65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3586/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/3586/25
за позовом: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 41348526)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Іджеван» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 65, код ЄДРПОУ 40034758)
про стягнення 14444,89 грн., -
Суть спору: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Іджеван» про стягнення 14444,89 грн., з яких: 10839,38 грн. основного боргу, 1625,91 грн. штрафу, 1294,73 грн. пені, 159,01 грн. 3% річних та 525,86 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №505/19 від 15.10.2019 щодо повної та своєчасної сплати за тимчасове користування місцем за період з 01.09.2024 по 31.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3586/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
10.09.2025 на адресу відповідача по справі судом було направлено копію ухвали суду від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Окрім того, судом, з метою додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи №916/3586/25, було направлено копію ухвали суду від 08.09.2025 про відкриття провадження на електронну адресу відповідача, яка міститься в матеріалах справи (визначена у договорі), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом було надано час для забезпечення відповідачу процесуальних прав на подання позиції у справі, заяв, клопотань. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів, заяв/клопотань до суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/3586/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
15.10.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Іджеван» (рекламорозповсюджувач, відповідач) був укладений договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №505/19.
Відповідно до п.1.1 договору за цим договором на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Згідно з п.1.2 договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце га користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням; цей договір є договором приєднання.
За п.3.2 договору робочий орган та/або КП “Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Згідно з п.п. 5.2.1, 5.2.3, 5.2.7 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний добросовісно, в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору, дотримуватись вимог Порядку, положень законодавства, що регулює відносини, які виникають у процесі розповсюдження реклами та благоустрою населених пунктів; не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету; демонтувати самостійно та за власний рахунок РЗ на наступний день після закінчення строку дії дозволу письмово повідомивши про це робочий орган із наданням матеріалів фотофіксації здійснення демонтажу.
Відповідно до п.6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
За п.6.3 договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п.4 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей договір.
Відповідно до п.6.4 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору; у разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Згідно з п.6.5 договору рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу; при продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Відповідно до п.6.8 договору плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу; у разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п.5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ Робочим органом або КП “Київреклама».
Згідно з п.6.13 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
За п.6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок № 31517938026001 МФО 899998 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) дія зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках; факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Згідно з п.7.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до п.7.3 договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
За п.8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем; припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.
Згідно з п.п. 8.2, 8.3 договору цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством; закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов'язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором.
Додатком №1 до договору №505/19 є Адресний перелік №1 від 15.10.2019, відповідно до якого рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою (-ами): номер дозволу - 64688-17; тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 4.500x1.000; місце розміщення РЗ - Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 18; розмір плати за місяць - 1845 грн.; номер та дата розпорядження - №791 від 14.05.2018; дата початку дії - 14.05.2018; дата кінця строку дії дозволу - 13.05.2023.
В матеріалах справи наявний дозвіл №64688-17 на розміщення рекламного засобу.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №791 від 14.05.2028 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами згідно з додатком до цього розпорядження, зокрема: ТОВ “Торговий дім “ІДЖЕВАН» за №64688-17, тип рекламного засобу: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) площею 4,5 кв.м, розташованої за адресою: Шевченківський район, просп. Перемоги, 18.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки та розрахунки коригування до вказаних рахунків по договору №505/19:
- рахунок №192432 від 13.09.2024 на суму 1845 грн. (з 01.09.2024 по 30.09.2024) та розрахунок коригування №192433 від 13.09.2024 до рахунку №192432, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,5), різниця (без ПДВ): - 922,50 грн.;
- рахунок №196214 від 11.10.2024 на суму 1845 грн. (з 01.10.2024 по 31.10.2024) та рорахунок коригування №196215 від 11.10.2024 до рахунку №196214, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,5), різниця (без ПДВ): - 922,50 грн.;
- рахунок №199503 від 08.11.2024 на суму 1845 грн. (з 01.11.2024 по 30.11.2024) та розрахунок коригування №199504 від 08.11.2024 до рахунку №199503, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,5), різниця (без ПДВ): - 922,50 грн.;
- рахунок №202680 від 09.12.2024 на суму 1845 грн. (з 01.12.2024 по 31.12.2024) та розрахунок коригування №202681 від 09.12.2024 до рахунку №202680, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,5), різниця (без ПДВ): - 922,50 грн.;
- рахунок №205418 від 07.01.2025 на суму 1845 грн. (з 01.01.2025 по 31.01.2025) та розрахунок коригування №205419 від 07.01.2025 до рахунку №205418, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 461,25 грн.;
- рахунок №210770 від 10.02.2025 на суму 1845 грн. (з 01.02.2025 по 28.02.2025) та розрахунок коригування №210771 від 10.02.2025 до рахунку №210770, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 461,25 грн.;
- рахунок №214868 від 07.03.2025 на суму 1845 грн. (з 01.03.2025 по 31.03.2025) та розрахунок коригування №214869 від 07.03.2025 до рахунку №214868, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 461,25 грн.;
- рахунок №219424 від 07.04.2025 на суму 1845 грн. (з 01.04.2025 по 30.04.2025) та розрахунок коригування №219425 від 07.04.2025 до рахунку №219424, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 461,25 грн.;
- рахунок №222489 від 07.05.2025 на суму 1845 грн. (з 01.05.2025 по 31.05.2025) та розрахунок коригування №222490 від 07.05.2025 до рахунку №222489, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 461,25 грн.;
- рахунок №224145 від 02.06.2025 на суму 307,50 грн. (з 01.06.2025 по 05.06.2025) та розрахунок коригування №224146 від 02.06.2025 до рахунку №224145, в якому зазначено: причина коригування - зміна коефіцієнту (військовий стан (0,25), різниця (без ПДВ): - 76,87 грн.
Відповідно до довідки про стан розрахунків ТОВ “Торговий дім “Іджеван» з Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до договору №505/19 від 15.10.2019 по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які виписані за період з 01.09.2024 по 31.07.2025, після відображення в обліку всіх проводок заборгованість ТОВ “Торговий дім “Іджеван» перед Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) становить: 10839,38 грн. (рахунки з №192432 по №224145, з урахуванням коригувань).
В матеріалах справи наявні здійснені позивачем розрахунки на суму заборгованості, а саме: 1294,73 грн. пені, 1625,91 грн. штрафу, 159,01 грн. 3% річних та 525,86 грн. інфляційних втрат.
Несвоєчасна сплата відповідачем плати за тимчасове користування місцем по договору №505/19 від 15.10.2019 за період з 01.09.2024 по 05.06.2025 (згідно рахунків) стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У ст. 1 Закону України “Про рекламу» визначено, зокрема, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Правила №2067), регулюються відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначений порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Відповідно до п.2 Правил №2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (п.3 Правил №2067).
Відповідно до п.4 Правил №2067 на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно з п.п. 23, 24 Правил №2067 дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
За змістом пункту 32 Правил №2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Статтею 11 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, вважаються такими, дію яких продовжено на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачаються наступні обставини:
- на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 14.05.2018 №791, ТОВ “Торговий дім “Іджеван» надано дозвіл на розміщення рекламного засобу №64688-17, місце розміщення: Шевченківський район, просп. Перемоги, 18, строк дії дозволу з 14.05.2018 до 13.05.2024;
- статтею 11 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, вважаються такими, дію яких продовжено на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування;
- таким чином, строк дії дозволу на розміщення рекламного засобу №64688-17 є діючим на період дії воєнного стану; окрім того, в матеріалах справи відсутні докази демонтажу відповідачем РЗ, на виконання вимог п.5.2.7 договору;
- 15.10.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Іджеван» (рекламорозповсюджувач, відповідач) був укладений договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №505/19;
- за вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором; не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету;
- також вказаним договором передбачено, що: рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу; пунктом 6.6 договору передбачено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу; при продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу; плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу; у разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п.5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ Робочим органом або КП “Київреклама»;
- у період з 01.09.2024 по 05.06.2025 відповідач користувався місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, відповідно до договору №505/19 та дозволу №64688-17 та позивачем за вказаний період були виставлені спірні рахунки та розрахунки коригування до них на загальну несплачену суму 10839,38 грн., натомість відповідачем повну не здійснив, докази сплати заявленої суми в матеріалах справи відсутні.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що у період з 01.09.2024 по 05.06.2025 оплату за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу відповідачем у заявленій сумі не здійснено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10839,38 грн., яка підтверджена матеріали справи та відповідачем не спростована. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача 10839,38 грн. основного боргу.
Щодо заявлених до стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Сплата штрафу та пені передбачена п.п. 7.2, 7.3 договору.
При цьому, суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є доведеними і підставними.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи наявність у відповідача заборгованості зі сплати спірних рахунків за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ відповідно до договору, перевіривши розрахунки позивача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача 1625,91 грн. штрафу, 1294,73 грн. пені, 159,01 грн. 3% річних та 525,86 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Таким чином, позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Іджеван» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 65, код ЄДРПОУ 40034758) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 41348526) 10839 /десять тисяч вісімсот тридцять дев'ять/ грн. 38 коп. основного боргу, 1625 /одну тисячу шістсот двадцять п'ять/ грн. 91 коп. штрафу, 1294 /одну тисячу двісті дев'яносто чотири/ грн. 73 коп. пені, 159 /сто п'ятдесят дев'ять/ грн. 01 коп. 3% річних, 525 /п'ятсот двадцять п'ять/ грн. 86 коп. інфляційних втрат та 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 25 листопада 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля