Справа №345/5801/25
Провадження № 2/345/2688/2025
27.11.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сухарник І.І.
з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 2137,54 грн, яка складається з 1609,30 грн за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 409,06 грн, 3% річних у розмірі 119,18 грн, а також судові витрати у розмірі 8211,20 грн.
Позов мотивує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до фізичних осіб боржників за надані послуги з поводження з побутовими відходами згідно з додатком №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період за період з липня 2019 року до квітня 2021 року заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 1609,30 грн.
Відповідно до акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проживає п'ять осіб, абонентом є ОСОБА_7 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 417699072 від 13.03.2025р.) за адресою: АДРЕСА_1 , власниками є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
З огляду на приписи ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами комунальних послуг.
Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких склав 409,06 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, що складає 119,18 грн. Відповідачі добровільно вказану заборгованості не погашають, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути в примусовому порядку вказану вище заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
06.11.2025 представником позивача подано суду клопотання про долучення доказів, в якому зазначає, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3427,51 грн, які просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача. Просить суд долучити до матеріалів справи: акт №128 від 04.11.2025р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р.
13.11.2025 відповідачем ОСОБА_5 подано до суду заяву про невизнання позову, просить у позові відмовити. Відповідач зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 він не зареєстрований з 2015 року, про що надає довідку. З 2015 року по теперішній час він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
13.11.2025 відповідачем ОСОБА_5 подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи його посвідчення УБД.
24.11.2025 представником позивача подано суду клопотання про долучення доказів, в якому зазначає, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4427,51 грн, які просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача. Просить суд долучити до матеріалів справи: акт №128/01 від 04.11.2025р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р. (було надано додаткові послуги на суму 1000,00 грн за підготовку та складання додаткових пояснень у зв'язку з подачею відзиву).
Також 24.11.2025 представником позивача подано суду додаткові пояснення у справі, в яких просить відзив відповідача повернути без розгляду, а позовні заяви задовольнити повністю. В додаткових поясненнях зазначено, що непроживання Відповідачів у квартирі, яка належить їм на праві власності, та факт відсутності їх реєстрації у цій квартирі не звільняє від обов'язку сплачувати житлово-комунальні послуги. Докази, що за адресою ніхто не проживає Відповідачі повинні були надати виконавцю послуг, в той період, коли такі послуги надавалися. У зв'язку з тим, що ніякої інформації від Відповідачів Комунальному підприємству «Екосервіс» не надходило, останній правомірно надавав послуги з управління побутовими відходами. Тобто, у разі тимчасової відсутності споживача він має право звернутися до надавача послуг для здійснення перерахунків за надані послуги з наданням копій відповідних підтверджуючих документів. Таким чином, відповідно до зазначеної норми, споживачі повинні були не тільки повідомити Комунальне підприємство «Екосервіс» про своє не проживання в житловому приміщенні, але й надати документи, які підтверджують цей факт, а також те, що інші особи в будинку теж не проживають. З матеріалів справи слідує, що Відповідачі до Комунального підприємства «Екосервіс» офіційно не зверталися, тому останнім правомірно нараховувалася заборгованість за надані послуги з управління побутовими відходами. Документи, які б підтвердили факт не проживання в квартирі ні Відповідачів, ні інших осіб не були надані за весь період надання житлово-комунальних послуг, зокрема в період з липня 2019 року до квітня 2021 року (включно), за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у додаткових поясненнях зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Оскільки відповідачами не надано доказів звернення до Комунальним підприємством «Екосервіс» із заявами про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час їх відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає. Крім того, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Зазначив, що відповідач ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 .
Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих для суду причин, позиція одного з відповідачів викладена у заяві від 13.11.2025.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 ч. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
В судовому засіданні встановлено, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 року переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 року на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» було єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.
За адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на абонента ОСОБА_7 .
Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за з липня 2019 року до квітня 2021 року нарахування за адресою АДРЕСА_1 проводилося на 5 осіб.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 417699072 від 13.03.2025р.) за адресою: АДРЕСА_1 , власниками є: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
Згідно відомостей, наданих управлінням ЦНАП Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області від 20.10.2025, за період з 01.01.2016 по 20.10.2025 за адресою: АДРЕСА_1 проживали наступні особи:
-ОСОБА_4 - з 23.11.2023 по 27.05.2025;
-ОСОБА_9 - з 03.07.2018 по даний час;
-ОСОБА_10 - з 26.06.2019 по даний час;
-ОСОБА_2 - з 11.12.1984 по 07.12.2023;
-ОСОБА_11 - з 23.07.2002 по даний час;
-ОСОБА_3 - з 11.10.1990 по 13.12.2023.
Також судом встановлено (з інформаційної довідки 417699072 від 13.03.2025; відомостей, наданих управлінням ЦНАП Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області від 20.10.2025; відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 27.11.2025), що попереднє прізвище ОСОБА_11 було « ОСОБА_12 », її РНОКПП НОМЕР_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, одним з відповідачів у справі є ОСОБА_6 .
В період виникнення заборгованості за адресою АДРЕСА_1 проживали 5 осіб:
-відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ,
-неповнолітні на період виникнення заборгованості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Таким чином, судом встановлено, що нарахування за послугу з вивезення побутових відходів було правильно нараховано на 5 осіб. Однак, до цих 5 осіб не входять відповідачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які за даною адресою не проживали та послугами не користувалися. Твердження представника позивача про те, що ці відповідачі не звернулися до Комунального підприємства «Екосервіс» із заявами про непроживання у квартирі, тому на них було проведено нарахування, - спростовується матеріалами справи.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості задоволенню не підлягають.
Водночас, суд приходить до висновку, що між КП «Екосервіс» та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 виникли відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .
КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, однак останні не виконували свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги. Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за з липня 2019 року до квітня 2021 року розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 1609,30 грн.
Таким чином, доказами підтверджується перехід права вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 щодо заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , яка становить 1609,30 грн.
Щодо стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3% річних, по суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості відповідачів включає в себе нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу, на такі нарахування.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач набув права на нарахування 3% річних та інфляційних з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.
Таким чином, згідно проведеного судом перерахунку, розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 25.09.2025 3% річних складає 121,08 грн, а інфляційних втрат 41,78 грн.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідачі суду не надали, не подали будь-яких доказів на спростування користування ними наданими їм КП «Екосервіс» послугами.
Таким чином, вимоги позивача слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь позивача 1772,16 грн, в тому числі: 1609,30 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року; інфляційні втрати у розмірі 121,08 грн; 3% річних у розмірі 41,78 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сума позовних вимог була заявлена позивачем в розмірі 2137,54 грн. Судом вирішено стягнути заборгованість на суму 1772,16 грн (82,91%).
А тому з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню в рівних частинах витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1004,21 грн, а саме з кожного по 333,74 грн, оскільки солідарне стягнення судових витрат не передбачено діючим законодавством.
Крім того, ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати,пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юлії Біжко» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 р. Додатком № 1 від 14.07.2025 р. до договору про надання професійної правничої допомоги визначено права, які надаються адвокату. Додатком № 2 від 14.07.2025 визначено, що година праці адвоката становить 2000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: акт №128 від 04.11.2025р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025р. та акт №128/1 від 21.11.2025р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025р., згідно яких загальна вартість адвокатських послуг становить 4427,51 грн.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 4427,51 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.
Оскільки у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати за надання правничої допомоги на загальну суму 1658,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (82,91%), а саме з кожного по 551,73 грн, оскільки солідарне стягнення судових витрат не передбачено діючим законодавством.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) заборгованість у розмірі 1772,16 грн, в тому числі: 1609,30 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року; інфляційні втрати у розмірі 121,08 грн; 3% річних у розмірі 41,78 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) - 333,74 грн судового збору та 551,73 грн витрат за надання правничої допомоги.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) - 333,74 грн судового збору та 551,73 грн витрат за надання правничої допомоги.
Стягнути із ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) - 333,74 грн судового збору та 551,73 грн витрат за надання правничої допомоги.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий