27 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23641/25
Провадження № 22-ц/820/2448/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади (суддя Продан Б.Г.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
20 серпня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади держави Україна, внаслідок яких порушені конституційні права, в порядку ч. 1 ст. 23 та ст. ст. 1166, 1173, 1174 та ст. 1176 ЦК України та ст. 56 Конституції України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади держави Україна визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач вважає оскаржувану ухвалу незаконною. Також, позивач посилається правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №800/448/15 та практику Європейського суду з прав людини.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.
За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Встановлено, що 20 серпня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади держави Україна, в якій останній просив суд стягнути з Держави Україна 20 000 000 грн моральної шкоди, завданої йому незаконними рішеннями органів державної влади Держави Україна, внаслідок яких порушені його конституційні права, в порядку ч.1 ст.23, ст. ст. 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України та ст. 56 Конституції України.
02 вересня 2025 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі невідповідності позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки позивач зазначив відповідачем Державу Україна, однак не вказав орган, що здійснює представництво інтересів Держави та його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
29 вересня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній зазначив про те, що представниками відповідача Держави Україна можуть бути Верховний Суд або УДМС в Хмельницькій області.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади держави Україна визнано неподаною та повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав заяву на усунення недоліків, в якій просив надумані судом недоліки вважати виправленими та приступити до розгляду справи, однак будь-яких інших клопотань до закінчення визначеного судом строку на усунення недоліків, позивач не подавав, а тому дійшов висновку, що ОСОБА_1 вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав та зазначені в ній недоліки не виправив.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції.
Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
В силу ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом положень ст. 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16 та від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. На відміну від позивача, відповідач -це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
ОСОБА_1 у спірних правовідносинах визначив відповідачем Державу Україна.
Однак, суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку, залишивши позовну заяву без руху з підстав не зазначення позивачем органу, що здійснює представництво інтересів держави у цій справі, що в результаті призвело до постановлення незаконної ухвали про повернення позовної заяви, адже суд першої інстанції вправі із власної ініціативи залучити до участі у справі відповідний орган державної влади в межах його компетенції.
Відтак, зазначення чи не зазначення відповідного органу державної влади у позовній заяві не змінює особу відповідача, яким є держава.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення є такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай