Справа № 675/1624/25
Провадження № 2/675/901/2025
"27" листопада 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 10 червня 2017 року, від даного шлюбу у них є малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження у поглядах на сімейні відносини, шлюб існує лише формально, сторони припинили сімейні відносини та проживають окремо. Позивачка вважає подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливим, а тому і звернулася із вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву до суду не подав.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Кучерук Т. М. подав до суду письмове клопотання, у якому просить слухати справу за відсутності сторони позивача. Зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності. Вказує, що позовні вимоги не визнає. Заперечує проти стягнення із нього на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, оскільки позовна заява подана не з його ініціативи. Просить врахувати, що його заробітна плата не надає можливості сплачувати ці витрати.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Тому підстав для відкладення розгляду даної справи суд не вбачає.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 червня 2017 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Від шлюбу подружжя має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 26 липня 2018 року.
Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, поваги та довіри. Подружні відносини сторони припинили. Позивачка категорично заперечує можливість примирення і збереження сім'ї.
Частиною 1 статті 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У силу ч. 3 і ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу можливе.
За час перебування справи у провадженні суду з вересня 2025 року примирення сторін не відбулося.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З урахуванням фактичних взаємин подружжя, небажання позивачки зберегти подружні відносини, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу неможливе. Підстав для відмови в позові немає.
Відтак шлюб підлягає розірванню.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1211 грн 20 коп відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).
У свою чергу відповідач заперечив проти стягнення із нього на користь позивачки витрат на правову допомогу з посиланням на те, що позовна заява подана не з його ініціативи. Просив врахувати, що його заробітна плата не надає можливості сплачувати ці витрати.
ОСОБА_2 надав суду довідку Комунального підприємства «Ізяславводоканал» Ізяславської міської ради від 14 листопада 2025 року № 182, із якої убачається, що він працює на посаді контролера у зазначеному підприємстві та його дохід за період з лютого по жовтень 2025 року становить 96 820,66 грн.
За матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу позивачки підтверджуються договором про надання правової допомоги від 02 вересня 2025 року, в якому є посилання щодо надання адвокату повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у судах всіх інстанцій; додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 23 вересня 2025 року, де визначено розмір гонорару адвоката в справі про розірвання шлюбу з відповідачем у сумі 5000,00 грн; актом приймання виконаних робіт, складеним 23 вересня 2025 року, згідно з яким загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 5000,00 грн; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу позивачці, який містить детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката та розрахунок витрат часу по кожному із видів робіт; квитанцією про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги від 23 вересня 2025 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 23 вересня 2025 року на суму 5000,00 грн.
Крім того, обсяг наданих послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи позовною заявою та поданими представником позивачки клопотаннями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Оцінюючи надані докази щодо витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у суді, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивачки; наявністю заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат позивачки, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу становлять 1500,00 грн. Такі витрати на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Кучеруком Т. М. позивачці обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Із матеріалів справи слідує, що адвокат у цій справі підготував позовну заяву та подав до суду ряд клопотань. Розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи.
Отже, враховуючи наявні у суду відомості про характер та обсяг виконаної представником позивача роботи (послуг), що полягає у складанні позовної заяви, дані про розмір доходу відповідача, який є не значним, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Кучеруком Т. М.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підлягають стягненню понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу адвоката Кучерука Т. М. у розмірі 1500,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, які покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 137, 141, 142, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 10 червня 2017 року за актовим записом № 64, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп судового збору та 1500 грн 00 коп витрат на правову допомогу, а загалом - судові витрати в розмірі 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять ) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повне рішення суду складене 27 листопада 2025 року.
Суддя: В. І. Столковський