Справа № 127/23442/25
2-о/132/136/25
Ухвала
Іменем України
21 листопада 2025 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріали справи № 127/23442/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вінницька міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
25.07.2025 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій просить встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю, з січня 2018 року по день смерті останнього, у квартирі АДРЕСА_1 . В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що з січня 2018 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 , разом із її власником, а саме ОСОБА_2 , якому позичав значні грошові кошти на погашення боргу за комунальні послуги, допомагав йому купувати їжу та ліки, вони вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, та після смерті якого відкрилась спадщина, на яку він претендує. Для оформлення спадщини, йому необхідно встановити факт спільного проживання із спадкодавцем, у зв'язку із чим, він вимушений звернутися до суду із вказаною заявою.
Дану заяву, на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М. від 28.07.2025 року, передано за підсудністю на розгляд Калинівському районному суду Вінницької області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 року, визначено склад суду з розгляду заяви: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 27.08.2025 року, відкрито провадження за заявою, визначено здійснити її розгляд в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.
Представник Вінницької міської ради Вінницької області Чуй В.П. через систему «Електронний суд» надіслав 20.11.2025 року відзив на заяву, згідно якої, заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Дану позицію обґрунтовує тим, що заявником не доведений факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини належними та допустимими доказами.
Одночасно із цим, на запит суду, Вінницька міська рада Вінницької області надіслала:
інформаційну довідку з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 19.11.2025 року № 36636, згідно якої, за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в реєстрі територіальної громади наявна інформація за адресою: АДРЕСА_2 , а саме реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за цією адресою з 15.05.1991 року, та зняття з реєстрації 20.02.2025 року у зв'язку з його смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 452852637 від 20.11.2025 року, згідно якої, державним реєстратором Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Романюк А.С., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 81559124 від 28.10.2025 року, до Державного реєстру речових прав внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Окрім цього, суду через загальнодоступну інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та на офіційному веб-сайті Вінницького міського суду Вінницької області, стало відомо, що ОСОБА_1 звертався:
27.03.2025 року Вінницького міського суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права користування житлом, яку на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О. від 01.05.2025 року у справі № 127/9727/25 (номер провадження 2/127/1801/25), визнано неподаною та повернуто позивачу;
23.06.2025 року до Вінницького міського суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у відкритті провадження за яким відмовлено на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О. від 04.07.2025 року у справі № 127/19490/25 (номер провадження 2/127/4043/25).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку. У заяві від 24.09.2025 року, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач - уповноважений представник Вінницької міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в законі у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (номер провадження 14-567цс18) зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (номер провадження 61-14325св19) зазначив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 , який не має кровного споріднення із спадкодавцем, посилається на те, що встановлення даного факту необхідне йому для реалізації права на спадкування майна померлого ОСОБА_2 .
Натомість, представник Вінницької міської ради Вінницької області Чуй В.П. подав відзив, в якому заперечував проти задоволення вимоги ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частин перша статті 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду.
Схожі за змістом правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року в справі № 760/13773/20 (провадження № 61-797св22).
Відповідно належними відповідачами в справах про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, родинних відносин мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Водночас, стаття 43 ЦПК України містить перелік прав та обов'язків учасників справи, які, зокрема, є гарантією забезпечення дотримання інтересів всіх осіб, інтересів яких стосується судовий розгляд.
Частиною першою статті 294 ЦПК України саме на суд під час розгляду справ окремого провадження покладено обов'язок сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 475/49/25 (номер провадження 61-11627св25) зазначив, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Натомість, позивач набуде статусу спадкоємця четвертої черги лише у разі доведення факту, про встановлення якого він просить суд ухвалити судове рішення, в протилежному випадку у міської ради з'явиться право звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, від встановлення цього факту безпосередньо залежить питання щодо належності права власності на майно спадкодавця. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить позивач, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження.
Вінницька міська рада Вінницької області заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки у нього права на спадкування не має. У випадку встановлення даного факту судом, Вінницька міська рада Вінницької області після спливу встановленого законом строку буде позбавлена права на визнання спадщини відумерлою.
З урахуванням того, що право ОСОБА_1 оспорюється Вінницькою міською радою Вінницької області, то вбачається, що при розгляді справи в порядку окремого провадження виник спір про право цивільне, який має вирішуватись в порядку позовного провадження.
З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
При цьому суд вертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, невизнаними чи оспореними, із належним дотриманням норм цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
Керуючись ст.ст.258-261, 268, 272, 293-294, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вінницька міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку загального позовного провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя