27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 279/2009/25
провадження № 61-14716ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міського ліцею № 8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростенського міського ліцею № 8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року залишено без змін.
19 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року, передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
До суду касаційної інстанції має бути подана касаційна скарга, вимоги до форми та змісту якої закріплені у статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
ОСОБА_1 узагальнено вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неврахування судом наданих позивачем доказів, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Разом з тим учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Заяви і скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У текстах цих документів не допустимо використовувати нецензурну лексику, образливі та лайливі слова.
Використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах свідчить про очевидну неповагу і суперечить завданню цивільного судочинства, визначеного частиною першою статті 2 ЦПК України. У випадку зловживання правом суд наділений повноваженнями повернути подану скаргу (частина третя статті 44 ЦПК України).
Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, назвав оскаржені судові рішення «ДЕБІЛИМИ», подана касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міського ліцею № 8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников