25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 912/2654/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників сторін:
позивача: не з'явились,
відповідача: Савченко Я.В., Кучерявий В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляков і Ко"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2025
у справі № 912/2654/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляков і Ко"
до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"
про скасування рішення комісії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляков і КО" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", в якому просило скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 134 від 04.07.2024 з розгляду акта про порушення від 04.06.2024 № 003041.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлені в акті про порушення обставини не відповідають критеріям порушень, передбаченим п.п. 3 п. 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). За твердженнями позивача, вказаним актом не встановлено втручання споживача у засоби вимірювальної техніки та вчинення інших дій, направлених на зміну показів лічильника; трансформатор є опечатаним відповідачем, а тому позивач не міг мати доступу до опечатаної частини цієї установки та, як наслідок, впливати на лічильник чи змінювати його покази; переламаний провід, про який йдеться в акті про порушення, також розташований в опечатаній частині трансформатору, позивач не мав до нього доступу та не міг впливати на нього; вказаний провід мав усі ознаки перегорання, а не стороннього втручання у його властивості. Крім того, позивач вказує, що переламані проводи не є порушеннями, передбаченими п.п. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ. Також посилаючись на п. 9 акта та п. 8.4.4. ПРРЕЕ позивач вказує, що відповідачем не проведено експертизу в порядку, встановленому вказаною нормою, отже до отримання результатів експертизи у відповідача були відсутні підстави для визначення обсягу необлікованої електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2025 (суддя Кузьміна Б.М.) позов задоволено. Скасовано рішення відповідача, оформлене протоколом від 04.07.2024 №134 з розгляду акта про порушення від 04.06.2024 №003041.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (колегія суддів у складі: Чус О.В. - головуючий, Кощеєв І.М., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що між відповідачем та позивачем був укладений договір споживача про розподіл електричної енергії шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до публічного договору.
Представниками відповідача 04.06.2024 проведено технічну перевірку засобу обліку на об'єкті позивача (виробничій базі, ЕІС - 62Z2687226117052) за адресою: м. Кропивницький, вул. Бобринецький шлях, 207 (колишня назва - 40 років Перемоги) у присутності представника позивача Мельничука О.О.
За результатами технічної перевірки представники відповідача склали акт № 003041 з додатком № 1. В акті від 04.06.2024 № 003041 зазначено, що до нього додаються фото та відеоматеріали, додаток № 1 (схема), сейф-пакет № А0057733, акт вилученого речового доказу.
У графі «порушено (докладно вказати вид, обставини і суть порушення)» акта вказано: «Облік електричної енергії по фазі «С лічильника СА4У И672М зав.№ 017880». При підключення контрольного навантаження на фазу «С» лічильника диск лічильника не обертається, лічильний механізм покази не змінює, електрична енергія споживається, лічильником не обліковується. Порушення продемонстровано споживачу. Порушення обліку викликане переламом проводу живлення лічильника по фазі «С» (контакт 8 клемної колодки лічильника), що є порушенням п. 2.3.4, пп.8 п. 5.5.5, пп.3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ».
Одночасно з актом про порушення 04.06.2024 був оформлений акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000 В № 1274, складений щодо лічильника СА4У-И672М № 017880, який був знятий (замінений на інший) в ході перевірки.
В акті технічної перевірки лічильника зазначено, серед іншого, що балансова належність лічильника ПрАТ «КОЕ» (пункт 3); місце встановлення ТП споживача; зазначені характеристики знятого ЗКО (засобу комерційного обліку, тобто лічильника) СА4У-И672М № 017880 і ЗКО, встановленого на заміну знятого.
У пункті 11 акта технічного перевірки лічильника зазначено, що схема підключення виконана невірно до технічної перевірки, вірно після технічної перевірки (п. 11).
Відносна похибка схеми обліку знятого ЗКО: фаза «А» -12,6 %, фаза «В» -14,7 %, фаза «С» -100%, відносна похибка встановленого ЗКО відсутня (пункт 12).
У графі «Інші зауваження акта технічної перевірки лічильника» вказано: «Виявлено по фазі «С» не враховує ел. енергію. Складено акт про порушення № 003041. Видана вимога».
У графі «Висновок» зазначено, що встановлені ЗКО придатні, а зняті ЗКО непридатні до експлуатації в якості розрахункових відповідно до вимог ККОЕЕ та ПУЕ.
Акт технічної перевірки лічильника підписаний представниками сторін.
Лічильник СА4У-И672М № 017880 і провід, про який зазначено в акті від 04.06.2024 № 003041, були вилучені по закінченні технічної перевірки і поміщені в сейф-пакет, який був опломбований. Зазначені обставини підтверджуються актом від 04.06.2024 № 003041, відеоматеріалами, актом тимчасового збереження вилученого доказу порушення ПРРЕЕ від 04.06.2024.
04.07.2024 комісія Кропивницьких МЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» розглянула акт про порушення від 04.06.2024 № 003041. За результатами розгляду складений протокол № 134 від 04.07.2024.
У протоколі зазначено: «Порушено облік електричної енергії, а саме: При підключенні контрольного навантаження на фазу «С» лічильника диск не обертається, лічильний механізм покази не змінює, електрична енергія споживається, лічильником не обліковується. Порушення продемонстровано споживачу».
Як зазначено в протоколі, на комісії були розглянуті документи: акт про порушення від 04.06.2024 № 003041; акт тимчасового збереження вилученого речового доказу порушення ПРРЕЕ; додаток № 1 до акта про порушення від 04.06.2024 № 003041; розрахунок обсягу електричної енергії , необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ.
У протоколі вказано, що на прохання споживача Мельничука О.О. був відкритий сейф-пакет, в який був упакований лічильник і пошкоджений провід, для візуального огляду речових доказів. Споживач був не згоден з сумою нарахування і залишив засідання комісії.
За результатами засідання комісія відповідача прийняла рішення провести нарахування згідно з п.п. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ за період 131 день з 04.12.2023 до 04.06.2024. Кількість необлікованої електричної енергії визначена у 22 765 кВт*год, позивачу нараховано до сплати 168 239, 20 грн з подальшим перерахунком, оскільки ціна за червень 2024 року ще не була затверджена.
Протокол підписаний головою і членами комісії відповідача. Позивачу протокол направлений засобами поштового зв'язку.
Позивачу поштою були направлені розрахунки обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил ПРРЕЕ, та рахунки від 04.07.2024 № 310070147 на суму 168 239,20 грн, від 16.07.2024 № 310070147 на суму 2 019,96 грн.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах споживачу ставиться в вину вчинення переламу проводу напруги по фазі «С», що призвело до зміни показів лічильника, зокрема, лічильник не обліковував електричну енергію за фазою «С». В разі якщо перелам проводів призвів до зміни показів засобу вимірювальної техніки і такий перелам вчинений споживачем, такі дії становлять втручання в роботу засобу обліку і підпадають під диспозицію п.п. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ. Поряд з цим, суд погодився з аргументами позивача про те, що відповідач не мав підстав здійснювати визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії на підставі глави 8.4 ПРРЕЕ до отримання результатів експертизи, проведеної в порядку п. 8.4.4 ПРРЕЕ.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що виявлені дії споживача відповідають ознакам порушення, передбаченого пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ - а саме інших дій споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювання, і не потребують проведення експертизи. Незазначення повної диспозиції норми п.п. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ не є таким порушенням, яке тягне за собою недійсність акта. Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги інформацію про балансову належність КТП-575, яка відповідно до акта розмежування балансової належності та відповідальності сторін від 10.12.2007 належить позивачу. Даним актом встановлена межа відповідальності за стан і обслуговування електромереж та установок позивача. Вказана трансформаторна підстанція знаходиться на території позивача та є закритою, що унеможливлює доступ до внутрішніх елементів, які в ній знаходяться, сторонніх осіб. Також позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження обставин відсутності необхідних повноважень у осіб, які складали акт про порушення та членів комісії.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Доводи скаржника зводяться до того, що суд апеляційної інстанції порушив п. 8.4.4. ПРЕЕ та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2023 у справі № 917/1655/21, від 26.01.2022 у справі № 927/307/21, від 01.06.2022 у справі № 908/859/19 щодо необхідності проведення експертизи для підтвердження факту втручання споживача в роботу засобу вимірювальної техніки. Крім цього, судом апеляційної інстанції не перевірено чи мали відповідні повноваження та допуски, як особи які складали акт про порушення, так і члени комісії, які приймали спірне рішення.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2025 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.10.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність викладених у ній висновків.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він вказує, що за відсутності експертного висновку у даній справі неможливо встановити та вважати доведеним факт втручання позивача у роботу лічильнику та пошкодження кабелю, а також що судом проігноровано позицію заявника щодо відсутності у справі доказів наявності у осіб які складали акт відповідних повноважень на його складання та наявності повноважень у членів комісії на прийняття спірного рішення.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так скаржник в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 917/1655/21, від 26.01.2022 у справі № 927/307/21, від 01.06.2022 у справі № 908/859/19 щодо необхідності проведення експертизи для підтвердження факту втручання споживача в роботу засобу вимірювальної техніки.
У вказаних постановах міститься висновок про те, що відповідно до вимог п .8.4.4. ПРРЕЕ факт втручання споживача в роботу засобу вимірювання техніки, факт пошкодження засобу вимірювальної техніки має бути підтверджений експертизою проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства.
Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у справі № 917/1655/21 предметом позову було стягнення заборгованості з оплати необлікованої електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки було виявлено порушення споживачем ПРРЕЕ у вигляді втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, а саме: встановлення пристрою випромінювання електромагнітних полів, внаслідок чого спожита електроенергія електролічильником не враховувалася. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані до справи заяви з показами свідків, диски з відеозаписами та фотографіями, не є належними доказами, на підставі яких суд може встановити, наявність чи відсутність порушення, яке зазначено в акті про порушення, оскільки факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки має бути підтверджений лише експертизою проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка відповідно до законодавства має право на проведення експертизи щодо встановлення факту втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, а тому висновок експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» на підставі якого суд може встановити наявність чи відсутність порушення, яке зазначено в Акті про порушення, визнали неналежним доказом у справі.
Так само у справі № 927/307/21 працівниками АТ «Чернігівобленерго» (Городнянська дільниця Чернігівського РЕМ) складено акти про порушення № 170525, № 170526, за змістом яких під час перевірки встановило, що ТОВ «Правові ініціативи» порушило облік електричної енергії: пункти 8.4.2.3, 5.5.5 ПРРЕЕ, а саме при контрольному огляді виявлено невідомий пристрій для зменшення показників приладу обліку, що встановлено на лічильниках, а у справі № 908/859/19 - за виявленим фактом порушення складено акт про порушення ПРРЕЕ №0001311 від 26.02.2019, в якому зазначено, що позивач порушив підпункти 5.5.5.2, 2.3.4, 8.2.4 ПРРЕЕ. Дії споживача, що призвели до зміни показів розрахункового приладу обліку, а саме використання пристрою, який дає можливість споживати необліковану електричну енергію. Лічильник знаходився в приміщені крамниці. Пристрій для зупинки лічильника був розташований у сусідній кімнаті, крізь отвір у стіні антена була виведена до приладу обліку.
Тобто у всіх цих справах за актами про порушення споживачі використали пристрої, що впливають на лічильник або його роботу.
Натомість у справі № 912/2654/24, що розглядається, не йдеться про використання пристроїв, що впливають на лічильник або його роботу. Як встановлено з матеріалів справи, дії споживача полягали у порушенні цілісності проводу живлення фази «С», що дозволяло споживати електроенергію поза засобом обліку. Водночас сам електролічильник не був пошкоджений, пломби не зірвані, індикатори не спрацювали, і жодних ознак безпосереднього втручання у прилад або його роботу не виявлено.
Отже, на відміну від справ № 917/1655/21, № 927/307/21 та № 908/859/19 у даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, у розумінні п. 8.4.4 ПРРЕЕ. Виявлені дії споживача відповідають ознакам порушення, передбаченого пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ - а саме інших дій споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювання, і не потребують проведення експертизи.
Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції у справі № 912/2654/24 встановлено, що виявлені дії споживача відповідають ознакам порушення, передбаченого пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ - а саме інших дій споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювання, суд правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.04.2023 у справі № 903/378/22 і зазначив, що в даному випадку відсутні підстави для проведення експертизи, ураховуючи характер виявленого порушення.
При цьому колегія суддів зауважує, що підстави касаційного оскарження повинні бути логічними (тобто доводи скаржника мають бути безпосередньо спрямовані на спростування саме тих висновків, які суди попередніх інстанцій поклали в основу своїх рішень. Недостатньо просто посилатися на правові норми - необхідно продемонструвати, як неправильне їх застосування чи порушення призвело до помилкового висновку у конкретній справі) та релевантними (при посиланні на правові позиції Верховного Суду, скаржник зобов'язаний довести подібність правовідносин та фактичних обставин у справі, що оскаржується) до висновків судів, які оскаржуються. Оскільки судова колегія встановила неподібність ключових обставин, посилання скаржника на такі висновки втрачають свою релевантність, а його аргументи, відповідно, - логічний зв'язок із фактичними підставами та висновками суду в оскарженому рішенні.
Звідси посилання скаржника у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України на відповідні постанови Верховного Суду є необґрунтованими.
Що ж до посилань у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не перевірено чи мали відповідні повноваження та допуски, як особи які складали акт про порушення, так і члени комісії, які приймали спірне рішення, то вони не обґрунтовані підставою касаційного оскарження. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.
Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").
Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів ст. 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296 ГПК України, Суд, -
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляков і Ко" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 912/2654/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.