Справа № 298/1536/25
Номер провадження 3/298/992/25
27 листопада 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирська область, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , охоронник ФОП « ОСОБА_2 », за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №011316Е від 16 жовтня 2025 року, 16 жовтня 2025 року о 10 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Забрідь (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані близько 1000 метрів до державного кордону України, на напрямку 92 прикордонного знаку прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» був виявлений та затриманий гр.України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011316Е від 16 жовтня 2025 року, складеному стосовно ОСОБА_1 міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.
Крім цього, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в якій він зазначає, що повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП відбудеться в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за адресою: Закарпатська обл. Ужгородський р-н., с-ще Великий Березний, вул. Шевченка, 22. Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 16.10.2025, в якій він просить суд розглянути адміністративну справу по вчиненні ним правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.204-1 КУПАП, без його участі у зв'язку з сімейними обставинами.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ст.268КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 204-1 КУпАП України, не є обов'язковою.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
27 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 -адвоката Константінової Т.М. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження.
В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що ОСОБА_1 являється членом релігійної громади, а тому за покликанням серця здійснює служіння. 12.09.2025 він приїхав на Закарпаття з метою участі у служінні, яке у різні дні проводилось у різних населених пунктах, проживав у членів релігійної громади. Так, 16.09.25 він та інший член релігійної громади прогулювалися по населеному пункту, милувалися природою Закарпаття та говорили про служіння Богу, до них під'їхали працівники прикордонної служби та попросили документи. Так як всі документи в телефоні (додаток Дія та Резерв+), ОСОБА_1 показав документи. Йому сказали, що підозрюють його у спробі незаконного перетину кордону. Окремо пояснили, що він не має дозволу на перебування у прикордонному населеному пункті. Він пояснив, що не знав про отримання додаткового дозволу для перебування у прикордонному населеному пункті та готовий сплатити за це штраф (квитанція про сплату штрафу додається). Наміру перетинати кордон не мав, він не виходив за межі населеного пункту і не йшов у напрямку державного кордону. Також повідомив про те, що у цьому році він двічі виїзжав за кордон у встановлений законом спосіб. Отже наміру порушувати закон у нього не було і він цього не робив, але працівники прикордонної служби затримали ОСОБА_1 та доставили його у відділок. Після з'ясування обставин його відпустили, копій будь-яких документів не надали. В подальшому ОСОБА_1 повернувся до членів релігійної громади, а 19.09.25 повернувся додому поїздом, квиток на який він придбав 12.09.25 на вокзалі в м.Ужгород відразу по прибуттю з Києва. Отже всі докази вказують на іншу мету поїздки, а не спробу перетнути кордон. Проїздні квитки були придбані в обидва напрямки раніше до події. Окрім того, ОСОБА_1 має всі необхідні документи для безперешкодного виїзду за кордон, що підтверджується роздруківкою з Резерв+. Він тільки у цьому році двічі виїзжав за кордон, про що є відповідні відмітки у закордонному паспорті. А тому у нього немає наміру порушувати закон. Окремо зазначає, що в Україні знаходиться родина ОСОБА_1 . Він та дружина активно займаються волонтерством (посилання на сторінку у соціальній мережі Фейсбук https://www.facebook.com/prizvan1), син є воїном ЗСУ та захищає нашу Батьківщину, отримав заслужену нагороду.
До клопотання захисник долучила скріншот з сторінки ОСОБА_3 ; витяг з Резерв+; копію квитка на потяг; копію нагороди; копію квитанції про оплату квитка на потяг; фотокопію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію платіжної інструкції від 16.10.2025; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтями 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
Положеннями ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст.12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Положеннями КУпАП визначено, що склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
За протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, зокрема, зазначено, що 16 жовтня 2025 року о 10 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Забрідь (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані близько 1000 метрів до державного кордону України на напрямку 92 прикордонного знаку прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» був виявлений та затриманий гр.України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено протокол про адміністративне затримання від 16 жовтня 2025 року; копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку про результати проведення фільтраційно - перевірочних заходів , що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП
Вказані матеріали справи не містять належних даних щодо умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на здійснення спроби перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску.
Перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він здійснив спробу незаконно перетнути державний кордон України. Сам по собі факт присутності особи у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доводить умислу цієї особи на незаконний перетин кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів про те, що ОСОБА_8 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 , схеми виявлення та затримання не додано. Крім цього, ОСОБА_1 був затриманий у світлу пору доби.
Крім того, при затриманні ОСОБА_1 у нього не було виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не тікав.
Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення матеріали справи не містять.
Більше того, наданими захисником ОСОБА_1 - адвокатом Константіновою Т.М. письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 має місце реєстрації та постійного проживання, має трьох неповнолітніх дітей, є військовозобов"язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , має відстрочку (п.2 ч.1 ст.23).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
Керуючись ч.1 ст.204-1, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.