2/130/1301/2025
130/1824/25
"21" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 3657482 від 7 грудня 2020 року в сумі 19969,30 грн, а також судові витрати за сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3500 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надав: копію договору позики, правила про надання грошових коштів у позику, довідку про ідентифікацію, копію платіжної інструкції, копію розрахунку заборгованості, копію договору факторингу, копію витягу з реєстру боржників
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 23 червня 2025 року (а.с. 1).
Згідно з протоколом атоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2025 року, справу передано судді Шепелю К.А. (а.с.57).
В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 24 липня 2025 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.60).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 59).
Відповідно до трекінгу з сайту Укрпошти перевірки статусу відстеження, відправлення № 0610270920147 вручено особисту одержувачу особисто 7 серпня 2025 року (а.с. 63).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Відповідно до наказу від 2 липня 2025 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 27 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року.
29 жовтня 2025 року представник позивача подає клопотання про хід розгляду справи.
19 листопада 2025 року надходить заява про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що 7 грудня 2020 року між ТОВ «1 БАНК», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3657482, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «JRmGo2em21».
Умовами договору передбачено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1); сума позики складає 6500 грн, строк позики 30 днів, базова процентна ставка - 1,99% на день; процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) - 2,7% на день (пункт 2) (а.с.12 на звороті).
Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 відповідно до якої одноразовий ідентифікатор «JRmGo2em21», час відправки ідентифікатора позичальнику 7 грудня 2020 року о 07:51:53; номер телефону/електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23).
ТОВ «1 БАНК» виконано своє зобов'язання за договором шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 2 травня 2025 року №КД-000025386/ТНПП (а.с. 24).
21 червня 2021 року ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3657482 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 7 грудня 2020 року, що підтверджується договором факторингу разом з додатками та витягом з реєстру прав вимог № 1 від 21 червня 2021 року (а.с.25 на звороті -34).
3 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 3657482 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 7 грудня 2020 року, що підтверджується Договором факторингу разом з додатками та витягом з Реєстру заборгованості від 3 квітня 2023 року (а.с. 35 на звороті - 45).
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача за Договором позики №3657482 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 7 грудня 2020 року за період з 7 грудня 2020 року по 5 червня 2025 року, становить 19969,30 грн, з яких 6500 грн сума заборгованості основною сумою боргу та 13469,30 грн сума заборгованості за відсотками. При цьому заборгованість починаючи з 4 квітня 2021 року не змінювалась (а.с.6-8).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Щодо розміру заборгованості по сплаті процентів, суд зазначає наступне.
Сторони погодили строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована), знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,70%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7%.
Згідно із пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів, у позику у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак умовами, які передбачені у Правилах, нарахування процентної ставки поза межами строку договору обмежено 90 календарними днями у разі невнесення чергового ануїтетного платежу.
Відповідно до підпункту 9.7 Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності, Позичальник порушить взяті на себе зобов'язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики Проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті Позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності.
Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів.
Відповідач свої зобов'язання за договором повністю не виконав, прострочив повернення тіла кредиту та процентів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України. Відтак, позивач здійснив нарахування відсотків правомірно.
Згідно зі статтею 523 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передано новому кредиторові.
Положеннями частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнту) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи те, що до позивача на підставі договору Факторингу перейшло право вимоги по стягненню із відповідача заборгованості, яка виникла за договором позики № 3657482 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 7 грудня 2020 року, при цьому належних та допустимих доказів виконання останнім свого грошового зобов'язання зі сплати даного боргу суду не надано, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
Крім того, представник позивача в просить стягнути з відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 3500 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с.5) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 3500 грн (а.с.45 на звороті-48, 49-52), підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд звернув увагу на таке. У розумінні положень частини п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 525-527, 610-612, 625-627, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 3657482 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 7 грудня 2020 року в сумі 19969 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 30 коп, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: Київська область м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 а, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ