27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 526/762/25
провадження № 61-14580ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (далі - ТОВ «КЛТ Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором від 15 грудня 2023 року № 1842 у сумі 68 875, 00 грн, яка складається основного боргу в сумі 5 000, 00 грн, заборгованості за відсотками (за період з 15 грудня 2023 року по 14 грудня 2024 року) у сумі 63 875, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 грн, а всього - 9 422, 40 грн.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила поновити строк на апеляційне оскарження. Посилалася на те, що копію рішення суду першої інстанції вона отримала 26вересня 2025 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: для зазначення інших поважних причинпропуску строку на апеляційне оскарженнярішення суду першої інстанції.
Суд вважав неповажними вказані заявником причини пропускувизначеного законом строкуна апеляційне оскарження з огляду на те, що оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 21:20:38, а томувідповідно до положень частиншостої, сьомоїстатті 272 ЦПК України рішення вважається врученим 21 серпня 2025 року, тобто апеляційну скаргу подано зпропуском визначеного законом строку.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подала заяву, у якій вказала, що копія оскаржуваного судового рішення була направлена на її електронну адресу, а тому рішення не вважається врученим належним чином у розумінні статті 272 ЦПК України.
Зазначала, що копію повного тексту рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 у паперовому друкованому вигляді вона отримала лише 26 вересня 2025 року у відповідь на подане нею клопотання, у зв'язку з чим вважала, що строк на апеляційне оскарження повинен обчислюватись саме з 26 вересня 2025 року, а не з 20 серпня 2025 року.
Крім того, вказувала, що стан її здоров'я після операції та необхідність проходження медичних обстежень унеможливлювали своєчасне ознайомлення із судовим рішенням та підготовку апеляційної скарги.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а на усунення недоліків апелянт не навела інших поважних підстав для поновлення такого строку.
19 листопада 2025 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року.
Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не здійснив повне та всебічне дослідження обставин та матеріалів справи, не був об'єктивним та неупередженим до відповідача, не звернув уваги на порушення його прав та передчасно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Зокрема, на думку ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував, що: вона є фізичною особою-споживачем, для якої електронний кабінет не є постійним засобом комунікації; вона не є професійним учасником судочинства, для яких використання електронних сервісів є обов'язковим та очікуваним; для фізичної особи доступ до електронного кабінету, технічна можливість та навички його використання є питанням фактичних можливостей, а не безумовною презумпцією; фактичне отримання повного тексту рішення суду першої інстанції відбулось 26 вересня 2025 року після подання відповідного клопотання; вона діяла добросовісно, одразу подавши апеляційну скаргу після отримання копії повного тексту судового рішення.
Також заявник вважає, що апеляційний суд формально підійшов до аналізу медичних документів, наданих на підтвердження її стану здоров'я.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
За приписами частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За приписами частини першої, п'ятої статті 14 ЦПК України усудах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет -це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішеннянадіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України якщоучасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогоюЄдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасникасправи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційний суд встановив, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року булодоставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 21:20:38, що підтверджується наявною в матеріалах справидовідкою про доставку електронного документу.Тобто вважається, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції 21 серпня 2025 року.
Таким чином, відлік строку на апеляційне оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року розпочався з 21 серпня 2025 року та закінчився 19 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга була подана ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року, тобто з пропуском визначеного законом строку.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня2021 року в справі № 911/3513/16 зазначив, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать відволевиявлення сторони, і пов'язаніз дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчиненнясторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що наведені причини не можуть бути визнані поважними, оскільки заявник помилково ототожнює факт отримання рішення суду електронною поштою та у зареєстрованому електронному кабінеті.
Крім того, суд вважав, що долучені ОСОБА_1 докази проведення медичних обстежень не можуть слугувати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі документи датовані 19 та 20 серпня 2025 року, тобто до моменту вручення ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення, а консультативний висновок спеціаліста від 27 серпня 2025 року не є доказом погіршення її стану здоров'я, яке об'єктивноунеможливлювало своєчасне оскарження рішення суду першої інстанції.
З огляду на те, що вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними та остання не навела інших поважних підстав для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності та зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Доводи, якими заявник мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками суду щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко