26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 924/1261/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Національної академії аграрних наук України (вх. № 8644/2025)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
та на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025
у справі № 924/1261/23
за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"
про банкрутство, -
13.05.2024 ухвалою Господарського суду Хмельницької області відкрито провадження у справі № 924/1261/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Луценка Р. О.
29.10.2024 ухвалою Господарського суду Хмельницької області залучено Національну академію аграрних наук України в якості учасника у справі №924/1261/23.
11.06.2025 ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1261/23 припинено повноваження в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429) Добрянського Є. М. Виконання обов'язків директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Луценка Р. О..
16.09.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшло клопотання Луценка Р. О. про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, у якому заявник просив суд заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, проводити (вчиняти, здійснювати) реєстраційні дії (у т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей), передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429), а саме: заборонити вносити будь-які зміни до відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
17.09.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання Луценка Р. О. (вх. № 05-06/1757/25) від 16.09.2025 задоволено.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, проводити (вчиняти, здійснювати) реєстраційні дії (у т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей), передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429), а саме: заборонити вносити будь-які зміни до відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
28.10.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 31.10.2025) апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 у справі № 924/1261/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 у справі №924/1261/23 - без змін.
20.11.2025 (через підсистему "Електронний суд") Національною академією аграрних наук України подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 у справі № 924/1261/23 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів; відмовити у задоволенні клопотання Луценка Р.О. про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
20.11.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г.(суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений у частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16).
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №924/1261/23, прийнята за результатами перегляду ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство, можливість касаційного оскарження якої не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
За оцінкою Верховного Суду, достатнім є одноразовий перегляд ухвал господарських судів щодо забезпечення вимог кредиторів та неможливість повторного перегляду відповідних ухвал господарського суду після здійснення їх апеляційного перегляду, що в достатній мірі відповідатиме сутності суспільних відносин, які виникають у межах провадження у справі про банкрутство при забезпеченні вимог кредиторів.
Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 910/13550/20, ухвалах Верховного Суду від 16.10.2023 у справі № 910/17778/21, від 22.10.2024 у справі № 916/4659/23, від 13.01.2025 у справі № 903/347/24, від 25.03.2025 у справі № 916/2739/20, від 08.04.2025 у справі № 910/20940/21.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної академії аграрних наук України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 у справі № 924/1261/23, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної академії аграрних наук України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 у справі № 924/1261/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере