?
05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3707/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Колоколов С. І., Поліщук Л. В.) у справі
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до відповідачів: 1) Одеської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів та державних актів, зобов'язання вчинити певні дії,
за участі:
прокурора - Савицької О. В.,
представників відповідача-1 - Явченко Д. В.,
представників відповідача-2 - Сергеєва Д. С.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" (далі - ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія"), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункти 25, 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005- 2006 роках" в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;
- визнати незаконним та скасувати пункти 25, 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2230;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2229;
- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 711402, реєстраційний номер 020950500006, виданий 19.02.2009 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" на земельну ділянку площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001;
- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 711403, реєстраційний номер 020950500007, виданий 19.02.2009 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" на земельну ділянку площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002;
- зобов'язати ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);
- зобов'язати ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).
2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Одеси щодо раціонального використання земель водного фонду, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, які було у 2008 році продано ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливості будівництва об'єктів офісного та житлового призначення, а також іншого будівництва, окрім будівництва об'єктів санаторіїв та інших оздоровчих закладів, та в силу вимог статей 59, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не можуть перебувати у приватній власності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-IV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках" визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів.
4. Додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-IV визначено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, відповідно до якого, зокрема, у пунктах 25, 26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площами 1,0 га, курортно-оздоровча зона, курортно-рекреаційний комплекс (2, 3 поверхи).
5. Рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні", зокрема, затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одесі та призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005- 2006 роках; вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.
6. Додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV визначено відомості про стартові ціни земельних ділянок, розташованих у м. Одесі, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону у 2005- 2006 роках, відповідно до якого, зокрема, у пунктах 25, 26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площами 1,0081 га та 1,0136 га.
7. Рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 № 2184-V до вказаних вище рішень внесено зміни в частині періоду продажу земельних ділянок на земельних торгах, а рішенням Одеської міської ради від 09.12.2008 № 3464-V - в частині зміни стартових цін.
8. 03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі під № 2230, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах м. Одеси під забудову площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2, 3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом обумовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно з висновком Управління охорони об'єктів культурної спадщини земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам'яток у пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX-XX ст., прийняті під охорону держави як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 № 160.
9. У подальшому на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 № 2230 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009, серія ЯЖ № 711402, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), є ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія".
10. 03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі під № 2229, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах м. Одеси під забудову площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2, 3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом обумовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно з висновком Управління охорони об'єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам'яток у пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX-XX ст., прийняті під охорону держави як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 № 160.
11. У подальшому на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 № 2229 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009, серія ЯЖ № 711403, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), є ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 31.05.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про задоволення позову в повному обсязі.
13. 23.10.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 скасував та прийняв нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
14. 19.02.2025 Верховний Суд постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). У решті позовних вимог мотивувальну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 змінив, виклавши її в редакції постанови Верховного Суду від 19.02.2025, а в решті - залишив без змін.
15. Постанова Верховного Суду від 19.02.2025 мотивована тим, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування окремих пунктів додатків до рішень, про визнання недійсними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, обрав неналежний спосіб захисту прав держави, у зв'язку з чим в задоволенні таких вимог слід відмовити.
16. Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту права у цій справі є віндикаційний позов.
17. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив обставин справи і не розглянув спір по суті в частині позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок, яка опосередковує негаторний позов.
18. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 скасоване рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 в частині, переданій на новий апеляційний розгляд, та відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора.
19. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:
- незважаючи на те, що Прокурором заявлено позов у даній справі як негаторний, діючий на час розгляду справи закон вимагає розглядати такий спір на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- у жодному з доказів, наданих Прокурором до суду, не зазначено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду;
- Прокурором не надано висновків спеціалістів або експертів про належність спірних земельних ділянок до водного фонду у період виникнення спірних правовідносин;
- станом на час прийняття рішень Одеською міською радою від 29.09.2005 № 4422-IV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках", від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні" та проведення земельних торгів відносно продажу земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площами 1,0081 га та 1,0136 га, у випадку визначення розміру прибережної захисної смуги у межах м. Одеса слід було керуватись спеціальними нормами, а саме: частиною четвертою статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України) та частиною третьою статті 60 ЗК України (у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин);
- встановлення та існування прибережної захисної смуги для будь-якої категорії земель, окрім земель транспорту, стало можливим лише з прийняттям Закону України від 02.12.2010 № 2740-VI "Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг", яким статтю 88 ВК України було доповнено частиною четвертою наступного змісту: "Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту", оскільки до цього прибережна захисна смуга встановлювалась лише для земель водного фонду;
- на момент розробки, погодження та затвердження проектів землеустрою Одеською міською радою спірних земельних ділянок у 2005 році законодавство України не містило обмежень або заборон на продаж спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, або встановлення на ній прибережної захисної смуги;
- з наявних в матеріалах справи висновків уповноважених органів, отриманих під час розробки проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, вбачається, що вони не містять відомостей про приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, зокрема прибережної захисної смуги;
- ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" є добросовісним набувачем майна (земельних ділянок) в розумінні вимог статті 388 ЦК України, оскільки відповідні земельні ділянки отримані за відплатними договорами від відповідача-1 за результатами проведення земельних торгів;
- держава, зареєструвавши право приватної власності за ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" на спірні земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельної ділянки у власності товариства. Як наслідок, станом на момент набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 відповідачем-2 у нього не було закономірних припущень щодо наявності будь-яких перешкод, котрі могли б унеможливити подальше використання цих земельних ділянок;
- з дати набуття права власності відповідачем-2 минуло більше десяти років, що створює передумови для застосування положень пункту 2 частини третьої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст касаційної скарги
20. Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, якою скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 в частині задоволення позовних вимог.
21. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, викладених у касаційній скарзі, а саме:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14 - щодо неможливості виникнення приватного власника стосовно земель водного фонду;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51, 52 постанови), у постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 707/1593/18, від 07.12.2022 у справі № 545/1847/20, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 (пункти 5.14- 5.17 постанови), від 15.02.2023 у справі № 372/1859/20 - щодо належного та ефективного способу захисту права власності на землі водного фонду;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 363/1459/20 - щодо належних, допустимих та достовірних доказів під час встановлення приналежності земельної ділянки до земель водного фонду.
22. Крім того, скаржник наполягає на відсутності правого висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 388 ЦК України, частини другої статті 391 ЦК України (в редакції Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до ЦК України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача"), пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону у подібних правовідносинах, в частині зворотної дії вказаного Закону в часі у правовідносинах, коли судом першої інстанції було розглянуто позовну вимогу позивача у вигляді негаторного позову (стаття 391 ЦК України) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що розташована в нормативних межах прибережної захисної смуги уздовж узбережжя Чорного моря шляхом її повернення, а апеляційним судом розглянуто відповідний спір на підставі статті 388 ЦК України (віндикаціний позов) та застосовано відповідні наслідки щодо того, що держава, територіальна громада не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. У відзиві на касаційну скаргу Одеська міська рада просить в її задоволенні відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін, наполягаючи на тому, що доводи Прокурора, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими і не підтверджують наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Зокрема, Прокурором не доведено віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, а постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються земель водного фонду, до яких спірні земельні ділянки не відносяться, що свідчить про неподібність справ.
24. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" просить в її задоволенні відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін, наполягаючи на тому, що Прокурором не доведено належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. При цьому відповідач-2 вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду стосовно віднесення ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" до добросовісного набувача, а також застосування апеляційним судом положень статей 387, 388, 391 ЦК України з урахуванням вимог Закону № 4292-IX.
Позиція Верховного Суду
25. У даній справі Прокурором заявлено позов про повернення земельних ділянок територіальній громаді з огляду на порушення норм ЗК України та ВК України під час їх продажу під забудову на земельних торгах з урахуванням розташування цих земельних ділянок на певній відстані від урізу Чорного моря, тобто в прибережній захисній смузі.
26. Передаючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 зазначив, що позовна вимога Прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок опосередковує негаторний позов, адже заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95с18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45).
27. Як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
28. Отже, з урахуванням підстав та предмета позову доказуванню Прокурором і, відповідно, встановленню апеляційним судом підлягала обставина віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду та їх розташування в межах прибережної захисної смуги моря.
29. Звертаючись до суду з позовом, Прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду і накладається на прибережну захисну смугу Чорного моря, оскільки такі земельні ділянки входять у 2-кілометрову зону від урізу води Чорного моря, про що свідчать проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
30. У свою чергу, Одеська міська рада вважала, що Прокурором не доведено приналежність спірної землі до земель водного фонду, оскільки на момент розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою Одеською міською радою спірних земельних ділянок у 2005 році законодавство України не містило обмежень або заборон на продаж спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, або встановлення на ній прибережної захисної смуги. Проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок отримали всі необхідні погодження та позитивні висновки.
31. Так, відповідно до статті 58 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. Аналогічні положення містилися у статті 4 ВК України.
32. Статтею 88 ВК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (частина перша); у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися (частина четверта); уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (частина п'ята).
33. При цьому частиною третьою статті 60 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка також встановлювала вимоги щодо встановлення захисних смуг, визначено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
34. У справі № 487/10132/14-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало встановлювати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 330/1629/18.
35. Таким чином, вказані приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вимагали визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів - з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості, а уздовж морів та навколо морських заток і лиманів - за проектами землеустрою з урахуванням встановлення ширини прибережної захисної смуги не менше двох кілометрів від урізу води.
36. При новому розгляді справи апеляційний суд встановив відсутність доказів, що підтверджують приналежність спірної землі до земель водного фонду, зокрема прибережної захисної смуги.
37. Зокрема, апеляційний суд виходив з того, що рішення про продаж спірних земельних ділянок під забудову на земельних торгах було прийнято Одеською міською радою у 2005 році. Цього ж року також були затверджені технічні паспорти земельних ділянок та проекти землеустрою останніх, згідно з якими спірні земельні ділянки станом на час їх продажу відповідачу-2 на аукціоні відносились до категорії земель згідно з УКЦВЗ 1.17 - рекреаційного призначення; а відстань земельних ділянок до урізу води Чорного моря становить 150- 200 м. Проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у 2005 році є чинними та не скасованими.
38. Апеляційним судом також встановлено, що на час розгляду справи відповідно до інформації з Державного земельного кадастру також не зазначено, що спірні земельні ділянки відносяться або коли-небудь відносились до земель водного фонду. Натомість наявна у матеріалах справи інформація з ДЗК щодо права власності від 20.12.2022 свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 відносяться до категорії: "Землі рекреаційного призначення"; цільове призначення: "Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення".
39. Крім того, апеляційним судом враховано, що доданим до позовної заяви листом від 21.09.2021 № 01-15/499п Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надав викопіювання із Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI та із Плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII.
40. Зі змісту вказаних матеріалів вбачається, що земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), знаходяться поза межами проектованої прибережної захисної смуги моря та не відносяться до земель водного фонду.
41. Таким чином, апеляційний суд надав належну оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовували свої вимоги та/або заперечення, і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
42. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).
43. Як наслідок, Суд відхиляє викладені Прокурором у касаційній скарзі доводи про те, що зі змісту технічних паспортів та проектів землеустрою спірних земельних ділянок вбачається, що земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), знаходяться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та відносяться до земель водного фонду, адже такі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду.
44. Оскільки Прокурором у даній справі не доведено обставини приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, висновок апеляційного суду про недоведення позивачем і незаконності передачі останніх у приватну власність з порушенням земельного, водного та містобудівного законодавства є обґрунтованим.
45. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
46. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
47. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Тобто власник має право на витребування майна тільки за умови, що майно вибуло з його володіння незаконно, поза його волею або було відчужено особою, яка не мала на це права. Правомірність набуття права власності виключає можливість застосування статей 387, 388 ЦК України.
48. З огляду на те, що на момент розробки, погодження та затвердження проектів землеустрою Одеською міською радою спірних земельних ділянок у 2005 році, а також на момент укладання договорів купівлі-продажу від 03.12.2008 законодавство України не містило обмежень або заборон на продаж спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, підстави для витребування (повернення) у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок на підставі статей 387, 388 ЦК України відсутні.
49. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 388 ЦК України, частини другої статті 391 цього Кодексу (в редакції Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до ЦК України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача"), пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону у подібних правовідносинах, в частині зворотної дії вказаного Закону в часі
50. Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
51. У касаційній скарзі Прокурор з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постанови Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 707/1593/18, від 07.12.2022 у справі № 545/1847/20, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 15.02.2023 у справі № 372/1859/20 наполягає на тому, що право власності на землі водного фонду захищається негаторним позовом (стаття 391 ЦК України).
52. Водночас з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду про недоведеність Прокурором віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду підстави для застосування до спірних правовідносин сторін у даній справі норм статті 391 ЦК України відсутні, відповідно підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначеної статті (в редакції Закону від 12.03.2025 № 4292-IX України "Про внесення змін до ЦК України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача") - також немає.
53. Разом з цим, апеляційний суд, встановивши відсутність будь-яких законодавчих обмежень на відчуження Одеською міською радою спірних земельних ділянок на користь ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" за договорами купівлі-продажу від 03.12.2008, тобто правомірність відчуження відповідачем-1 та правомірність набуття відповідачем-2 майна, помилково застосував до спірних правовідносин сторін положення статті 388 ЦК України, яка, як зазначено раніше, є підставою для витребування майна від добросовісного набувача у разі відчуження такого майна особою, яка не мала права його відчужувати.
54. Проте помилковість висновків апеляційного суду в цій частині не вплинула на правильні по суті висновки про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим мотивувальна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні, шляхом викладення її в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
56. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судові витрати
57. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 916/3707/22 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач