вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2035/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/2035/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»,
м. Біла Церква Київської області
про стягнення 180 103 838,13 грн
за участю представників:
від позивача: Кемінь В.В., адвокат, довіреність № 96 від 26.08.2025
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі-відповідач) про стягнення 180 103 838,13 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 5427-ТКЕ(23)-17 постачання природного газу від 04.09.2023, за умовами якого позивачем було поставлено відповідачу природний газ у період: вересень 2023 - квітень 2024 на загальну суму 376 543 997,15 грн., який було оплачено лише частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 180 103 838,13 грн., за стягненням якої позивач звернувся із відповідним позовом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 відкрито провадження у справі № 911/2035/25, розгляд справи за привалами загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 13.08.2025.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1301/04-1 від 14.07.2025, за змістом якого відповідач повністю визнав заборгованість, заявлену до стягнення позивачем, та наголошував, що вона виникла через заборгованість споживачів перед відповідачем та відсутність передбаченого законодавством відшкодування різниці в тарифах.
Крім того, відповідач стверджував, що наразі перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що призвело до неможливості виконання зобов'язання перед позивачем за договором зі сплати вартості поставленого природного газу. Також зазначає про не отримання від держави відшкодування різниці в тарифах. За твердженням відповідача, з долученої до відзиву на позовну заяву фінансової звітності та звіту про фінансові результати за перший квартал 2025 року вбачається, що підприємство перебуває в скрутному матеріальному становищі, що свідчить про неможливість повного виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором станом на даний час. Відповідач стверджував, що покладання на підприємство обов'язку одноразово виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до негативних наслідків для останнього, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Білоцерківської міської територіальної громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи теплопостачання, що може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану. З огляду на викладене, відповідач вважав наявними всі підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2035/25 до моменту врегулювання на державному рівні механізму відшкодування заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Закону № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення на підставі ст. 331 ГПК України.
Враховуючи зазначене вище, відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ “Нафтогаз Трейдинг», стягнути з КП БМР “Білоцерківтепломережа» 50 % сплаченого судового збору в розмірі 423 920, 00 грн у зв'язку з визнанням позову та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2035/25.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь (вх. № 10165/25 від 21.07.2025) на відзив на позовну заяву, в якій позивач вважав, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростував заявлених позовних вимог. Стосовно неможливості відповідачем виконання зобов'язання за договором та відстрочення виконання рішення суду, позивач зазначив, що відповідач є юридичною особою, яка діє самостійно та на власний ризик здійснює свою господарську діяльність. При цьому, предметом спору є лише майнова вимога про стягнення заборгованості за спожитий газ без додаткових нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат). Позивач звертає увагу, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. Позивач вважає, що наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення на підставі ст. 331 ГПК України.
Ухвалою суду від 13.08.2025 підготовче засідання було відкладено на 27.08.2025.
28.08.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення № 1498/04-1 від 25.08.2025 (вх. № 5445/25 від 28.08.2025) на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазнає про те, що відповідач вимушений реалізовувати теплову енергію на підставі тарифу, який є нижче економічно обґрунтованого, але ні шляхом судового оскарження цього тарифу, ні шляхом отримання коштів на компенсацію заборгованості з різниці тарифів відповідач не може врегулювати свою заборгованість перед позивачем за отриманий природний газ. Окремо відповідач зазначає про те, що він не ухиляється від сплати заборгованості за спожитий газ, а навпаки шукає шляхи та вживає заходи щодо її погашення.
Ухвалою суду від 27.08.2025 підготовче засідання було відкладено на 08.09.2025.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, однак надав відзив на позовну заяву № 1301/04-1 від 14.07.2025 та заперечення № 1498/04-1 від 25.08.2025 (вх. № 5445/25 від 28.08.2025) на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Окремо, відповідачем до суду надавались клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 5138/25 від 12.08.2025, 5405/25 від 26.08.2025, 5605/25 від 08.09.2025).
Отже, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статті 191 ГПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За результатом розгляду заяви відповідача про визнання позову, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, обставинам справи та не порушує права чи інтереси інших осіб, а також не суперечить інтересам відповідача, від імені якого дану заяву було підписано та подано директоромвідповідача, відтак дана заява приймається судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду, у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, виходячи з аналізу положень ст. 185, 191 ГПК України, наслідком прийняття судом заяви про визнання позову є ухвалення рішення, що виключає можливість подальшого розгляду справи задля процесуальної економії часу суду та сторін у справі.
В судовому засіданні 08.09.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
04.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» (споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 5427-ТКЕ(23)-17, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно з п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 (включно), в кількості 36148,88033 тис. куб. м, в тому числі по місяцях, згідно з об'ємами вказаними у таблиці.
У пункті 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.
За змістом п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 2.5 договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірника актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1 п.п. 2.2.3 та пп. 3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (підп. 3.5.1 п. 3.5 договору).
Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акту. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (підп. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Розділом 4 договору визначено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 7 420, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Умовами п. 4.1.2 договору визначено, що ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісяця для виробника теплової енергії за формулою, визначеною у договорі.
Крім того податок на додану вартість становить за ставкою 20 %.
Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1 000 куб.м.
4.1.3 Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг IIІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 16 390, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовуються при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У пункті 5.2 договору сторони дійшли згоди, що для реєстрації (продовження реєстрації) споживача в реєстрі споживачів постачальника на платформі оператора ГТС та постачання (продовження постачання) газу споживачу за цим договором з 01.01.2024. Споживач зобов'язується у строк до 16:15 29.12.2023 року укласти договори або додаткові угоди до договорі банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунків споживача, на який надходять кошти на оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ.
У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ, оплата за природний таз за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника.
Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку споживача на поточний рахунок постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення постачальника про порушення строків розрахунків за цим договором, на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим договором без застосування платіжних вимог від постачальника.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
У пункті 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: - укласти договір/договори на розподіл природного газу з оператором(ами) газорозподільних мереж на обсяги газу, що постачаються за цим договором (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); - самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у визначених договором випадках; - прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Також, між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 від 17.01.2024 до Договору № 5427-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023, за якою, зокрема, сторони погодили зупинити дію п. 5.2 розділу 5 договору.
Також, між позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода № 2 від 31.01.2024 до Договору № 5427-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023, якою сторони погодили викласти перший абзац та таблицю пункту 2.1 в новій редакції, зазначивши, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 15 квітеня 2024 (включно), в кількості 44157,52236 тис. куб. м, в тому числі по місяцях, згідно обсягів і періодів, викладених у таблиці.
Так, звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору у період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 376 513 997,15 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2023р., обсяг переданого газу: 5,63094 тис. куб. м, вартістю 93 231,95 грн (обсяг ІІІ).
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023р., обсяг переданого газу: 1 264,28823 тис. куб. м, вартістю 9 588 219,32 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023р., обсяг переданого газу: 11,00534 тис. куб. м, вартістю 223 704,36 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023р., обсяг переданого газу: 296,73167 тис. куб. м, вартістю 4 912 062,59 грн (обсяг ІІІ).
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу: 4 606,96006 тис. куб. м, вартістю: 34 938 665,44 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу 91,76182 тис. куб. м, вартістю: 1 822 545,66 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу: 931,62977 тис. куб. м, вартістю: 15 422 094,13 грн (обсяг ІІІ).
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 5 722,77191 тис. куб. м, вартістю: 43 400 856,64 грн (обсяг 1);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 163,06295 тис. куб. м, вартістю: 2 971 674,73 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 1 318,10479 тис. куб. м, вартістю: 21 819 758,02 грн (обсяг ІІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 9013,87332 тис. куб. м, вартістю: 68 360 198,50 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 206,21434 тис. куб. м, вартістю: 3 519 107,92 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 1 732,20868 тис. куб. м, вартістю: 28 674 787,09грн (обсяг ІІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 6 474,09339тис. куб. м, вартістю: 49 098 793,99 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 139,07126 тис. куб. м, вартістю: 2 316 178,32 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 1 274,45587 тис. куб. м, вартістю: 21 097 198,70 грн (обсяг ІІІ).
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 6 141,34968тис. куб. м, вартістю: 46 575 303,23 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 680,75246 тис. куб. м, вартістю: 10 829 638,32 грн (обсяг ІІ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 622,32131 тис. куб. м, вартістю: 10 301 836,78 грн (обсяг ІІІ).
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2024 р., обсяг переданого газу: 21,88761тис. куб. м, вартістю: 165 993,17 грн (обсяг І);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2024 р., обсяг переданого газу: 22,58966тис. куб. м, вартістю: 340 166,29 грн (обсяг ІІ).
Суд встановив, що всі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши за поставлений природний газ у спірному періоді грошові кошти в загальній сумі 196 440 159,02 грн .
Як зазначив позивач, враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу в повному обсязі, чим порушив вимоги п. 5.1 договору, станом на дату звернення до суду із позовом відповідач має основну заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 180 103 838,13 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати в повному обсязі за поставлений природний газ за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 180 103 838,13 грн основного боргу.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір постачання природного газу № 5427-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023 та додаткові угоди до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України “Про ринок природного газу»).
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, судом встановлено, що позивач, на виконання договору, у період з вересня 2023 року до квітень 2024 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 376 543 997,15 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Всі акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо якості та обсягу поставленого природного газу за долученими позивачем актами.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Разом з цим, суд виходячи з наведених вимог чинного законодавства та умов п. 5.1 договору, дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ за період вересень 2023 року - квітень 2024 року є таким, що настав.
Суд встановив, що відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши на користь позивача 196 440 159,02 грн.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений природний газ за спірний період на суму 180 103 838,13 грн, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в зазначеній сумі. Протилежного матеріали справи не містять.
При цьому, КП БМР “Білоцерківтепломережа» у відзиві на позовну заяву повністю погодилось із заявленими позовними вимогами та зазначило, що за спірний період відповідачем на рахунок позивача було перераховано в погашення боргу 196 440 159,02 грн. У той же час відповідач звернув увагу, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а є заборгованістю з різниці в тарифах, яка підлягає компенсації з державного та/або місцевого бюджету відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII.
З огляду на наведене вище, відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ “Нафтогаз Трейдинг», стягнути з відповідача 50 % сплаченого судового збору в розмірі 423 920,00 грн, у зв'язку з визнанням позову та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2035/25 до моменту компенсації заборгованості з різниці в тарифах на умовах та в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення.
Статтею 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).
З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, вимога про стягнення з відповідача 180 103 838,13 грн основного боргу є обґрунтованою, нормативно та документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку визнав позовні вимоги та з урахуванням наведених вище висновків суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 180 103 838,13 грн.
Щодо клопотання КП БМР “Білоцерківтепломережа» про відстрочення виконання рішення суду по справі № 911/2035/25, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору (правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При цьому, відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
За висновками суду, посилання відповідача на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву та у його письмових поясненнях по справі № 911/2035/25 не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження на користь відповідача грошових коштів у строк, встановлений процесуальним законодавством, для відстрочення виконання рішення у цій справі.
Суд зазначає, що викладені відповідачем у його запереченнях у справі № 911/2035/25 твердження про наявність ряду чинників, які сприятимуть відновленню платоспроможності КП БМР “Білоцерківтепломережа» у недалекому майбутньому, зокрема погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання відповідно до вимог, вказаних у постановах Кабінету Міністрів України, планомірне підвищення ціни на теплову енергію до економічно обґрунтованої, що позначатиметься на підвищенні фінансово-економічних можливостей відповідача в 2025-2026 роках, наявність судових справ, в яких КП БМР “Білоцерківтепломережа» виступає стягувачем, фактично ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також, відповідач не надав жодних доказів того, що ним вчиняються дії, спрямовані на врегулювання заборгованості в тарифах у визначеному Законом № 1730 порядку, зокрема докази звернення відповідачем до позивача з намірами/пропозиціями укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості та, як наслідок, беззаперечних доказів того, що спірна заборгованість буде врегульована у визначеному законом порядку у строк, встановлений процесуальним законодавством для відстрочення виконання рішення у цій справі згідно з ст. 331 ГПК України.
Суд зазначає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
При цьому, дослідивши копії звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2025 року та баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.05.2025, суд зазначає, що останні не свідчать про складний фінансовий стан Комунального КП БМР “Білоцерківтепломережа» та/або збитковість останнього. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період вересень 2023 - квітень 2024 року, у той час як відповідач надав суду докази фінансової звітності останнього лише за І квартал 2025 року та І півріччя 2025 року.
Суд звертає увагу, що складна фінансова ситуація підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, надані відповідачем докази не підтверджують відсутність у відповідача майна, за рахунок якого було б можливим задоволення вимог стягувача та погашення існуючої заборгованості.
Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач як на підставу відстрочення виконання рішення, зокрема те, що заборгованість виникла під час воєнного стану та те, що перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що в свою чергу і призвело до неможливості виконання зобов'язання перед позивачем за договором зі сплати вартості поставленого природного газу, не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють виконання рішення, оскільки економічні наслідки дії воєнного стану поширюється як на відповідача, так і на позивача у справі.
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної справи відповідач вже більше ніж на два роки прострочив виконання зобов'язань за Договором № 5427-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023. При цьому, предметом даного позову є лише стягнення суми основного боргу за поставлений природний.
З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено наявність у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому, дослідивши всі обставини в сукупності, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду даної справи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Як було зазначено судом вище, КП БМР “Білоцерківтепломережа» у відзиві на позовну заяву повністю погодилось із заявленими позовними вимогами, тобто відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті.
За подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 847 840, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 0000028261 від 13.06.2025.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог та визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, враховуючи приписи ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 423 920,00 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, а інша частина 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 423 920, 00 грн підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 180 103 838 (сто вісімдесят мільйонів сто три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 13 грн заборгованості та 423 920 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 00 грн судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 26.11.2025
Суддя О.О. Христенко