Справа № 461/2724/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/767/25 Доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження №12016140050002317 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2025, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с. Новосілка - Опарська Миколаївського району Львівської області, з вищою освітою, одруженої, маючої на утримання неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не депутата, не адвоката, не нотаріуса, інвалідності не маючої, працюючої покоївкою у ТОВ «На Лемківській», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,
з участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої особи Кредитної Спілки «Крез-Капітал» - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції статті чинної станом на 05.05.2016 року), та призначено їй покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки та з конфіскацією всього належного їй майна.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
Цивільний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Кредитної спілки «КРЕЗ-КАПІТАЛ» завдану майнову шкоду у розмірі 593 276 гривень 08 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_7 користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз в сумі 26 056, 88 грн.
Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить :
- визнати заяву сторони захисту про відвід судді ОСОБА_1 обґрунтованою, а ухвалу судді ОСОБА_10 про відмову у її задоволенні невмотивованою;
- скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити рішення про закриття кримінального провадження, у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 в суді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відмовити у задоволенні цивільного позову.
Важає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 стороною обвинувачення не доведена належними та допустимими доказами, але суд необгрунтовано та незаконно поклав ці докази в основу висновку ОСОБА_7 про доведеність її вини. За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
При вирішенні даного кримінального провадження по суті суд не врахував, що відповідно до роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Сторона захисту вважає оскаржуваний вирок незаконним та необгрунтованим.
Свої вимоги апелянт мотивує наступним.
Докази сторони захисту залишені поза увагою суду. Висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 .
Судовий розгляд здійснено з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. В основу висновку про винуватість ОСОБА_7 суд поклав недопустимі та недостовірні докази.
Експерт ОСОБА_11 , який на досудовому слідстві проводив судово-економічну експертизу, допитаний в судовому засіданні як свідок.
В ухваленні судового рішення брав участь головуючий суддя ОСОБА_1 , якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді.
Апелянт покликається на те, що по справі є істотні порушеням вимог кримінального процесуального закорну, які полягають в наступному.
Відповідно до клопотання сторони обвинувачення, вона просила дослідити у кримінальному провадженні № 12016140050002317 від 27.05.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 докази:
- Заяву КС «Крез Капітал» №270 від 25.05.2016 року про вчинення злочину на 2 арк. та додатки на 64 арк.
- Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора від 27.07.2017 року щодо правильності ведення касових операцій у національній валюті України та організації роботи з готівкою в КС «Крез Капітал» за період з 01.07.2014 по 05.06.2016) на 11 арк.
- Висновок судово-економічної експертизи № 17/06/01 від 14.12.2017 року на 6 арк. та додатки до нього та документи щодо розрахунку вартості експертизи та її оплати на 3 арк.
- Постанову від 27.03.2018 року про визнання речовими доказами на 10 арк.
Додатково стороною обвинувачення для дослідження судом були надані касові книги, а також видаткові та прибуткові касові ордери, зокрема за 04.05.2016, 05.05.2016.
Обвинувачена ОСОБА_7 , якій ці речові докази були подані для ознайомлення, звернула зокрема увагу суду на те, що записи в касовій книзі за період з 19 квітня по 26 квітня 2016 року (арк.1-50 книги), проводилися нею за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Однак, за твердженням ОСОБА_7 , за 26 квітня 2016 року нею проводилися й інші записи щодо надходжень і видатків за цей день, у касовій книзі, що була продовженням книги за 26 квітня, у якій було виведено суми надходжень та видатків за цей день, а також виведено залишок коштів у касі на кінець дня. Однак ця касова книга відсутня серед речових доказів. Також відсутні касові книги за період з 27 квітня по 4 травня 2016 року. Під час обшуку у КС такі не були вилучені. Операції по касі з 25 по 28 квітня 2016 року здійснювалися ОСОБА_7 .
Натомість серед оглянутих касових книг (речових доказів) наявна касова книга за 05 травня 2016 року, записи про проведені операції одержання або видачі готівки за цей день здійснені не ОСОБА_7 . Виходячи з почерку особи, що здійснювала ці записи, ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що такі здійснені бухгалтером ОСОБА_12 , зокрема виведено також залишок коштів у касі на кінець дня. Крім цього, ОСОБА_7 звернула увагу суду, що у цій касовій книзі відсутній підпис касира, а також головного бухгалтера, як того вимагало п. 4.3 - 4.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що діяло на той час. Рукописні записи у цій книзі містяться на арк. 1- 8, решту аркушів (9-50) не заповнені, що суперечить нормам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Операції по касі за 04.05.2016 та 05.05.2016, що оглянуті судом, ОСОБА_7 також не здійснювала. Почерк у копіях касової книги не її, як і в видаткових та прибуткових касових ордерах за ці дні.
Крім того, 04 та 05 травня 2016 р, а також 06.05.2016 року, ОСОБА_7 перебувала на своєму робочому місці та виконувала свої безпосередні обов'язки касира. Хто 04 та 05 травня 2016 року проводив видаткові та прибуткові касові операції, зазначені у відповідних ордерах, їй невідомо.
Основним доказом вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину сторона обвинувачення і суд першої інстанції вважають акт про результати інвентаризації грошових коштів від 05 травня 2016 року, складений головним бухгалтером ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
Однак стороною обвинувачення до суду не представлено оригінал такого доказу. Копія акту, яка є додатком до заяви голови правління про злочин, що завірена неуповноваженою особою, не є допустимим доказом, з врахуванням наведених вище положень ст. 99 КПК України.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 відмовилася підписувати акт інвентаризації, який їй було надано за місцем її проживання 09.05.2016, оскільки вона не брала участі в інвентаризації. Ця обставина підтверджена показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_14 та обвинуваченою ОСОБА_7 .
Апелянт зазначає, що неповнотою судового розгляду є необгрунтована відмова у призначенні і проведенні почеркознавчої експертизи, оскільки вирішення питання, ким здійснювалися записи у касовій книзі за 05.05.2016 ( ОСОБА_7 чи іншими особами) має істотне значення для кримінального провадження, оскільки 05.05.2016 року ОСОБА_7 перебувала на своєму робочому місці та виконувала свої безпосередні обов'язки касира і не передовіряла виконання дорученої їй роботи іншим особам. Відомості з касової книги від 05.05.2016, про залишок грошових коштів у касі КС у сумі 731 318,55 грн, використані при інвентаризації грошових коштів як первинний документ. Ця книга була предметом дослідження під час аудиторської перевірки, а також судово-економічної експертизи. Обвинувачена ОСОБА_7 заперечує здійснення записів у книзі від 05.05.2016 року, а також здійснення видаткових, прибуткових операцій, відомості щодо яких наявні у касі за 04.05.2016, 05.05.2016, хоча 05.05.2016 виконувала покладені на неї обов'язки касира та нікому не передоручала заповнення касової книги за цей день.
Отже, стороною обвинувачення не доведено, що видаткові та прибуткові касові операції 04-05 травня 2016 року проводилися касиром ОСОБА_7 , а також, що нею здійснювалися записи в касовій книзі за 05.05.2016.
Залишок грошових коштів у касі КС станом на 05.05.2016 у сумі 731 318,55 грн., на який є посилання в акті інвентаризації, виведено на підставі запису про таку суму в касовій книзі за 05.05.2016.
Ким вчинено записи у касових документах за 04, 05 травня, у касовій книзі за 05 травня 2016 року, а також виведено залишок грошових коштів у касі КС у сумі 731 318,55 гри., стороною обвинувачення не встановлено.
Цей залишок грошових коштів став основою для визначення нестачі грошових коштів у касі у сумі 592 463, 65 грн.
Державна фіскальна служби України у листі від 14.06.2016 № 13295/6/99-99-10-02-15 роз'яснила питання щодо відсутності підпису касира чи бухгалтера на видатковому касовому документі, а також відсутність підпису одержувача - у такому разі для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості.
Суд прийняв доводи сторони захисту, щодо неналежності та використання в якості доказів касової книги за 05.05.2016 року, а також видаткові та прибуткові ордери, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», оскільки вони не відповідають діючим, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, вимогам та не містять обов'язкових реквізитів передбачених для документів даного типу, а саме: відсутні підписи уповноважених осіб на ордерах; касова книга не прошита та не завірена належним чином; з огляду на що при прийнятті рішення по суті справи суд не враховує дзазначені докази при визначені наявності чи відсутності виниі ОСОБА_7 в інкримінованому їй злочині.
Апелянт наголошує, що суд не надав жодної оцінки тій обставині, що касова книга за 05.05.2016 року, а також видаткові та прибуткові ордери, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», є первинними касовими документами, які були підставою для виведення залишку грошових коштів у касі КС станом на 05.05.2016 .
Стороною обвинувачення достовірно не встановлено, який залишок грошових коштів був у касі КС станом на 05.05.2016.
Визнання судом касової книги за 05.05.2016 року, а також видаткових та прибуткових ордерів, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», неналежними та недопустимими, на думку апелянта, тягне за собою визнання інших доказів такими ж, оскільки вони є похідними від цих первинних касових документів.
Апелянт наголошує, що недопустимими доказами також є:
- копія бухгалтерської відомості по дебету кредиту рахунка 301 (каса) за період з 01.01.2016 по 05.05.2016 року; кінцеве сальдо на кінець 731 318,55 грн.;
- копія оборотно-сальдового балансу по рах.№301 «Каса в національній валюті» з 01.01.2016 по 05.05.2016 року;
- копія акту про результати документальної перевірки каси з 06.05.2016 по 18.05.2016 року, відповідно до якого документально підтверджується залишок коштів у касі станом на 05.05.2016 року у сумі 731318,55 грн., згідно оборотно-сальдового балансу станом 05.05.2016 року; оскільки вони не є первинними, а похідними документами, складеними на підставі первинних касових документів, які визнано судом неналежними та недопустимими.
Висновок суду про те, що обвинувачена ОСОБА_7 , у період часу з 01.07.2014 по 05.05.2016, за попередньою змовою в групі з головним бухгалтером Кредитної Спілки «Крез - Капітал» ОСОБА_15 , привласнили грошові кошти з каси КС «Крез - Капітал», спростовуються відомостями, зазначеними в копіях актів про результати інвентаризації наявних грошових коштів, що зберігаються у КС «Крез Капітал» №12 від 31.12.2014 року, №13 від 31.12.2015 року, оскільки жодних нестач грошових коштів у касі станом на кінець 2014, 2015 р.р. не виявлено.
Усі інші досліджені судом письмові та речові докази є неналежними, тобто не доводять інкримінованого ОСОБА_7 привласнення коштів з каси КС.
Апелянт звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції викладені у вироку містять істотні суперечності.
Суд необгрунтовано вважає безпідставним посилання сторони захисту на те, що ні аудитор, ні експерт, що проводив судово-економічну експертизу, не дали належну оцінку вищезгаданим документам, оскільки з дослідженого аудиторського висновку, висновку експерта та показів аудитора ОСОБА_16 та експерта ОСОБА_11 вбачається, що свої висновки вони робили на підставі досліджених первинних документів та банківських документів в сукупності.
Висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, з огляду на ту обставину, що суд зробив висновок щодо неналежності та використання, в якості доказів, касову книгу за 05.05.2016 року, а також видаткові та прибуткові ордери, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», які є первинними документами. Даний висновок суду суперечить іншому висновку суду, що аудиторський висновок, висновок експерта та з показів аудитора ОСОБА_16 та експерта ОСОБА_11 вбачається, що свої висновки вони робили на підставі досліджених первинних документів та банківських документів в сукупності.
Як зазначено вище, первинні документи, на підставі яких визначена нестача коштів в сумі 592 463, 65 грн., зазначена в акті інвентаризації від 05.05.2016, виведена на підставі касової книги за 05.05.2016 року, а також видаткових та прибуткових ордерів, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016» (первині документи), суд визнав неналежними та недопустимими доказами.
Крім цього, сторона захисту звертаю увагу апеляційного суду, що жодні банківські документи стороною обвинувачення до суду не подавалися та, відповідно, не досліджувалися.
До заяви про злочин від 25.05.2016 представником заявника був долучений оригінал наказу КС «Крез-Капітал» від 06 травня 2016 року № 30 про проведення інвентаризації грошових коштів в касі.
Одночасно, додатком до цієї заяви була також копія наказу № 30 від 05 травня 2016 року, завірена головним бухгалтером ОСОБА_13 .
Тексти цього наказу ідентичні, за винятком зазначених дат їх винесення - 06 та 05 травня 2016 року.
З огляду на це, суд повинен прийняти як допустимий доказ оригінал наказу голови правління КС «Крез-Капітал» № 30 від 06 травня 2016 року, а не копію такого ж змісту наказу № 30 від 05 травня 2016 року, враховуючи також ту обставину, що вилучені під час обшуку «оригінали Наказу № 30 від 5-6.05.2016 р. в 2-х примірниках (п.99 протоколу обшуку)» не були надані стороною обвинувачення для дослідження у судовому засіданні.
Апелянт наголошує, що судом не надано оцінки тій обставині, що заява про вчинення злочину представником КС подана до правоохоронних органів 25.05.2016, до якої був долучений оригінал наказу № 30 від 06.05.2016, що спростовує твердження суду про технічну помилку при підготовці проекту даного наказу. Оригінал наказу підписаний головою правління КС «Крез-капітал», містить відмітку про ознайомлення з ним головного бухгалтера ОСОБА_15 та бухгалтера ОСОБА_12 , яка скріплена відповідними підписами цих осіб, які підтвердили автентичність цих підписів у судовому засіданні.
Так само, сторона захисту вважає, що Акт про результати інвентаризації наявних коштів (копія), без номера, від 05.05.2016 також є підробленим, оскільки докази, досліджені час судового розгляду вказують на ту обставину, що інвентаризація проводилася 06.05.2016.
Показання представника потерпілої КС в частині, що «після виявлення нестачі коштів, ведення каси було передано іншому працівнику» спростовуються дослідженими у суді касовою книгою за 05.05.2016, видатковими та прибутковими ордерами, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», які вказують, що те, що ці первинні касові документи не складалися касиром ОСОБА_7 , а іншою особою, ймовірно ОСОБА_12 (оскільки ОСОБА_7 зазначила, що почерк схожий на почерк бухгалтера ОСОБА_12 )
Суд не усунув ці протиріччя в показаннях ОСОБА_14 , з однієї сторони, та ОСОБА_7 і ОСОБА_15 , з іншої, та прийняв як достовірні показання представника потерпілої КС ОСОБА_14 ..
Показання представника потерпілої особи ОСОБА_14 , відображені у вироку, зокрема в частині «Після цього була проведена документальна перевірка, яка виявила помилки, неточності та відсутність коштів, а після того був замовлений та проведений аудиторський висновок, після чого були змушені звернутись до правоохоронних органів», не відповідають показанням ОСОБА_14 , які той дав у судовому засіданні.
Станом на час подання кредитною спілкою заяви до правоохоронних органів (25.05.2016) аудиторського висновку не існувало, оскільки аудит був проведений лише 27.07.2017.
Сторона захисту заявляла у судовому засіданні, що копії усіх документів, що стосуються раптової інвентаризації коштів у касі, датовані 05.05.2016, є підробленими.
За клопотанням сторони захисту суд долучив до матеріалів судового провадження і дослідив :
заяву ОСОБА_7 від 19 травня 2016 року до Шевченківського РВ ГУ НП у Львівській області про злочин, а саме вимагання посадовими особами КС «Крез-Капітал» 600 000 грн. (копія);
заяву ОСОБА_7 від 29 березня 2018 року до Шевченківського РВ ГУ НП у Львівській області з вимогою повідомити про хід та результати досудового розслідування;
повідомлення Шевченківського РВ ГУ НП у Львівські області від 02.04.2018 року про скерування заяви ОСОБА_7 від 19 травня 2016 року до Галицького РВ ГУ НП у Львівській області для прийняття рішення та виконання за територіальністю;
довідка Львівської обласної клінічної лікарні від 06.05.2016 року про доставлення ОСОБА_7 бригадою швидкої допомоги № 88 у приймально-діагностичне відділення та результати огляду.
Даними документами підтверджуються показання ОСОБА_7 у судовому засіданні, зокрема, у тій частині, що вона як матеріально-відповідальна особа, всупереч нормативно-правовим актам, не була залучена до інвентаризації грошових коштів у касі; інвентаризація за її участі не проводилася; існування наказів від 05 та 06 травня 2016 року за одним і тим же номером 30, оригінали яких були вилучені у КС «Крез- Капітал» під час обшуку 20.07.2016 року, вказують на фальсифікацію результатів інвентаризації грошових коштів.
Суд зазначив у вироку, що «Аналіз довідки медичної установи від 06.05.2016 року підтверджує факт госпіталізації обвинуваченої до закладу охорони здоров'я каретою швидкої допомоги, проте дана інформація, на переконання колегії суддів, не спростовує ті факти та обставини, що викладені в обвинувальному акті, а також дана інформація не суперечить фактам та обставинам, встановленим під час судового розгляду.»
Така «розмита» оцінка судом цієї довідки суперечить іншому висновку суду, що інвентаризація каси проведена 05.05.2016.
Довідка Львівської обласної клінічної лікарні від 06.05.2016 року підтверджує ту обставину, що ОСОБА_7 була доставлена бригадою швидкої допомоги № 88 у приймально-діагностичне відділення саме 06.05.2016, у зв'язку з чим і не з'явилася після обідньої перерви на своєму робочому місці.
Ці документи, в сукупності і у взаємозв'язку з показаннями ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших свідків, вказують на ту обставину, що інвентаризація каси проведена 06.05.2016
Показання свідків стосовно тієї обставини, що ключі від сейфу зберігалися лише у ОСОБА_7 , сторона захисту вважає недостовірними, виходячи з встановленої під час судового розгляду обставини, що інвентаризація грошових коштів проводилася 06.05.2016 без участі обвинуваченої, докази передачі ключів від сейфу ОСОБА_7 іншим особам у цей день стороною обвинувачення не надані до суду.
Питання, яким способом, за допомогою яких ключів був відкритий сейф під час інвентаризації, якщо ключі зберігалися виключно у ОСОБА_7 , залишилося недослідженим.
Отже, доводи сторони захисту залишилися поза увагою суду і судом не надана належна оцінка.
Апелянт вважає, що в основу вироку покладені недопустимі докази, як і сторона захисту просила визнати такими: а саме протокол обшуку від 20 липня 2016 року, висновку судово-економічної та постанови про визнання речовими доказами недопустимими доказами, про що було подано клопотання.
Дане клопотання обгрунтовувалося тим, що згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_17 від 19.07.2016 року, яку суд долучив до матеріалів справи у судовому засіданні 17.12.2020 року, задоволено клопотання слідчого СВ ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 про проведення обшуку та слідчому СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 надано дозвіл на проведення обшуку у кабінетах, де здійснюють свою службову діяльність посадові особи кредитної спілки «Крез-Капітал», а саме у приміщенні за адресою м.Львів, вул. Газова, 28, а також в підсобних приміщеннях, які знаходяться за вказаною адресою.
Відповідно до протоколу обшуку від 20 липня 2016 року, такий проведено у приміщеннях КС «Крез-Капітал» у м.Львові, вул..Газова, 28. За результатами обшуку вилучені, зокрема документи фінансово-господарської діяльності КС «Крез-Капітал», ноутбук, сервер та системні блоки.
Згідно з цим же протоколом обшуку, такий проведено оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_19 , без участі слідчого ОСОБА_18 .
Про недопустимість такого передоручення наголошує Верховний Суд у Постанові від 29.01. 2019 справа № 466/896/17.
Крім того під час досудового розслідування кримінального провадження №12016140050002317 була призначена та проведена судово-економічна та судова комп'ютерно-технічна експертизи.
Відповідно до висновку № 17/06/01 судово-економічної експертизи від 14 грудня 2017 року, експерту поступили матеріали кримінального провадження та бухгалтерські документи у 156-ти томах, в тому числі оригінали та фотокопії наступних документів:
актів про результати інвентаризації наявних коштів КС «Крез-Капітал»;
касових книг;
видаткових касових ордерів;
прибуткових касових ордерів;
оборотно-сальдових відомостей по рахунках 301, 311, 631, 661;
головної книги по рахунку 301;
аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) від 27.07.2017 року щодо правильності ведення касових операцій у національній валюті України та організації роботи з готівкою в Кредитній спілці «Крез-Капітал» за період діяльності з 01.07.2014 року по 05.05.2016 року;
інших матеріалів справи.
Згідно висновку експертизи, ці документи були предметом експертного дослідження.
Очевидно, що бухгалтерські документи, перелічені у п.п.1-6 висновку № 17/06/01 судово-економічної експертизи від 14 грудня 2017 року, а також ноутбук, сервер, системні блоки, представлені на дослідження судової комп'ютерно-технічної експертизи, були вилучені оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_19 в ході проведення обшуку у приміщеннях КС «Крез-Капітал» у м.Львові, вул. Газова, 28.
У ході розгляду справи № 663/820/15-к, викладений у Постанові від 06 грудня 2021 року, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила правовий висновок, яким чином повинна виконуватися ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. Цей висновок полягає у наступному:
«Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених п.3 ч.2 ст. 40, ст. 236 КПК України, дає підстави для висновку про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, покладається на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам».
Висновки Об'єднаної палати ККС ВС є обов'язкові для застосування тих чи інших норм права у подібних правовідносинах.
Апелянт наголосив, що суд першої інстанції, процитувавши основні положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року, не звернув увагу, що ВП ВС у цій постанові звернула увагу суду, що частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Апелянт наголошує на недопустимості уудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) від 27.07.2017 року.
Стороною обвинувачення подано до суду першої інстанції, як доказ, Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) від 27.07.2017 року.
Стороною захисту подано клопотання про визнання Аудиторського висновку недопустимим доказом, оскільки він отриманий у спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним законодавством.
Суд відхилив клопотання захисту, зазначивши, що висновок аудиторів не є процесуальним джерелом доказів, однак використав його як доказ, оскільки цей висновок є документом.
Згідно цього висновку, нестача грошових коштів в касі підприємства в розмірі 593 276, 08 грн. склалася в результаті того, що посадові особи КС, на яких покладено обов'язок формування, відображення та контролю операцій по касі, а саме головний бухгалтер та касир КС «Крез Капітал» при формуванні первинних документів та облікових регістрів вносили недостовірні дані до касових книг та облікових регістрів підприємства, з метою приховування факту відсутності в касі підприємства готівки, що в подальшому привело до розтрати товарно-матеріальних цінностей, а саме готівкових коштів касиром підприємства в розмірі 593 276, 08 грн.
На час подання 25.05.2016 заяви аудиторського висновку не існувало, оскільки такий висновок зроблено ТзОВ аудиторська фірма «Львівський аудит» лише 27.07.2017 року.
Відповідно до цього висновку, аудиторський висновок призначається для користувачів та керівництва суб'єкту господарювання ( аркуш 2 висновку).
На час проведення аудиторської перевірки та складання висновку усі бухгалтерські документи знаходилися у розпорядженні органу досудового розслідування, оскільки були вилучені у КС «Крез-Капітал» під час обшуку 20.07.2016 року.
На даний час перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, оскільки визнані речовими доказами.
Представник потерпілого ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показали, що дана аудиторська перевірка та отримання цього висновку були проведені за наполяганням органу досудового розслідування. Для чого КС уклала з аудиторською фірмою відповідний договір. Крім цього, свідок ОСОБА_16 повідомила, що бухгалтерські документи, які використані для проведення перевірки, були надані їй працівниками поліції, ознайомлювалася з документами у приміщенні відділу поліції.
Виходячи з наведеного, не може вважатися висновком експерта - висновок спеціаліста ( в т.ч. аудиторський висновок), наданий заявникові на підставі його заяви.
Апелянт наполягає на недопустимості висновку №17/06/01.
Суд у вироку зазначив, що відомості, які містяться у висновку від 27.07.2017 року, були предметом дослідження судово-економічної експертизи від 14 грудня 2017 року. Висновком №17/06/01 цієї експертизи експертом документально підтверджується аудиторський висновок від 22.07.2017 року правильності ведення касових операцій в кредитній спілці «Крез- Капітал» в частині нестачі грошових коштів у касі підприємства станом на 05.05.2016 року.
Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК (у редакції Закону № 1261-VII) чітко визначено, що слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, а відповідно до змісту ст. 92 КПК обов'язок доказування покладено на прокурора, і саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Пунктом 2 частини 3 статті 87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Доказ, отриманий унаслідок такого, не передбаченого КПК, аудиторського висновку, згідно з положеннями п.2 ч.3 ст. 87 КПК є недопустимим. На вирішення експерту у даній справі було поставлено питання щодо підтвердження висновків, викладених в аудиторському висновку, при тому, що зазначений висновок є недопустимим доказом.
Апелянт зазначає, що судом було порушено порядок допиту експерта у суді встановлений статтею 356 КПК України, оскільки експерта ОСОБА_11 , в судовому засіданні допитано як свідка.
Захисник вважає, що заява про злочин з доданими до неї копіями документів не є доказом.
Суд поклав в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 також документи, що були додатками до заяви про вчинення останньою кримінального правопорушення (накази, акти, баланси і т.п.).
Заява про вчинення злочину за своєю правовою природою не є доказом у розумінні положень ст. 84 КПК, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за наявності для того підстав.
Однак, суд не звернув увагу та не надав оцінки тій обставині, що додатками до заяви були не оригінали цих документів, а лише їх копії, завірені ОСОБА_20 , яка в подальшому стала обвинуваченою у даному провадженні, а не керівником КС «Крез- Капітал», хоча суд зазначив у вироку, що дослідив письмові та речові докази, надані стороною обвинувачення (а не їх копії).
Єдиний документ, долучений до заяви про злочин, є оригінал наказу КС «Крез- Капітал» № 30 від 06 травня 2016 року про проведення інвентаризації грошових коштів в касі 06.05.2016.
Отже, суд, всупереч вимогам ст. 99 КПК України, досліджував копії, а не оригінали документів, про сумніви у достовірності частини з них заявляла сторона захисту під час судового розгляду.
Апелянт наголосив про висловлену недовіру головуючому судді ОСОБА_1 , якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді. У задоволені відводу відмовлено.
Апелянт обгрунтовує свої вимоги наступним.
Згідно звіту про автоматизований розподіл судової справи № 461/2724/18 між суддями Галицького районного суду м.Львова, що надійшла на новий судовий розгляд з Львівського апеляційного суду головуючим у цій справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Обвинуваченою у кримінальному провадженні є ОСОБА_7 , потерпілим - Кредитна спілка «КРЕЗ-Капітал». Представником потерпілого є ОСОБА_14 , голова правління КС «Крез-Капітал».
Відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного 04 травня 2018 року між адвокатським об'єднанням «Мацієвські та партнери», в особі керуючого партнера ОСОБА_9 та кредитною спілкою «Крез-Капітал», в особі голови правління КС «Крез-Капітал» ОСОБА_14 , об'єднання прийняло на себе зобов'язання по наданню правової допомоги у кримінальному провадженні № 12016140050002317 від 27.05.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_15 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, в якості представника клієнта як потерпілого та цивільного позивача, згідно ст. ст. 55-58, 61, 63 КПК України. Договір вважається укладеним та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (том 1 судового провадження, а.с. 28).
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ, засновниками АО "МАЦІЄВСЬКІ ТА ПАРТНЕРИ", код ЄДРПОУ 42018764, юридична адреса : 79016, м.Львів, пл. Кн. Святослава, 5/118, є:
ОСОБА_21 .
За договором про надання правової допомоги 04 травня 2018 року, АО «Мацієвські та партнери» доручило адвокатам ОСОБА_22 та ОСОБА_9 представляти потерпілого та цивільного позивача КС «Крез-Капітал» у вказаному кримінальному провадженні (том 1 а.с.28)
04 травня 2018 року адвокатським об'єднанням «Мацієвські та партнери» адвокату ОСОБА_22 видано ордер № 049514 (повноваження адвоката т.1 судового провадження а.с. 29-30, 36-37) та 05 червня 2018 року адвокату ОСОБА_9 видано ордер № 049519 про надання правової допомоги «Крез-Капітал» у Галицькому районному суді міста Львова (повноваження знаходяться том 1 судового провадження а.с. 58-59).
Адвокати ОСОБА_22 та ОСОБА_9 брали участь у судових засіданнях районного суду у справі № 461/2724/18, є учасниками судового провадження з боку сторони обвинувачення як представники потерпілого КС «Крез-Капітал».
Крім цього, адвокати ОСОБА_22 та ОСОБА_9 є близькими родичами - матір'ю та рідною сестрою представника потерпілого та цивільного позивача голови правління КС «Крез-Капітал» ОСОБА_14 .
Відомостей про розірвання договору про надання правової допомоги від 04 травня 2018 року між АО « «Мацієвські та партнери» під час судового розгляду у першій інстанції до Галицького районного суду міста Львова у кримінальному провадженні № 12016140050002317 від 27.05.2016 року не подано.
Адвокат ОСОБА_22 надавала правову допомогу судді ОСОБА_1 у цивільній справі № 463/9786/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_23 про зміну розміру аліментів, та була його цивільним представником, здійснювала процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя.
На переконання сторони захисту та з врахуванням викладеного і наданням, згідно відповідного договору правничої допомоги адвокатом ОСОБА_22 у цивільній справі № 463/9786/20, яка розглядалась Личаківським районним судом м.Львова, ОСОБА_1 , враховуючи, що адвокат була його представником у цій справі, який є головуючим суддею у справі по розгляду кримінального провадження № 12016140050002317 від 27.05.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 , вважає, що суддя ОСОБА_1 не міг брати участь та підлягав відводу від розгляду цього кримінального провадження.
Апелянт зазначає, що з огляду на недоведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 , на його думку, цивільний позов КС «Крез-Капітал» сліж було залишити без задоволення, про що і просив суд першої інстанції.
Крім цього, стороною захисту звернено увагу суду, що згідно частини 5 статті 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона за попередньою змовою в групі з головним бухгалтером Кредитної Спілки «Крез - Капітал» ОСОБА_15 , привласнили грошові кошти з каси КС «Крез - Капітал» на загальну суму 593 276, 08 грн., заподіявши тим самим матеріальні збитки підприємству на вказану суму.
Позивачем цивільний позов заявлено лише до обвинуваченої ОСОБА_7 .
При вирішенні даного кримінального провадження по суті суд не врахував, що відповідно до роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , у період часу з 01.07.2014 по 05.05.2016, обіймаючи, відповідно до наказу №61 від 31.10.2005, посаду бухгалтера - касира Кредитної Спілки «Крез - Капітал», що здійснює свою діяльність у м.Львові, по вул.Газовій, 28, будучи посадовою особою, яка несе повну матеріальну відповідальність, згідно з договором від 08.05.2009, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, всупереч інтересам ОСОБА_24 , за попередньою змовою в групі з головним бухгалтером Кредитної Спілки «Крез - Капітал» ОСОБА_15 , (кримінальне провадження відносно якої закрите ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07.05.2018 р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України), яка, зловживаючи своїм службовим становищем, приховувала дані щодо нестачі коштів у касі Спілки, привласнили грошові кошти з каси КС «Крез - Капітал» на загальну суму 593 276, 08 грн., заподіявши тим самим матеріальні збитки підприємству на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 , які, кожен окремо, просили задоволили апеляційну скаргу сторони захисту; міркування прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , які, кожен окремо, просили залишити апеляційну скаргу захисника обвинуваченої без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи подані стророною обвинувачення та захисту, які є в матеріалах кримінального провадження, враховані аргументи висловлені учасниками процесу, зокрема допитані обвинувачена, свідки, експер, представник потерпілої особи та, незважаючи на не визнання обвинуваченою ОСОБА_7 , її вина у скоєному, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, доведена, при цьому судове слідство проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Відтак по даній справі ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції статті чинної станом на 05.05.2016 року) і її дії кваліфіковані вірно.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення особливо тяжкого злочину проти власності; особу обвинуваченої, її вік, те що вона заміжня, має постійне місце проживання, а також те, що обвинувачена хронічними захворюваннями не страждає; на обліку в реєстрі психіатричних та наркологічних хворих не перебуває, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; спосіб вчинення злочину та розмір заподіяної матеріальної шкоди; категорично не визнає вину в інкримінованому правопорушенні, шкоду не відшкодувала, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання; відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 , покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано її дії у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки та з конфіскацією всього належного їй майна. Саме такий вид покарання, з урахуванням вчиненого, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нею нових злочинів, інший, більш м'який вид покарання, з урахуванням особи засудженої та її відношення до вчиненого, не відповідатиме меті покарання.
Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення або призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
Апеляційні вимоги сторони захисту не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так апелянт першим пунктом вимог в апеляційній скарзі заначає визнання обгрунтованою заяву сторони захисту щодо підстав для відводу судді ОСОБА_1 від головування у кримінальному провадженні, стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , оскільки впевнені в упередженості даного судді через участь у справі, в якості представника потерпілого - адвоката ОСОБА_25 , яка діє від імені адвокатського об'їднання «Мацієвські та партнери», які свого часу, зокрема ОСОБА_26 , були залучені представляти інтереси ОСОБА_27 у справі № 463/9786/20, щодо зміни розміру аліментів, яка розглядалася в цивільному порядку в Личаківському районному суді м. Львова.
У суді апеляційної інстанції з'ясовано, що дане питання, а саме відвід судді ОСОБА_1 був предметом розгляду в суді першої інстанції і суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 27.03.2023 року виніс ухвалу (а.с.41-43 т.4), якою відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження №12016140050002317 від 27.05.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 . Дана ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно зазначена апеляційна вимоги не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції оскільки ухвала про вирішення відводу судді не відносться до тих категорій ухвал, які можуть бути вирішені під час апеляційного розгляду разом з рішенням прийнятим по суті пред'явленого обвинувачення. (п.3 ч.1 ст. 392 КПК).
Крім того обвинуваченою ОСОБА_7 09.04.2024 (а.с.51 т.5) було заявлено клопотання про подальший розгляд справи колегіально і дане клопотанння було задоволено, адже протоколом автоматичного визначення складу суду від 09.04.2024 зазначено склад колегії суддув: ОСОБА_28 (головуючий суддя) ОСОБА_29 , ОСОБА_10 .
Таким чином покликання сторони захисту на упереджене ставлення судді ОСОБА_1 , по даному провадженню, є безпідставне.
Покликання апелянта на недопустимість доказів по справі, зхокрема висновку судово-економічної експертизи № 17/06/01 від 14.12.2017, проведену експертом ОСОБА_11 , який в подальшому був допитаний в суді першої інстангції, в якості свідка, є необгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 КПК України, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку.
Водночас, висновок судово-економічної експертизи № 17/06/01 від 14.12.2017 складений з дотриманням вимог, встановлених Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 та інших нормативних актів, експерт попереджений був про кримінальну відповідальність відповідно до вимог закону, матеріали справи не містять даних з приводу недостатність наданих експерту матеріалів для проведення досліджень.
Крім того к у вироку зазначено наступне «Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 , показав суду, що під час проведення судової експертизи по даній справі ним використовувались затверджені Методики, які розміщені на сайті Міністерства юстиції України, але вони закриті для вільного доступу. Вказав, що інструкції та методичні рекомендації містять не вичерпний перелік питань, які можуть ставитись перед експертом і питання, які ставились перед ним відповідали діючій інструкції. Об'єктами дослідження були ті документи та відомості, на підставі яких були зроблені відповідні попередні висновки. Міжінвентаризаційним висновком є період з 31.12.2015 по 05.05.2016 року. Аудиторський висновок експерт оглядав з 2016 року, оскільки йому ставилось на дослідження питання щодо періоду, який охоплювався даним висновком. Які саме документи він досліджував під час експертизі він не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Уточнюючи свої показання, вказав, що він здійснював не дослідження аудиторського висновку, а ознайомився з ним і здійснював перевірку фактів, зазначених у даному аудиторському висновку. Вказав також, що аудитор вправі робити і встановлювати факти, в той час як експерт ревізію не проводить, а лише перевіряє і підтверджує або спростовує висновки аудитора в даному висновку. Також вказав, що для отримання висновку експерта, по даній категорії, обов'язковою передумовою є проведення ревізійних дій уповноваженими органами. Станом на 05.05.2016 року була підтверджена, його висновком, нестача грошових коштів в касі підприємства в сумі 593276,08 грн. В додатках до висновку ним все детально відображено і висновок складено на підставі аналізу первинних документів, які він отримував у слідчого. Різниця в 812 грн. 43 коп. обумовлена та обгрунтована відсутністю первинних документів на ці кошти.»
Допит експерта ОСОБА_11 , якому було вручено під підпис пам'ятку свідка, було здійснено в судовому засіданні 15.10.2024 (а.с.6-8) за участю прокурора, обвинуваченої, захисника та представника потерпілого. При цьому учасниками процесу не було висловлено жодних сумнівів стосовно показів наданих експертом по суті справи.
В пам'ятці ОСОБА_11 попереджений говорити в суді тільки правду.
Відтак, хоча експерт і був допитаний в суді першої інстанції, в якості свідка, але він однозначно був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Відповідно його показаи відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть вплинути на висновок зроблений експертом на підставі представлених йому документальних матеріалів.
Колегія суддів зазначає, що такі дії є законними, оскільки експерт може бути допитаний у суді як свідок саме для роз'яснення свого висновку. У судовому засіданні не ставилось питання про безпосереднє проведення ОСОБА_11 в суді будь якого висновку. Такий допит є одним із способів отримання доказів у кримінальному провадженні, що дозволяє суду краще зрозуміти результати експертизи та відповісти на питання, які не були розкриті в письмовому висновку. Допит експерта проводиться з метою роз'яснення проведеного ним дослідження, а не для отримання нових висновків або оцінки доказів поза межами компетенції. Допит експерта можливий та проводиться в суді лише після надання ним письмового висновку. Експерт може бути допитаний щодо обставин, які підлягають доказуванню, і які він може повідомити без проведення додаткового дослідження. Допит не повинен виходити за межі проведеного дослідження, яке було покладено в основу висновку.
Зазначених вище висновків та вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, а тому покази експерта ОСОБА_11 , подані по суті справи, є законними.
При розгляді даного кримінального провадження колегією суддів суду першої інстанції були досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення та захисту в повному обсязі та цим доказам надана правова оцінка.
Так КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам).
Разом з тим, передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст.87 КПК).
Безспірним є те, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
Суд першої інстанції вважав, що наявність у матеріалах справи одночасно двох наказів № 30 від 05 та 06 травня про проведення інвентаризації каси, має місце внаслідок технічної помилки допущеної при підготовці проекту даного наказу, разом з тим, на думку суду дата наказу з різницею в один день не впливає на факт виявлення та наявності нестачі грошових коштів в касі кредитної спілки, що само по собі формує склад кримінального правопорушення.
Підстав визнавати висновок судово-економічної експертизи № 17/06/01 від 14.12.2017- неналеджним доказом - в суді апеляційної інстанції не виявлено, крім того таке ж клопотання заявляла сторона захисту, неодноразово, в суді першої інстанції та спростування цьому описано у вироку з належним обгрунтуванням.
Судом було враховано доводи сторони захисту, щодо неналежності та використання в якості доказів касової книги за 05.05.2016 року, а також видаткових та прибуткові ордери, які знаходяться в папках «Каса за 04.05.2016», «Каса за 05.05.2016», оскільки вони не відповідають вимогам діючого станом на момент вчинення кримінального правопорушення, вимогам та не містять обов'язкових реквізитів передбачених для документів даного типу, а саме, відсутні підписи уповноважених осіб на ордерах, а касова книга не прошита та не завірена належним чином, з огляду на що при прийнятті рішення по суті справи суд не враховує дані докази при прийнятті рішення щодо винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому злочині, таким чином безпідставним є посилання сторони захисту на необгрунтовану відмову судом у проведенні почеркознавчої експертизи даних документів.
Також суд першої інстанції дійшов переконання про те, що є безпідставним посилання сторони захисту на те, що ні аудитор, ні експерт, що проводив судово-економічну експертизу, не дав належну оцінку вищезгаданим документам, оскільки з дослідженого аудиторського висновку, висновку експерта та показів аудитора ОСОБА_16 та експерта ОСОБА_11 , вбачається, що свої висновки вони робили на підставі повно досліджених первинних документів та банківських документів в сукупності.
Щодо визнання недопустимим протоколу обшуку від 20.07.2016, проведеного у приміщенні кредитної спілки «Крез капітал» за адресою: м. Львів, вул. Газова, 28, колегія суддів зазначила, що вважає слушним посилання сторони захисту на Постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 29.01.2019 (справа № 466/896/17), де колегія суддів дійшла наступного висновку: за змістом ч. 1 ст. 236 КПК виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК відповідним оперативним підрозділам. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов'язку особистого виконання обшуку. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст. ст. 86, 87 КПК не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ.
У той же час суд врахував доводи викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 31.08. 2022 по справі № 756/10060/17.
Зокрема доречним для даної справи є покликання на наступне: «З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.»
Таким чином, колегія суддів суду першої інстанції при аналізі доводів сторони захисту, щодо визнання протоколу від 20.07.2016, проведеного у приміщенні кредитної спілки «Крез капітал» за адресою: м. Львів, вул. Газова, 28 та вилучених під час даного обшуку речових доказів та документів, констатувала факт, що із врахуванням того, що на проведення даного обшуку попередньо був наданий дозвіл слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова, обшук проводився в офісному приміщенні, де здійснювала свою діяльність потерпіла особа, яка є заявником по справі і не заявляє про жодні обмеження її прав, а також враховуючи те, що на момент проведення обшуку обвинувачена вже була звільнена та не працювала за даною адресою у даному приміщенні, відсутній будь який вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права обвинуваченої, зокрема, проведення санкціонованого обшуку оперативним працівником, ніяк не «зруйнувало» або звузило права обвинуваченої або ж обмежило її в можливостях їх ефективного використання. З огляду на наведене вище колегія суддів відхилила доводи сторони захисту щодо недопустимості, як доказу вищезазначеного протоколу обшуку та вилучених під час його проведення речей та документів.
Оскільки, як зазначено вище, суд прийшов до переконання, щодо допустимості як доказу, протоколу обшуку від 20.07.2016, таким чином відсутні підстави для визнання недопустимими доказами усіх речових доказів, а саме предметів та документів, що вилучені згідно обшуку від 20.07.2016, проведеного у приміщенні кредитної спілки «Крез капітал» за адресою: м. Львів, вул. Газова, 28.
Суду апеляційної інстанції прокурором було надано, для долучення до справи, оригінали наступних документів:
1. Наказ № 349 від 18.07.2016 за підписом начальника Галицького ВМ ГУНП у Львівській обласиті полковником поліції ОСОБА_30 про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140050002317 від 23.05.2016, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, за фактом вчинення привласнення та розтрати грошових коштів Кредитної спілки «Крез Капітал», у складі:
- слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_31 ;
- слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 ;
- оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_19 ;
- оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_32 .
Старшим слідчо-оперативної групи призначено слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 .
2. Доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку ст. 40 КПК) за №2317 від 18.07.2016 за підписом слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 в якому доручего працівникам УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України, з метою розкриття даного злочину (у кр.пр. № 12016140050002317) провести слідчі ( розшукві ) дії, а саме: провести обшук за адресами: м.Львів, вул. Єфремова, 35/7; м. Львів вул. Садова; 9-А, м. Львів вул. Газова, 17; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ;. м. Львів, вул. Криворізька, 44/125; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 .
Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з положеннями статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Пунктом 1 частини другої статті 39 та частиною першою статті 214 КПК України встановлено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Частинами першою та третьою статті 110 КПК України встановлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що повноваженнями щодо проведення процесуальних дій під час здійснення досудового розслідування наділені лише ті процесуальні суб'єкти, в тому числі слідчі, які входять до складу відповідної групи у конкретному кримінальному провадженні на підставі відповідної постанови. Виключно вони наділені законними повноваженнями щодо ухвалення конкретних рішень під час проведення досудового розслідування.
Якщо ж слідчий, який не визначений відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такий, що проводить досудове розслідування (входить до групи слідчих) у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених статтею 40 КПК України, то ці дії необхідно кваліфікувати як такі, що здійснюються неналежним суб'єктом. Водночас здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод незалежно від інших обставин конкретної справи.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20, від якої Велика Палата Верховного Суду при ухвалені цієї постанови не відступила. ( ВП ВС Справа № 756/10060/17 - 31.08.2022 ).
Відповідно дії працівників органів досудового розслідуванні були вчинені у відповідності до діючого законодавства.
Щодо покликань сторони захисту про недопустимість, як доказу, «Аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора)» від 27.07.2017, то суд першої інстанції в цьому питанні дійшов висновку, що дані доводи не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а свою чергу «Аудиторський висновок» є результатом проведеної ревізії, який був виготовлений та проведений на замовлення потерпілої особи - Кредитної спілки «Крез капітал», містить по своїй суті результати перевірки дотримання касової дисципліни та обліку грошових коштів, та по своїй суті є спеціально створеним документом, який відповідає вимогам п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 99 КПК України і на думку суду є належним та допустимим доказом та отриманий у спосіб, якій не суперечить вимогам КПК України та не порушує права та свободи обвинуваченої.
Суд першої інстанції також не вбачав підстав для визнання висновку № 17/06/01 судово-економічної експертизи від 14.12.2017 недопустимим доказом, оскільки зазначив про належність та допустимість доказу «Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора)» від 27.07.2017, що в свою чергу усуває правове підґрунтя для визнання висновку експерта недопустимим доказом.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції після детального з'ясування всіх обставин справи.
Яких небудь даних, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів розслідування або суду, не встановлено.
Відтак у суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були в повній мірі досліджені обставини справи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та обвинуваченій ОСОБА_7 призначено покарання у відповідності до чинного законодавства, а саме у виді позбавлення волів строком на 7 років, відповідно у суду апеляційної інстанції немає підстав для призначення іншого покарання, або скасування вироку суду першої інстанції, як це просить сторона захисту. Дане покарання буде необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченої, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2025, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: