21.11.2025 Справа №607/24389/25 Провадження №1-кс/607/6896/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із вищою освітою, начальника господарського відділу ПАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти», одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
21.11.2025 начальник відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025.
Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.09.2025 ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні офісу регіонального представництва Класифікаційного товариства Регістр судноплавства України, що за адресою м. Тернопіль просп. С. Бандери 33, офіс 3, під час особистої зустрічі з представником - ОСОБА_8 дізнався про можливість отримання посвідчення судноводія малого/маломірного судна. ОСОБА_7 , маючи намір отримати посвідчення судноводія малого/маломірного судна, 24.10.2025 зустрівся зі ОСОБА_8 , в ході якої останній повідомив про те, які документи необхідно буде надати, а також вказав, що виготовленням займається його знайомий ОСОБА_9 з Києва. Після чого, ОСОБА_8 , перебуваючи разом із ОСОБА_7 , зателефонував до ОСОБА_4 та повідомив йому про бажання ОСОБА_7 отримати посвідчення судноводія малого/маломірного судна. В ході телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що по питаннях виготовлення посвідчення останній телефонував до нього. Цього ж дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди від останнього за вплив на посадових осіб кваліфікаційної комісії органу видачі з метою видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 07.11.2025 ОСОБА_4 в ході телефонної розмови, діючи з прямим умислом, висунув вимогу ОСОБА_7 , котрий потребує посвідчення судноводія малого/маломірного судна, щодо надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1300 Євро, за вплив на посадових осіб кваліфікаційної комісії органу видачі та в разі надання йому вказаної неправомірної вигоди, останній зможе отримати посвідчення судноводія малого/маломірного судна без проходження теоретичної та практичної підготовки та підтвердження кваліфікації в кваліфікаційній комісії. В подальшому, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, достовірно знаючи, що порядок видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна визначений «Положенням про порядок видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна», який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України 07.05.2013 №283, в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_7 перелік документів, які необхідно надати, з метою включення в навчальну групу. Під час вказаної розмови, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_7 в тому, що йому не потрібно прибувати на навчання. Також, повідомив, що таке посвідчення буде дійсне в 117 країнах, в тому числі в країнах Європи, Північної та Південної Америки, країнах Азії. Під час наступної розмови, що відбулась 11.11.2025 ОСОБА_4 повідомив, що все пройде офіційно, права будуть у всіх базах, і в міжнародних також. 20.11.2025 близько 12 год. 08 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу закладу «SUSHIKO», що за адресою м. Ірпінь, вул. О. Кобилянської 1В/9, в ході особистої зустрічі та спілкування із ОСОБА_7 , одержав від останнього грошові кошти в сумі 1300 Євро (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 20.11.2025 становило 63 358,62 гривень), як неправомірну вигоду для себе за вплив на посадових осіб кваліфікаційної комісії органу видачі з метою видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 20.11.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 12 год. 15 хв. 20.11.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
21.11.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість вказаного злочину та наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді застави. При визначенні розміру застави просив врахувати його майновий стан та наявність на утриманні непрацюючої дружини, малолітньої дитини та онкохворого батька.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також висловив заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення та посилаючись на наявність у підозрюваного ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, малолітньої дитини та постійного місця роботи, просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні. При цьому, посилаючись на систематичну небезпеку повітряних тривог в м. Києві, просив не застосовувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст. ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується виключно тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Згідно із ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
20.11.2025 ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 12 год. 15 хв. 20.11.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
21.11.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.10.2025; рапорт старшого оперуповноваженого УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_10 від 14.10.2025; протоколи допиту свідка ОСОБА_7 від 14.10.2025, 29.10.2025, 18.11.2025 та 21.11.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо, відео контроль особи від 29.10.2025; протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 20.11.2025; протокол огляду місця події від 20.11.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 такого кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а також правильність кваліфікації органом досудового розслідування дій особи, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, яке відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення в обґрунтування поданого щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідка у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаної особи та дослідження їх судом.
Водночас, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався та наявність у нього міцних соціальних зав'язків, а також беручи до уваги відсутність у клопотанні та долучених до нього матеріалах відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає недоведеним зазначений у клопотанні слідчим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків: переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідка у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.
Як видно, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 винятковий за своєю суворістю запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
За змістом ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На переконання слідчого судді, в судовому засіданні прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, втім, не доведено обставини згідно з п. 3 ч. 1 цієї статті.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховано всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність на його утриманні малолітньої дитини; наявність у підозрюваного постійного місця роботи на посаді начальника господарського відділу ПАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти»; відсутність у підозрюваного судимостей, його процесуальну поведінку.
Зважаючи на наведене та враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий та на утриманні якого перебуває дружина та малолітня дитина, беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування в даному конкретному випадку більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст. 177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Отже, на підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням викладеного, встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
При цьому, враховуючи доводи захисника про систематичну небезпеку повітряних тривог в м. Києві, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме вимогам КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як видно, слідчий за погодженням прокурора у клопотанні просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, тобто в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, посилаючись на відомості про майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 , який у своїй власності має трикімнатну квартиру та гаражний бокс у м. Києві.
Водночас, при визначенні розміру застави, крім наявності у власності підозрюваного ОСОБА_4 вказаних об'єктів нерухомого майна, слідчий суддя враховує обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, встановлені слідчим суддею ризики у даному кримінальному провадженні, майновий та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_4 , перебування на його утриманні дружини, малолітньої дитини і онкохворого батька, та доходить висновку, що дієвою та достатньою для виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків буде застава у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідком у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що з урахуванням тяжкості та характеру інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та існуючих ризиків є необхідним з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам та ефективності здійснення кримінального провадження.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
За таких обставин, у задоволенні клопотання слідчого, яке погоджено прокурором, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/24389/25; провадження №1-кс/607/6896/2025 згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2025.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому чи прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідком у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ст. 202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, у разі внесення застави, встановити по 20.01.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1