26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/13181/23
провадження № 61-6717 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження та про зупинення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсними і скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький ВДВС)
про визнання недійсними і скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Падалко О. Ю. , залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залишено без змін.
1. У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Падалко О. Ю., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. від 16 липня 2024 року вищевказану касаційну скаргу визнано неподаною
та повернуто заявникові. Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження повернуто заявнику без розгляду (провадження № 61-9670ск24).
2. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. від 09 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною
та повернуто заявнику, так як останнім не було усунуто недоліки касаційної скарги, вказані в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2024 року (провадження
№ 61-10581ск24).
3. У травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення
про задоволення його позову.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року визнано наведені
ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк
для усунення недоліків касаційної скарги.
У травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кононець О. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року визнано наведені
представником ОСОБА_1 - адвокатом Кононець О. М., підстави
для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року заяву представника
ОСОБА_1 - адвоката Кононець О. М., про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 задоволено. Продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1
про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Витребувано із Дарницького районного суду м. Києва вищевказану цивільну справу. У задоволенні клопотання ОСОБА_1
про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кононець О. М., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 травня 2024 року вирішено вважати неподаною та повернуто заявнику,
так як не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 05 червня 2025 року.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відзив Дарницького ВДВС, підписаний Осовською В. В., на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_2
про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_2
про зупинення провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 повернуто заявникові без розгляду.
12 вересня 2025 рокудо Верховного Суду надійшли окремі клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження та про зупинення касаційного провадження у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2025 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо закриття касаційного провадження
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2
про закриття касаційного провадження у справі, яке мотивовано тим, що у даній справі були відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження й поновлено йому строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року.
Тобто Верховний Суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження
у справі, надав оцінку наведеним заявником касаційної скарги обставинам, наданим на їх підтвердження доказам і вважав, що строк на касаційне оскарження пропущено позивачем із поважних причин, а тому його слід поновити.
Таким чином, зазначене клопотання ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Щодо зупинення касаційного провадження
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2
про зупинення розгляду справи (касаційного провадження), яке мотивовано тим,
що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Збройних сил України. Вказане є підставою для зупинення касаційного провадження у справі (пункт 2 частина перша статті 251 ЦПК України, пункт 2 частини першої статті 253
ЦПК України).
Верховний Суд ураховує, що про факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних сил України зазначено і в його касаційній скарзі, указуючи, що це перешкоджає йому належного судового захисту та відновлення порушеного права.
Основні засади забезпечення національної безпеки і оборони держави визначені Конституцією України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки
є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин,
що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи,
яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені
на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані
на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення
та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Тобто, це є обов'язок суду, а не право зупинити провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 12 листопада 2025 року
у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування
в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації
для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
ОСОБА_2 додала до клопотання про зупинення провадження у справі копію довідки, виданої 13 липня 2025 року № 1565/4891 командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 , відповідно до якої майор ОСОБА_1 з 14 січня 2025 року виконує обов'язки заступника командира вказаної військової частини, приймає безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуває безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Указані докази перебування у складі Збройних Сил України надав суду і сам ОСОБА_1 одночасно з апеляційною скаргою (а. с. 88), а також додав до своєї касаційної скарги, зазначаючи, що це перешкоджає йому належного судового захисту та відновлення порушеного права.
З урахуванням наведеного та редакції пункту 2 частини першої статті 251
ЦПК України, в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно
до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені
до проведення антитерористичної операції (див.: пункти 73, 96, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Указана норма є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців,
які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності
та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Верховний Суд ураховує, що обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі
на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
Такого клопотання від військовослужбовця ОСОБА_1 до суду не надходило, а зупинення касаційного провадження є імперативною вимогою процесуального закону.
Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2
частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
На вказаному наголошено, зокрема, у пунктах 102-105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
При цьому у пунктах 107, 108 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження
та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона
або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді
на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що наявні підстави
для задоволення клопотання ОСОБА_2 та зупинення касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Колегія суддів наголошує, що у разі припинення існування обставин, які викликали необхідність зупинення касаційного провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України), чи у разі повідомлення ОСОБА_1 про свій намір
та можливість продовжити розгляд справи, касаційне провадження у справі буде поновлено.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання
про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження
у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному
цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 251, статтею 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.
Клопотання ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження задовольнити.
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
у м. Києві про визнання недійсними і скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк