Справа № 461/10058/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/2003/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
26 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.Ю.,
з участю: представника апелянта: Школьної А.В., представника відповідача: Ільків М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» - адвоката Школьної Алли Вікторівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 квітня 2025 року та додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди ,-
В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» в особі представника Школьної А.В. звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 лютого 2024 року близько 12.00 години ОСОБА_2 на автомобілі марки Lexus чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , win - НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Ріо Шампіньйон" приїхав на площу Липневу, що у місті Львові. Під'їхавши, він знайшов вільне місце для парковки та почав припарковувати автомобіль. В цей час до нього підбіг ОСОБА_1 , почав кричати, що місце для паркування є його, адже він зайняв це місце швидше. Відповідач поводив себе дуже агресивно, нецензурно лаявся та почав двома руками бити по капоту автомобіля Lexus. Такими діями відповідач ОСОБА_1 пошкодив автомобіль марки Lexus, чим завдав матеріальну шкоду ТОВ «Ріо Шампіньйон».
В подальшому, за фактом пошкодження автомобіля органом досудового розслідування було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В межах вищезазначеного кримінального провадження було призначено транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок, що завдана власнику автомобіля марки "Lexus LX500d", внаслідок пошкодження капоту, що мало місце 10.02.2024 року, шкода становить 170539,12 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 квітня 2025 року у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,- відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 06 травня 2025 року заяву представника відповідача Гудз Роксолани Андріївни про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,- задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
В решті вимог відмовлено.
Рішення та додаткове рішення суду в апеляційному порядку оскаржила представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Шампіньйон» - адвоката Школьна Алла Вікторівна.
Вважає, що при ухваленні рішень не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.
Покликається на те, що невірним є висновок суду про недопустимість доказів, оскільки нею як представником позивача в позовній заяві зазначено про те, оригінали яких доказів наявні у позивача та в кого наявні інші докази, оригінали яких відсутні у позивача.
Щодо додаткового рішення, то стверджує, що сам по собі розмір гонорару адвоката визначений договором у розмірі 15 000,00 грн. та 10. 000,00 грн. ухвалених судом першої інстанції з розрахунком на консультацію, написання відзиву, формування заяв, клопотань, заперечень, участі у засіданнях не є безумовною підставою для стягнення такої суми, оскільки у наданих суду матеріалах відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт що відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) є обов'язковими. Також умови договору не містять порядку оплати юридичних послуг з посиланням на їх перелік та вартість, що відповідно порушує право іншої сторони на спростування ймовірності не співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Школьної А.В. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача Ільківа М.М. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду відповідають зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що не доведено належними та допустимими доказами підставності стягнення матеріальної шкоди.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з категорії справи, її складності, кількості судових засідань та обсягу матеріалів справи, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Шампіньйон".
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , позивач ТОВ «Ріо Шампіньйон» є власником автомобіля марки «LEXUS LX500d», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_4 .
Відповідно до копії заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.05.2024, адвокат Купець О.І. в інтересах ТОВ «Ріо Шампіньйон" звернувся до Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
Згідно відповіді Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області №К-62/A3/40/01/06 24 від 10.05.2024 підстав для внесення відомостей за вищезазначеною заявою до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не встановлено.
Відповідно до ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 04.06.2024 у справі № 465/4338/24 було зобов'язано уповноважену особу Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі поданої адвокатом Купцем О.І., який діє в інтересах ТОВ «Ріо Шампіньйон» заяви від 01.05.2024.
З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 13.06.2024 Львівським районним управлінням поліції №2 ГУНП у Львівській області на виконання ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 04.06.2024 у справі №465/4338/24 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141370000619 за ознаками ч. 1 ст 194 КК України.
Згідно копії висновку експерта №СЕ-19/114-24/18281-АВ від 20.09.2024, складеного в рамках кримінального провадження №12024141370000619 за ознаками ч. 1 с. 194 КК України, вартість матеріального збитку станом на 10.02.2024, завдана власнику автомобіля марки «LEXUS LX500d», 2023 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 , внаслідок пошкодження капоту, що мало місце 10.02.2024 становить 170539,12 грн.
Згідно копії протоколу огляду місця від 10.02.2024 (з фототаблицею), проведеного за адресою: м.Львів, площа Липнева, 9, на місці, призначеному для паркування осіб з інвалідністю, виявлено автомобіль чорного кольору, марки «LEXUS LX500d», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_5 , із вм'ятиною на капоті, розміром 10 х 5 см та пошкодженням лако-фарбового покриття над правою передньою фарою.
З копії постанови про закриття кримінального провадження №12024141370000619 від 13.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України вбачається, що таке було закрито на підставі п.2 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, було допитано в судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідка ОСОБА_2 повідомив, що є особою з інвалідністю ІІ групи пожиттєво. 10.02.2024, він керуючи, належним ТОВ «Ріо Шампіньйон» автомобілем марки «LEXUS LX500d», на площі Липневій, 9 у м.Львові, знайшов вільне місце для паркування та почав паркування. В той час, коли він намагався припаркувати автомобіль, перед його автомобілем вибіг відповідач, почав кричати що це його місце та завдав удар по капоту авто. Коли він продовжив здійснювати дії щодо паркування, то відповідач повторно завдав декілька ударів по капоту автомобіля, чим завдав ТОВ «Ріо Шампіньйон» матеріальну шкоду. Додатково зазначив. що на момент вищевказаних подій автомобіль, яким він керував, був новим без жодних пошкоджень.
Крім того в судовому засіданні в суді першої інстанції, було досліджено відеофайл з назвою «О_Привокзальний на вул. Федьковича 2_20240210122102_to_20240210124156», на якому зафіксовано виїзд автомобіля білого кольору та появу на вільному місці відповідача ОСОБА_1 . Згодом в кадрі появляється автомобіль «LEXUS LX500d», який зупиняється на проїзній частині перед вільним місцем та ОСОБА_1 . Останній корпусом свого тіла стояв саме на місці призначеному для паркування автомобіля, орієнтовно на синій розмітці, тож його місцезнаходження не дозволяло заїзд транспортного засобу без наїзду на пішохода. ОСОБА_1 одразу почав жестикулювати руками перед капотом автомобіля «LEXUS LX500d», однак автомобіль продовжив рух та капотом здійснив наїзд на останнього, який подався назад, але втримався на ногах та здійснив миттєвий одиничний удар рукою по капоту автомобіля. Після цього, автомобіль «LEXUS LX500d» зупинився, а ОСОБА_1 продовжував залишатися на місці. Згодом з автомобіля «LEXUS LX500d» вийшов його водій, та в притул підійшов до ОСОБА_1 , після чого чоловіки продовжили сперечалися на вулиці.
Згідно пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.ст. 13, 76, 78, 81, 89 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надані копії, які зроблені з копій наступних документів (з матеріалів кримінального провадження №12024141370000619 від 13.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України):
- протокол огляду місця від 10.02.2024 року з фототаблицею;
- протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 13.02.2024 року;
- протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 22.02.2024 року;
- висновок експерта № СЕ-19/114-24/18281АВ від 20.09.2024 рок;
- постанова про закриття кримінального провадження №12024141370000619 від 13.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України вбачається, що таке було закрито на підставі п.2 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення, які засвідчені представником позивача ОСОБА_4 за допомогою власного підпису та словосполученням «копія з копії вірна».
Судом першої інстанції встановлено, що представником потерпілої особи ТОВ «Ріо Шампіньйон» у вищевказаному кримінальному провадженні був ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 , і саме ОСОБА_5 , як учасник кримінального провадження, мав право ознайомлюватись із матеріалами такого кримінального провадження.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що письмові докази, додані до позовної заяви не засвідчені у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема в доведення виникнення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, вини відповідача у завданні шкоди майну позивача, до матеріалів цивільної справи були долучені копії заяв та відповідей органу досудового розслідування, висновок експерта проведеної експертизи по матеріалах досудового розслідування та постанова про закриття кримінального провадження.
Копії матеріалів кримінального провадження, долучених до позовної заяви засвідчено адвокатом Школьною А.Б. саме з відміткою «копія з копії», що підтверджує, що представник апелянта не здійснювала представництво інтересів ТзОВ «Ріо Шампіньйон», а права та законні інтереси представляв адвокат Купець О.І.,Ю, відтак остання не мала процесуальної можливості посвідчувати копії матеріалів кримінального провадження.
Проте, надавши органу досудового розслідування повноваження на здійснення представництва товариства у рамках кримінального провадження, адвокат Школьна А.В. не була позбавлена можливості на ознайомлення із такими матеріалами кримінального провадження із правом зняття копій таких та належного їх посвідчення для подання до суду першої інстанції.
Доводи представника апелянта про те, що договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні позивачем ТОВ «Ріо Шампіньйон» був укладений з адвокатським об'єднанням в цілому, а тому вона мала доступ до матеріалів кримінального провадження та могла виготовляти з них копії, колегією суддів також не приймається, оскільки зазначені обставини не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 20 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Наведені правила подання письмових доказів та посвідчення їх копій відтворені у ч. 5 ст. 95 ЦПК України.
До того ж, до відзиву на апеляційну скаргу, представником відповідача було долучено відповідь Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, у якій вказано, що адвокат Школьна А.В. не здійснювала представництво потерпілої особи ТОВ «Ріо Шампіньйон» у вищевказаному кримінальному провадженні та не ознайомлювалась із його матеріалами.
Порядок належного засвідчення копій документів, в тому числі для працівників правоохоронних органів, встановлено у ДСТУ 4163:2020, затверджених наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. № 144 з 2021-09-01).
Згідно п. 5.26 вказаних ДСТУ відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа. Згідно вказаного порядку, за зверненням представника позивача, слідчий міг виготовити необхідні копії документів для їх використання у якості доказів у цивільному судочинстві. У разі відмови представнику, за відповідним клопотанням, такі могли бути витребувані судом в установленому ЦПК України порядку, у разі подання клопотання про витребування доказів до початку розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. Тобто, інформація має бути отримана лише з визначених у законі засобів доказування та із дотриманням установленого порядку.
Якщо до суду надсилається копія документа, то вона має відповідати оригіналу, вірність копії або витягу документа має бути засвідчена печаткою організації і підписом уповноваженої особи або нотаріально.
Враховуючи вказане, долучені до позовної заяви матеріали кримінального провадження, якими могли б підтверджуватись доводи апелянта, не відповідають принципу належності та допустимості, зокрема, висновок експертизи не є оригіналом чи належним чином посвідченою копією, а інших доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу шкоди та розмір останньої, суду надано не було, колегія суддів вважає, що у рішенні Галицького районного суду м. Львова надано належну оцінку доводам сторін, та вірно визначено неналежність та недопустимість доказів, поданих апелянтом.
Подане до Львівського апеляційного суду клопотання про витребування доказів, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право, серед іншого, подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При пред'явленні позову позивач згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Докази позивач збирає сам у позасудовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений статтею 83 ЦПК України.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Такий підхід є усталеним та відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 04.09.2024 року в справі № 363/3231/18, постанова від 10.04.2024 року в справі №638/6852/18).
Оскільки клопотання про витребування доказів подано з порушенням процесуального порядку, передбаченого ч. 2 ст. 83 ЦПК України, та представником апелянта не вказано підстав неможливості подачі клопотання у встановлений ЦПК України строк та не можливості самостійного подання належних копій матеріалів кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без розгляду вказаного клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року, то колегія суддів зазначає наступне.
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі частини 1-3 ст. 134 ЦПК України, одночасно із подачею відзиву на позовну заяву, було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача - адвокатом Гудз Р. А. було подано до суду заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, якою залишено право надати суду докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У п'ятиденний строк із дати оголошення рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 квітня 2025 року, представником відповідача було надано докази понесених відповідачем судових витрат у суді першої інстанції.
Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 вказано наступне: «Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта».
Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц «виходячи з конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначає стратегію захисту інтересів клієнта та алгоритм дій для задоволення вимог клієнта та найкращого його захисту. Такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги».
Факт надання правничої допомоги ОСОБА_1 - адвокатом Гудз Р.А. було підтверджено наступними документами: ордером про надання правничої допомоги, належним чином завіреною копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договором про надання професійної правничої допомоги та Додатком до нього, Детальним описом наданих послуг, платіжними інструкціями про оплату гонорару адвоката.
Відповідно до наданого представником відповідача детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 74/23, Гудз Р.А. було надано наступні послуги:
-консультація та вивчення матеріалів справи - 2 год. - 2000 грн.; -написання відзиву на позовну заяву, формування додатків та надсилання сторонами - 5 год. - 5000грн.; -формування заяв, клопотань та заперечень на клопотання у справі - 3 год. -3000 грн.;-участь у розгляді справи у Галицькому районному суді м. Львова, враховуючи час на підготовку та прибуття - 5 год. - 5 000, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкцій від 8376-0496-2231-8376 від 18.04.2025 відповідач ОСОБА_1 сплатив на рахунок адвоката Гудз Р.А. 15000 грн.
З Додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року, вбачається, що судом враховано позицію представника позивача щодо розміру витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу та вказано «суд враховує заперечення представника позивача щодо заявленого розміру витрат на професійну правову допомогу, відповідно до яких така вартість послуг є неспівмірною із складністю спору та витраченим часом на надання таких послуг. З урахуванням вищенаведеного, суд переконаний, що стягнення з позивача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 10000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження стягнення матеріальної шкоди
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга представника ТзОВ «Ріо Шампіньйон» - адвоката Школьної А.В. задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційні скарги представника ТзОВ «Ріо Шампіньйон» - адвоката Школьної А.В. - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 квітня 2025 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26.11.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.