про задоволення скарги про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з примусового виконання виконавчого листа № 705/2159/19, виданого Шполянським районним судом Черкаської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, а висновки суду першої інстанції за результатами розгляду справи не відповідають обставинам справи, також вказують на неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Дія ЗУ «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлених, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження».
Висновки суду першої інстанції про відсутність і діях головного державного виконавця Паливоди О. П. протиправної бездіяльності, оскільки не минув місячний термін розгляду, суперечать обставинам встановленим компетентним органом під час службової перевірки з даного питання.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від ПП «Центр-Монтаж-Енерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року відзив державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. повернуто без розгляду.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ПП «Центр-Монтаж-Енерго» адвокат Моспан В. В. та представник суб'єкта оскарження Русенко А. Ю. заперечували проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів, якими підтверджується, що судова повістка-повідомлення про судове засідання в цивільній справі була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 25.11.2025 об 17:30, а до електронного кабінету представника заявника Коркіяйнен О. С. 25.11.2025 об 17:24 (том 2 а. с. 200).
Від Коркіяйнен О. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання мотивовано тим, що судом не виконано вимоги процесуального законодавства, передбачені ч. 5 ст. 128 ЦПК України, щодо строку повідомлення про судове засідання, яке призначено на 14:30 на 26.11.2025.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив, що «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч. 2 ст. 128 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
За змістом ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Аналіз наведених норм, свідчить про те, що учасник справи повинен бути повідомлений про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів судовою повісткою про виклик у випадку, якщо його явка в судове визнана обов'язковою. Якщо явка учасника справи в судове засідання не є обов'язковою, останній повідомляється про судове засідання судовою повісткою-повідомленням завчасно.
Враховуючи, що явка в судове засідання учасників справи не є обов'язковою, а суд не визнавав їхню явку обов'язковою, заявник та її представник були повідомленні про розгляд справи судовими повістками-повідомленнями завчасно, та, зважаючи на межі та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції (статті 367, 371 ЦПК України), суд протокольно визнав наведені представником заявника причини неявки в судове засідання не поважними, а тому відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вирішив розглядати справу без участі осіб які не з'явилися.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки заявника суд визнав неповажними, інші підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Звертаючись до суду із скаргою, заявник посилалась на те, що 30.05.2025 її представником подано заяву до державного виконавця з проханням звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ПП «Центр-Монтаж-Енерго» за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду від 17.03.2025, однак, станом на 19.06.2025 державним виконавцем вказану заяву від проігноровано та відповідь в порядку та строки передбачені законом не надано.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням є правом державного виконавця.
При цьому, ЗУ «Про виконавче провадження» не встановлено спеціальних строків розгляду державним виконавцем заяви стягувача про вчинення відповідної виконавчої дії.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний надати відповідь на заяву, запит, спрямовані на вчинення виконавчих дій сторін, чи інших учасників виконавчого провадження, у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», а тому доводи апеляційної скарги про те, що дія ЗУ «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлених, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження», є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 травня 2022 року у справі 748/2723/20 (провадження № 61-6173св21).
Враховуючи, що станом на дату подачі скарги до суду та станом на час постановлення оскаржуваної ухвали місячний термін, встановлений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» для розгляду поданої стягувачем заяви від 30.05.2025 не сплинув, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність і діях головного державного виконавця Паливоди О. П. протиправної бездіяльності, оскільки не минув місячний термін розгляду, суперечать обставинам встановленим компетентним органом під час службової перевірки з даного питання, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 30 червня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко