24 листопада 2025року
м. Київ
справа № 2-4483/11
провадження № 61-13876ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 травня 2025 року тапостанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс»у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
10 березня 2025 року ТОВ «Реалайнс Фінанс» подало до суду заяву про заміну сторони у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
Заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2014 року звернено стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації під час проведення виконавчих дій. На виконання судового рішення останній раз приватний виконавець відкрив виконавчі провадження 20 березня 2020 року. ТОВ «Реалайнс Фінанс» є правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» згідно з договором про відступлення прав вимоги.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 травня 2025 року заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» задоволено. Суд ухвалив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Реалайнс Фінанс» у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 травня 2025 року. Прийнято нову постанову про задоволення заяви ТОВ «Реалайнс Фінанс».
Апеляційний суд вказав, що внаслідок неналежного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, допущене процесуальне порушення, яке за положеннями пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Провадження у справі відкрито за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як первісного кредитора до відповідачів як боржників за кредитним договором та договором іпотеки про звернення стягнення на належне боржникам іпотечне майно для погашення кредитної заборгованості. За рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2014 року останніми постановами приватного виконавця від 20 березня 2020 року відкриті виконавчі провадження за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 і НОМЕР_3 відносно кожного із боржників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Під час виконавчих проваджень 30 серпня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та заявником ТОВ «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 08/2024/2-РА про відступлення права вимоги, який посвідчили нотаріально, та до якого додано реєстр боржників та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, внаслідок чого передано право вимоги заявнику як новому кредитору за кредитним договором від 26 березня 2008 року № CRL-SME400/55/2008, укладеним банком з боржником ОСОБА_2 , та за договором іпотеки від 26 березня 2008 року № CM-SME400/55/2008, який укладено між банком та боржниками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Доводи боржників про їх сумнів щодо чинності договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки та потреби додаткової перевірки виконання сторонами цих договорів в частині сплати витрат за передачу права вимоги суд відхилив, врахував, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору. Суд має з'ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах. Тому, встановивши наявність у попереднього кредитора права вимоги до боржників, за яким відкриті виконавчі провадження, та відсутність заборони на відступлення права вимоги у цих правовідносинах, колегія суддів висновує, що вимоги ТОВ «Реалайнс Фінанс» про його заміну як стягувача у виконавчих провадження підлягають задоволенню.
03 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення, постановлені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не обґрунтовані та суперечать правовим позиціям Верховного Суду від: 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20,від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та постанові Верховного СудуУкраїни від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.
Суди не звернули увагу на те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Проте заявник не надав скаржникам докази, що відступлення прав вимоги дійсно мало місце.
Тому договір про відступлення права вимоги спрямований на незаконне заволодіння житлом скаржників, тобто порушує публічний порядок, і тому є нікчемним, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Крім того, суд першої інстанції не повідомив скаржників про судове засідання 23 травня 2025 року, а заявник також не виконав вимоги статті 183 ЦПК України щодо надання доказів надсилання надіслання (надання) заяви іншим учасникам справи.
Постанова апеляційного суду є необґрунтованою.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що 20 березня 2020 року відкриті виконавчі провадження №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 і НОМЕР_3 відносно кожного із боржників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1
30 серпня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та заявником ТОВ «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 08/2024/2-РА про відступлення права вимоги, який посвідчили нотаріально, та до якого додали реєстр боржників та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, внаслідок чого передали право вимоги заявнику як новому кредитору за кредитним договором від 26 березня 2008 року № CRL-SME400/55/2008, укладеним банком з боржником ОСОБА_2 та за договором іпотеки від 26 березня 2008 року № CM-SME400/55/2008, який укладено між банком та боржниками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу) (частина перша статті 512 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 718/6/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі
№ 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 2-4612/09 вказано, що «виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 761/46461/19 (провадження № 61-9762св20)».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, зокрема зазначено, що «належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. … Суд апеляційної інстанцій, оцінивши надані сторонами докази та встановивши обставини у справі, правильно виходив з того, що оскільки ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК Інвест-Кредо» право вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф, укладеними між банком та ОСОБА_1, при цьому перехід права вимоги до товариства відбувся із дотриманням вимог законодавства і договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та не скасовані, то суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну позивача у справі його правонаступником. Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2020 року у справі № 354/397/17, провадження № 61-11081св20».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Встановивши, що відбулось передання кредитором своїх прав вимоги заявнику за договорами відступлення прав, таке відступлення підтверджено відповідними документами, договори про відступлення прав недійсними не визнавалися, відсутність заборони на відступлення права вимоги у цих правовідносинах, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «Реалайнс Фінанс»про заміну сторони виконавчого провадження.
Разом з цим, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції та заявником норм процесуального права при поданні заяви про заміну сторони виконавчого провадження були підставою скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.
Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17,від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20, необґрунтовані, оскільки висновки, наведені у постанові апеляційного суду, їм не суперечать. Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 463/5896/14-ц та постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16 необґрунтовані, оскільки висновки щодо застосування норми права у цих постановах зроблені за інших фактичних обставин (у неподібних правовідносинах).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішеня свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 2-4483/11.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко