Справа № 132/1412/25
Провадження № 2/132/697/25
Іменем України
"02" жовтня 2025 р. місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - СЛОБОДЯНЮК І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/1412/25 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сімї Калинівської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав,
08.05.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із позовом до Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав, в якій просить поновити її батьківські права відносно дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Корделівка Калинівського району Вінницької області. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2018 року її позбавлено батьківських прав відносно дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, після винесення цього рішення, змінилась поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, а тому вона в порядку, передбаченому ст.169 СК України, звернулась до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 року, визначено склад суду з розгляду позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 12.05.2025 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 09.07.2025 року, зобов'язано Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області надати письмовий висновок про доцільність (недоцільність) поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 11.08.2025 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
09.09.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області зі Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради Вінницької області надійшов висновок про доцільність поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, згідно якої просить позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові.
Відповідач - уповноважений представник Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, начальник служби ОСОБА_4 надала лист про розгляд справи у відсутність Органу опіки та піклування, який підтримує висновок про доцільність поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків:
Встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Корделівка Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2012 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Відомості про батька дитини, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 000209744027, виданого 12.09.2018 року Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2018 року у справі № 132/3830/18 (номер провадження 2/132/1028/18), позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпорядженням голови Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області від 08.01.2019 року № 4, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Корделівка Калинівського району Вінницької області, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 19.02.2025 року № 82, призначено ОСОБА_2 опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покладено на опікуна персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний, психічний, духовний та моральний розвиток дитини. Зобов'язано ОСОБА_2 вживати заходів щодо захисту цивільних прав, інтересів дитини, дбати про збереження, використання майна підопічного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
08.05.2025 року ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.169 СК України, звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом про поновлення батьківських прав відносно дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Корделівка Калинівського району Вінницької області, посилаючись на те, що на даний час відпали обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
Висновком органу опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області від 08.09.2025 року № 03-07/1236, визнано за доцільне поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цьому висновку зазначено, що під час неодноразового спілкування працівників Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської міської ради Вінницької області із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з'ясовано, що хлопчик дуже хоче проживати разом із мамою, хоче, щоб вона завжди була поруч, підтримувала його, допомагала у навчанні тощо. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якій були присутні також психологи, хлопчик впевнено підтвердив своє бажання повернутися в сім'ю матері - ОСОБА_1 та не заперечує проти поновлення її в батьківських правах.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно із частинами першою, третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Отже, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
Конвенція про права дитини ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши думку дитини, яка викладена у висновку органу опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області від 08.09.2025 року № 03-07/1236, врахувавши особу позивача, її бажання займатися вихованням свого сина та турбуватися про нього, встановивши, що поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, істотно змінилися, дійшов висновку про поновлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Фрунзе Киргизстану, громадянки України, відносно дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Корделівка Калинівського району Вінницької області.
За приписами частин першої-третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сімї Калинівської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав - задовольнити.
Поновити батьківські права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Фрунзе Киргизстану, громадянки України, відносно дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Корделівка Калинівського району Вінницької області.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили невідкладно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Суддя