Справа №333/11220/25
Провадження №1-кс/333/3760/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025080100004532 від 18 червня 2025 року відносно :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, Запорізької області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, який перебуває на посаді навідника-оператора 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачен их ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,
В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025080100004532 від 18 червня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області перебуває об'єднане кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025080100004532 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 169 о/с від 06.06.2023 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого навідника 1-ої обслуги міномета мінометного взводу 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
06.01.2024 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташоване у АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 03.08.2024.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім цього досудовим слідством встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 229 (по стройовій частині) від 03.08.2024 солдата ОСОБА_5 (по мобілізації), який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який 06 січня 2024 року самовільно залишив військову частину, 03 серпня 2024 року із зарахуванням на всі види забезпечення.
У подальшому відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №246 о/с від 19.08.2024 солдат ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді навідника-оператора 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення (ВОС-124282П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 19 серпня 2024 року №51 о/с.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
20.08.2024 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, яке розташоване у АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
25 листопада 2025 року старшим слідчим слідчого відділення Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у об'єднаному кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Як вказує слідча, підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), наявні в обставинах викладених у зібраних по кримінальному провадженню доказах, а саме:
- повідомленні про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 12.06.2025 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_1 НГУ;
- повідомленні про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 12.06.2025 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_1 НГУ;
- протоколах допиту свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які пояснили обставини вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та від п'яти до дванадцяти років відповідно.
Як вказує слідча у заявленому клопотанні, згідно з вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків, на думку слідчої, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами об'єднаного кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочину.
А тому, як вказує слідча, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме самовільно залишив місце несення служби, а саме місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, яке розташоване у АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебуває за межами місця служби до моменту затримання «25» листопада 2025 року.
Існування вказаного ризику, на думку слідчої, підтверджується і тим, що підозрюваний є військовослужбовцем Збройних Сил України, і у разі не застосування запобіжного заходу пов'язаного з позбавленням волі має повернутися до місця служби, де в разі наявного бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій, де є можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання свої обов'язків військової служби з метою уникнення настання кримінальної відповідальності та його ув'язнення на підставі вироку суду.
Зазначене вище в сукупності, як вказує слідча, підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується слідчою тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_5 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у об'єднаному кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, на думку слідчої, існує ризик впливу на свідків не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, слідча звертає увагу, що підозрюваний є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства.
Зазначене вище в сукупності за твердженням слідчої підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 407-409 КК України.
Вказане свідчить, на думку слідчої, про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі ухвалення вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Згідно з доводами клопотання, застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчий вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання з підстав, викладеному у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, зазначивши, що клопотання слідчого недостатньо обґрунтоване, прокурор не довів про наявність ризиків, зазначених у ньому.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 18 червня 2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження № 62025080100004532).
25листопада 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Копію вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 отримали своєчасно (25.11.2025 о 16 год. 30 хв.).
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 .
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Водночас, слідчий суддя зобов'язаний перевірити обґрунтованість підозри, яка містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
Розглянувши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 12.06.2025 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_1 НГУ;
- повідомленням про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 12.06.2025 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_1 НГУ;
- протоколами допиту свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які пояснили обставини вчинення кримінального правопорушення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, зазначені у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра стосовно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована.
Водночас, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор у судовому засіданні не довели, що маються достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказують останні.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначив, що маються ризики, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що він підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні в том числі і особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Слідчим суддею з матеріалів клопотаннч встановлено, що з 06.06.2023 ОСОБА_5 проходив військову службу в ЗСУ.
20.08.2024 останній самовільно залишив місце несення служби, а саме: місце тимчасової дислокації підрозділів військової частинт НОМЕР_1 НГУ, яке розташоване у АДРЕСА_2 .
Увесь цей час ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , проживаючи із дружиною.
Жодних доказів належних викликів ОСОБА_5 прокурор та слідчий не надали і такі не містяться у матеріалах, долучених до клопотання слідчого.
Відомостей, які б вказували, що ОСОБА_5 знав про наявність викликів до слідчого або суду та факти їх ігнорування підозрюваним, під час судового розгляду ні прокурором, ні слідчим, надано не було.
Докази того, що ОСОБА_5 намагався перейти лінію бойових зіткнень та потрапити на тимчасову окуповану територію або кордон України матеріали клопотання не містять.
Під час судового розгляду клопотання підозрюваний надав пояснення, в яких не заперечував факт залишення військової частини та постійного перебування за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_5 мав та має намір переховуватися від органів досудового розслідування і суду та, як наслідок, слідчим та прокурором не доведено наявності вказаного ризику.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_5 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
Під час судового розгляду клопотання встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим допитано свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Від останніх не було заяв про якийсь вплив з боку підозрюваного.
Доказів протилежного матеріали клопотання не містять.
Крім того, посилання слідчого, що ОСОБА_5 може впливати на майбутніх свідків слідчий суддя оцінює критично, оскільки підозрюваний не скоїв жодних дій, не висловив намірів, які б свідчили про такий можливий вплив. Також, слідчим та прокурором не зазначено взагалі, чи будуть допитані будь-які інші особи як свідки по даному кримінальному провадженні.
Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 407-409 КК України.
Вказані факти, на думку слідчого та прокурора, свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, в т.ч. проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Водночас, доказів про наміри або можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчим та прокурором у судовому засіданні надано не було та матеріали клопотання не містять.
Отже, в судовому засіданні слідчим та прокурором жодним чином не наведено обґрунтованих доводів, з посиланням на належні та допустимі докази, що дають слідчому судді підстави вважати, що у разі не обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде ухилятися від органів досудового розслідування чи суду, буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
За обставин наведених вище, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені дані в своїй сукупності дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_5 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є невиправдано суворим запобіжним заходом. З огляду на викладене, враховуючи, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволені клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки не встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025080100004532 від 18 червня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1