Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" вересня 2006 р. Справа № 40/223-06
вх. № 6810/4-40
Суддя господарського суду Хотенець П.В.
при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - Польща Л.Б. - представник, дов. № 5 від 21.06.2006 відповідача - ОСОБА_1 - представник
розглянувши справу за позовом Комунального закладу охорони здоровья Барвінківської центральної районної лікарні, м. Барвінкове
до Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Барвінкове
про визнання недійсним договору оренди, звільнення приміщення
Розглядається вимога про визнання недійсним договору оренди приміщення від 01 вересня 2004 року та про звільнення орендованого приміщення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, у наданому уточненні просить визнати недійсним договір оренди приміщення від 01 вересня 2004 року та зобов*язати відповідача звільнити спірне приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представник відповідача у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що 01 вересня 2004 року між Комунальним закладом охорони здоров"я Барвінківської центральної районної лікарні та Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщення, що знаходиться в приміщенні Барвінківської ЦРЛ .
Договір оренди був укладений на три роки, без нотаріального посвідчення.
Відповідно до розділу 3 договору оренди від 01 вересня 2004 року частина приміщення передається відповідачу шляхом підписання акту здачі-приймання, який Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 підписано не було.
Відповідно до пунктів 7.1 та 11.1 договору від 01 вересня 2006 року відповідач зобов'язувався не здійснювати перебудову орендованого приміщення без письмової згоди Комунального закладу охорони здоров"я Барвінківської центральної районної лікарні та без погодження на це відповідних органів (відділу містобудування та архітектури району, пожежної охорони, санстанції). Начальник відділу містобудування та архітектури ОСОБА_2 повідомила позивача в листі НОМЕР_1 від 12 грудня 2005 року, що Суб*єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не зверталась по виготовленню проектної документації та розміщення об'єктів торгівлі в приміщенні ЦРЛ та проектну документацію не замовляла. Також листи від 18 листопада 2005 року за НОМЕР_2 та 10 січня 2006 року начальника Барвінківського РВ ГУ МНС України в Харківській області, свідчать, що розташування торгівельної точки суперечить правилам пожежної безпеки в України.
Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідач неодноразово звертався до головного лікаря КЗОЗ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 з проханням посвідчити договір оренди нотаріально та скласти і підписати акт приймання - передачі, але відповіді щодо конкретної дати нотаріального засвідчення договору та підписання акта прийому-передачі не отримував, продовжуючи користуватися орендованим приміщенням, сплачуючи належним чином платежі: орендну плату, оплату за електроенергію, та інше. Оплата проводилася на підставі рахунків, які надавалися позивачем. Будь-яких заперечень по користуванню приміщенням до відповідача не надходило.
Перша вимога звільнити приміщення надійшла Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 у листопаді 2005 року (через 1 рік і 1,5 місяці після укладення договору і фактичного користування приміщенням). Причиною розірвання договору, як було вказано в претензії, було те, що відповідач в порушення договору, без згоди позивача і без узгоджень з відповідними органами здійснив перебудову частини приміщення і замінив скляну перегородку на кирпичну стінку. Але Суб*єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 пребудови не робила і приміщення в користування відповідачу було надано вже в такому вигляду. Тобто перебудову зроблено було самим позивачем. Будь-яких доказів того, що перебудова була здійснена відповідачем до суду не надано.
Суб*єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 продовжувала користуватися приміщенням і належним чином виконувала свої обов'язки за договором оренди: сплачувала орендну плату і плату за користування електроенергією на підставі рахунків, наданих позивачем. На сьогоднішній день будь-яка заборгованость Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відсутня.
Посилання позивача про те, що Суб*єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не бажає виконати вимоги закону і ігнорує його вимоги посвідчити договір оренди нотаріально та підписати акт приймання-передачі безпідставні, оскільки відповідач не отримував від позивача жодної вимоги посвідчити договір оренди у нотріуса і підписати акт приймання-передачі, крім вимоги звільнити приміщення і розірвати договір оренди. Але Суб*єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 направляла позивачу вимоги посвідчити договір оренди нотаріально та підписати акт приймання-передачі, але до сьогоднішнього дня це питання не вирішено. Це свідчить про те, що від виконання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору оренди ухиляється позивач.
На момент укладення договору оренди сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, договір був підписаний сторонами, відбулася фактична передача приміщення в користування, на протязі майже двох років відбувалося повне виконання цього договору, але позивач ухиляється від нотаріального посвідчення договору оренди.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача є необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Хотенець П.В.
Секретар судового засідання Дуброва Н.О.