Справа № 463/2689/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/1877/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
26 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.Ю.
з участю: представника апелянта - Башти Г.І., представника заявника - ОСОБА_5, заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року у справі за заявою за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
В березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву обґрунтовував тим, що заявник є батьком заінтересованої особи ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема свідоцтвом про народження, однак при видачі паспорта громадянина України нового зразка було допущено помилку у написанні прізвища « ОСОБА_3 » замість вірно « ОСОБА_3 », що позбавляє заявника, який потребує постійної сторонньої допомоги і догляду, можливості звернутися в органи влади для призначення сина його опікуном.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року заяву задоволено.
Встановлено той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в апеляційному порядку оскаржила Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради.
Вважає, що при ухваленні рішення не були з'ясовані усі обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.
Покликається на те, що законодавством України чітко визначені вимоги до заяви про встановлення факту родинних відносин, однак жодного із аргументів у заяві ОСОБА_2 не було наведено.
Звертають увагу на те, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, так як він є військовослужбовцем, а не військовозобов'язаним, проте незважаючи на це ОСОБА_2 звертається в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин, обґрунтовуючи таку, що даний факт йому необхідний для призначення сина доглядальником.
Крім того, покликаються на те, що в першому судовому засіданні, без участі заінтересованих осіб, судом досліджені докази, які не підтверджують обставин справи. Також факт батьківства мало б підтверджувати свідоцтво про народження, а не паспорт в даному випадку.
Просять рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта - Башти Г.І. на підтримання апеляційної скарги, представника заявника - ОСОБА_5 , заінтересованої особи - ОСОБА_1 , на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи заяву про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив із доведеності факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина другастатті315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
У вказаній справі ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій просив встановити факт родинних зв'язків, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник посилався на те, що встановлення заявлених ним юридичних фактів має значення для можливості звернутися в органи влади для призначення його сина опікуном.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Звертаючись із заявою про встановлення факту ОСОБА_2 обґрунтовує її тим, що розбіжність в анкетних даних заявника та його сина, а саме в зазначені їх прізвищ в документах, призводить до порушень прав, які пов'язані із необхідністю доведення родинних відносин заявника із сином.
Колегія суддів звертає увагу, що в порядку окремого провадження дійсно може бути встановлений факт родинних відносин між фізичними особами, однак родинними стосунками (у праві) є кровний зв'язок між людьми (або кровне споріднення), з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків.
Виходячи з вимог Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Встановлено, що причиною унеможливлення доведення факту споріднення є різне написання прізвищ заявника та сина ОСОБА_1 .
Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Безпідставними є покликання апелянта на можливість встановлення родинних відносин між заявником та його сином в позасудовому порядку враховуючи наступне.
Аналіз правових норм які регулюють спірні правовідносини свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Родинні/сімейні відносини виникають в момент їх офіційної реєстрації, а отже реалізація механізму зміни прізвища, що відбувається після вказаних подій не може підмінити собою встановлення такого факту.
У зв'язку з викладеним єдиним ефективним способом захисту у даній справі є звернення до суду в порядку окремого провадження за правилами ЦПК України, а в позасудовому порядку, не призведе до належного відновлення порушеного права.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв'язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв'язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо.
Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).
Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:- спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;- інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази:
1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Цей перелік не є вичерпним.
Водночас рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень в актовий запис, видачі заявнику нового паспорта.
Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану та копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Львові, а його батьками є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а матір'ю - ОСОБА_6 .
В той же час у паспорті громадянина України заявника вказано прізвище ОСОБА_3 .
Разом з тим, та обставина, що заявник є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а останній відповідно є сином заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується, зокрема копіями свідоцтва про народження та паспортів громадянина України, у яких хоча і містяться розбіжності у написанні прізвища заявника та заінтересованої особи, однак збігаються інші відомості.
Крім цього, як вбачається з Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб заявник та заінтересована особа більше двадцяти років зареєстровані за однією адресою.
Враховуючи зазначене, суд дійшов вірного висновку про задоволення вимоги про встановлення факту того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Незалежно від того, яку мету встановлення факту зазначено заявником, очевидним є те, що причиною неможливості підтвердити факт родинних відносин є різне написання прізвищ внаслідок їх перекладання, що є ознакою формальних перешкод для підтвердження ступеню споріднення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.