25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 363/2229/18
провадження № 61-14406ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Сердюк В. В., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу особи, яка не брала участі у
справі - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
У червні 2018 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Вишгородська РДА), ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 29 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня
2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним розпорядження Вишгородської РДА від 04 квітня
2014 року № 173 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, згідно з додатком, загальною площею 0,5870 га для індивідуального дачного будівництва на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)».
Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 такі земельні ділянки: площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0248; площею
0,0949 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0247; площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0244; площею 0,1000 га
з кадастровим номером 3221881600:31:130:0249; площею 0,0921 га
з кадастровим номером 3221881600:31:130:0245; площею 0,1000 га
з кадастровим номером 3221881600:31:130:0246, загальною вартістю 15 375,93 грн, які розташовані на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року - без змін.
13 листопада 2025 року особа, яка не брала участі в
справі - ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року.
У касаційній сказі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Ситнік О. М., Фаловська І. М.
24 листопада 2025 року суддя Ситнік О. М. заявила самовідвід на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2025 року заявлений суддею Ситнік О. М. самовідвід у справі № 363/2229/18 задоволено та відведено її від участі у розгляді касаційної скарги особи, яка не брала участі в
справі - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого
2024 року.
Матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі в справі - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 363/2229/18 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, в якому вказує, що вона не приймала участі у розгляді справи, про оскаржене рішення їй стало відомо 31 жовтня 2025 року від чоловіка ОСОБА_2 , який в усній розмові повідомив їй про це. Крім цього, вказує, що їй з чоловіком не вдалось поновити сімейні відносини, а тому заявник має намір розірвати шлюб і здійснювати поділ спільного майна подружжя.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ураховуючи те, що касаційну скаргу подано 11 листопада 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня, коли особа ознайомилася зі змістом оскаржуваного рішення, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 405 ЦПК України встановлено, що якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 06 лютого 2018 року у справі 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16,
від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/15,
від 27 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15, від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 363/2060/17, від 11 червня 2024 року у справі
№ 925/1133/18, від 31 липня 2024 року у справі № 911/595/19.
Крім цього, заявник вважає, що суди не звернули увагу на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 56 ЦПК України не обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави та не визначив у чому полягає порушення інтересів держави.
Також вважає, що суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, не врахував обставину незалучення заявника в якості співвідповідача до участі у справі.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції порушивши норми процесуального права, розглянув справу неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 405 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити особі, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року.
Витребувати з Вишгородського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 363/2229/18 за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська