Справа № 485/1183/25
Провадж.№ 2/481/514/2025
іменем У К Р А Ї Н И
заочне
27.11.2025 року м.Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "БІЗНЕСПОЗИКА" звернулося до Снігурівського районного суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 01.09.2024 року, між ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №508717-КС-001, укладеного в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правил про надання споживчих кредитів ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА". Згідно договору позичальник отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку строком на 24 тижні, тобто до 16.02.2025 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом, які є фіксованими у розмірі 1% за кожен день та комісії за надання кредиту в сумі 2200,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 28.05.2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 37290 грн, з яких: 11 000 грн. - заборгованість за кредитом, 18 590 грн - заборгованість за процентами, 2 200 грн - заборгованість за комісією та 5 500 грн - заборгованість по штрафам. Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 37 290 грн та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.06.2025 року цивільну справу передано для розгляду до Новобузького районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 24.07.2025 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (письмове провадження).
Ухвалою суду від 03.11.2025 року було задоволено клопотання позивача про витребування документів в АТ КБ «ПриватБанк», які надійшли до суду 27.11.2025 року.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
В матеріалах справи мається заява представника позивача про підтримання позовних вимог, з клопотанням про розгляд справи без участі його представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Згідно положень ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 01.09.2024 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №508717-КС-001 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 11 000 грн, строком на 24 тижні, тобто до 16.02.2025 року. Також, відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % за кожен день та комісії за надання кредиту в сумі 2200,00 грн. Крім того відповідно до п.7.6 договору у разі прострочення сплати процентів, комісії чи суми кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 32% від розміру простроченої заборгованості. Сукупна сума штрафів не може перевищувати половину суми кредиту.
ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується інформацією про рух коштів (виписка ) по банківській картці № НОМЕР_1 , надана на запит суду АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості видно, що станом на 28.05.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 37 290 грн, з яких: 11 000 грн. - заборгованість за кредитом, 18 590 грн - заборгованість за процентами, 2 200 грн - заборгованість за комісією та 5 500 грн - заборгованість по штрафам.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Згідно положень ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ст.599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідносин є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Крім того положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного між ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА" та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання кредиту, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000 грн., за користування кредитом, а позичальник сплачує кредитодавцю 1 % за кожен день, комісію за надання кредиту в сумі 2 200, 00 грн та у випадку прострочення виконання зобов'язання - штрафи у розмір 32% але не більше половини суми наданого кредиту.Кредит надається строком на 24 тижні (до 16.02.2025 року).
Згідно розрахунку заборгованості, останнім днем нарахування процентів за кредитним договором є дата 16.02.2025 року, тобто позивачем нарахування процентів після кінцевого терміну дії договору не здійснювалося.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА" не повернуті, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, те, що позивачем підтверджено факт користування відповідачем кредитними коштами, а також порядок і розмір нарахування відсотків, в свою чергу відповідачем у спростування нарахованих відсотків ніяких розрахунків не надано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 18 590 грн.
Щодо нарахування комісії, то суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень п.4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Положеннями частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Аналізуючи умови кредитного договору №508717-КС-001 від 01.09.2024 року та Правила надання споживчих кредитів ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА"суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Тому, враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо обов'язку відповідача сплатити комісію саме за надання кредиту,а не його обслуговування є правомірними. А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 2200 грн також підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та стягнення штрафів суд дійшов наступних висновків
Заборгованість за кредитним договором повністю підтверджена відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки, строком кредитування, розміром комісії.
Крім того сторонами в п.7.6 договору погоджено, що у разі прострочення сплати процентів, комісії чи суми кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 32% від розміру простроченої заборгованості. Сукупна сума штрафів не може перевищувати половину суми кредиту.
Разом з тим відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України внесеного ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року на час розгляду справи не припинено, тому право нараховувати штрафні санкції відповідно до ст. 625 ЦК України та неустойку у позивача відсутнє.
Аналогічні приписи також зазначені у підписаному відповідачем 01.09.2024 року паспорті споживчого кредиту в розділі 6 (додаткова інформація - штрафи), відповідно до якого штрафи не застосовуються під час дії військового стану та у 30-денний строк після дня його припинення або скасування.
Таким чином, з відповідача на користь ТОВ « БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 000,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 18 590,00 гривень, та заборгованість по комісії у розмірі 2 200,00 грн, що разом становить 31 790,00 гривень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи розмір та види судових витрат по справі, ступінь доведеності факту їх понесення позивачем, а також результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у вигляді судового збору в розмірі 1508,91 гривень.
Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в системі Електронний суд, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2065,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором про надання кредиту №508717-КС-001 від 01.09.2024 року у загальному розмірі 31 790 гривень, з яких: 11 000 грн. - заборгованість за кредитом, 18 590 грн. - заборгованість за процентами та 2 200 грн - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"судовий збір в розмірі 2 065,10 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133 м.Київ бульвар Лесі Українки буд.26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 27.11.2025 року.
Суддя