Справа № 367/9750/24
Провадження №2/367/1802/2025
Іменем України
25 листопада 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Кузнєцовій П.О.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Бучасервіс», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-
Позивач звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.06.2024 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Під час обстеження наслідків та причин аварійної ситуації фахівцями обслуговуючої організації було виявлено, що залиття розпочалось з квартири АДРЕСА_3 (підтоплення знизу пральної машини). Внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , позивачці завдано матеріальну шкоду в розмірі - 137 867 грн. 00 коп. відповідно до звіту № 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року.
На підставі викладеного позивач просила суд, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : 137 867 грн. 00 коп. - матеріальна шкоди, завдана внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 ; 7 000 грн. 00 коп. - витрати позивача на проведення оцінки матеріального збитку відповідно до Звіту № 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року; 15 000 грн. 00 коп. - витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу адвоката; 1 378 грн. 67 коп. - витрати позивача по сплаті судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2024 року справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Шестопалової Я.В.
Ухвалою судді від 13 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
27 листопада 2024 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечили позовні вимоги та просили відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Відповідно до Договору найму (оренди) нерухомого майна № б/н від 11.05.2024 р. квартира АДРЕСА_3 була передана в оренду громадянину ОСОБА_4 . В послідуючому наймач ОСОБА_4 повідомив відповідача, що йому стало відомо, що 07.06.2024 року представники КП «БУЧАСЕРВІС» за заявою позивача обстежили квартиру АДРЕСА_4 та склали акт обстеження. При цьому в квартиру АДРЕСА_3 ніхто із представників КП «БУЧАСЕРВІС» не піднімався, не оглядав. Також, ні відповідача (як власника квартири), ні наймача ОСОБА_4 , ні представники КП «БУЧАСЕРВІС», ні позивач не повідомляли про проведення огляду квартири АДРЕСА_5 для фіксування факту залиття, на огляд не запрошували. В якості підтвердження своїх вимог до підповідача позивач посилається на множинні акти обстеження квартири АДРЕСА_5 , які в кожній послідуючій своїй редакції збільшують обсяги реально завданих збитків, перекручуючи факти та надумуючи нові неіснуючі пошкодження. Відповідач категорично не згодна із вказаними актами, оскільки вони, складені із порушенням чинного законодавства та в спосіб, який унеможливив відповідачу захист своїх інтересів на етапі оформлення всіх трьох актів обстеження, а від так не заслуговують на увагу суду та не можуть бути беззаперечними доказами завдання відповідачем позивачу матеріальної шкоди у сумі 137 867 грн. 00 коп. Щодо Додаткового акту, то він являє собою версію подій, що трапилися 06.06.2024 року, з точки зору позивача, написаний від імені позивача, хоча і не містить підпису позивача та дати його написання. При цьому цей Додатковий акт підписано трьома сторонніми особами 28.06.2024 року, особи яких не встановлено. Крім того, відповідач заперечує щодо Звіту про оцінку збитків як доказу, оскільки, проведення оцінювання здійснювалось без виклику відповідача, що позбавило її можливості надати свої пояснення та заперечення, в основу оцінювання оцінювачем було покладено інформацію, надану позивачем та акти обстеження, в якому конкретно не вказано, яке пошкодження виявлено, де саме, який розмір пошкодження, яке фото даний факт підтверджує. Пошкодження, вказані в Акті обстеження від 07.06.2024 року, не відповідають інформації про пошкодження, вказаній в Звіті про оцінку збитків, в останньому вони значно завищені. Звіт про оцінку збитків не містить висновку про причинний зв'язок між залиттям і обсягом ремонтних робіт, а також того, що дії Відповідача були неправомірними між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Під час складання Звіту про оцінку збитків досліджено було лише приміщення квартири АДРЕСА_5 . У квартиру АДРЕСА_3 оцінювач не піднімався. Відповідач також вважає, що не є належним відповідачем по справі, оскільки в діях відповідача не має протиправної поведінки, не доведено причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, шкода (у випадку її доведення), завдана позивачу, не з вини відповідача.
02.12.2024 року від представника позивачки ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив, у якій заперечили доводи відповідачки та вказали, що неналежне утримання внутрішніх квартирних комунікацій водовідведення, водопостачання та санітарно-технічного обладнання, що виявилося у не проведенні його ремонту та заміни зношених елементів власником кв. АДРЕСА_3 призвело до залиття № 76. Відповідач не надав у розпорядження суду належних та допустимих доказів належного виконання ним своїх обов'язків в частині утримання в належному технічному стані квартирних комунікацій водовідведення, водопостачання та санітарно-технічного обладнання. Правовідносини які склалися у відповідача з наймачем ОСОБА_4 не стосуються справи, позивачка не є стороною договору оренди від 11.05.2024 року, а тому остання в силу приписів ст. 511 ЦК України не може бути позбавлена права на звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку ст. 1166 ЦК України. Відповідач не позбавлена права в порядку регресу звернутися до наймача ОСОБА_4 стосовно відшкодування збитків зумовлених невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором оренди від 11.05.2024 року. Також вказали, що у силу ст. 77, 78 ЦПК звіт про оцінку збитків № 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року є належним і допустимим доказом розміру завданого збитку позивачці.
05.12.2024 року від представника відповідачки ОСОБА_5 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому вказала, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідач не є виною особою, з вини якої їй було завдано матеріального збитку. Протилежного враховуючи наявні докази в матеріалах справи відповідач не довела. Також просила відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 в повному розмірі, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати: 4 500 грн. 00 коп. - витрати відповідача на проведення рецензування Звіту 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року, витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі не менше 15 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено ОСОБА_4 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 19 червня 2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 10.11.2025 року, на підставі ст. 241 ЦПК України, суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 242 ЦПК України.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просила у позові відмовити.
У судове засідання третя особа та представник третьої особи не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.
Заслухавши представника позивача, відповідачку, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 244 ЦПК України, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.07.2011 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
06.06.2024 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 .
За фактом залиття, в.о. головного інженера Дейнеко М.В. та майстра ОСОБА_7 був складений Акт обстеження від 07.06.2024 року про залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 .
В подальшому було складено Акт обстеження від 08.08.2024 року, складений ОСОБА_8 та підписаний ОСОБА_8 , в якості в.о. головного інженера та Акт обстеження від 08.08.2024 року, складений ОСОБА_8 , за підписом ОСОБА_8 , в якості начальника ЖЕВ, та ОСОБА_9 , в якості в.о. головного інженера, підписаний ОСОБА_4 .
Відповідно до даних Актів встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 розпочалось з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 причина залиття підтоплення знизу пральної машини. У квартирі АДРЕСА_5 було виявлено пошкодження: на кухні - деформування гіпсокартону підвісної стелі, залито газовий котел та електрику, у ванній кімнаті - плитка на стіні почала відставати, вітальня - пошкоджена стеля з гіпсокартону, деформація лиштви з двох сторін, коробки та міжкімнатної двері, тріщини штукатурки на стелі, відшарування шпалер, ознаки грибку на шпалівці, коридор - відшарування декоративних гіпсових плиток, деформація дверного коробу, деформація низу правої, лівої бокових стійок та нижньої горизонтальної панелі (цоколь підлоги) шафи-купе.
Згідно Інформаційної довідки № 401194387 від 28.10.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником об'єкта нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_6 є відповідачка ОСОБА_2
29.07.2024 року ФОП ОСОБА_10 проведено огляд пошкоджень оздоблення та вбудованих меблів після залиття кв. АДРЕСА_1 , виявлено наступні пошкодження:ванна - відшарування від основи керамічних плит стіни близько 2,4 кв.м.; відшарування багету підвісної стелі; коридор - відшарування декоративних гіпсових плит стіни біля шафи-купе близько 2,5 кв.м.; деформація дверного коробу ванної кімнати; деформація низу правої, лівої бокових стійок та нижньої горизонтальної панелі (цоколь підлоги) шафи-купе; кухня - деформування гіпсокартону підвісної стелі по стиках плит по всій площі; відшарування та обвисання шпалер стін близько 3,5 кв.м.; розводи жовтого кольору на поверхні шпаклівки стін близько 1,4 кв.м.; кімната: розводи на поверхні водоемульсійного покриття стелі/підвісної стелі близько 1.3 кв.м.; відшарування шпалер стін по стикам полотнищ; відшарування штукатурки стіни з появою тріщини близько 3 пог.м з кутом розкриття близько 1,3 см.; деформація лиштви з двох сторін, коробки та міжкімнатної двері; на поверхні шпаклівки стіни наявні ознаки грибка чорного кольору близько 1,7 кв.м. В кімнаті та кухні відчувається характерний запах грибка. Після повного демонтажу оздоблення ймовірне виявлення скритих дефектів. Експлуатаційних дефектів оздоблення не виявлено.
17 серпня 2024 року оцінювач ФОП ОСОБА_10 складено звіт № 104/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі Звітом 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року розмір майнової шкоди становить - 137 867 грн. 00 коп.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.
Відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, що настала, при якому протиправність є причиною, ашкода наслідком.
Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 2 постанови №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз'яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що для застосування ст. 1166 ЦК України до предмета доказування у такій категорії справ, суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме: якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв'язок та є вина особи до якої подано позов.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року у справі №915/1015/16 зазначив, що у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає утому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, тобто встановлення факту неправомірних дій саме відповідачем, яким було завдано майнових збитків позивачу, при цьому обов'язок доведення відсутності вини несе відповідач. Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. Тобто саме позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №279/1808/22 виклав правовий висновок та зазначив, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно із ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п. 6.18 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, власники житлових будинків та квартир зобов'язані здійснювати своєчасне проведення їх ремонту, забезпечувати технічне обслуговування конструктивних елементів і технічного обладнання, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватись правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами.
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі-Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6. Правил).
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 27 грудня 2019 року по справі № 686/11256/16-ц, (провадження № 61-28098св18), акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
В додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць ,рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття .
Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників
Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Позивач ОСОБА_3 на підтвердження заявлених нею позовних вимог подала до суду Акт обстеження від 07.06.2024 року, Додатковий акт від 28.06.2024 року, Акт обстеження від 08.08.2024 року, Акт обстеження від 08.08.2024 року, Звіт 104/24 про оцінку збитків від 17.08.2024 року.
Із Акта обстеження від 07.06.2024 року встановлено, що останній не містить висновків про винну особу та обсяги робіт, необхідні для усунення наслідків залиття; в акті відсутні відомості про обстеження квартири АДРЕСА_3 , комісія не визнала причини залиття. Не вказано в акті і про присутність під час його складання заінтересованих осіб з боку винної та потерпілої сторони, а також відсутні відомості про відмову відповідача від підпису складеного акту та не дотримано форми та змісту акту, як то передбачено Додатком № 4 до Правил.
Крім того з наведеного акту вбачається, що комісійне обстеження 07.06.2024 р. та складання відповідного акту від 07.06.2024 р. проведено без участі відповідача та без його належного інформування про проведення комісійного обстеження, а також без обстеження квартири АДРЕСА_3 .
В Акті обстеження від 07.06.2024 року не вказано представниками якої організації є учасники комісії: ОСОБА_8 та Сторожук Н.В., та в якій ролі вони діють відповідно до Правил та чи наділені взагалі такі особи відповідними повноваженнями.
У свою чергу Акт обстеження від 08.08.2024 року №1 та Акт обстеження від 08.08.2024 року №2 складені через 2 (два) місяці після заявленого випадку залиття квартири позивача.
Акт обстеження від 08.08.2024 року №1 складено комісією у складі однієї особи та підписано ОСОБА_8 в якості в.о. головного інженера, в той же час Акт обстеження від 08.08.2024 року №2 підписано Дейнеко М.В. вже в якості начальника ЖЕВ, при цьому в.о. головного інженера вказано ОСОБА_9 .
В інших аспектах Акт обстеження від 08.08.2024 року №1 та Акт обстеження від 08.08.2024 року №2 містять такі ж недоліки, як і Акт обстеження від 07.06.2024 року (не містять висновків про винну особу та обсяги робіт, необхідні для усунення наслідків залиття; відсутні відомості про обстеження квартири АДРЕСА_3 ; не вказано про присутність під час його складання заінтересованих осіб з боку винної та потерпілої сторони, а також відсутні відомості про відмову відповідача від підпису складеного акту та не дотримано форми та змісту як то передбачено Додатком № 4 до Правил).
Щодо Додаткового акту від 28.06.2024 року, то він являє собою версію подій, що трапилися 06.06.2024 року, з точки зору позивача ОСОБА_3 , написаний від її імені, однак не містить власноручного підпису позивача та дати його написання. Разом з тим, цей Додатковий акт підписано 28.06.2024 року трьома особами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .
У зв'язку із цим, суд вважає наведені акти неналежним доказом, що відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц (провадження №61-23957св18), від 22.05.2019 у справі №640/8205/17 (провадження №61-3662св19) від 10.05.2018 у справі № 465/2120/14-ц (провадження № 61-892 св 17) та від 21.02.2018 у справі №2-1974/11 (провадження №61-4574 св18).
З наданого суду Звіту № 104/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_1 , складеного 17.08.2024 року оцінювачем ФОП ОСОБА_10 , не можливо встановити причину затоплення квартири позивачки.
Із дослідженого в суді звіту видно, що обстеження квартири АДРЕСА_1 було проведено 27 липня 2024 року, тобто майже через два місяці після виявлення позивачкою 06 червня 2024 року залиття належної їй квартири; без присутності відповідачки, даний звіт ґрунтується, зокрема, на актах від 07 червня 2024 року та від 08 серпня 2024 року обстеження квартири АДРЕСА_1 ; звіт не містить висновку про причинний зв'язок між залиттям і розміром ремонтних робіт, а також того, що дії відповідача були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Під час складання звіту було досліджено лише приміщення квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, цим висновком не встановлено факту залиття квартири АДРЕСА_1 саме 06 червня 2024 року із зазначенням причин такого залиття.
Крім того, відповідачка заперечуючи наданий стороною позивача звіт, провела рецензію наданого Звіту та надала суду копію Рецензії від 25.11.2024 р., виконаної ТОВ «Експерт ІН» на Звіт №104/24 про оцінку збитків ФОП « ОСОБА_10 » від 17.08.2024 р.
Відповідно до Рецензії від 25.11.2024 р., виконаної ТОВ «Експерт ІН» на Звіт №104/24 про оцінку збитків ФОП « ОСОБА_10 » від 17.08.2024 р., за результатами рецензування виявлено чисельні помилки оцінювача при підготовці Звіту про оцінку збитків. Загальний висновок рецензента: «Звіт класифікується за ознакою абзацу четвертого пункту 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Звіт може використовуватися з метою, визначеною у звіті, виключно після виправлення зазначених недоліків.»
Поряд з тим, суд вказує, що рецензування висновків експерта не є процесуально дією і складений за його результатами документ не має доказового значення. В розумінні цивільного процесуального закону рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експертизи, оскільки інститут рецензування висновків судових експертів - це форма внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у цьому провадженні.
Аналогічний висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі від 8 серпня 2024 року № 708/1253/15-к (провадження № 51-3802км23).
При цьому жодна із сторін не заявляла клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для встановлення причини залиття квартири позивача та визначення розміру заподіяних збитків.
За змістом ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 , не доведено належними і допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди, якими саме неправомірними діями відповідача їй заподіяно шкоду і того, що між цими діями та завданою шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина відповідача, подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог докази не містять сукупності елементів для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування шкоди є необґрунтованими та у суді недоведеними, тому позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, суд виходить з наступного.
В силу положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача..
Відповідно договору про надання правової допомоги № 21/11/2024 від 21.11.2024 року, акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2024 року, рахунку № 1 від 25.11.2024 року, платіжної інструкції № P24A3570844931D1391 від 26.11.2024 року, відповідачка понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує обсяг матеріалів справи, складність, обсяг та характер наданої допомоги, та приходить до висновку, що з позивачки на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 року по справі № 367/9750/24 було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 року в частині забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_2 - скасовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України, за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Підставою до скасування є зміна умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову скасовуються судом який їх застосовував, якщо відпали підстави з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що при постановленні рішення про відмову у позові, необхідно скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від від 13 листопада 2024 року по справі № 367/9750/24, а саме арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить Печеній ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Керуючись ст.ст. 22, 319, 322, 386, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Бучасервіс», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок)
Скасувати арешт, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 року по справі № 367/9750/24, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить Печеній ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова