79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.11.2025 Справа № 914/188/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
до відповідача Белзької міської ради Львівської області
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1
про витребування земельної ділянки
за участю представників:
від прокуратури Дрібнюк Р.М.
від позивача Бобер А.М.
від відповідача не з'явився
від третьої особи Хиря В.В.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено керівником Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача Белзької міської ради Львівської області про витребування земельної ділянки. Зокрема прокурор у позовній заяві просить витребувати із незаконного володіння Белзької міської ради Львівської області на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847, площею 7,3433 га, яка розташована на території Белзької міської ради Львівської області.
Ухвалою суду від 29.01.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду від 29.01.2025 також було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Участь відповідача в судовому засіданні не визнавалась судом обов'язковою.
Представник третьої особи в судовому засіданні висловив позицію Військової частини НОМЕР_1 щодо предмета спору у даній справі, позовні вимоги прокурора підтримав, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у письмових поясненнях (вх.№11705/25 від 06.05.2025).
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації суд зазначає таке.
За змістом статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що пред'являючи позов в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, прокурором переслідується мета захисту інтересів держави щодо охорони державного кордону, шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847 із незаконного володіння Белзької міської ради Львівської області.
Як зазначив прокурор, Львівською обласною державною адміністрацією не здійснено захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, зокрема, не було пред'явлено позову про витребування земельної ділянки. Як зазначено у позовній заяві, на розгляді у судах немає позовної заяви про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847, площею 7,3433 га, яка розташована на території Белзької міської ради Львівської області.
На виконання статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони зверталась до Львівської обласної державної адміністрації з листом від 13.11.2024 №30.54/02-5653ВИХ-24 з відповідним інформуванням про порушення права держави на користування та розпорядження спірною земельною ділянкою в межах прикордонної смуги, зазначивши що перебування вказаної земельної ділянки, що розташована між державним кордоном України та лінією інженерно-технічних споруд, у комунальній власності негативно впливає на спроможність виконання Державною прикордонною службою України завдань щодо забезпечення надійної охорони та недоторканості державного кордону, недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.
У листі від 13.11.2024 №30.54/02-5653ВИХ-24 Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону також вказала, що нею планується застосування представницьких повноважень відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже як вбачається з наведеного, прокурором надано можливість Львівській обласній державній адміністрації вжити заходів щодо відновлення законності та звчасно повідомлено про намір звернутися до суду з відповідним позовом, з огляду на що суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд встановив таке.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.12.2020 №62-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.20208 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53), вирішено передати Белзькій міській раді (Белзькій територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3231,0244 га, які розташовані на території Белзької міської ради згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 2 Наказу від 22.12.2020 №62-ОТГ право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
22.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Белзькою міською радою Львівської області підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, яким відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.12.2020 №62-ОТГ Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передає із державної власності, а Белзька міська рада (Белзька територіальна громада) приймає у комунальну власність Белзької міської ради (Белзької територіальної громади) земельні ділянки згідно з додатком.
В пункті 127 додатку до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.12.2020 №62-ОТГ та до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020 зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847, площею 7,3433 га (місце розташування: Белзька міська рада; цільове призначення: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: відсутні; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: відсутні).
Відповідно до інформації із Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847 знаходиться у комунальній власності. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Белзькою міською радою Львівської області.
Обгрунтовуючи позов прокурор зазначив, що вказана земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради, тобто відноситься до земель оборони і повинна перебувати в державній власності.
Як вказано у позовній заяві, передача земельної ділянки, яка розташована між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-технічних споруд, у комунальну власність, заподіює шкоду інтересам держави її обороноздатності, оскільки унеможливлює забезпечення неналежного захисту державного кордону та дотримання прикордонного режиму.
На переконання прокурора спірна земельна ділянка відноситься до категорії землі оборони, а тому оформлення її у комунальну власність відбулося всупереч закону.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847 площею 7,3433 га на території Белзької міської ради Львівської області відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрована на праві власності за відповідачем, тому прокурор вважє, що в даному випадку належним способом захисту порушених інтересів держави є витребування цієї земельної ділянки на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.
Таким чином враховуючи наведене, прокурор в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області та просить витребувати із незаконного володіння відповідача - Белзької міської ради Львівської області на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847, площею 7,3433 га, яка розташована на території Белзької міської ради Львівської області.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.
За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частинами першою та другою статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Наказу) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини перша та друга статті 18 ЗК України).
Відповідно до пункту "ж" частини першої статті 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.
Частиною другою статті 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Згідно із частинами першою та п'ятою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються винятково згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Відповідне регулювання містять також і статті 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони", якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.
Також згідно з абзацом 1 частиною третьою статті 77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі потреби створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 77 ЗК України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів (частину третю статті 77 доповнено абзацом другим згідно із Законом №232-IX від 29.10.2019; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-IX від 24.02.2023).
Отже, Законом N 232-IX доповнено статтю 77 ЗК України та визначено належність до земель оборони земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які використовуються для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Отже, приписи ЗК України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони як за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, так і ознакою територіальної наближеності (прилеглості) до державного кордону України (безпосередньо вздовж державного кордону України та мети використання (облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків тощо).
Щодо правового режиму земель прикордонної смуги необхідно зазначити таке.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів створюються зони особливого режиму використання земель, правовий режим яких врегульований у статті 115 ЗК України.
Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах (частина перша статті 115 ЗК України).
Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону (частини друга, третя статті 115 ЗК України).
Отже, метою створення зон особливого режиму використання земель є забезпечення належного функціонування військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Різновидом зон особливого режиму використання земель оборони є прикордонна смуга, у межах якої здійснюють діяльність з охорони державного кордону.
Відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України у разі потреби навколо військових та інших оборонних об'єктів створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.
Правила щодо особливого режиму використання земель містяться також у статті 3 Закон України "Про використання земель оборони", частина перша якої визначає, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, які потрібні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам ДПС України.
Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону (частина третя і четверта цієї ж статті).
Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із частиною 2 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, зокрема, що у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.
Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами ДПС України.
Відповідно до Закону України "Про державний кордон України" Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №1147 "Про прикордонний режим", якою установив уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації ДПС України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 1 Постанови №1147 в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), а також затвердив Положення "Про прикордонний режим" (далі - Положення; пункт 3 Постанови N 1147).
За термінологією, яка міститься в пункті 2 Положення, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Окремою ділянкою з особливим призначенням у межах прикордонної смуги є ділянка шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Організація інженерного забезпечення охорони державного кордону здійснюється відповідно до Інструкції з організації інженерного забезпечення державного кордону, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2019 №156 (далі - Інструкція №156).
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 Інструкції № 156 інженерне забезпечення охорони державного кордону - це комплекс організаційних та практичних заходів, які здійснюються з метою створення необхідних умов для своєчасного виявлення порушників державного кордону (противника), ефективного застосування озброєння та техніки (заподіяння максимальних утрат противнику), несення служби прикордонними нарядами, прихованого висунення, маневру та розгортання своїх сил, успішного виконання поставлених перед ними завдань, а також підвищення захисту підрозділів (особового складу, бойової та спеціальної техніки) від засобів ураження, ускладнення дій порушників державного кордону (противника).
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IV Інструкції № 156 в інтересах охорони державного кордону на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону створюється прикордонна інженерна інфраструктура. Лінія прикордонних інженерних споруд включає інженерні загородження, споруди для візуального спостереження, контрольно-слідову смугу, шляхи руху прикордонних нарядів (дорогу, стежку тощо). Залежно від умов місцевості та обстановки на державному кордоні на лінії прикордонних інженерних споруд можуть облаштовуватися інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.
Для забезпечення охорони державного кордону органи охорони державного кордону застосовують невибухові інженерні загородження. Основна їх кількість облаштовується на лінії прикордонних інженерних споруд (пункт 1 глави 3 розділу IV Інструкції № 156).
Земельні ділянки у її межах лінії інженерних прикордонних споруджень - це спеціальної смуги в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, на яких проводиться облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України віднесені до земель оборони, а отже, можуть належати на праві власності винятково державі та передаватися у постійне користування органам ДПС України.
Отже, законодавство України виокремлює із прикордонної смуги (в її межах) земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України для облаштування та утримання лінії прикордонних інженерних споруд.
Інші земельні ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та не підлягають обов'язковому відведенню в постійне користування військовим частинам ДПС України, тобто мають інший правовий режим та не належать до земель оборони, можуть перебувати у комунальній та приватній власності.
Приписами статті 18 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що судноплавство, користування водними об'єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються так, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з ДПС України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.
Згідно з пунктом 17 Положення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) авіаційні роботи, будівництво, вирубування дерев і чагарників, водокористування, геологічне вивчення, дорожні та інші дослідження, гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов'язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, водолазні роботи або занурення апаратів, що використовуються для підводного плавання, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів у межах прикордонної смуги і районів, прилеглих до адміністративної межі між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю, на території яких Кабінетом Міністрів України запроваджено прикордонний режим, а також збори, мітинги, маніфестації і демонстрації, спортивні, видовищні та інші масові заходи, військові навчання і тренування (далі - масові заходи) проводяться після інформування органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) осіб, що провадитимуть діяльність або організовуватимуть масові заходи, інформації про документи дозвільного характеру на провадження зазначеної в цьому пункті діяльності або масових заходів.
Отже, особливий режим використання земель у межах прикордонної смуги зумовлює неодмінність погодження фізичними та юридичними особами із ДПС України здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України, зокрема й проведення землевпорядних робіт для встановлення меж суміжних земельних ділянок на місцевості з метою уникнення накладення таких земельних ділянок на земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону.
На виконання статті 19 ЗК України Державний комітет України із земельних ресурсів наказом від 23 липня 2010 року № 548 затвердив Класифікатор видів цільового призначення земель (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у складі категорії земель оборони (пункт 15) визначив окремий вид цільового призначення землі - для розташування та постійної діяльності ДПС України (підпункт 15.03).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №902/122/24.
Здійснивши системний аналіз та тлумачення чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 зробила висновок, що законодавець визначив як правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги, так і спеціальний правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій тощо.
Помістивши відповідні правила про земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону у статтю 77 "Землі оборони" ЗК України, встановивши мету виокремлення такої категорії земель - для забезпечення національної безпеки та оборони, дотримання режиму державного кордону, законодавець відніс ці земельні ділянки у межах прикордонної смуги до категорії земель оборони, для яких передбачений особливий режим використання.
Отже, землі прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності ДПС України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об'єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Аналогічного підходу притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 04.09.2024 у справі №922/4669/23, від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, від 15.01.2025 у справах №903/1311/23 та №903/1324/23, від 12.02.2025 у справі №902/71/24, а також Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №163/2369/16-ц.
Законодавець у приписах статті 19 ЗК України встановив, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення;землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що усі землі в межах території України за основним цільовим призначенням належать до певної категорії, жодна земельна ділянка не може бути без віднесення її до певної категорії.
Водночас правовий режим земель - це комплекс правових норм, що регулюють використання та охорону земель певної категорії, включаючи права та обов'язки землекористувачів.
Категорія земель є більш загальним поняттям, що характеризує землю за її основним цільовим призначенням, визначеним законом. Правовий режим земель передбачає більш детальний виклад правил використання та охорони земель певної категорії, який охоплює, зокрема, обмеження на використання землі.
Главою 18 "Обмеження прав на землю" ЗК України визначено, що з метою обмеження використання певних категорій земель можуть встановлюватися охороні зони (стаття 112), зони санітарної охорони (статті 113), санітарно-захисні зони (стаття 114), зони особливого режиму використання земель (стаття 115).
Особливий режим використання земель - це встановлені законом обмеження і правила щодо використання земель на певних територіях, які мають особливе значення або потребують спеціального захисту.
Особливий режим використання земель прикордонної смуги встановлюється вздовж державного кордону для охорони та забезпечення обороноздатності країни.
Кожна категорія земель має свій правовий режим, тобто певні обмеження та можливості щодо використання. Водночас для певної категорії землі закон може передбачати особливий режим використання, який встановлюється для різних цілей, зокрема для забезпечення функціонування певних об'єктів, охорони державного кордону.
Категорія земель визначає загальне цільове призначення, а особливий режим використання конкретизує правила використання та охорони земель, що належать до певної категорії.
Отже, саме належність земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель зумовлює встановлення у їхніх межах особливого режиму використання землі.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 85 постанови від 02.07.2025 у справі №902/122/24 дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим їх використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Позов у даній справі прокурор обгрунтовує тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки входить до складу прикордонної смуги і розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради, з огляду на що прокурор стверджує, що вказана земельна ділянка може перебувати виключно у державній власності.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурором до позовної заяви долучено Витяг з Публічної кадастрової карти, на якій відображено земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847, площею 7,3433 га на території Белзької міської ради Львівської області. Із вказаної кадастрової карти вбачається, що земельна ділянка розташована поряд із державним кордоном України.
Необхідно зазначити, що за висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі №454/2498/19, від 04.09.2024 у справі №922/4669/23, під час надання земельної ділянки без проєкту землеустрою з встановлення прикордонної смуги потрібно здійснювати з огляду на її нормативні розміри, встановлені статтею 22 Закону №1777-XII та пунктом 1 Постанови №1147. Якщо немає окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги, то це не підтверджує її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та визначені фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Прокурор має довести, яка саме площа земельних ділянок, в яких межах накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Захистити право без з'ясування повних відомостей про спірні земельні ділянки та їх ідентифікації неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).
Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Однак із вищевказаного Витягу з Публічної кадастрової карти неможливо встановити чи накладається прикордонна смуга шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону на земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:01:000:0847 площею 7,3433 га. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б визначити чи накладається (якщо накладається то в якій частині) прикордонна смуга шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону на спірну земельну ділянку.
Отже із матеріалів справи неможливо встановити чи належить спірна земельна ділянка до земель оборони (в межах смуги шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону), чи знаходиться в межах прикордонної смуги і використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та підлягає обов'язковому відведенню в постійне користування військовим частинам ДПС України.
Крім того з матеріалів справи також неможливо встановити де саме знаходяться інженерно-прикордонні спорудження.
Тобто в даному випадку прокурор не довів належними та допустимими доказами обставин розташування земельної ділянки або її частини у нормативно визначених межах державного кордону, прикордонної смуги або земель оборони, що унеможливлює зробити висновок про наявність чи відсутність підстав віднесення спірної земельної ділянки до державної форми власновсті в обов'язковому порядку.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для витребування земельної ділянки на користь держави, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку покласти на прокуратуру витрати по сплаті судового збору, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.
Слід зазначити, що суддя Петрашко М.М. перебував на лікарняному з 17.11.2025 по 21.11.2025 у зв'язку тимчасовою втратою працездатності, а відтак повний текст рішення складено та підписано 27.11.2025.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.11.2025.
Суддя Петрашко М.М.