27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/111/25
провадження № 61-300вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Подолянко Тетяни Володимирівни про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Подолянко Т. В. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду заяву про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заяву обґрунтовує тим, що 30 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 950. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Адвокат Подолянко Т. В. зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами України, однак на сьогодні проживають на території Федеративної Республіки Німеччина. Вказує, що дитина проживає з матір'ю, перебуває на повному її утриманні, потребує постійного догляду та піклування, однак відповідач не надає жодної матеріальної допомоги.
З огляду на наведене, представник ОСОБА_1 - адвокат Подолянко Т. В. просить Верховний Суд на підставі статті 29 ЦПК України визначити підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів Святошинському районному суду м. Києва.
У визначенні підсудності слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
За змістом вказаної законодавчої норми підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства Верховний Суд визначає тільки у тому випадку, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Адвокат Подолянко Т. В. зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на сьогодні проживають на території Федеративної Республіки Німеччина, проте належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного до заяви про визначення підсудності та до позовної заяви не долучено.
Верховний Суд не бере до уваги долучені адвокатом копії посвідок на проживання, оскільки з їх змісту вбачається, що такі посвідки були дійсні до 04 березня 2024 року.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що долучена до заяви про визначення підсудності копія медичної довідки від 24 липня 2025 року, у якій зазначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , не може вважатись належним доказом на підтвердження факту проживання сторін за межами України.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визначення Верховним Судом підсудності цієї справи відповідно до статті 29 ЦПК України.
Керуючись статтею 29 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у визначенні підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заяву про визначення підсудності разом з доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов