8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3503/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Калантай М.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм", м. Харків
до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, Російська Федерація
про стягнення 8 820 232,76 грн., що еквівалентно 213 825,37 доларів США
Товариство з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (надалі - відповідач) про стягнення 8820232,76 грн., що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 09.09.2025 еквівалентно 213 825,37 доларів США, з яких: інфляційні втрати за період з 04.10.2023 по 01.08.2025 у сумі 6 164 679,20 грн., що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 09.09.2025 еквівалентно 149 447,85 доларів США; 3% річних за період з 04.10.2023 по 09.09.2025 у сумі 2 655 553,56 грн., що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 09.09.2025 еквівалентно 64 377, 52 доларів США.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2981/23, яке набрало законної сили 04.10.2023, з Російської Федерації на користь ТОВ "Здравофарм" було стягнуто 45245780,25грн. реальних збитків, 380079,09грн. упущеної вигоди, 73200,00грн. витрат на експертизи. Однак, незважаючи на набрання вказаним рішенням законної сили, відповідач у вказаній справі добровільно вказане рішення не виконав, у зв'язку з чим на підставі статті 625 ЦК України має сплатити на користь ТОВ "Здравофарм" суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.10.2023 по 01.08.2025.
Ухвалою від 20.10.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2025.
Ухвалою від 19.11.2025 на підставі частини 11 статті 176 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" залишено без руху, оскільки судом було встановлено її невідповідність вимогам, викладеним у пункті 2 частини 1 статті 164 ГПК України. У зв'язку з цим, суд зобов'язав позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали від 19.11.2025 надати суду докази сплати судового збору в розмірі 105842,79грн.
Ухвала від 19.11.2025 про залишення позовної заяви без руху згідно з ч.ч. 5, 7 ст.6 ГПК України була направлена судом позивачу в електронній формі до його Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку судом отримано таке повідомлення 19.11.2025 о 19:03, а тому ухвала про залишення позовної заяви без руху є врученою позивачу 20.11.2025.
Отже, позивач мав усунути виявлені судом недоліки не пізніше 25.11.2025.
24 листопада 2025 року від позивача надійшла заява від 22.11.2025, в якій він виклав свою правову позицію щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати судовий збір у цій справі. При цьому зазначив, що у справі наявні дві самостійні законні підстави для звільнення від сплати судового збору, а саме: п.6 та п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону "Про судовий збір". Позивач вважає, що ухвала від 19.11.2025 безпідставно звужує дію п. 22 ст. 5 Закону "Про судовий збір"; суперечить Конституції України; ігнорує практику Верховного Суду; не враховує наявності другої окремої підстави для звільнення - п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши дану заяву позивача, суд зазначає наступне.
Пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати судового збору за наявності двох умов:
1) відповідачем за позовом має бути держава-агресор Російська Федерація;
2) предметом позову має бути вимога про:
- відшкодування завданої майнової
- та/або моральної шкоди
- у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
ТОВ "Здравофарм" цією пільгою скористалося при поданні позову у справі №922/2981/23. За результатами розгляду цієї справи Господарським судом Харківської області було ухвалено рішення від 04.09.2023, яким з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації стягнуто на користь ТОВ "Здравофарм" 45245780,25грн збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США; 380079,09 грн упущеної вигоди, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США, 73200,00 грн витрат, понесених у зв'язку з проведенням експертиз.
Проте у позовній заяві у справі №922/3503/25 позивач заявляє вимогу до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації не про стягнення шкоди (збитків), а про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані ним на підставі статті 625 ЦК України саме за прострочення виконання рішення у справі №922/2981/23.
Будь-яке інше обґрунтування підстави позову, у тому числі щодо того, що заявлені вимоги "мають характер додаткових вимог у межах того самого грошового зобов'язання, спрямованих на повне відшкодування цієї шкоди шляхом компенсації інфляційних втрат і 3 відсотків річних", про що позивач вказує в своїй заяві від 22.11.2025, в позовній заяві відсутнє.
Наведене підтверджується й тим, що нарахування вказаних сум здійснені позивачем на всю суму стягнутих судом у справі №922/2981/23 грошових коштів, у тому числі й на витрати, понесені у зв'язку з проведенням експертиз. Тобто позивач застосував ст.625 ЦК України не лише до сум збитків та упущеної вигоди, а й до стягнутих судом судових витрат (п.2 ч.3 ст.123 ГПК України).
Також позивач визначає період нарахування не з моменту завдання шкоди (збитків), а з моменту набрання законної сили рішенням у справі №922/2981/23.
Отже, предмет позову у справі №922/3503/25 не є тотожним вимозі "про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно".
За таких обставин, положення п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на справу №922/3503/25.
З аналогічних підстав заявлена позивачем у справі №922/3503/25 вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання судового рішення не може розцінюватися і як вимога "у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення", передбаченої п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на яку позивач посилається в своїй заяві від 22.11.2025.
Суд наголошує, що в обох вказаних позивачем випадках законодавець чітко конкретизує предмет позову, за подання якого судовий збір не сплачується, та визначає його саме як позов:
- "про відшкодування шкоди" у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно" (п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір");
- "про відшкодування матеріальних збитків", завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення (п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, застосування даної пільги щодо сплати судового збору можливо виключно у справах за позовами про відшкодування (стягнення) завданої шкоди (збитків).
Щодо посилань позивача на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення пов'язано з фактом завдання шкоди (збитків), а тому є похідним від даного факту, суд зазначає наступне.
Положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" дійсно передбачають окремі випадки, коли пільги щодо сплати судового збору поширюються на більш широке коло правовідносин та не обмежуються конкретним предметом спору.
Зокрема, йдеться про справи: "щодо спорів", пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (п.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); "щодо спорів", пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи, яка страждає на психічні розлади (п.5 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); у "справах, пов'язаних" з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків за позовами військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори (п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); у "справах, пов'язаних" з порушенням їхніх прав за позовами учасників бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України (п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); у справах "у порядку, визначеному статтею 12" Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (п.14 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); у справах за позовами фізичних осіб (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника "щодо виплати" заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (п.15 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"); за подання позовів "щодо спорів", пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (п.16 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір").
У вищевказаних випадках, якщо позовні вимоги стосуються певних правовідносин, позивач звільняється від сплати судового збору, при цьому законодавець не передбачає конкретного предмету таких позовних вимог.
Однак, формулювання норм п. 22 та п. 6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" не надають можливості застосовувати пільгу щодо сплати судового збору на позови, "які стосуються", "є похідними" або заявлені "щодо" спорів про відшкодування шкоди (збитків), оскільки прямо та однозначно визначають конкретний предмет позову - "про відшкодування шкоди (збитків)".
Отже, вказані доводи позивача слід визнати необґрунтованими.
Також суд відхиляє посилання позивача на те, що "закон не містить обмеження, що звільнення від сплати судового збору використовується "одноразово" лише при поданні першого позову; навпаки, вказано, що звільнення діє "під час розгляду справи в усіх судових інстанціях", а отже, застосовується до всього комплексу вимог, спрямованих на реальне та повне відшкодування шкоди, завданої агресією РФ, включно з додатковою відповідальністю за прострочення виконання рішення суду".
Так, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що позивачі звільняються від сплати судового збору "під час розгляду справи в усіх судових інстанціях".
Таким чином, дана норма лише передбачає, що позивач не сплачує судовий збір в межах відповідної справи як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційних та/або касаційних скарг, у випадку якщо він не погоджується з судовими рішеннями у такій справі.
Будь-яких вказівок про те, що звільнення від сплати судового збору автоматично поширюється на інші справи, які в подальшому будуть розглядатися судами, у тому числі за позовами про стягнення додаткової відповідальності за прострочення виконання рішення суду, дана норма не містить.
З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову у даній справі, а тому він має обов'язок сплатити судовий збір.
Частиною 13 статті 176 ГПК України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що позивач у встановлений судом строк не усунув виявлені судом недоліки та не надав докази сплати судового збору в розмірі 105842,79грн., позов ТОВ "Здравофарм" у даній справі слід залишити без розгляду.
При цьому суд роз'яснює, що згідно з частиною 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись статтями 176, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" у справі №922/3503/25 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Ухвалу підписано 27.11.2025.
Суддя М.В. Калантай