26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5405/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Бойко А.Ю.,
відповідача - Назаренко Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Текс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 (головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 (суддя Чинчин О.В.) у частині задоволення позовних вимог
та касаційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 (головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 (суддя Чинчин О.В.) у частині відмови в задоволенні позовних вимог
у справі №904/5405/24
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Текс"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 044 848,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Текс" (далі за текстом також - ТОВ "Топ-Текс") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 044 848 грн, який (позов) Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.12.2024 направив за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю черевиків з високими берцями від 25.04.2024 №95-24 в частині своєчасної поставки товару в період червень - серпень 2024 року.
3. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин, які відповідно до пунктів 9.1-9.3 договору звільняють його від відповідальності за порушення строків поставки товару.
4. У контексті вказаного відповідач посилається на те, що:
(1) 24.06.2024 виробник товару ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" повідомив відповідача про те, що: - на підприємстві склалася тимчасова неможливість виконання зобов'язань за укладеним між ними договором у зв'язку з дією форс-мажорних обставин; - 10.06.2024 на території підприємства за адресою Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж сталася масштабна пожежа, внаслідок чого було знищено виробниче приміщення і майно, яке в ньому знаходилось; - у приміщенні, що постраждало від пожежі, були розташовані цехи по пошиттю заготовок, розкрою шкіри та текстильних матеріалів, виготовлення гумового ходового шару взуття, виготовлення вкладної устілки, які є необхідними процесами в повному циклі виробництва взуття за укладеним ними договором поставки;
(2) на підтвердження таких обставин ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" надало сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Київською обласною Торгово-промисловою палатою. Дата настання форс-мажорної обставини 10.06.2024, термін закінчення - тривають на 05.07.2024;
(3) ТОВ "Топ-Текс" звернулось до Київської обласної регіональної торгово-промислової палати та отримало Сертифікат від 09.07.2024 №3200-24-1314, який засвідчує існування форс-мажорних обставин в період з 10.06.2024 до 09.07.2024 (тривають на цю дату) у вигляді непередбачуваного збою роботи електромережі, що призвело до короткого замикання та пожежі, внаслідок якої знищено виробниче приміщення у виробника товару ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ", що розташоване за адресою м. Ромни, Сумської області, вул.Гостиннодвірська,37-Ж (цехи по пошиттю заготовок, розкрою шкіри та текстильних матеріалів, виготовлення гумового ходового шару взуття, виготовлення вкладної устілки, які є необхідними процесами в повному циклі виробництва взуття) та спричинило неможливість своєчасного виконання зобов'язань ТОВ "Топ-Текс" за договором про закупівлю черевиків з високими берцями від 25.04.2024 №95-24, укладеним з Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
5. 25.04.2024 Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (покупець) та ТОВ "Топ-Текс" (постачальник) уклали договір про закупівлю черевиків з високими берцями №95-24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити товароодержувачу черевики з високими берцями демісезонні, черевики з високими берцями демісезонні (для морської охорони), код ДК 021:2015: 18810000-0 Взуття різне, крім спортивного та захисного, асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації, яка є додатком №1 до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах. визначених цим договором. Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі Специфікацією (додаток №1).
6. Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість по договору становить 94 500 000 грн.
7. Строк поставки визначається у Графіку постачання (додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 5.1 договору)
8. Згідно з пунктом 5.8 договору уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передавання товару (далі - акт або акт приймання-передавання товару) (додаток №3) у трьох примірниках (перший - товароодержувачу, другий - покупцю, третій - постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару. Покупець повертає постачальнику підписані акт приймання-передавання товару та акт приймання-передачі запасів, які постачальник надає в день поставки товароодержувачу разом з товаром та документами, визначеними пунктом 5.4 цього договору.
9. Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
10. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 9.1 договору)
11. Згідно з пунктом 9.2 договору сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов'язана не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово- промислової палати. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорних обставини), зобов'язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.
12. У пункті 9.3 договору визначено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором.
13. Графіком постачання, що є додатком №4 до договору про закупівлю черевиків з високими берцями від 25.04.2024 №95-24, сторони узгодили найменування товароодержувача, місяці та кількість поставленого товару, а саме травень 2024 року - 10 000 пар, червень - 15 000 пар, липень - 10 000 пар, серпень - 10 000 пар.
14. На виконання умов договору відповідач поставив товар на загальну суму в розмірі 73 500 000 грн, а позивач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання передавання товарів від 16.09.2024 №5046 (отриманий позивачем 19.09.2024) на суму в розмірі 18 144 000 грн, від 26.09.2024 №5242 (отриманий позивачем 27.09.2024) на суму в розмірі 55 356 000 грн, та здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 73 500 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.10.2024 №2302 та від 21.10.2024 №2691.
15. Листом №06.1/7694-24-Вих від 25.10.2024 позивач вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.06.2025 у справі №904/5405/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 16.09.2025, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Топ-Текс" на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України пеню у розмірі 3 495 878,40 грн, штраф у розмірі 2 940 000 грн та судовий збір у розмірі 96 538,18 грн.
17. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того що:
(1) відповідач у порушення умов договору здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 73 500 000 грн з порушенням строку, визначеного у графіку постачання, що є додатком №4 до договору, а саме за червень-серпень 2024 року;
(2) відповідач усупереч вимог статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК) не довів належними, допустимими та достовірними доказами, що наведені ним форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності у контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов'язання з поставки товару та у розумінні умов договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності;
(3) з урахуванням встановлених обставин, інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, відсутності доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначного прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію рф проти України, а також з огляду на загальні засади, встановлені у статті 3 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК), а саме: справедливість, добросовісність та розумність, наявні виняткові обставини для можливості застування частини третьої статті 551 ЦК та зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 20%.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
18. ТОВ "Топ-Текс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №904/5405/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 3 495 878, 40 грн та штрафу в розмірі 2 940 000 грн відмовити.
19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій:
(1) застосували норми статті 617 ЦК, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15), постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 18.09.2024 у справі №910/1345/24, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21;
(2) застосували норми частини третьої статті 551 ЦК та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.11.2023 у справі №910/12371/22, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 06.08.2024 у справі №910/13174/23, від 16.03.2020 у справі №904/1490/19, від 23.01.2020 у справі №920/432/19, від 14.04.2020 у справі №904/3507/19, від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20), від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22;
(3) не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, щодо застосування статей 77, 79, 86 ГПК.
20. Доводи відповідача зводяться до того, що:
(1) суди попередніх інстанцій не врахували, що наведені у сертифікаті від 09.07.2025 №350/03.23 обставини непереборної сили та надані докази містять ознаки надзвичайності та невідворотності, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку за договором поставки, а обмежився лише оцінкою обставин дотримання відповідачем умов пунктів 9.2, 9.3 договору стосовно вчасного та належного повідомлення позивача про обставини, на які відповідач посилався як на обставини непереборної сили, унеможливили вчасне виконання ним своїх обов'язків за договором;
(2) укладаючи договір, відповідач не знав та не міг знати, що 10.06.2024 відбудеться масштабна пожежа у виробничих підрозділах виробника взуття, яка є форс-мажорною обставиною та яка неминуче вплине на своєчасність виконання зобов'язань, як не міг й передбачити, що, починаючи з кінця липня 2024 року, в порівнянні з іншими періодами різко збільшиться кількість повітряних тривог та ракетних обстрілів території (Сумська область), де розташовані виробничі потужності підприємства виробника взуття;
(3) форс-мажорні обставини у підприємства-виробника товару (пожежа, знищення виробничого приміщення, сировини та матеріалів, збільшення тривалості та кількості повітряних тривог) є невідворотними обставинами, які, в свою чергу, унеможливили виконання зобов'язань відповідачем. Настанню цих обставин відповідач не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам;
(4) відповідач надав докази вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема щодо заміни виробника товару, придбання товару в іншого виробника та продовження строків поставки товару, однак отримав відмову щодо постачання взуття від потенційних виробників, виробничі потужності яких були завантажені виконанням;
(5) наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими доказами для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, що, в свою чергу свідчить про те, що відповідач довів факт виникнення та наявності форс-мажорних обставин, а також їх надзвичайність та невідворотність, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які він все ж таки зміг виконати, поставивши замовнику 34 000 пар черевиків, що підтверджується відповідними актами від 18.09.2024 та від 26.09.2024;
(6) вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій у цій справі, суди дійшли помилкового висновку про можливість зменшення штрафних санкцій лише на 20% від заявленої суми, так як не оцінили ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, а також не врахували, що позивач отримав товар за договором, не маючи при цьому комерційного інтересу; у позивача відсутні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов'язання; прострочення поставки товару відбувалось протягом незначної кількості днів (88 днів); причини неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язань - пожежа на виробничих потужностях виробника товару, яка призвела до повного знищення виробничого приміщення і майна, яке у ньому знаходилось; відповідач вживав заходи для належного виконання зобов'язання;
(7) нарахування неустойки в розмірі 8 044 848 грн за відсутності збитків не відповідає передбаченим у статті 3, частині третій статті 509 та частині першій статті 627 ЦК засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права;
(8) справедливим і розумним у контексті обставин цієї справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій саме на 90%, як обґрунтовано просив відповідач у своїй заяві.
21. Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №904/5405/25 про часткове задоволення позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі №904/5405/24 та ухвалити нове рішення, яким позов про стягнення штрафних санкцій (пеня та штраф) у розмірі 8 044 848 грн, з яких 4 369 848 грн - пеня та 3 675 000 грн - штраф за порушення строків поставки товару, задовольнити в повному обсязі.
22. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, у постановах Верховного Суду: від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК.
23. Доводи позивача зводяться до того, що:
(1) зменшення судами попередніх інстанцій штрафних санкцій на 20%, які передбачені умовами договору, застосовані до відповідача у межах, визначених частиною другою статті 231 ГК, та є мінімальними, порушує баланс інтересів сторін, принципи справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також не відповідає нормам та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні договору;
(2) відповідач уклав вказаний договір, зокрема, з метою одержання прибутку, тоді як використання результатів отриманого за укладеним договором для позивача не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами (пересувним лазне-пральним комплексом), необхідними для виконання військовослужбовцями останньої завдань оборони та захисту Батьківщини. Несвоєчасне забезпечення або відмова від постачання товару за укладеним договором підриває боєздатність та обороноздатність України;
(3) право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, на нього (кредитора) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди, при стягненні неустойки шкода кредитора, завдана порушенням зобов'язання, презюмується (її не потрібно доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
24. Сторони подали відзиви на касаційні скарги один одного, в яких заперечували наведені в них доводи та просили залишити касаційні скарги один одного без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Щодо наявності/відсутності форс-мажорних обставин у спірних у цій справі правовідносинах у контексті доводів відповідача в цій частині
25. Предметом спору в цій справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення своїх зобов'язань за договором про закупівлю черевиків з високими берцями від 25.04.2024 №95-24 в частині своєчасної поставки товару в період червень - серпень 2024 року, заперечуючи які відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких він не зміг вчасно виконати свої зобов'язання.
26. Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
27. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).
28. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).
29. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
30. За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК).
31. Згідно з нормами частини другої статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
32. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
33. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
34. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, на яку за текстом касаційної скарги посилається відповідач), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
35. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
36. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
37. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, на частину з яких відповідач посилається за текстом касаційної скарги).
38. У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
39. У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
40. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
41. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу" (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80), на яку за текстом касаційної скарги посилається відповідач.
42. Наведений підхід у застосуванні положень статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" відповідає сталій і чинній правовій позиції Верховного Суду у спорах про відповідальність у господарських правовідносинах за наявності форс-мажорних обставин, висновки щодо якої сформульовані, зокрема, в постановах від 25.06.2024 у справі №904/4103/23, від 20.05.2025 у справі №904/685/24, від 27.05.2025 у справі №904/1147/24, від 09.07.2025 у справі №904/975/24, від 22.07.2025 у справі №904/2351/24, від 29.07.2025 у справі №904/2344/24, від 19.08.2025 у справі №910/15229/24.
43. Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин, а тому відповідні докази оцінюються за загальними правилами статті 86 ГПК.
44. Як встановили суди попередніх інстанцій:
(1) сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 9.1 договору);
(2) сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов'язана не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово- промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов'язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків (пункт 9.2 договору);
(3) неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором (пункт 9.3 договору).
45. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:
- 08.07.2024 року відповідач надіслав на адресу позивача лист №9/07/ВК, у якому повідомив про виникнення форс-мажорних обставин;
-наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини від 09.07.2024№350/03.23, виданий Київською торгово промисловою палатою, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): непередбачуваний збій роботи електромережі, що призвело до короткого замикання та пожежі, внаслідок якої знищено виробниче приміщення у виробника товару ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ", що розташоване за адресою м. Ромни, Сумської області, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж (цехи по пошиттю заготовок, розкрою шкіри та текстильних матеріалів, виготовлення гумового ходового шару взуття, виготовлення вкладної устілки, які є необхідними процесами в повному циклі виробництва взуття) та спричинило неможливість своєчасного виконання зобов'язань ТОВ "Топ-Текс" за договором про закупівлю черевиків з високими берцями №95-24 від 25.04.2024, укладеним з Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби. Період дії форс-мажорних обставин з 10.06.2024 та тривають на 09.07.2024.
46. За встановлених обставин, суд першої інстанції виснував про те, що відповідач всупереч вимог статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК не довів належними, допустимими та достовірними доказами того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов'язання з поставки товару та вказані обставини у розумінні умов договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.
47. Водночас апеляційний суд, врахувавши те, що наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини від 09.07.2024 №350/03.23 підтверджує неможливість виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором з підстав того, що його контрагент - виробник товару не може поставити товар у зв'язку із знищенням виробничого приміщення, додатково зауважив, що:
(1) недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача за договором не може бути тією обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання;
(2) укладаючи контракт, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з постачання товару та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний у договорі строк;
(3) посилання відповідача на збільшення тривалості та кількості ракетних обстрілів і повітряних тривог також не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, укладаючи 25.04.2024 договір на поставку товару, відповідач знав та повинен був враховувати, що в Україні діє воєнний стан. Введення воєнного стану в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін;
(4) з огляду на положення статті 629 ЦК, згідно з якою договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань;
(5) відповідач не надав доказів неможливості виконання саме ним, а не виробником товару ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ", свого зобов'язання з поставки внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не навів обґрунтованих причинно-наслідкових зав'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
48. Відтак апеляційний суд вважав, що наведені відповідачем обставини, за конкретних обставин даної справи, не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань з поставки товару.
49. З урахуванням наведеного Суд враховує, що відповідач (скаржник) за текстом своєї касаційної скарги вказані висновки судів попередніх інстанцій жодним чином не спростовує, зокрема у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), його доводи фактично зводяться до того, що наведені у сертифікаті від 09.07.2025 №350/03.23 обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини у підприємства-виробника товару (пожежа, знищення виробничого приміщення, сировини та матеріалів, збільшення тривалості та кількості повітряних тривог) та надані докази містять ознаки надзвичайності та невідворотності, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку за договором поставки, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, а саме попередньо наведені в цій постанові, які узагальнено зводяться до того, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку; з огляду на ознаки форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність; між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок; сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
50. Проте, за текстом касаційної скарги відповідач (скаржник) не доводить, що оскаржувані у цій справі рішення суперечать відповідним позиціям Верховного Суду, зокрема не доводить, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суди здійснили неправильну оцінку обставин, на які посилався відповідач та які підтверджуються відповідним сертифікатом, як обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення пені та штрафу .
51. Саме лише посилання відповідача (скаржника) на те, що наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими доказами для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач довів факт виникнення та наявності форс-мажорних обставин, а також їх надзвичайність та невідворотність, не може спростовувати вищезазначені висновки судів за результатами встановлених обставин справи на підставі досліджених та оцінених ними доказів, враховуючи, що відповідач (скаржник) не наводить ні встановлених судами обставин, ні інших доказів, за результатами оцінки яких суди повинні були б виснувати про протилежне.
52. Крім цього Суд зважає, що ці доводи відповідача (скаржника), з посиланням на те, що суди не врахували, що наведені у сертифікаті від 09.07.2025 №350/03.23 обставини непереборної сили та надані докази містять ознаки надзвичайності та невідворотності, не охоплюються визначеною скаржником підставою касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2, 3, частини другої статті 287 ГПК, а фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених ними обставин справи.
53. Незрозумілим є посилання відповідача (скаржника) на правову позицію Верховного Суду стосовно того, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), зокрема в аспекті встановлених судами обставин, які відповідач не лише не заперечує, але й підтверджує їх за текстом касаційної скарги, щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Щодо зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу) в аспекті доводів сторін в цій частині
54. Зобов'язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 ЦК.
55. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).
56. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
57. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
58. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК).
59. Як встановили суди попередніх інстанцій, здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з 01.07.2024 по 26.09.2024 у розмірі 4 369 848 грн та штрафу у розмірі 3 675 000 грн є обґрунтованим та арифметично вірним.
60. Установивши правомірне нарахування позивачем пені та штрафу в указаному розмірі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував про можливість зменшення пені до 3 495 878, 40 грн та штрафу до 2 940 000 грн (тобто на 20%).
61. Відповідно до статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
62. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
63. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК).
64. Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
65. У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17, на неврахування висновків у якій вказує позивач, Верховний Суд зауважив, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
66. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається як позивач, так і відповідач, зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22).
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (пункт 8.23).
67. Водночас у пункті 8.24 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
68. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
69. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24 тощо.
70. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
71. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
72. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що:
(1) 08.05.2024 року ТОВ "Топ-Текс" та ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" уклали договір на поставку черевиків з високими берцями.
24.06.2024 виробник товару ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" повідомило ТОВ "Топ-Текс" про те, що на підприємстві склалася тимчасова неможливість виконання зобов'язань за укладеним ТОВ "Топ-Текс" та ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" договором у зв'язку з дією форс-мажорних обставин.
Виробник взуття ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" повідомив, що 10.06.2024 на території підприємства за адресою Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж сталася масштабна пожежа, внаслідок чого було знищено виробниче приміщення і майно, яке в ньому знаходилось. Виробник повідомив, що у приміщенні, що постраждало від пожежі, були розташовані цехи по пошиттю заготовок, розкрою шкіри та текстильних матеріалів, виготовлення гумового ходового шару взуття, виготовлення вкладної устілки, які є необхідними процесами в повному циклі виробництва взуття за укладеним договором про поставку черевиків з високими берцями від 08.05.2024 №8-П/05-24.
На підтвердження даних обставин ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" надало сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Київською обласною Торгово-промисловою палатою.
Дата настання форс-мажорної обставини 10.06.2024, термін закінчення - тривають на 05.07.2024.
Факт пожежі на території ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" за адресою Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж підтверджується актом про пожежу від 10.06.2024;
(2) 09.07.2024 ТОВ "Топ-Текс" звернулось листом до виробника ТОВ "Лубенська взуттєва фабрика" з питань можливості виготовити в найкоротші терміни: черевики з високими берцями демісезонні, згідно ТУ 15.2-072- 00034022:2016 (зі сповіщеннями про зміни №2) у кількості 34 000 пар, та черевики з високими берцями демісезонні (для морської охорони), згідно з ТУ 15.2-072- 00034022:2016 (зі сповіщеннями про зміни №2) у кількості 1 000 пар.
У відповідь на який листом від 16.07.2024 №16/1 ТОВ "Лубенська взуттєва фабрика" повідомила про неможливість поставити вищезазначене взуття та завантаженість виробничих потужностей до кінця 2024 року
12.07.2024 ТОВ "Топ-Текс" звернулось листом до виробника взуття ТОВ "Українська промислова компанія "КРОК" щодо можливості виготовлення та постачання черевиків з високими берцями демісезонні та для морської охорони загальною кількістю 35 000 пар в найкоротші строки.
16.07.2024 листом вих.№16/07/24 ТОВ "Українська промислова компанія "КРОК" відмовила у виконанні замовлення в зв'язку з повним завантаженням виробничих потужностей.
Листом від 26.07.2024 ТОВ "Топ-Текс" звернулось до ТОВ "Віталія" про можливість виготовлення та постачання черевиків демісезонних, черевиків демісезонних (для морської охорони) в найкоротші строки.
Листом від 02.08.2024 №95/2024 ТОВ "Віталія" повідомила, про виконання замовлень інших покупців та завантаженість виробничих потужностей з липня 2024 року до жовтня 2024 року.
20.08.2024 ТОВ "Топ-Текс" звернулось до компанії Super Protective Shoes, Бангладеш з запитом щодо постачання черевиків демісезонних, та для морської охорони.
Листом від 23.08.2024 компанія Super Protective Shoes відповідала відмовою в постачанні з зв'язку з завантаженістю виробництва;
(3) на виконання умов договору відповідач здійснив поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. При цьому відсутнє прострочення з поставки товару за травень 2024.
73. З урахуванням встановлених обставин, інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, відсутності доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначного прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію рф проти України, а також з огляду на загальні засади, встановлені у статті 3 ЦК, а саме: справедливість, добросовісність та розумність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини третьої статті 551 ЦК та зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 20%.
74. Не погоджуючись з такими висновками судів, відповідач стверджує про неправомірність зменшення пені та штрафу лише на 20%, вважаючи, що заявлені позивачем штрафні санкції належить зменшити на 90%, тоді як позивач вважає взагалі неправомірним таке зменшення, вказуючи на те, що його вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
75. У контексті попередньо наведеного обґрунтування висновків судів попередніх інстанцій в цій частині Суд враховує, що ні відповідач, ні позивач за текстом їх касаційних скарг вказані висновки судів попередніх інстанцій жодним чином не спростовують, а саме у контексті визначеної ними підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).
76. Так, посилаючись на те, що заявлені позивачем штрафні санкції належить зменшити на 90%, відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач отримав товар за договором, не маючи при цьому комерційного інтересу; у позивача відсутні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов'язання; прострочення поставки товару відбувалось протягом незначної кількості днів (88 днів); причини неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язань - пожежа на виробничих потужностях виробника товару, яка призвела до повного знищення виробничого приміщення і майна, яке у ньому знаходилось; відповідач вживав заходи для належного виконання зобов'язання.
77. Проте такі доводи не відповідають дійсності та спростовуються змістом оскаржуваних рішень судів, які, оцінивши в сукупності наведені відповідачем обґрунтування та надані на їх підтвердження докази, дійшли висновку про можливість зменшення штрафних санкцій, з огляду на врахування: інтересів обох сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що суди очевидно врахували інтереси і позивача, і відповідача; причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань, у контексті чого суди очевидно врахували обставини пожежі на території виробника товару, адже саме на ці обставини безпосередньо посилався відповідач та саме ці обставини досліджували суди; вжиття відповідачем усіх заходів до виконання зобов'язання, тобто про врахування наведених відповідачем обставини щодо звернення до інших виробників товару, що прямо вбачається зі змісті оскаржуваних рішень судів; незначного прострочення виконання зобов'язання, в аспекті чого суди очевидно врахували, що прострочення поставки товару відбувалось протягом незначної кількості днів (88 днів), як стверджує відповідач.
78. Тобто саме наведені відповідачем обставини були покладені судами в основу рішення про можливість зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, в тому числі відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, на що також вказує відповідач, хоча в силу сталої та послідовної практики, зокрема, попередньо наведеної у цій постанові, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат, які мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
79. У контексті доводів відповідача про те, що позивач отримав товар за договором, не маючи при цьому комерційного інтересу, Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, згідно з якою оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
80. При цьому відповідач не доводить, що покладені на відповідача повноваження не були враховані судами попередніх інстанцій при зменшенні пені та штрафу, як не доводить й того, що наведені ним обставини є підставою для зменшення штрафних санкцій саме на 90%, а не на 20% як у межах своїх дискреційних повноважень визначили суди попередніх інстанцій, що узгоджується з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також статей 86, 210, 237 ГПК у межах дослідження та оцінки доказів.
81. У контексті цих доводів відповідача Суд враховує позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
82. У вказаній постанові Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
83. Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
84. Крім цього, в аспекті порушеного у справі №911/2269/22 питання щодо відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК у подібних правовідносинах - у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99%, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 зазначив:
85. "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).
86. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. ".
87. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій в частині зменшення пені до 3 495 878,40 грн та штрафу до 2 940 000 грн (тобто на 20%) повністю узгоджуються з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, який виснував про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити.
88. Тоді як скаржники (позивач та відповідач) за текстом своїх касаційних скарг жодним чином не доводять, що, з урахуванням вищенаведеного, виходячи з конкретних обставин цієї справи, визначена судом першої інстанції сума пені 3 495 878, 40 грн та штрафу 2 940 000 грн (без апелювання до розміру процентів, на який суд її зменшив), не узгоджується з висновками про компенсаційний характер неустойки, та неприпустимість збагачення кредитора за рахунок боржника.
89. Також скаржники (позивач та відповідач) жодним чином не спростовують висновки, що, за обставин цієї справи, визначений внаслідок зменшення розмір пені та штрафу є справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, а також є проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.
90. За зазначеного Суд враховує, що зменшення розміру неустойки підпадає також під регулювання норм частини третьої статті 551 ЦК, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто вказана норма передбачає умови як підстави для зменшення пені і не визначає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них безвідносно до майнового стану сторін, який в силу норми статті 233 ГК підлягає врахуванню, проте не завжди є визначальною обставиною, яка впливає на рішення про можливість зменшення пені.
91. З огляду на наведене Верховний Суд наголошує, що в цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК та статтею 233 ГК, дійшли цілком законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
92. Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення пені та штрафу ґрунтується на правильному застосуванні ними норм чинного законодавства України, зокрема статті 551 ЦК та статті 233 ГК, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке (застосування), як зазначалось, у кожному конкретному випадку залежить виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
93. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
94. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
95. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.
96. Розподіл судових витрат
97. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційних скарг, судовий збір за їх подання покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Текс" та Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №904/5405/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
І.Д. Кондратова