вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Справа №918/176/25/(918/887/25)
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" - арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни
до ОСОБА_1
до ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства та стягнення коштів
в межах справи № 918/176/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ"
Арбітражний керуючий Курочкіна Оксана Олегівна - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" звернулася до Господарського суду Рівненської області з заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" у зв'язку із доведенням до банкрутства на колишніх власників Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та власника/керівника ОСОБА_1 та стягнути внаслідок доведення Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" до банкрутства солідарно грошові кошти у розмірі 3 850 572,41 грн з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та власника/керівника ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначити на "29" жовтня 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.10.2025 року постановлено клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на позов - задовольнити; продовжити відповідачу - ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позов до 25.10.2025 року; клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задовольнити; замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене на 29.10.2025 року, підготовчим засіданням.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.10.2025 року постановлено клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на позов - задовольнити частково; продовжити відповідачу - ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позов до 06.11.2025 року; відкласти підготовче засідання на "12" листопада 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.11.2025 року постановлено: клопотання ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для подання доказів - задовольнити; встановити ОСОБА_1 додатковий строк для подання доказів до 24.11.2025 року; клопотання ОСОБА_3 про продовження строку на подання відзиву на позов - задовольнити частково; продовжити відповідачу - ОСОБА_3 строк на подання відзиву на позов до 20.11.2025 року; відкласти підготовче засідання на "26" листопада 2025 р.
Представником відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні 26.11.2025 року заявлено клопотання про відвід судді.
В судовому засіданні 26.11.2025 року оголошено перерву до 27.11.2025 року об 11:30 год.
27.11.2025 року до господарського суду від представника відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Господарського суду Рівненської області Романюка Романа Васильовича відповідно до якої заявляє відвід судді Господарського суду Рівненської області Романюку Роману Васильовичу у справі № 918/176/25(918/887/25).
В обґрунтування заяви про відвід судді ОСОБА_1. зазначає про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35, ст. 38 ГПК України. Зокрема, суддя Господарського суду Рівненської області Романюк Р.В. в судовому засіданні 26.11.2025 року відхилив заперечення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Щербака Є.М. про залишення без розгляду відповіді на відзив позивача з доданими доказами та долучив до матеріалів справи зазначену відповідь на відзив від 20.11.2025 року позивача арбітражного керуючого Курочкіної О.О. з грубим порушенням норм ГПК України, зокрема всупереч ст. 13, 166, 118, 119, 166, 165, 80 ГПК України.
На думку заявника, суддя Романюк Р.В. у справі № 918/176/25(918/887/25) грубо порушив норми ст. 129 Конституції України та ст. 7 ГПК України, якими державною гарантована учасникам судового процесу рівність перед законом і судом, а також частин 2, 4, 5 ст. 13 ГПК України щодо принципу рівності сторін щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, а також щодо об'єктивності та неупередженості та надав однозначну перевагу позивачу арбітражної керуючої Курочкіної О.О. у реалізації її процесуальних прав всупереч зазначених норм ГПК України по відношенню до реалізації процесуальних прав відповідачів у справі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що є неприпустимим, підриває фундаментальні принципи господарського судочинства рівності та змагальності учасників процесу і однозначно свідчить про не об'єктивність та неупередженість судді Романюка Р.В. у справі № 918/176/25(918/887/25).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, суд зазначає наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Статтею 36 ГПК України визначено недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:
- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім'ї або друзів судді. Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (п. 28);
- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами. У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд. Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім'ї чи з інших джерел. Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді. Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого. У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи. Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв'язкам впливати на будь-яке судове рішення (п. 29);
- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив. Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (п. 30);
- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано. Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (п. 55);
- неупередженість пов'язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об'єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (п. 56);
- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами. Для цього потрібна певна твердість. Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу. Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов'язків суддя не виявляє належної об'єктивності. Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (п. 61);
- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом. Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній. З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів. У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано. Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов'язками (п. 66);
- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об'єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам'ятати, що від нього вимагають очевидної об'єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (п. 87).
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано статтею 39 ГПК України.
Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 7, ч. 8 та ч. 11 ст. 39 ГПК України).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики, суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини 4 статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Судовою практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у цієї вимоги (вимога щодо "незалежності") є два аспекти, суб'єктивний та об'єктивний.
Так, у рішенні у справі "Кііскінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини наводить наступні стандарти.
По-перше, суд має бути суб'єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ'єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-друге, трибунал має також бути неупередженим із об'єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії").
Згідно із об'єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").
Як видно з практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Тобто, у кожній окремій справі необхідно з'ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").
Представником відповідача заявлено заяву про відвід судді Романюка Р.В. у справі № 918/176/25/(918/887/25) в судовому засіданні 26.11.2025 року. В судовому засіданні 26.11.2025 року оголошено перерву до 27.11.2025 року. Заява про відвід судді надійшла до суду через систему "Електронний суд" 27.11.2025 року перед судовим засіданням, у зв'язку з чим, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Наведені представником ОСОБА_1 доводи, в обґрунтування заяви про відвід судді, свідчать про його незгоду з процесуальним рішенням судді.
Частиною 4 статті 35 ГПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиція судді, висловлена у судових рішеннях, не може бути підставою для відводу.
Проаналізувавши наведені заявником обставини, суд дійшов висновку, що за своєю суттю всі аргументи відповідача щодо відводу судді Романюка Р.В. - є незгодою сторони з процесуальними діями (рішеннями) судді та припущенням про ймовірну упередженість судді.
Розглядаючи аргументи заявника відводу суд враховує, що умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.
У відповідності до ч. 1 - ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами,передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Відповідно до п. 8 та п. 9 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; справи щодо процедури превентивної реструктуризації.
За змістом приписів ч. 13 ст. 30 ГПК України визначено виключну підсудність справ, передбачених пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що матеріали справ, які стосуються всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника (тобто де боржник є відповідачем), підлягають надісланню судами до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який в свою чергу розглядає спір по суті в межах цієї справи про банкрутство.
Таким чином, розгляд суддею Романюком Р.В., в провадженні якої перебуває справа № 918/176/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ", майнових спорів, стороною в яких є боржник, в тому числі й поданої у справі № 918/176/25/(918/887/25) заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ТЕХНОЛОДЖІ" - арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни, прямо передбачено положенням ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 30 ГПК України щодо виключної підсудності даної категорії спорів, а відтак наведені обставини жодним чином не можуть бути ознаками упередженості чи необ'єктивності складу суду як за суб'єктивним, так і за об'єктивним критерієм їх оцінки.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тому судді, правова позиція якого його не влаштовує.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді не містить обґрунтованого посилання на обставини, які в розумінні статті 35 ГПК України можуть бути підставою для відводу.
Керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 27 листопада 2025 року та оскарженню не підлягає.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк