Справа № 609/470/25Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В.
Провадження № 22-ц/817/1097/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
27 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 609/470/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року, ухваленого суддею Ковтуновичем О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 17 червня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22896-06/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
Згідно з п.п. 1.6 п. 1 Кедитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту за реквізитами.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», які розміщенні на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови Кредитного договору, відповідач підтверджує, що він постійно розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників від 21.10.2024 до договору факторингу № 21102024 від 21.10.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33000 грн. з яких:
- 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 18000 грн - сума заборгованості за процентами;
- 5000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям.
В разі сплати відповідачем коштів на рахунок ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 22896-06/2024 в розмірі 33000 грн.
Враховуючи наведене, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 22896-06/2024 в розмірі 33 000 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Канак М.С. просить скасувати рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що висновок суду щодо ненадання позивачем суду доказів отримання заявником кредитних коштів за відповідним договором, є помилковим та безпідставним, оскільки факти їх надання підтверджуються, наявним у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.
При цьому, вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Вказаний правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Крім цього, вказують, що отримання заявником кредитних коштів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: розрахунком заборгованості та інформаційною довідкою про видачу кредиту, в якій зазначені дата проведення транзакції, сума транзакції, номер картки (№ НОМЕР_1 , який є ідентичним номеру картки зазначеного відповідачем при укладенні кредитного договору №22896-06/2024 від 17.06.2024).
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідачем не надано. Також помилковими є висновки суду першої інстанції в частині не доведення позивачем факту відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки в даній справі договір факторингу не оскаржується, дійсність цього договору не є предметом розгляду справи та в судовому порядку недійсними не визнані та не розірвані, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до суду апеляційної інстанції не поступав.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 17 червня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22896-06/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін (а.с.5-9).
Згідно з п.п. 1.6 п. 1 Кедитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту за реквізитами.
Як вбачається із листа № 3466_250130180713 від 30.01.2025, виданого ТОВ «УПР», відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 22-01-12 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.06.2024 о 11:00:01 на суму 10000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 427361311, призначення платежу: зарахування 10000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.13).
21 жовтня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників (а.с.14-16).
Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №21102024 від 21.10.2024, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №21102024 від 21.10.2024 від Клієнта до Фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.17).
Відповідно до реєстру боржників від 21.10.2024 до договору факторингу № 21102024 від 21.10.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33000 грн, з яких: - 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 18000 грн - сума заборгованості за процентами та 5000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям (а.с.18).
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 17.06.2024 по 21.10.2024 залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 33000 грн (а.с.19).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не ненадано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Зокрема, в матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку відповідача, яка б підтверджувала рух коштів та те, що відповідач користувався кредитними коштами на власний розсуд. Також, у наданому позивачем розрахунку зазначена інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких був складений даний розрахунок, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Відтак, суд вважав, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору про споживчий кредит.
Разом з тим позивачем, як доказ переходу права вимоги від первинного кредитора до позивача на підставі укладеного договору факторингу та набуття права вимоги позивачем за кредитним договором № 22896-06/2024 від 17.06.2024, суду не надав докази, які б підтверджували здійснення оплати за вищевказаним договором факторингу на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором фактроингу.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 17.06.2024 уклав договір про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 з ТОВ «Аванс Кредит» в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W3194, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн на споживчі потреби, строком на 120 днів із нарахуванням процентів у розмірі 1,50% за кожен день користування кредитом, згідно з п. 1.1, п. 1.2, п.1.4.1 договору.
Крім того, в матеріалах справи наявні Графік платежів і паспорт споживчого кредиту, які є Додатками № 1, №2, які також підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W3194 та є невід'ємними частинами кредитного договору №22896-06/2024, які містять аналогічні умови щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належних доказів отримання ОСОБА_1 коштів в розмірі 10 000 грн за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024.
Однак вказане спростовується тим, що на підтвердження виконання ТОВ «Аванс Кредит» зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024, позивачем надано інформаційну довідку від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025 за №3466_250130180713 про те, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 01.12.2022. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.06.2024 о 11:00:01 на суму 10000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 427361311, призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 .
Крім цього, перерахування коштів в сумі 10 000 грн здійснено 17.06.2024 на банківську картку НОМЕР_1 , яка згідно спірного договору належить відповідачу та про яку він зазначив у договорі, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 8 договору.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.
Тому у колегії суддів відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору позику, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв.
Крім того, з наявних в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №22896-06/2024 від 17.06.2024 (а.с.19), вбачається надання кредитних коштів клієнту, отримання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Отже, вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом наявності заборгованості позичальника, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.
Дані докази в сукупності підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10 000 грн 17 червня 2024 року, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання, та номер платіжної картки відповідають умовам кредитного договору №22896-06/2024 від 17.06.2024, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .
Таким чином, системний аналіз матеріалів справи, зокрема, інформаційна довідка в сукупності з іншими доказами, дають підстави для висновку, що позивачем подані суду належні та допустимі докази, щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №22896-06/2024 від 17.06.2024.
Окрім цього, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, а тому не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність», в т. ч. Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за № 481, тому відповідно, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не може надати первинні банківські документи.
Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові з підстави не надання позивачем кредитних коштів, не заслуговує на увагу.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п'ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %.
З огляду на те, що кредитний договір №22896-06/2024 укладено 17.06.2024 строком на 120 днів, тобто в період дії наведеного Закону щодо застосування денної процентної ставки в розмірі 1,5% (з 22.04.2024 по 19.08.2024), а тому, протягом дії цього Закону у вказаний період діє зазначена відсоткова ставка, яка і передбачена кредитним договором.
Однак, після 20.08.2024 та до 14.10.2024 (кінцевої дати строку договору) відсотки за користування кредитом слід нараховувати за денною відсотковою ставкою 1% від суми кредиту, тобто у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування» та без урахування перехідних положень.
З огляду на зазначене, з 17.06.2024 по 19.08.2024, тобто за 41 календарний день, відсотки за користування кредитними коштами становлять 9600 грн (150 грн (1.5% від тіла кредиту) * 64 дні).
З 20.08.2024 по 14.10.2024, тобто за 79 календарних дні, відсотки за користування кредитними коштами становлять 5600 грн (100 грн (1% від тіла кредиту) * 56 дні).
Відтак заборгованість за відсотками за користування кредитом за вказаний період становить 15 200 грн (9600 грн +5600 грн = 15 200 грн)
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн заборгованості за штрафними санкціями, то вони є безпідставними, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, колегія суддів вважає, що підстав нараховувати відповідачу штрафні санкції у розмірі 5000 грн не має, тому позовні вимоги в цій частині є задоволенню не підлягають.
Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024 в розмірі 25 200,00 грн., з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 15 200 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Щодо відступлення прав вимоги за договором факторингу № 21102024 від 21.10.2024.
Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024 позивач надав суду документи: договір факторингу №21102024 від 21.10.2024, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 21102024 від 21.10.2024, витяг з реєстру боржників до договору факторингу№ 21102024 від 21.10.2024.
Надані копії договору та витягу з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Аванс Кредит» кредитним договором.
Також, відповідно до умов договору факторингу №21102024 від 21.10.2024, передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу). Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2).
Отже, вказаним договором факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників і позивачем на підтвердження вказаного надані відповідні докази, зокрема, реєстр права вимоги та акт прийому - передачі реєстру боржників, належним чином підписані та засвідчені печатками сторін.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», перейшло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку, що позивачу не перейшло право вимоги по кредитному договору до відповідача, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід задовольнити частково, рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024 у розмірі 25 200,00 грн., з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 200 грн - сума заборгованості за відсотками.
Щодо вирішення питання судових витрат.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підтвердження судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копію платіжної інструкції від 15.04.2025 №107056 за сплату судового збору в сумі 3028 грн за подання позовної заяви, копію платіжної інструкції від 16.09.2025 №134125 за сплату судового збору в сумі 4542,00 грн за подання апеляційної скарги.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 25 200 грн, що становить 76,36% відсотка від ціни позову (33 000 грн).
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково на 76,36%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5780,45 грн (2312,18 + 3468,27).
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», задовольнити частково.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження вул. Симона Петлюри, 30 м.Київ, код ЄДРПОУ 35625014), заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №22896-06/2024 від 17.06.2024 у розмірі 25 200,00 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 200 грн - сума заборгованості за відсотками та судові витрати у виді судового збору в розмірі 5780,45 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома