Ухвала від 05.11.2025 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" листопада 2025 р. Справа № 911/2308/23

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Горбовичі (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

Обставини справи:

27.07.2023 р. до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 із заявою від 27.07.2023 р. (вх. №1982/23) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2023 р. прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 24.08.2023 р.

Протокольною ухвалою господарського суду від 24.08.2023 р. оголошено перерву до 31.08.2023 р.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2023 р. залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. у справі №911/2308/23 змінено, виклавши його у новій редакції: "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.07.2023 (вх.1982/23). Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність". В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. у справі № 911/2308/23 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову ПАГС від 15.11.2023 р. та ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 р. прийнято справу до провадження (суддя Лопатін А.В.), підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Приходька Д.В. про участь у даній справі призначено на 14.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було відкрито провадження по справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича; ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; ухвалено вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно; зобов'язано керуючого реструктуризацією щомісячно звітувати суду про виконану ним роботу в процедурі реструктуризації боргів боржника; зобов'язано керуючого реструктуризацією надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів у строк до 27.03.2024 р., вирішено інші процесуальні питання у справі.

До Господарського суду Київської області надійшла низка заяв з грошовими вимогами (кредиторські заяви) до боржника ОСОБА_1 , де ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі (в тому числі 02.07.2024 р., від 03.07.2024 р., від 04.07.2024 р., від 05.07.2027 р., 25.09.2024 р.) кредиторські заяви призначено до розгляду, вирішено відповідні питання про усунення недоліків заяв з вимогами до боржника, витребувано додаткові докази, пояснення у справі від учасників провадження, а також вирішено питання про відкладення розгляду заяв та інші питання у справі.

03.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р.

27.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Д. Приходька надійшла Заява про виплату арбітражному керуючому основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником на депозитному рахунку суду від 27.06.2024 р. № 1-28/527 за період з 01.03.2024 р. по 31.05.2024 р.

09.10.2024 р. до Господарського суду Київської області від представника боржника ОСОБА_1 адвоката Тарасова С.О. надійшла заява про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 09.10.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі від 31.07.2024 р., від 25.09.2025 р., від 20.11.2024 р. розгляд кредиторських заяв було відкладено, витребувано додаткові докази у справі, вирішено інші процесуальні питання у справі. Зокрема, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 р. розгляд клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, та попереднє засідання суду відкладено на 21.05.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 року за результатом розгляду заяв про грошові вимоги кредитора до боржника визнано вимоги до ОСОБА_1 низки кредиторів; розгляд клопотання керуючого реструктуризацією про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, та попереднє засідання суду відкладено на 18.06.2025 р.

До господарського суду Київської області надійшли заяви з вимогами до боржника (кредиторські заяви) від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , а також ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , які ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі, в тому числі від 13.05.2025 р., від 16.05.2025 р., від 19.05.2025 р., від 20.05.2025 р., 21.05.2025 р., від 29.05.2025 р., від 10.06.2025 р., від 18.06.2025 р., від 15.08.2025 р., від 08.09.2025 р. призначено до розгляду, та у відповідних випадках відкладено (ухвала від 18.06.2025 р.), - на 17.09.2025 р., а також вирішено відповідні питання про усунення недоліків низки заяв з вимогами до боржника (ухвали від 12.05.2025 р., від 13.06.2025 р.); крім того встановлено строк для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторських заяв, з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2025 р. зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Приходька Д.В. подати до суду у строк до 11.06.2025 р. документи, що підтверджують виконання органами ДВС ухвали господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. в частині вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

28.05.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д. В. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява про виконання вимог ухвали.

30.05.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д. В. до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів з долученими документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. розгляд клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника від 30.05.2025 р. призначено на 18.06.2025 р.

05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшла заява про виконання вимог ухвали суду.

09.06.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов Звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за травень 2025 р.

10.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей про нараховані доходи та сплачені податки.

16.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшла заява від 16.05.2025 р. "Письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника" № 01-28/188 від 16.06.2025 р.

17.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від ОСОБА_35 надійшла заява від 12.06.2025 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2025 р., крім наведених вище процесуальних питань, вирішено, що визнані ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/2308/23 вимоги конкурсних кредиторів та вимоги визначених цією ухвалою кредиторів, що є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, - підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника; розгляд клопотання керуючого реструктуризацією про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів суду, розгляд клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів відкладено на 17.09.2025 р.; зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів; ухвалено кредиторам на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також ухвалено відповідний протокол подати до суду у строк до 10.09.2025 р.; судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 17.09.2025 р.; крім того зазначеною ухвалою відхилено вимоги учасників провадження, заявлені у заявах з вимогами до боржника.

До господарського суду Київської області надійшли заяви кредиторів про заміну кредитора правонаступником від ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , розгляд яких ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025 р. призначено на 14.08.2025 р., витребувано судом у заявників та/або Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" документи, що підтверджують факт передання прав новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг"), та іншу інформацію, необхідну для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав, а також викликано у судове засідання, яке відбудеться 14.08.2025 р., заявників - фізичних осіб та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг".

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшли заяви ОСОБА_82 , ОСОБА_83 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність.

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 надійшло Клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2025 р. розгляд Клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 від 26.07.2025 р. призначено на 17.09.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. розгляд заяв ОСОБА_83 , ОСОБА_82 про заміну кредиторів на правонаступників призначено на 14.08.2025 р.

12.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов Звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за липень 2025 р. з долученими документами.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2025 р., учасникам справи повідомлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 17.09.2025 р.

14.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від ОСОБА_84 надійшла заява про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність.

15.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника кредиторів ( ОСОБА_85 , ОСОБА_86 та низки інших) адвоката Андрєєва М.А. надійшла Заява про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 15.08.2025 р. у справі 911/2308/23 виправлено описки, додатково до визнаних вимог кредиторів визнано вимоги кредиторів, вирішено інші питання у справі.

22.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшла виправлена декларація про майновий стан у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23.

22.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Січова 55" надійшли заяви про направлення документів до відома та вжиття заходів.

25.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від ОСОБА_32 , від ОСОБА_33 , від ОСОБА_34 надійшли заяви з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 р. розгляд заяви адвоката Андрєєва М.А. б/н від 15.08.2025 р. про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі, розгляд кредиторської заяви ОСОБА_19 , розгляд заяв ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 з вимогами до боржника, розгляд кредиторської заяви ОСОБА_31 призначено на 17.09.2025 р., вирішено інші процесуальні питання у справі.

11.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшла заява № 01-28/260 від 11.09.2025 р. про відкладення судового засідання з розгляду справи та продовження процесуального строку на подання протоколу зборів кредиторів з долученими додатками.

12.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за серпень 2025 р.

16.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника боржника адвоката Тарасова С. О. надійшло клопотання, в якому він просить суд, в зв'язку з тим, що оскільки він надаватиме професійну правничу допомогу іншому клієнту у іншій справі, - провести у справі № 911/2308/23 судове засідання 17.09.2025 р. без участі боржника та його представника, повідомляє суд про те, що подані клопотання боржником, арбітражним керуючим та кредиторами у справі про скасування арештів, накладених на майно ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовольнити.

17.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд заяви ОСОБА_4 без участі заявника та його представника, де також просить суд заяву ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 400 410,52 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 400 410,52 грн включити до реєстру вимог кредиторів; вирішити питання щодо стягнення з боржника на користь кредитора судового збору в межах сплаченої суми.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. за результатом розгляду заяв про грошові вимоги кредитора до боржника визнано вимоги до ОСОБА_1 низки кредиторів; розглянуто клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д. В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 14.02.2024 р. по 27.08.2025 р.; зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів у справі № 911/2308/23; розгляд Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р., Заяви представника боржника адвоката Тарасова С.О. про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 09.10.2024 р., клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів від 30.05.2025 р., Клопотання кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р. у судовому засіданні відкладено на 05.11.2025 р.; розгляд заяв ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_89 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_90 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_91 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_72 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 щодо їх заміни (як кредиторів) у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", а також розгляд заяв ОСОБА_82 , ОСОБА_83 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність у судовому засіданні відкладено на 05.11.2025 р.; зобов'язано заявників заяв про заміну кредитора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 виконати вимоги ухвал суду у цій справі від 17.07.2025 р., від 30.07.2025 р., від 14.08.2025 р., викликано у судове засідання, яке відбудеться 05.11.2025 р. заявників фізичних осіб, ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", а також зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників; розгляд заяв ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні відкладено у удовому засіданні на 05.11.2025 р.; ухвалено керуючому реструктуризацією Приходьку Д.В. надати результати розгляду заяв ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства в строк до 01.11.2025 р.; вирішено інші процесуальні питання у справі.

До Господарського суду Київської області від ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 надійшли заяви про грошові вимоги кредитора до боржника, розгляд яких ухвалою суду призначено у судовому засіданні на 05.11.2025 р.

28.10.2025 р. через канцелярію суду від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д. В. надійшло Клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 № 01-28/294 з долученими документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2025 р. розгляд клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д. В. про затвердження плану реструктуризації боргів призначено на 05.11.2025 р.

30.10.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_101 надійшла кредиторська заява.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_101 назначено на 05.11.2025 р.

03.11.2025 р. до господарського суду через канцелярію суду від кредиторів ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 надійшли заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника.

03.11.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від представника низки кредиторів у справі, в тому числі ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 та низки інших адвоката Андрєєва М.А. надійшло клопотання про закриття провадження/заперечення щодо затвердження плану реструктуризації від 03.11.2025 р. з долученими документами.

У судове засідання з'явились учасники провадження згідно протоколом судового засідання. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, надали пояснення у справі, раніш подані клопотання, заяви підтримали.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі U№io№ Alime№taria Sa№ders SA v. Spai№, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з частиною шостою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як зауважено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 01.03.2023 р. у справі № 902/221/22, відкритою за заявою фізичної особи про неплатоспроможність, порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109897991).

Приписами частини першої, другої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Так, на виконання приписів статей 45 та 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів 14.02.2024 р. на офіційному веб-сайті Верховного Суду здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 72530 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 [https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/?d=72530&v=f5a29559fd&t=6] із зазначенням строку подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Тридцятиденний строк, встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 15.03.2024 р.

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Частиною першою статті 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до тієї ж норми статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Частиною четвертою статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Поряд з наведеним у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії Верховний Суд наголошує на усталених правових висновках Верховного Суду, що полягають у наступному (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120925756):

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником;

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також наголошує (у постанові від 01.03.2022 р. у справі № 902/221/22) на усталених правових висновках Верховного Суду, що полягають у наступному.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.03.2022 р. у справі № 902/221/22 вказує:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20). Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Відповідно до пунктів 27, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

Як встановлено судом, тридцятиденний строк, встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 15.03.2024 р. Матеріалами справи підтверджено, що усі кредиторські заяви, розгляд яких призначено на 17.09.2025 р. були направлені до суду після 15.03.2024 р. - встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для заявлення конкурсних вимог до боржника.

За змістом частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглядаючи заяви кредиторів, що надійшли до суду, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Отже заяви з вимогами до боржника, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання підлягають розгляду судом.

Розглянувши заяву ОСОБА_109 (надалі за текстом кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника від 30.07.2025 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

18.09.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_110 надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 30.07.2025 р. (Т. 41, а.с. 249), в якій він просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_100 , до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 992 683,97 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_100 , до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 992 683,97 грн включити до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_100 з вимогами до боржника направлена до суду 30.07.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви, квитанцією № 4112194 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (Т. 41, а.с. 261), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені вимоги обґрунтовані укладеним 10.08.2019 р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_100 (покупець) попереднім договором купівлі-продажу квартир.

Заявник вказує, що згідно п. 1 Попереднього договору у строк до 30.12.2019 р. продавець зобов'язувався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електропостачання), ціна продажу якої складала 595 725,00 грн (п. 3 попереднього договору). Згідно п. 4 попереднього договору, при укладанні цього договору на підтвердження намірів сторін заявник як покупець передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 595 625,00 грн. У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений попереднім договором (до 30.12.2019 р.), продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 595 625,00 грн.

Заявник вказує, що станом на день звернення до суду основний договір купівлі-продажу квартир, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначені п. 5 попереднього договору, не повернуті.

В зв'язку з наведеним, керуючись нормами статей 1, 39, 45, 2, 122 Кодексу України з процедур банкрутства заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у сумі 595 625,00 грн основного боргу. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України заявник просить суд визнати його грошові вимоги: збитки від інфляції за невиконаними зобов'язаннями згідно попереднього договору за період з 31.12.2019 р. по 14.02.2024 р. у сумі 323 338,04 грн; 3% річних за невиконаними зобов'язаннями згідно попереднього договору за аналогічний період у сумі 73 720,93 грн.

Від боржника, керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. результатів розгляду вимог заявника до суду не надійшло.

Розглянувши заяву ОСОБА_100 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Правовідносини між заявником та боржником за попереднім договором підлягають регулюванню в першу чергу нормами частин першої статей 1 та 2 Кодексу України з процедур банкрутства, частин першої, другої статті 11, частини першої, другої статті 202 та статті 509, частини першої статті 526, статті 599, частини першої статті 525, статтею 610, частини першої статті 626, статті 627, статті 628, частини першої статті 629, 635 (у відповідній редакції) Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 10.08.2019 р. між ОСОБА_111 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 06.03.2019 р. за реєстровим № 755 (продавець) та ОСОБА_112 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_100 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 30.12.2019 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0021, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення, газопостачання та електроенергія), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1063, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157328232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).

Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 30.12.2019 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 2 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30.12.2019 р.; ціна продажу 595 725,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 23 500,00 доларів США.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 595 625,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 23 496,00 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн покупець зобов'язується сплатити до 30.12.2019 р.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 595 625,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 23 496 доларів США протягом одного місяця.

Згідно з пунктами 7, 14 попереднього договору, проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.

Зазначений вище попередній договір від 10.08.2019 р. підписаний ОСОБА_113 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_100 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М., зареєстрований за № 2581, номер спеціального бланку нотаріального документа ННХ 567142, що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 254).

Повноваження ОСОБА_114 на укладення попереднього договору, отримання авансових платежів підтверджено копією довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. від 06.03.2019 р. № 755 (Справа-замінник, а.с. 371), яка чинна до 06.03.2024 р.

Отже, попереднім договором визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись зазначена квартира: до 30.12.2019 р., термін передачі у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартири та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, - не пізніше 30.12.2019 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_100 при укладенні попереднього договору як покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 595 625,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 23 496 доларів США, про що прямо вказано у попередньому договорі (у пункті 4), та додатково підтверджено положеннями пунктів 7, 14 попереднього договору. Факт отримання боржником в особі уповноваженого представника передоплати у вигляді авансу підтверджується підписами сторін на цьому договорі.

Таким чином належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) в особі представника від заявника на виконання попереднього договору грошових коштів у встановленому розмірі, що підтверджено п. 4 попереднього договору.

Заявник вказує, що основний договір купівлі-продажу квартир, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначений п. 5 попереднього договору, не повернуті.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору боржником заявнику отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На підставі наведеного, норм частини першої статті 526, частини першої статті 629, частини першої статті 253, частини третьої статті 254 ЦК України та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі квартири, обумовленої попереднім договором у власність заявника з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення. Так, останнім днем для укладання основного договору попереднім договором було обумовлено 30.12.2019 р. (п. 1 попереднього договору). Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, перебіг місячного строку для повернення суми авансу розпочався з наступного для після дати для укладення основного договору, - з 31.12.2019 р. Відповідно до частини третьої статті 254 ЦК України, строк визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку, - 31.01.2020 р.; прострочення повернення суми авансу розпочалось з 01.02.2020 р.

Таким чином в силу умов попереднього договору (пунктів 5, 3, 1), частини 1 статті 629 ЦК України, частини першої статті 525, частини першої статті 526, частини першої статті 530 ЦК України у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

В свою чергу судом встановлено наступне.

Пункт 5 попереднього договору передбачає умову, згідно якої у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 595 625,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 23 496 доларів США протягом одного місяця.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до частин першої, другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України регламентовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умовами попереднього договору (пунктами 3-5) сторонами був визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США.

Судом встановлено, що спеціального порядку визначення суми авансу у гривнях, яка підлягає поверненню продавцем покупцю, сторони в укладеному ними попередньому договорі не погодили.

Розглядаючи вимоги заявника відповідно до частини першої статті 526 ЦК України суд керується умовами попереднього договору, в якому сторонами визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

В постанові від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) Верховний Суд зауважив, що за змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18).

Необхідність застосування до правовідносин за договором, яким сторонами визначено в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті статті 533 ЦК України підтверджено й у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц ( № 14-727цс19). Аналогічна правова позиція має місце у постанові Київського апеляційного суду у справі № 369/5171/23, якою матеріали справи передано до Господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа №911/2308/23 (постанова набрала законної сили та є остаточним судовим рішенням).

В свою чергу, частиною першою статті другої Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином норми Кодексу України з процедур банкрутства у провадження у справах про банкрутства є спеціальними.

З цього приводу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 08.12.2022 р. у справі № 921/542/20 підкреслив (п. 126): "Верховний Суд враховує, що КУзПБ є спеціальним нормативно-правовим актом, покликаним забезпечити регулювання відносин неплатоспроможності фізичних осіб, своєю преамбулою визначає метою провадження у справі про неплатоспроможність відновлення платоспроможності боржника".

Нормою частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

У такому разі на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором (щодо визначення основного боргу) підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 524, частини другої 533 ЦК України, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Крім повернення основного боргу, заявник просить суд визнати його кредитором боржника з інфляційних втрат та 3% річних.

Досліджуючи вказані вимоги судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, якою обґрунтовані вимоги заявника, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання; зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (п. 43).

У постанові від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків (пункти 69-71), що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

У пункті 72 зазначеної постанови від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Водночас, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, - такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 921/542/20 (п. 181). Підкреслюючи, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Такий висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20 (п. 182). Отже, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Водночас індексація не застосовується, а передбаченні частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не нараховуються у разі прострочення зобов'язання, визначеного в іноземній валюті (п. 183).

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), у постанові від 09.08.2023 р. у справі № 753/369/21, зауваживши, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 р. у справі № 6-284цс17 .

Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Детально дослідивши матеріали справи, характер правовідносин, що є предметом судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що заявник на обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми права (ст. 625 ЦК України), що фактично регулюють спірні правовідносини щодо визначення розміру основного боргу та втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, що відновлюються еквівалентом іноземної валюти у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, в зв'язку з чим керуючись принципом jura №ovit curia ("суд знає закони") суд дійшов висновку про те, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 524, частини другої статті 533 ЦК України з урахуванням правових позицій Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Верховний Суд виклав (п.п. 80-83-86) наступний правовий висновок: "згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (п. 80). Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 81). Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 82). На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі (п. 83). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura №ovit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов'язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)) (п. 84). При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)) (п. 85). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (п. 86) ".

В постанові від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц (Провадження № 14-20цс21), Верховний Суд виклав позицію, відповідно до якої, при вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura №ovit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura №ovit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В зв'язку з наведеним, керуючись принципом jura №ovit curia ("суд знає закони") врахувавши наведені правові позиції Верховного Суду, беручи до уваги, що:

- зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного;

- нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання;

- у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (інфляційні втрати компенсуються курсовою різницею);

- встановивши, що заявником не враховано встановлену попереднім договором прив'язку до іноземної валюти - долара США, в зв'язку з чим він помилково посилається не на ті норми щодо визнання кредиторських вимог по інфляційним втратам (на ст. 625 ЦК України) та визначення розміру основного боргу;

- суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором щодо визначення основного боргу підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 524, частини другої статті 533 ЦК України, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, суд розглядає заявлені вимоги про визнання кредитором боржника по основному боргу та інфляційним втратам через застосування еквівалента іноземної валюти відповідно до умов попереднього договору та законодавства України в межах заявлених вимог по основному боргу та інфляційним втратам.

Наведене застосування судом принципу принципом jura №ovit curia відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц) не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог; самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Датою подання заявником заяви з грошовими вимогами до боржника є 30.07.2025 р., що підтверджено документально.

Станом на 30.07.2025 р. офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений Національним банком України становив 41,7886 грн за 1 дол. США (https://ba№k.gov.ua/ua/markets/excha№gerates?date=30.07.2025&period=daily).

Заявником заявлено вимогу про визнання кредитором боржника за попереднім договором (основний борг) у сумі 595 625,00 грн та 323 338,04 грн інфляційних втрат, що разом становить 918 963,04 грн.

За перерахунками основного боргу, здійсненими судом відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства сума коштів, що підлягає поверненню заявнику за попереднім договором складає 981 864,95 грн (41,7886 грн х 23 496 доларів США).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином на підставі викладеного судом встановлено, що сума основного боргу, що підлягає поверненню згідно п. 5 попереднього договору за попереднім договором становить більшу суму (981 864,95 грн) ніж заявлено заявником, а відтак, з урахуванням приписів статті 14 ГПК України, суд визнає грошові вимоги заявника до боржника по основному боргу у межах заявлених вимог у сумі 918 963,04 грн.

Таким чином суд реалізувавши принцип jura №ovit curia ("суд знає закони") надав правову кваліфікацію вимогам заявника відповідно до їх змісту. Заявлені вимоги в частині інфляційних втрат підлягають відхиленню як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura №ovit curia ("суд знає закони") у відповідній частині.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України заявник просить суд визнати його грошові вимоги з 3% річних за невиконаними зобов'язаннями згідно попереднього договору за період з 31.12.2019 р. по 14.02.2024 р. у сумі 73 720,93 грн.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, якою обґрунтовані вимоги заявника, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних, заявлених на підставі частини другої статті 625 ЦК України, судом встановлено, що оскільки спеціальною нормою Кодексу України з процедур банкрутства - частиною другою статті 45 визначено, що якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорними, - три проценти річних від простроченої суми визначається від суми боргу, визначеного в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Близька позиція щодо порядку нарахування 3% річних у правовідносинах має місце у постанові Вищого Господарського Суду України від 24.10.2017 р. у справі №910/2155/17, та слідує з постанови Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

На підставі викладеного, керуючись положеннями пунктів 1, 3, 5 попереднього договору, частиною першою статті 253, частиною третьою статті 254 ЦК України, вимоги заявника по 3% річних за період з 31.12.2019 р. по 31.01.2020 р. у сумі 1 562,43 грн відхиляються судом, оскільки заявником визначено дату, з якої розпочалось прострочення повернення суми авансу без врахування положень пунктів 5 (яким сторонами узгоджено місячний строк для повернення коштів)), 1, 3 попереднього договору та статей 253, 254 ЦК України, відповідно до яких прострочення повернення суми авансу наступило з 01.02.2020 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.02.2020 р. по 14.02.2024 р. на прострочену суму встановлену судом (981 864,95 грн), встановлено, що розрахунок заявника є невірним, 3% річних за вказаний період становлять більшу суму (118 950,52 грн) ніж заявлено заявником, а відтак, з урахуванням приписів статті 14 ГПК України суд визнає грошові вимоги заявника до боржника з 3% річних у межах заявлених вимог за даний період у сумі 72 158,50 грн.

Аргументи учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом встановлено, що заявником було сплачено 6056,00 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено квитанцією від 30.07.2025 р. (Т. 41, а.с. 251).

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Заява заявника надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд", що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 249, 262).

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн.

На підставі частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_115 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_115 підлягають визнанню частково, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 10.08.2019 р. в сумі 918 963,04 грн з повернення суми авансу (основний борг), 3% річних у сумі 72 158,50 грн, - вимоги другої черги. В іншій частині вимоги відхиляються судом. Витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_115 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, його вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_116 (надалі за текстом кредитор, заявник) в особі представника адвоката Давигори Світлани Анатоліївни про грошові вимоги кредитора до боржника від 18.08.2025 р. № 204 та матеріали справи, судом встановлено наступне.

19.08.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_116 в особі представника адвоката Давигори Світлани Анатоліївни надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 18.08.2025 р. № 204 (Т. 36, а.с 4-13), в якій просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_97 до боржника ОСОБА_1 , що складаються з суми 399 358 грн; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів за відповідною чергою.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_97 з вимогами до боржника від 18.08.2025 р. направлена до суду 18.08.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви (Т. 36, а.с. 4), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені грошові вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 16.10.2018 р. боржнику ОСОБА_1 через представника, який діяв на підставі довіреності в її інтересах, було передано кошти в сумі 399 358 грн з метою будівництва квартири АДРЕСА_4 , яка в подальшому мала бути передана ОСОБА_117 з метою укладення основного договору купівлі-продажу не пізніше 30.12.2018 р. Вказані зобов'язання боржником не виконані, майно не передано у власність ОСОБА_97 , грошові кошти не повернуті. На переконання заявника ОСОБА_118 є кредитором по відношенню до боржника, оскільки має не отримані кошти внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов'язання, а також у кредитора відсутнє передане за попереднім договором нерухоме майно. В зв'язку з наведеним, на підставі норм частини першої статті 2, частини третьої статті 59, частини четвертої статті 60, статті 1, частин першої, третьої статті 45, статті 46, 122 Кодексу України з процедур банкрутства заявник просить суд визнати вимоги ОСОБА_97 до боржника у заявленій сумі.

Від боржника, керуючого реструктуризацією Приходька Д. В. результатів розгляду вимог заявника до суду не надійшло.

Розглянувши заяву ОСОБА_97 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

16.10.2018 р. між ОСОБА_119 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_120 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_97 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 30.12.2018 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_5 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0021, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1063, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157328232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).

Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 30.12.2018 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 1 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30.12.2018 р.; ціна продажу 399 458,00 грн.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 399 358,00 грн. Залишок суми у розмірі 100,00 грн, покупець зобов'язується сплатити до 30.12.2018 р.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від них суму авансу в розмірі 399 358,00 грн на протязі одного місяця.

Попередній договір від 16.10.2018 р. підписаний ОСОБА_121 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_122 , посвідчений приватним нотаріусом Дудкіною Н. В. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за №2408, номер спеціального бланку нотаріального документа ННР 041785, що підтверджено документально (Т. 36, а.с. 12).

Повноваження ОСОБА_123 на укладення попереднього договору, отримання грошей підтверджено копією довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області № 1143 від 10.03.2017 р. (Справа-замінник, а.с. 372-373), яка чинна до 10.03.2022 р.

Як встановлено судом, від боржника, керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. результатів розгляду вимог заявника до суду не надійшло.

Отже, попереднім договором визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись зазначена квартира: до 30.12.2018 р., термін передачі у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартири та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, - не пізніше 30.12.2018 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_118 при укладенні попереднього договору 16.10.2018 р. передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 399 358,00 грн, що підтверджено пунктом 4 попереднього договору. Факт передачі та отримання суми авансу також підтверджується підписами сторін на цьому договорі.

Отже належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) від імені якої діяв ОСОБА_121 на підставі довіреності, на виконання попереднього договору грошових коштів від ОСОБА_97 у встановленому судом розмірі.

Заявник вказує, що зобов'язання взяті боржником за попереднім договором не виконані, майно, обумовлене попереднім договором не передано у власність ОСОБА_97 , грошові кошти, обумовлені попереднім договором також не повернуті заявнику.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 251, статті 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини першої статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Щодо визначення строків у постанові від 11.03.2020 у справі №911/961/19 Верховний Суд зазначив таке: "За змістом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 3 статті 254 цього Кодексу строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що пеня за спірними актами має розраховуватися з наступного дня після останнього дня виконання зобов'язання та за шість місяців до відповідного числа останнього місяця шестимісячного строку окремо за кожним актом.". Наведена позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 р. у справі № 921/403/22.

В свою чергу, відповідно до частин першої, другої статті 67 КЗпП України, при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Боржниця є фізичною особою. До матеріалів справи боржниця не долучала жодних доказів графіку роботи.

На підставі викладеного при встановленні строків зобов'язань за договорами суд виходить з того, що мав місце один вихідний день - неділя. Іншого боржником не доведено за допомогою належних та допустимих доказів.

На підставі наведеного, статей 253, 254 ЦК України та пунктів 5, 1, 3 попереднього договору судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі квартири, обумовленої попереднім договором у власність заявника з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення. Так, останнім днем для укладання основного договору попереднім договором було обумовлено 30.12.2018 р. (п. 1 попереднього договору). Оскільки 30.12.2018 р. було неділею, вихідним днем, відповідно до норми частини п'ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), останнім днем укладення основного договору було 31.12.2018 р. Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, перебіг місячного строку для повернення суми авансу розпочався з наступного для після дати укладення основного договору, - з 01.01.2019 р. Відповідно до частини третьої статті 254 ЦК України, строк визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку, - 01.02.2019 р.; прострочення повернення суми авансу розпочалось з 02.02.2019 р.

Методика визначення строків відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2024 р. у справі № 921/403/22 (п. 74.) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119706528), де Верховним Судом встановлено, що шестимісячний період нарахування у справі починається з 23.11.2021 та закінчується 23.05.2022 р.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення пункту 1 попереднього договору. Докази повернення боржником заявнику у порядку, встановленому пунктом 5 попереднього договору, отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Верховний Суд в постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) дійшов висновку про те, що ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Такий висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц (Провадження № 14-727цс19), постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90458917).

У постанові від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків: виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17) (п. 68).

Станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, та підлягають поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (пункт 18 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц, провадження № 14-68цс18).

Таким чином в силу умов попереднього договору (пункту 5), частини 1 статті 629 ЦК України, частини першої статті 525, частини першої статті 530 ЦК України у продавця (боржника) виник обов'язок з повернення покупцю - заявнику суми сплаченого авансу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже вимога заявника щодо визнання його кредитором боржника щодо основного боргу у сумі 399 358,00 грн з повернення сплаченої суми авансу є обґрунтованою та суд визнає дану вимогу заявника.

Також, заявник вказує, що згідно статті 5, частини першої пункту 9 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_118 є інвалідом 2 групи та має пільги по звільненню від сплати судового збору, про що надається суду відповідний документ.

Судом встановлено, що заявник долучив до заяви пенсійне посвідчення № 2846013592 від 28.01.2014 р., видане довічно серії ААЗ, відповідно до якого Тертичний В.Ю. є інвалідом 2 групи, термін дії - довічно, що підтверджено документально (Т. 36, а.с 13).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що заявник є інвалідом 2 групи, згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", останній підлягає звільненню від сплати судового бору.

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд", що підтверджено документально (Т. 36, а.с. 4).

Приписами підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, - відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку зі звільненням заявника від сплати судового збору, беручи до уваги, що заява з вимогами до боржника надійшла до суду через систему "Електронний суд" на підставі частини другої статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з боржника в дохід бюджету в сумі 4 844,80 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутство, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_97 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_97 підлягають визнанню повністю, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2018 р. в сумі 399 358,00 грн (основний борг) з повернення суми авансу, - вимоги другої черги. Судовий збір, від сплати якого заявник звільнений, підлягає стягненню з боржника в дохід бюджету.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_97 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, його вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши Заяву ОСОБА_124 (надалі за текстом кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника від 04.10.2025 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

06.10.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_124 надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 04.10.2025 р. (Т. 41, а.с. 282-290), в якій вона просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_99 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 591 560,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_99 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 591 560,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_99 з вимогами до боржника від 04.10.2025 р. направлена до суду 04.10.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви, а також квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 4673968 (Т. 41, а.с. 290, 282), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявниці підлягають розгляду судом.

Заявлені вимоги обґрунтовані укладеним 06.07.2019 р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_99 (покупець) попереднім договором купівлі-продажу квартири.

Заявник вказує, що згідно п. 1 Попереднього договору, у строк до 25.12.2019 р. продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_6 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електропостачання), ціна продажу якої складала 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США по курсу станом на дату укладення попереднього договору (п. 3 попереднього договору).

Згідно п. 4 попереднього договору, при укладанні цього договору на підтвердження намірів сторін заявниця як покупець передала, а продавець прийняв кошти в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США по курсу станом на дату укладення попереднього договору.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором (до 25.12.2019 р.), або наявної заборони на продаж майна продавцем, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США по курсу станом на дату укладення попереднього договору.

Заявник вказує, що станом на дату звернення до суду основний договір купівлі-продажу квартири, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначені п. 5 попереднього договору, не повернуті.

На підставі ч. 2 ст. 45, а також статей 1, 2, 39 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 625 ЦК України заявник вважає, що у неї виникло право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості у розмірі 591 560,00 грн. Крім того, заявник підкреслює, що вважає, що попередній договір має ознаки розписки.

Від боржника, керуючого реструктуризацією результатів розгляду вимог заявника до боржника до суду не надійшло.

Розглянувши заяву ОСОБА_99 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 06.07.2019 р. між ОСОБА_111 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_125 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_99 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 25.12.2019 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 45,6 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0021, що знаходиться в АДРЕСА_8 , у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1063, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157328232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).

Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 25.12.2019 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 3 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 25.12.2019 р.; ціна продажу - 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв суму в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США.

Згідно з пунктами 7, 8 попереднього договору, сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Зазначений вище попередній договір від 06.07.2019 р. підписаний ОСОБА_126 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_99 , що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 288).

Частинами 1-3 статті 635 Цивільного кодексу України (в ред. від 28.02.2019 р., чинної станом на 06.07.2019 р.) встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 205 ЦК України "Форма правочину. Способи волевиявлення" регламентовано форми правочинів.

Так, зазначеною статтею встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В свою чергу абзацом першим частини першої статті 209 ЦК України "Нотаріальне посвідчення правочину" встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином нотаріальне посвідчення правочинів у випадках встановлених законом є додатковою вимогою, проте не є формою правочинів.

Як встановлено судом, частиною першою статті 635 ЦК України встановлено вимогу укладення попереднього договору за формою, встановленою для основного договору, та дана норма не містить вимоги наслідування попереднім договором нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору.

Частиною першою статті 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що попередній договір укладений у письмовій формі. Вимоги з нотаріального посвідчення попереднього договору законом не встановлено.

Дослідивши зміст попереднього договору судом встановлено, що домовленості про нотаріальне посвідчення попереднього договору останнім не встановлювались.

Таким чином укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2019 р. відповідає за формою вимогам статті 635 ЦК України, яка в свою чергу не містить вимог наслідування попереднім договором нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору, яке (нотаріальне посвідчення) не є формою правочину, а отже, даний попередній договір від 06.07.2019 р. відповідає вимогам законодавства за укладеною формою.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В Постанові від 17.12.2021 р у справі № 908/793/20 Верховний Суд (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267094) погодився в з висновками першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до яких "згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню".

Судом встановлено, що від боржника заперечень вимог заявника, жодних доказів, що спростовують вимоги останнього, до суду не надходило.

Правовідносини між заявником та боржником за попереднім договором підлягають регулюванню в першу чергу нормами частин першої статей 1 та 2 Кодексу України з процедур банкрутства, частин першої, другої статті 11, частини першої, другої статті 202 та статті 509, частини першої статті 526, статті 599, частини першої статті 525, статтею 610, частини першої статті 626, статті 627, статті 628, частини першої статті 629, 635 (у відповідній редакції) Цивільного кодексу України.

Отже, попереднім договором визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись зазначена квартира: до 25.12.2019 р., термін передачі у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартири та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, - не пізніше 25.12.2019 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_99 06.07.2019 р. при укладенні попереднього договору передала , а продавець прийняв суму в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США, про що прямо вказано у попередньому договорі (у пункті 4). Факт отримання уповноваженою особою боржника від заявника вказаних коштів підтверджується підписами сторін на цьому договорі.

Таким чином належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) в особі представника від заявниці на виконання попереднього договору грошових коштів у встановленому розмірі, що підтверджено п. 4 попереднього договору.

Заявник вказує, що основний договір купівлі-продажу квартири, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначений п. 5 попереднього договору, їй не повернуті.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору боржником заявнику отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Детально дослідивши умови попереднього договору суд дійшов висновку, що з п. 5 попереднього договору, - в разі відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором - до 25.12.2019 (п. 1 попереднього договору) у випадках визначених п. 5 попереднього договору, слідує негайне виконання обов'язку з повернення одержаної суми, яка, як встановлено судом є авансом, в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США.

На підставі наведеного, норм частини першої статті 526, частини першої статті 629, статті 530 ЦК України ЦК України, частини першої статті 253 ЦК України (згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі квартири, обумовленої попереднім договором у власність заявниці з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, в зв'язку з чим, у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, останнім днем укладення основного договору було обумовлено сторонами 25.12.2019 р. (п. 1 попереднього договору). Відповідно до статті 73 КЗпП України, 25.12.2019 р. є святковим днем - Різдвом Христом, в зв'язку з чим, відповідно до частини частини п'ятої статті 254 ЦК України (згідно якої якщо останній день строку припадає на святковий день, - днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Останнім днем укладення основного договору було 26.12.2019 р. Відповідно до статті 253 ЦК України повернення суми коштів мало відбутись до 27.12.2019 р., прострочення повернення якого наступило з 28.12.2019 р. Отже вимога заявника щодо визнання його кредитором боржника щодо основного боргу з повернення коштів (згідно п. 5 попереднього договору), які як встановлено судом є авансом, у розмірі, визначеному п. 5 попереднього договору є обґрунтованою.

В свою чергу судом встановлено наступне.

Як встановлено судом у пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 591 560,00 грн, що еквівалентно 23 000 доларів США.

За змістом статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України регламентовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Детально дослідивши вимоги заявника та матеріали справи, керуючись нормами частини першої статті 626, частини першої статті 509, частини першої статті 627, частини першої статті 526, частини першої, другої статті 192, статті 524, частини першої, другої статті 533 ЦК України, статті 99 Конституції України, частин першої, другої статті 192 ЦК України судом встановлено, що умовами попереднього договору (пунктами 3-5) сторонами був визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США.

Судом встановлено, що спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті при поверненні продавцем сплачених коштів (авансу) у гривнях, сторони в укладеному ними попередньому договорі не погодили.

В постанові від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) Верховний Суд підкреслив, за загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, - такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 921/542/20 (п. 181).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина п'ята статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Нормою частини другої статті 45 спеціального нормативно-правового акту з питань банкрутства - Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

У такому разі на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 524, частини другої 533 ЦК України, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням за п. 5 попереднього договору визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Детально дослідивши матеріали справи, характер правовідносин, що є предметом судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що заявник на обґрунтування своїх вимог по попередньому договору, послався не ті норми права (ст. 625 ЦК України), що фактично регулюють спірні правовідносини щодо визначення розміру основного боргу, що охоплюють курсову різницю (яка компенсує витрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції) у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, в зв'язку з чим керуючись принципом jura №ovit curia ("суд знає закони"), правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові Великої від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) (пункти 80-86), у постанові від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц (Провадження № 14-20цс21), у постанові від 22.10.2024 р. у справі № 905/1571/23 (п. 49) суд дійшов висновку про те, що до правовідносин, що є предметом судового розгляду в межах заяви заявника підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 524, частини другої статті 533 ЦК України з урахуванням правових позицій Верховного Суду.

В зв'язку з наведеним суд розглядає заявлені вимоги про визнання кредитором боржника по основному боргу через застосування еквівалента іноземної валюти відповідно до умов попереднього договору та законодавства України в межах заявлених вимог по основному боргу.

Наведене застосування судом принципу принципом jura №ovit curia відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц) не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог; самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Заявником заявлено грошові вимоги з суми повернення сплачених нею коштів у сумі 591 560,00 грн.

Заява заявником була подана до суду 04.10.2025 р., що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 290, 282).

Станом на 04.10.2025 р. офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений Національним банком України становив 41,2764 грн за 1 дол. США (https://ba№k.gov.ua/ua/markets/excha№gerates?date=04.10.2025&period=daily).

За перерахунками основного боргу, здійсненими судом відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства суд дійшов висновку про те, що розрахунок заявника по основному боргу не є вірним, сума коштів, що підлягає поверненню заявнику за попереднім договором (п. 5) складає 949 357,20 грн (41,2764 грн х 23 000 доларів США).

Здійснивши перерахунок основного боргу (сплаченого авансу), що підлягає поверненню заявнику встановлено, що розрахунок заявника є невірним, основний борг становить більшу суму (949 357,20 грн) ніж заявлено заявником, а відтак, з урахуванням приписів статті 14 ГПК України суд визнає грошові вимоги заявника до боржника по основному боргу з повернення сплачених коштів (авансу) у межах заявлених вимог у сумі 591 560,00 грн

Правова позиція суду щодо застосування судом принципу jura №ovit curia аналогічна правовій позиції, викладеній судом при розгляді заяви ОСОБА_127 .

Боржником жодних доказів, що спростовують вимоги заявника суду не надано.

Таким чином суд реалізувавши принцип jura №ovit curia ("суд знає закони") надав правову кваліфікацію вимогам заявника відповідно до їх змісту. В зв'язку з наведеним, вимоги заявника з визнання заявлених вимог у заявлений заявником спосіб відхиляються судом в зв'язку із застосуванням судом принципу jura №ovit curia ("суд знає закони") при визначенні основного боргу.

Аргументи учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом встановлено, що заявником було сплачено 6056,00 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено квитанцією від 04.10.2025 р. (Т. 41, а.с. 284).

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви (Т. 41, а.с. 282, 290).

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, - відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн.

На підставі частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_99 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_99 підлягають визнанню частково, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2019 р. в сумі 591 560,00 грн з повернення суми сплачених коштів (основний борг), - вимоги другої черги. В іншій частині вимоги відхиляються судом. Витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_99 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_128 (надалі за текстом кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.09.2025 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.09.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_128 надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.09.2025 р. (Т. 41, а.с. 271-281), в якій він просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_98 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 795 000,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_98 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 795 000,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_98 з вимогами до боржника від 27.09.2025 р. направлена до суду 27.09.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви, а також квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 4607554 (Т. 41 а.с. 271, , 281), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені вимоги заявником обґрунтовані укладеними 15.11.2021 р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_129 (покупець) попередніми договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Заявник вказує, що згідно п. 1 Попередніх договорів, у строк до 01.10.2022 р. продавець зобов'язувався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу нежитлове приміщення № 7, загальною площею 80 кв.м., та нежитлове приміщення № 5, загальною площею 50 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_9 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електропостачання), ціна продажу яких складала: нежитлового приміщення № 5, - 690 000,00 грн та нежитлового приміщення № 7 - 1 105 400,00 грн (загальна вартість) (згідно п. 2 попередніх договорів).

Згідно п. 4 попередніх договорів, при укладанні цих договорів заявник як покупець передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 690 000,00 грн та 1 105 000,00 грн, відповідно.

Відповідно до п. 5 попередніх договорів сторони також домовились, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу нежитлових приміщень у строк, передбачений цими договорами (до 01.10.2022 р.), або наявної заборони на продаж майна продавцем, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього відповідно до п. 4 цих договорів суму.

Заявник вказує, що станом на дату звернення до суду основні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, визначені п. 1 попередніх договорів, не укладені, кошти у сумі та строк, визначений п. 5 попередніх договорів, не повернуті.

На підставі викладеного, керуючись нормами статей 45, 122, 1, 2, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 625 ЦК України заявник вважає, що у нього як кредитора виникло право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості у розмірі 1 795 000,00 грн, в зв'язку з чим ним і заявлено вимогу про визнання його грошових вимог кредитора до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 795 000,00 грн.

Від боржника, від керуючого реструктуризацією результатів розгляду заяви з вимогами до боржника ОСОБА_98 до суду не надійшло.

Розглянувши заяву ОСОБА_98 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 15.11.2021 р. між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (продавець) та ОСОБА_130 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 (покупець) було укладено Попередній договір (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_98 також "попередній договір 1").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 01.10.2022 р. продавець зобов'язується передати у власність покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість нежитлового приміщення 5, загальною площею 50 кв.м., у житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, за кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, що розташована в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення, газопостачання та електропостачання) у порядку та на умовах, передбачених цим та основним договором.

Згідно з пунктом 2 вказаного попереднього договору 1, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 01.10.2022 р., в якому буде розташовуватись вищезазначене нежитлове приміщення; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення має бути нотаріально посвідчений не пізніше 01.10.2022 р.; ціна продажу 690 900,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 24 500 доларів США згідно з курсом НБУ, встановленим на дату посвідчення цього договору.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору 1, при укладенні цього договору сторони, однаково розуміючи, що цей договір носить характер організаційних відносин, керуючись ст. 3, ст. 6 ЦК України, дійшли згоди про те, що покупець передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 690 000,00 грн. Залишок коштів у сумі 900,00 грн покупець зобов'язується сплатити продавцеві або представникові продавця у термін до 01.10.2022 р.

У пункті 5 попереднього договору 1 сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу нежитлового приміщення у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або будівництва визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцеві одержану від нього відповідно до п. 4 цього договору суму.

Згідно з пунктами 7, 9, 10, 13 попереднього договору 1, цей договір, складений з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, цей договір відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.

Попередній договір 1 підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_129 , що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 278).

Детально дослідивши матеріали справи, доводи заявника судом встановлено наступне.

Частинами 1, 2, 3 статті 635 Цивільного кодексу України (надалі "ЦК України") (в ред. від 28.10.2021 р., чинної станом на 15.11.2021 р. (на дату укладення попередніх договорів від 15.11.2021 р.)) встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 205 ЦК України "Форма правочину. Способи волевиявлення" регламентовано форми правочинів.

Так, зазначеною статтею встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В свою чергу частиною першою статті 209 ЦК України "Нотаріальне посвідчення правочину" встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином нотаріальне посвідчення правочинів у випадках встановлених законом є додатковою вимогою, проте не є формою правочинів.

Як встановлено судом, частиною першою статті 635 ЦК України встановлено вимогу укладення попереднього договору за формою, встановленою для основного договору, та дана норма не містить вимоги наслідування попереднім договором нотаріального засвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору.

Частиною першою статті 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Попередній договір 1 укладений у письмовій формі. Вимоги з нотаріального посвідчення попереднього договору законом не встановлено.

Дослідивши зміст попереднього договору 1 судом встановлено, що домовленості про нотаріальне посвідчення попереднього договору 1 останнім не встановлювались.

Таким чином укладений попередній договір 1 відповідає за формою вимогам статті 635 ЦК України, яка в свою чергу не містить вимог наслідування попереднім договором нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору, яке (нотаріальне посвідчення) не є формою правочину, а отже, даний попередній договір 1 відповідає вимогам законодавства за укладеною формою.

Заявник вказує, що станом на дату звернення до суду основні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, визначені п. 1 попередніх договорів, не укладені, кошти у сумі та строк, визначений п. 5 попередніх договорів, не повернуті.

Правовідносини між заявником та боржником за попередніми договорами підлягають регулюванню в першу чергу нормами частин першої статей 1 та 2 Кодексу України з процедур банкрутства, частин першої, другої статті 11, частини першої, другої статті 202 та статті 509, частини першої статті 526, статті 599, частини першої статті 525, статтею 610, частини першої статті 626, статті 627, статті 628, частини першої статті 629, 635 (у відповідній редакції) Цивільного кодексу України.

Отже, попереднім договором 1 визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись обумовлене нежитлове приміщення: до 01.10.2022 р., термін передачі у власність покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, - не пізніше 01.10.2022 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_131 при укладенні попереднього договору 1 передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 690 000,00 грн, що підтверджено пунктом 4 попереднього договору 1. Факт передачі та отримання суми вказаних коштів також підтверджується підписами сторін на цьому попередньому договорі 1.

Отже належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) на виконання попереднього договору 1 грошових коштів від заявника у встановленому розмірі.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором 1 укладено не було, відповідно продаж обумовленого нежитлового приміщення, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору 1. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору 1 боржником заявнику отриманих за попереднім договором 1 грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору 1 не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частини першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Детально дослідивши умови попереднього договору 1 суд дійшов висновку, що з п. 5 попереднього договору 1 в разі відмови (ухилення) продавця від продажу нежитлового приміщення у строк, передбачений цим договором - до 01.10.2022 р. (п. 1 попереднього договору 1) у випадках визначених п. 5, - слідує негайне виконання обов'язку з повернення одержаної суми коштів відповідно до п. 4 попереднього договору 1, - яка становить 690 000,00 грн.

На підставі наведеного, статей 253, 254 ЦК України та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору 1 судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі нежитлового приміщення, обумовленого попереднім договором 1 у власність заявника з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення. Так, останнім днем для укладання основного договору попереднім договором 1 було обумовлено 01.10.2022 р. (п. 1 попереднього договору). Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, повернення коштів мало відбутись 02.10.2022 р., яке було неділею, - вихідним днем, в зв'язку з чим, відповідно до частини п'ятої ст. 254 ЦК України, останнім днем для повернення коштів було 03.10.2022 р.; прострочення повернення сплачених коштів (авансу) розпочалось з 04.10.2022 р.

Отже, пунктом 5 попереднього договору 1 сторонами обумовлено обов'язок продавця за умов настання обставин, визначених цим пунктом, з повернення покупцю коштів, одержаних відповідно до п. 4 попереднього договору 1, згідно якого покупцем було сплачено продавцю 690 000,00 гривень, тобто у гривні.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином в силу умов попереднього договору 1 (пункту 5), частини 1 статті 629 ЦК України, частини першої статті 525, частини першої статті 526, частини першої статті 530 ЦК України у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором 1, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, вимога заявника про визнання його кредитором боржника щодо основного боргу (з повернення суми сплачених коштів) у сумі 690 000,00 грн є обґрунтованою та суд визнає дану вимогу заявника.

Також, судом встановлено, що 15.11.2021 р. між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (продавець) та ОСОБА_130 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 (покупець) було укладено Попередній договір (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_98 також "попередній договір 2").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 01.10.2022 р. продавець зобов'язується передати у власність покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість нежитлового приміщення 7, загальною площею 80 кв.м., у житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, за кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, що розташована в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення, газопостачання та електропостачання) у порядку та на умовах, передбачених цим та основним договором.

Згідно з пунктом 2 вказаного попереднього договору 2, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 01.10.2022 р., в якому буде розташовуватись вищезазначене нежитлове приміщення; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення має бути нотаріально посвідчений не пізніше 01.10.2022 р.; ціна продажу 1 105 400,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 39 200 доларів США згідно з курсом НБУ, встановленим на дату посвідчення цього договору.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору 2, при укладенні цього договору сторони, однаково розуміючи, що цей договір носить характер організаційних відносин, керуючись ст. 3, ст. 6 ЦК України, дійшли згоди про те, що покупець передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 1 105 000,00 грн. Залишок коштів у сумі 400,00 грн покупець зобов'язується сплатити продавцеві або представникові продавця у термін до 01.10.2022 р.

У пункті 5 попереднього договору 2 сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу нежитлового приміщення у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або будівництва визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцеві одержану від нього відповідно до п. 4 цього договору суму.

Згідно з пунктами 7, 9, 10, 13 попереднього договору 2, цей договір, складений з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, цей договір відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.

Попередній договір 2 підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_129 , що підтверджено документально (Т. 41, а.с. 278).

На підставі частин 1-3 ст. 635, частини першої статті 220, статті 205, частини першої статті 209, частини першої статті 657 ЦК України (в наведеній вище редакції) судом встановлено, що попередній договір 2 укладений у письмовій формі та вимоги з нотаріального посвідчення попереднього договору законом не встановлено, домовленості про нотаріальне посвідчення попереднього договору 2 останнім не встановлювались.

Таким чином укладений попередній договір 2 відповідає за формою вимогам статті 635 ЦК України, яка в свою чергу не містить вимог наслідування попереднім договором нотаріального засвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору, яке (нотаріальне посвідчення) не є формою правочину, а отже, попередній договір 2 відповідає вимогам законодавства за укладеною формою.

Як зазначено, заявник вказує, що станом на дату звернення до суду основні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, визначені п. 1 попередніх договорів, не укладені, кошти у сумі та строк, визначений п. 5 попередніх договорів, не повернуті.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Попереднім договором 2 визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись обумовлене нежитлове приміщення: до 01.10.2022 р., термін передачі у власність покупцю з укладенням договору купівлі-продажу та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, - не пізніше 01.10.2022 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_131 при укладенні попереднього договору 2 передав, а продавець прийняв кошти в розмірі 1 105 000,00 грн, що підтверджено пунктом 4 попереднього договору 2. Обставина передачі покупцем та отримання продавцем суми вказаних коштів також підтверджується підписами сторін на цьому попередньому договорі 2.

Отже належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) на виконання попереднього договору 2 грошових коштів від заявника у встановленому розмірі.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором 2 укладено не було, відповідно продаж обумовленого нежитлового приміщення, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору 2. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору 2 боржником заявнику отриманих за попереднім договором 1 грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору 2 не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частини першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Детально дослідивши умови попереднього договору 2 суд дійшов висновку, що з п. 5 попереднього договору в разі відмови (ухилення) продавця від продажу нежитлового приміщення у строк, передбачений цим договором - до 01.10.2022 р. (п. 1 попереднього договору 2) у випадках визначених п. 5, - слідує негайне виконання обов'язку продавця з повернення покупцю одержаної суми коштів відповідно до п. 4 попереднього договору 2, - яка становить 1 105 000,00 грн.

На підставі наведеного, статей 253, 254 ЦК України та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору 1 судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі нежитлового приміщення, обумовленого попереднім договором 1 у власність заявника з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення. Так, останнім днем для укладання основного договору попереднім договором 1 було обумовлено 01.10.2022 р. (п. 1 попереднього договору). Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, повернення коштів мало відбутись 02.10.2022 р., яке було неділею, - вихідним днем, в зв'язку з чим, відповідно до частини п'ятої ст. 254 ЦК України, останнім днем для повернення коштів було 03.10.2022 р.; прострочення повернення сплачених коштів (авансу) розпочалось з 04.10.2022 р.

Отже, пунктом 5 попереднього договору 2 сторонами обумовлено обов'язок продавця за умов настання обставин, визначених цим пунктом, з повернення покупцю коштів, одержаних відповідно до п. 4 попереднього договору 2, згідно якого покупцем було сплачено продавцю 1 105 000,00 гривень, тобто у гривні.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

Таким чином в силу умов попереднього договору 2 (пункту 5), частини 1 статті 629 ЦК України, частини першої статті 525, частини першої статті 526, частини першої статті 530 ЦК України у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором 2, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, вимога заявника про визнання його кредитором боржника щодо основного боргу (з повернення суми сплачених коштів) у сумі 1 105 000,00 грн є обґрунтованою та суд визнає дану вимогу заявника.

Боржником жодних доказів, що спростовують вимоги заявника суду не надано.

Аргументи учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом встановлено, що заявником було сплачено 6056,00 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено квитанцією від 27.09.2025 р. (Т. 41, а.с. 273).

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви (Т. 41, а.с. 271, 281).

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, - відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн.

На підставі частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_98 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_98 підлягають визнанню повністю, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість:

1) за попереднім договором від 15.11.2021 р. (нежитлове приміщення 5) в сумі 690 000,00 грн з повернення сплаченої суми коштів (аванс) (основний борг), - вимоги другої черги;

2) за попереднім договором від 15.11.2021 р. (нежитлове приміщення 7) в сумі 1 105 000,00 грн з повернення сплаченої суми коштів (аванс) (основний борг), - вимоги другої черги.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_98 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, його вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

До Господарського суду Київської області надійшло Клопотання боржниці ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р., в якому ОСОБА_1 просить суд:

1. скасувати арешт земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224; земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний об'єкта нерухомого майна 1157328232224 накладений на підставі:

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. справі №369/17466/21;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. справі №369/4232/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі №369/8871/23;

постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965;

2. скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224 накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі № 369/7223/23;

3. скасувати арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23;

4. скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі № 369/8871/23;

5. вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності;

6. вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 долучено до клопотання низку документів, включаючи копію договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р., укладений між фізичною особою підприємцем Саченко І.В. та товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС БІЛДІНГ", інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.05.2024 р.

Зазначене клопотання обґрунтовано наступним.

Так, боржниця вказує на те, що відповідно до поданого нею плану реструктуризації боргів, боржниця володіє об'єктами незавершеного будівництва, які планується добудувати із залученням інвестора, здійснити продаж та розрахуватися із кредиторами. Боржниця повідомляє суд проте, що нею 17.02.2024 р. здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. 22.05.2024 р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Оазіс Білдінг" договір про спільну діяльність щодо добудови будинку та повернення коштів кредиторам у справі № 911/2308/23. Боржниця вказує, що виконання нею своїх зобов'язань щодо добудови будинку АДРЕСА_3 утруднено у зв'язку із накладенням арештів на земельні ділянки: кадастровий номер 3222486200:03:006:0020; кадастровий номер 322486200:03:006:0021, що документально підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: від 27.05.2024 року № 380360837; від 27.05.2024 року № 380360257, а також об'єкт незавершеного будівництва, майнові права.

Зокрема, накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером:

1. 3222486200:03:006:0020 на підставі:

1.1. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі №369/17466/21 (заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020);

1.2. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі №369/4232/23 (арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3122486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 );

1.3. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23 (арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

1.4. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21 (заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020;

1.5. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі №369/7223/23 (накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

1.6. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23 (накладено арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021);

1.7. Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенка С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965;

2. 3222486200:03:006:0021 на підставі:

2.1. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23 (вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

2.2. Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 року у справі № 369/8871/23 (вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

2.3. Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенка С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965.

ОСОБА_1 вказує, що наявність накладеного арешту на земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права перешкоджає боржниці ОСОБА_1 закінчити добудову, ввести в експлуатацію будинок, зокрема арешт на земельні ділянки спричиняє перешкоди у отримані дозвільних документів для підключення до загальноміських мереж, що в свою чергу спричиняє перешкоди у реєстрації речових прав на збудовані квартири та як наслідок проведення виконання зобов'язань за попередніми договорами щодо укладання основних договорів багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , і розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020, 322486200:03:006:0021, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Посилаючись на положення пункту четвертого постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. № 9 боржниця підкреслює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи [забезпечення позову] не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, посилаючись на норму частини 2 статті 382 ЦК України (згідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія), статтю 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частину першу статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частини другу, третю статті 42 Земельного кодексу України, на Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 №389, боржниця вказує, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію вважає протизаконним, не справедливим, не добросовісним і не розумним, оскільки така земельна ділянка може бути лише безкоштовно передана співвласникам багатоквартирного будинку (ОСББ), а саме застосування такого заходу забезпечення створює передумови для рейдерського захоплення під виглядом "благої" цілі - виконання судового рішення та вимагання незаконних виплат від власників квартир у багатоквартирному будинку. Скасування арешту накладеного на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права дозволить відновити будівництво із залученим інвестором, а боржнику відновити свою платоспроможність у справі №911/2308/23 та кредитором повернути кошти.

В зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просить задовольнити заявлені нею вимоги - скасувати арешт, накладений на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на об'єкт незавершеного будівництва та на об'єкт незавершеного будівництва, і вжити інших заходів забезпечення вимог кредиторів у справі 911/2308/23, що не будуть перешкоджати здійсненню добудови багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Боржниця у клопотанні підкреслює, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. у справі № 911/2308/23 вжито заходи забезпечення вимог кредиторів та заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно.

В свою чергу, боржниця на заміну арешту та вжиття додаткових заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 просить суд накласти арешт на земельні ділянки 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності, а також накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий нею за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

Запропоновані боржницею заходи забезпечення вимог кредиторів ОСОБА_1 вважає співмірними із заявленими вимогами кредиторами (в інтересах яких накладено арешт на земельні ділянки, інше майно), а саме наступні кредитори: ОСОБА_132 - 361 159,71 грн; ОСОБА_133 - 121 108,49 грн; ОСОБА_134 - 1 362 220,32 грн; ОСОБА_135 - 441 724,44 грн; ОСОБА_136 - 256 791,00 грн; ОСОБА_137 - 379 164,75 грн; ОСОБА_138 - 484 878,81 грн; ОСОБА_139 - 589 763,20 грн.

До Господарського суду Київської області від представника ОСОБА_1 адвоката Тарасова Серія Олексійовича надійшла заява про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якій він просить суд:

1) скасувати арешт земельних ділянок: кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224; кадастровий номер 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, що накладений на підставі:

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі №369/17466/21;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі №369/4232/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23;

ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.20 р. у справі №369/8871/23;

постанови від 20.03.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71341067;

постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965;

2) скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224 накладений підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі №369/7223/23;

3) скасувати арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23;

4) скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі № 369/8871/23;

5) вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності;

6) вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

Заявлені вимоги представником боржниці ОСОБА_1 адвокатом Тарасовим С.О. обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 17.02.2024 р. здійснено державну реєстрацію фізичної особи підприємця. 22.05.2024 р. ОСОБА_1 із ТОВ "Оазіс Білдінг" уклала договір про спільну діяльність щодо добудови будинку та повернення коштів кредиторам у справі № 911/2308/23. Однак виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо добудови будинку АДРЕСА_3 утруднено у зв'язку із накладенням арештів на земельні ділянки: кадастровий номер 3222486200:03:006:0020; кадастровий номер 322486200:03:006:0021, що документально підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.05.2024 року № 380360837, від 27.05.2024 року № 380360257, а також об'єкт незавершеного будівництва, майнові права.

Так, представник боржниці адвокат Тарасов С.О. вказує, що накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером:

3222486200:03:006:0020 на підставі:

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі №369/17466/21 (заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі №369/4232/23 (арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 );

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23 (арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21 (заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020;

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі №369/7223/23 (накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23 (накладено арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021);

- Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965;

3222486200:03:006:0021 на підставі:

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23 (вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 року у справі № 369/8871/23 (вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 року у справі №369/10287/23 (накладено арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021);

- Постанови від 20.03.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71341067 (арешт нерухомого майна);

- Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП № 71132965 (арешт нерухомого майна).

Представник боржниці адвокат Тарасов С.О. вказує, що наявність накладеного арешту на земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права перешкоджає боржниці зареєструвати право власності закінчений будівництвом об'єкт, багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , і розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020, 322486200:03:006:0021, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Скасування накладеного арешту на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права дозволить зареєструвати за боржником право власності, ввести будинок в експлуатацію, а боржниці - відновити свою платоспроможність у справі № 911/2308/23 та кредитором повернути кошти.

Крім того, адвокат Тарасов С.О. повідомляє суд про те, боржниця звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав від 01.10.2024 р. на закінчений об'єкт будівництва, що розташований у АДРЕСА_3 , розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0020, 322486200:03:006:0021, проте рішенням № 75362256 від 03.10.2024 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваленко Д. В. їй відмолено у проведенні дій у зв'язку з наявними зареєстрованими обтяженнями речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.

В зв'язку з наведеними обставинами, посилаючись на норми частини першої статті 2, частини першої, другої статті 118, частин першої, четвертої статті 40, пункту другого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, а також на частину другу статті 2, частину третю статті 3, частину третю статті 13, частину першу статті 74, частину п'яту статті 13, статті 42, 73, частини першу, другу статті 143 ГПК України, статтю 145 (частину першу статті 145 ГПК України) просить суд скасувати арешт, накладений на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права і вжити інших заходів забезпечення вимог кредиторів у справі 911/2308/23, що не будуть перешкоджати здійсненню державній реєстрації права власності на багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 .

В свою чергу, на заміну арешту та вжиття додаткових заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 представник боржника просить суд накласти арешт на земельні ділянки 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності, а також накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р. та підкреслює, що Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. у справі № 911/2308/23 вжито заходи забезпечення вимог кредиторів та заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно.

Також, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/ щодо змісту терміну "співмірності" представник боржника адвокат Тарасов С.О. вказує, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення вимог кредиторів вважає співмірними із заявленими вимогами кредиторами (в інтересах яких накладено арешт на земельні ділянки, інше майно), а саме наступні кредитори: ОСОБА_132 - 361 159,71 грн; ОСОБА_133 - 121 108,49 грн; ОСОБА_134 - 1 362 220,32 грн; ОСОБА_135 - 441 724,44 грн; ОСОБА_136 - 256 791,00 грн; ОСОБА_137 - 379 164,75 грн; ОСОБА_138 - 484 878,81 грн; ОСОБА_139 - 589 763,20 грн, де загальний розмір грошових вимог, щодо яких вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт за вищезазначеними вимогами фізичних осіб складає 3 996 810,72 грн. Згідно звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, ринкова вартість земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 складає 6 123 700,00 грн, а ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 складає 6 166 500,00 грн. Відповідно до звіту про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку, що розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021 ринкова вартість складає - 170 269 443,00 грн. Загальна ринкова вартість майна боржника, яке наразі арештована складає 182 559 643,00 грн.

До Господарського суду Київської області від кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 надійшло Клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р., в якому останні просять суд:

1) скасувати арешт земельних ділянок: кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224; кадастровий номер 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, що накладений на підставі:

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі №369/17466/21;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі №369/4232/23;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі №369/8871/23;

- постанови від 20.03.2023 р. приватного виконавця Лисенко СО. у виконавчому провадженні ВП №71341067;

- постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП №71132965;

2) скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташованій земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224 накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі №369/7223/23;

3) скасувати арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23;

4) скасувати арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташованій земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі 369/8871/23;

5) вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №911/2308/23 шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності;

6) вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

Заявлені вимоги кредиторами обґрунтовані нормами частини першої статті 2, частинами першою, другою статті 118, частинами першою, четвертою статті 40, пунктом другим частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, частиною другою статті 2,частиною третьою статті 3, частино третьою статті 13, частиною п'ятою статті 13, статтями 42, 73, 74, частинами першою, другою статті 143 ГПК України, а також частиною першою статті 145 ГПК України. На підтвердження заявлених вимог кредитори вказують, що ОСОБА_1 17.02.2024 р. здійснено державну реєстрацію фізичної особи підприємця. 22.05.2024 р. 22.05.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Оазіс Білдінг" договір про спільну діяльність щодо добудови будинку та повернення коштів кредиторам у справі № 911/2308/23. Однак виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо добудови будинку АДРЕСА_3 утруднено у зв'язку із накладенням арештів на земельні ділянки: кадастровий номер 3222486200:03:006:0020; кадастровий номер 322486200:03:006:0021, що документально підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.05.2024 року № 380360837; від 27.05.2024 року № 380360257, а також об'єкт незавершеного будівництва, майнові права.

Так, кредитори вказують, що накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером: 3222486200:03:006:0020 на підставі:

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі №369/17466/21 (заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі №369/4232/23 (арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 );

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23 (арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі №369/17467/21 (заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020;

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі №369/7223/23 (накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23 (накладено арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021);

- Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП №71132965;

3222486200:03:006:0021 на підставі:

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23 (вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 р. у справі №369/8871/23 (вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224);

- Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23 (накладено арешт на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021);

- Постанови від 20.03.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП №71341067 (арешт нерухомого майна);

- Постанови від 02.05.2023 р. приватного виконавця Лисенко С.О. у виконавчому провадженні ВП №71132965 (арешт нерухомого майна).

Кредитори вказують, що наявність накладеного арешту на земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права перешкоджає ОСОБА_1 зареєструвати право власності закінчений будівництвом об'єкт, багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , і розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020, 322486200:03:006:0021, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Скасування накладеного арешту на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права дозволить зареєструвати за боржником право власності, ввести будинок в експлуатацію, а боржниці - відновити свою платоспроможність у справі № 911/2308/23 та кредитором повернути кошти.

Також кредитори вказують у клопотанні, що боржниця звернулась до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав від 01.10.2024 р. на закінчений об'єкт будівництва, що розташований у АДРЕСА_3 , розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0020, 322486200:03:006:0021, проте рішенням № 75362256 від 03.10.2024 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваленко Д.В. боржниці відмовлено у проведені дій у зв'язку з наявним зареєстрованими обтяженнями речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості. У зв'язку з наведеним кредитори просять суд скасувати арешт накладений на вказані земельні ділянки, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права і вжити інших заходів забезпечення вимог кредиторів у справі 911/2308/23, що не будуть перешкоджати здійсненню державній реєстрації права власності на багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 .

В свою чергу, на заміну арешту та вжиття додаткових заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 кредитори просять суд накласти арешт на земельні ділянки 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності, а також накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн, який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р. підкреслюючи вжиття Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 року у справі № 911/2308/23 заходів забезпечення вимог кредиторів та заборонену ОСОБА_1 відчужувати майно. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 щодо змісту терміну "співмірності" кредитори вказують, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення вимог кредиторів вони вважають співмірними із заявленими вимогами кредиторами (в інтересах яких накладено арешт на земельні ділянки, інше майно), а саме наступні кредитори: ОСОБА_132 - 361 159,71 грн; ОСОБА_133 - 121 108,49 грн; ОСОБА_134 - 1 362 220,32 грн; ОСОБА_135 - 441 724,44 грн; ОСОБА_136 - 256 791,00 грн; ОСОБА_137 - 379 164,75 грн; ОСОБА_138 - 484 878,81 грн; ОСОБА_139 - 589 763,20 грн, де загальний розмір грошових вимог, щодо яких вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт за вищезазначеними вимогами фізичних осіб складає 3 996 810,72 грн. Натомість згідно звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, ринкова вартість земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 складає 6 123 700,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 складає 6 166 500,00 грн. Відповідно до звіту про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку, що розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021 ринкова вартість складає - 170 269 443,00 грн. Загальна ринкова вартість майна боржника, яке наразі арештована складає 182 559 643,00 грн.

Розглянувши наведені клопотання ОСОБА_1 , кредиторів, заяву представника боржника адвоката Тарасова С.В. (надалі за текстом також "заявники") про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. у справі № 911/2308/23 відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно. Зазначена ухвала набрала законної сили 14.02.2024 р.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.

В Постанові від 20.05.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127498883) у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підкреслив (п. 44): "Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову у позовному провадженні та забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є різними інститутами, оскільки перше приймається задля забезпечення індивідуальної вимоги позивача, а друге - задля забезпечення вимог всіх кредиторів боржника".

Системний аналіз норм 7, 118, 119,120 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) змінює правовий статус боржника, і спеціальні положення Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет над загальними нормами інших законодавчих актів." (Постанова від 14.07.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/12239/23) Північного апеляційного господарського суду).

Згідно з частиною першою статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Нормами частин першої, другої статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Дослідивши детально клопотання боржника, кредиторів та заяву представника боржника адвоката Тарасова С.О. у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів судом встановлено, що всі фактичні доводи вимоги про скасування арештів та накладення арешту на інше майно боржника і на частку прибутку, який має бути отриманий боржником в майбутньому обґрунтовані укладенням боржником 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність з ТОВ "Оазіс Білдінг" щодо добудови будинку, та однак в зв'язку з перебуванням майна боржника під численними арештами, які заявники просять скасувати, боржниця не може ввести в експлуатацію та зареєструвати право власності на закінчений будівництвом будинок АДРЕСА_3 , розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021. На підтвердження цієї обставини заявники вимог вказують, що саме з підстав наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості на вказаних земельних ділянках, - державним реєстратором було відмовлено у проведенні дій за заявою боржника про набуття права власності, в зв'язку з чим й просять скасувати арешти. Вимог зі скасування арештів, обґрунтованих фактичними підставами, передбаченими статтею 145 ГПК України не заявлялось.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зауважує, що клопотання та заява про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, є предметом судового розгляду у справі про неплатоспроможність, та посилання заявників на норму статті 145 ГПК України без конкретизації (яка містить низку різних за змістом процесуальних підстав скасування забезпечення позову) є формальним, оскільки в клопотаннях та заяві не наведено жодного доводу, який би свідчив про наявність обставин, передбачених цією нормою. Саме по собі посилання на норму закону без вказівки на конкретну норму, без наведення конкретних фактичних обставин не є належним та достатнім правовим обґрунтуванням вимог. Заявниками не заявлено вимог про скасування арештів з підстав, передбачених статтею 145 ГПК України, не доведено за допомогою належних та допустимих доказів та доводів існування обставин, які б свідчили про існування підстав для застосування норми статті 145 ГПК України.

Як неодноразово наголошено судами апеляційної та касаційної інстанцій, - забезпечення позову у позовному провадженні та забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є різними інститутами, оскільки перше приймається задля забезпечення індивідуальної вимоги позивача, а друге - задля забезпечення вимог всіх кредиторів боржника (Постанова Верховного Суду від 20.05.2025 р. у справі №911/2308/23 (369/4028/23)), та скасування арештів з підстав, передбачених статтею 145 ГПК України по кожній окремій справі є предметом судового розгляду в межах відповідного позовного провадження.

Судом встановлено, що до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 низка громадян звернулись до суду з позовами з вимогами до ОСОБА_1 . В ході розгляду зазначених судових справ ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області вжито заходи з забезпечення позовів та накладено низку арештів на майно ОСОБА_1 , зокрема на земельні ділянки, на об'єкт незавершеного будівництва, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на майнові права ОСОБА_1 .

Після порушення Господарським судом Київської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в силу норм статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі за текстом ЄДРСР):

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі № 369/17466/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105906621) за позовом ОСОБА_140 , ОСОБА_141 заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4110, право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.09.2015 р.;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 р. у справі № 369/4232/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109862047) за позовом ОСОБА_142 , накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі № 369/4028/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109832245) за позовом ОСОБА_143 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2022 р. у справі № 369/17467/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108272539) за позовом ОСОБА_144 , заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення, державну реєстрацію, здачу в оренду на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0020, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р.;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі № 369/4783/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110138910) за позовом ОСОБА_145 , вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 р. у справі № 369/8871/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111638028) за позовом ОСОБА_146 , вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2023 р. у справі № 369/7223/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110929537) за позовом ОСОБА_147 , накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112144554) за позовом ОСОБА_148 , вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права ОСОБА_1 на об'єкт будівництва, який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021.

Судом встановлено що в ЄДРСР ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі № 369/8871/23, на підставі якої накладено арешт на земельну ділянку, що перебуває у власності ОСОБА_1 , ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі №369/8871/23, на підставі якої накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 відсутня, заявниками клопотань та заяви на підтвердження заявлених вимог такі ухвали, якими накладені вказані арешти суду не надані, як і не надано постанов приватного виконавця Лисенка С.О. від 20.03.2023 р., від 02.05.2023 р.

Також судом встановлено, що громадяни, в інтересах яких до порушення провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було накладено арешти на майно ОСОБА_1 та вжито інші заходи забезпечення позовів, - в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 набули у встановленому порядку статус кредитора боржника. Зокрема, відповідно до ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 від 21.05.2025 р. судом визнано грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 : ОСОБА_141 у сумі 106 109,07 грн (пункт 1.136. резолютивної частини), ОСОБА_149 у сумі 361 159,71 грн (пункт 1.135. резолютивної частини), ОСОБА_148 у сумі 1 398 435,55 грн (пункт 1.18. резолютивної частини), ОСОБА_145 у сумі 435 513,24 грн (пункт 1.158. резолютивної частини), ОСОБА_142 у сумі 418 283,46 грн (пункт 1.152. резолютивної частини), ОСОБА_147 у сумі 372 953,55 грн (пункт 1.148. резолютивної частини), ОСОБА_143 у сумі 516 791,99 грн (пункт 1.132. резолютивної частини), ОСОБА_144 у сумі 579 552,00 грн (пункт 1.144. резолютивної частини), що підтверджено матеріалами справи. ОСОБА_150 не є кредитором боржника.

Судом встановлено, 05.11.2025 р. в рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 (№ 369/10287/23) заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тарасова С.О. № 15-1/25 від 15.09.2025 р. про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову було задоволено частково, скасовано заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23.

Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123424876) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову (у справі за позовом ОСОБА_143 ). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125980096) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.10.2024 у справі №911/2308/23 (369/4028/23) скасовано; прийнято нове рішення; задоволено клопотання ОСОБА_1 та скасовано заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі № 369/4028/23. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) набрала законної сили 18.03.2025 р.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127498883) у справі №911/2308/23 (369/4028/23) постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі №911/2308/23 (369/4783/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126465911) за позовом ОСОБА_145 , клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 369/4783/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі № 369/4783/23, залишено без розгляду (у зв'язку з тим, що розгляд клопотання за відсутності справи, в межах розгляду якої подане клопотання, процесуальним законом не передбачено).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4783/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130953807), апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 р. та від 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4783/23) задоволено частково; ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4783/23) скасовано, задоволено клопотання ОСОБА_1 ; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі № 369/4783/23. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4783/23) набрала законної сили 07.10.2025 р.

В свою чергу судом встановлено, що ОСОБА_150 не є кредитором боржника у справі про неплатоспроможність. Відповідно до відомостей ЄДРСР, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 369/8871/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 р. у справі № 369/8871/23, залишено без розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126465913) (у зв'язку з тим, що розгляд клопотання за відсутності справи, в межах розгляду якої подане клопотання, процесуальним законом не передбачено).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23), апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без задоволення, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 р. та 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130953846).

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, як встановлено судом, питання скасування заходів забезпечення позовів, вжиті судами у справі № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_143 та у справі № 369/4783/23 за позовом ОСОБА_145 вже були предметом судового розгляду та відповідні заходи забезпечення скасовані наведеними вище Постановами Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі №911/2308/23, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23 (369/4028/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125980096)) та від 07.10.2025 р. у справі 911/2308/23 (369/4783/23), вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 у справі № 369/4783/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130953807). Рішенням Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. у справі №911/2308/23 (911/10287/23) скасовано заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23. В зв'язку з наведеним, предмет розгляду клопотань, заяв про скасування арештів, вжитих судами у справах № 369/4028/23, № 369/4028/23, №369/10287/23 у цій частині вичерпаний, а тому провадження за клопотаннями ОСОБА_1 , кредиторів та за заявою представника боржника адвоката Тарасова С.О. у даній частині відповідно до пункту другого частини першої статті 231 ГПК України підлягає закриттю.

Істотним суд вважає наступне.

Відповідно до відомостей ЄДРСР, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 р. у справі № 369/8871/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111638028) за позовом ОСОБА_146 , вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, площею 0.1009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23 (369/8871/23) клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 369/8871/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 р. у справі № 369/8871/23, залишено без розгляду та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23), апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без задоволення, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 р. та 04.04.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130953846).

Проте, в клопотаннях та заяві, що предметом розгляду у даному судовому засіданні, заявники просять суд скасувати арешт, що накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2023 р. у справі №369/8871/23.

Розглядаючи інші вимоги клопотання та заяву про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів боржника, кредиторів, представника боржника адвоката Тарасова С.О., відповідно, судом вставлено наступне.

Як зазначено судом, Верховний Суд у Постанові від 20.05.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127498883) у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) дійшов висновків (пункти 31, 44):

"Верховний Суд зауважує, що Суд неодноразово наголошував, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. При розгляді справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову у позовному провадженні та забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є різними інститутами, оскільки перше приймається задля забезпечення індивідуальної вимоги позивача, а друге - задля забезпечення вимог всіх кредиторів боржника".

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. у справі №911/2308/23 відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно (пункт п'ятий резолютивної частини) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117141589).

Проте вказане рішення суду, яким заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно у примусовому порядку виконано не було, що підтверджено Повідомленням державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.04.2025 р., оскільки ухвала Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. в цій частині рішення, є з недоліком та виконання його у примусовому порядку, відповідно до вимог частин першої статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням норми статті 113 того ж Кодексу, є неможливим.

Керуючим реструктуризацією подано на затвердження суду план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 від 15.10.2025 р.

Відповідно до поданого на затвердження суду плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , датованого 15.10.2025 р., передбачено залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку (за змістом Плану реструктуризації термін "Будинок" охоплює 4 секції останнього (стор. 2 Плану)) з метою недопущення виникнення у ОСОБА_1 додаткових зобов'язань із оплати податку з доходів фізичних осіб під час відчуження квартир на користь інвесторів - кредиторів (арк. 40 плану реструктуризації).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику у справі - ОСОБА_1 відчужувати майно, після чого 22.05.2024 р. боржник у справі ОСОБА_1 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" договір про спільну діяльність.

Судом встановлено, що відповідно пункту 1.1. долученого ОСОБА_1 до матеріалів справи договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р. (надалі за текстом "Договір") (Справа-замінник, а.с. 9-11), сторони дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у сфері добудови житлової нерухомості, нежитлових приміщень, офісних приміщень, гаражів, паркінку тощо, які будуть розташовані та/або розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018 (площею 0,1078 га); 3222486200:03:006:0019 (площею 0,1079 га); 3222486200:03:006:0020 (площею 0,1002 га); 3222486200:03:006:0021 (площею 0,1009 га), що розташовані в АДРЕСА_3 на умовах та в порядку встановленому цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.3. Договору, спільна діяльність за цим договором здійснюється сторонами з об'єднанням вкладів сторін, і без утворення окремої юридичної особи.

За умовами пункту 2.1. Договору, для виконання умов цього договору Сторона 1 ( ОСОБА_1 ):

2.2. зобов'язується передати протягом 45-ти календарних днів згідно акту, а зобов'язується Сторона - 2 (ТОВ "Оазіс Білдінг") прийняти за актом усі права без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами вказаними у пункті 1.1 цього договору;

2.3. зобов'язується передати протягом 45-ти календарних днів згідно акту, а Сторона - 2 прийняти будівельний майданчик розташований на земельній ділянках із кадастровими номерами вказаними у пункті 1.1 цього договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що крім вказаного в пункті 2.1 цього договору Сторона - 1 передає ( ОСОБА_1 ), а Сторона - 2 (ТОВ "Оазіс Білдінг") прийняла усі без виключення функції забудовника земельних із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018 (площею 0,1078 га); 3222486200:03:006:0019 (площею 0,1079 га); 222486200:03:006:0020 (площею 0,1002 га); 3222486200:03:006:0021 (площею 0,1009 га), що розташовані в АДРЕСА_3 , із правом укладання будь - яких договорів, генерального підряду, у тому числі, але не виключно водо, тепло, газо, енергопостачання.

Згідно пунктів 2.3., 3.2. Договору "Для досягнення мети, вказаної у п. 1.1 цього Договору, … сторона - 1 доручає від свого імені укладати будь - які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами". Сторона - 1 доручає Стороні - 2 за цим договором приймати будь - які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов цього договору.

Пунктами 6.1., 9.1. Договору сторонами обумовлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і укладений на строк забудови земельних ділянок вказаних у пункті 1.1 цього Договору.

За умовами пункту 5.1. Договору, грошові кошти отримані в результаті здійснення спільної діяльності згідно умов цього договору розподілятиметься між сторонами після сплати податків, обов'язкових платежів, і повернення коштів третім особам на умовах встановлених у пункті 4.3.2 цього договору наступним чином:

2.4. Стороні - 1 належить 10 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності цим договором (попередньо у грошовому еквіваленті - 12 000 000,00 грн.);

2.5. Стороні - 2 належить 90 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності за цим договором.

Комплексний аналіз положень укладеного 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність дає підстави для висновків про те, що положеннями договору, включаючи: передачу ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" усіх прав без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, що розташовані в АДРЕСА_3 (п.п. 2.1., 1.1.) з правом укладання будь-яких договорів (п. 2.2., 2.3.), та будівельного майданчику (п. 2.1.), на якому відповідно до матеріалів справи розміщені об'єкти будівництва (незавершене будівництвом багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_3 , що складається з чотирьох секцій) - згідно опису інвентаризації майна боржника, складеного керуючим реструктуризації); доручення боржницею від свого імені укладати будь - які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.3), а також доручення ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" приймати будь-які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов договору (п. 3.2), - у сукупності Саченко І.В. створено передумови для відчуження майна боржника, обумовленого договором та будь-якого іншого, яке фактично за наявних матеріалів справи можливе щодо об'єктів недобудов (будівельних матеріалів), розташованих на перелічених земельних ділянках та щодо майнових прав на такі об'єкти.

Згідно частини першої статті 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною першою статті 1133 ЦК України регламентовано, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Відповідно до положень частини першої статті 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Дослідивши наданий суду договір про спільну діяльність від 22.05.2024 р. судом встановлено, що за правовою природою останній є договором про спільну діяльність, який регламентується положеннями Глави 77 ЦК України, де згідно статті 1134 ЦК України, передане/внесене учасниками майно стає спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Змістом договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р. обумовлено лише розподіл прибутку.

Дослідження укладеного 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність дає підстав для висновків про те, що наведеними вище положеннями Договору, включаючи: передачею ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" протягом 45 днів з моменту укладення усіх прав без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021, що розташовані в АДРЕСА_3 (п.п. 2.1., 1.1.) з правом укладання будь-яких договорів (п. 2.2., 2.3. (функцію забудовника передано Саченко І. В. в момент укладання договору)), та будівельного майданчику (п. 2.1.), на якому, як встановлено судом та підтверджено документально побудовані та знаходяться 1, 2, 3, 4 секції житлового багатоквартирного будинку, з яких у секціях І та ІІ повністю завершено будівництво, вони готові до передачі квартир та у секціях 3, 4 не завершено будівництво), а також доручення Саченко І.В. з моменту укладання Договору від свого імені укладати будь-які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.3), а також доручення Саченко І.В. товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" приймати будь-які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов договору (п. 3.2), - у сукупності, - в порушення судової заборони розпорядження майном боржника, запровадженої ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р., Саченко І.В. згідно умов Договору було передано у спільну часткову власність учасників (простого товариства) за Договором про спільну діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" всі вказані об'єкти незавершеного будівництва на умовах Договору, де за наявних у справі доказів лише оціночна вартість 1, 2 секції за наданими представником боржника Звітом про оцінку майна станом на дату оцінки 19.09.2024 р. становить 170 269 443 грн, без ПДВ.

Крім того суд істотним вбачає наступне.

Відповідно до пунктів першого, п'ятого, сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Нормами частин п'ятої, сьомої, восьмої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом процедури розпорядження майном (яка підлягає застосуванню судом в силу норми статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки Книгою V даного Кодексу питання не регламентовано) органи управління боржника не мають права приймати рішення про:

2.6. відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства;

2.7. керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб;

2.8. у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом;

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено, згідно норми статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, значними правочинами є правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Відповідно до наявної у матеріалах справи уточненої декларації ОСОБА_1 про майновий стан боржника (розд. ІІІ) у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (№ 911/2308/23) за 2025 р., майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 складається з сімох земельних ділянок, два приміщення, автомобіль (наведені судом вище), сукупний дохід членів сім'ї у сумі 24 000,00 грн, об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти у сумі 11 955,94 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку з першого по десятий поверхи з вбудованими комерційними приміщеннями та горищем, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, вулиця Кошова, 97/22 в селі Софіївська Борщагівка, секції І, ІІ (Справа - замінник, а.с. 123-124; Т. 35, а.с. 29) станом на дату оцінки 19.09.2024 р. вартість об'єкта оцінки 170 269 443 грн, без ПДВ.

Як встановлено судом, Договором про спільну діяльність обумовлено передачу на умовах договору ТОВ "Оазіс Білдінг" усі права без виключення щодо забудови земельних ділянок, будівельний майданчик, розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, на яких розташовані всі 4 секції об'єктів незавершеного будівництва житлового багатоквартирного будинку (що згідно статті 1130 ЦК України є вкладом Саченко І. В. у спільну діяльність), що, дає суду підстави для висновку, що Договір про спільну діяльність належить до значних правочинів у змісті статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного судом встановлено, що:

- відповідно до норм частини п'ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, боржник не мав права приймати рішення про відчуження нерухомого майна - об'єктів незавершеного будівництва;

- в порушення норми частини сьомої (абз. 2) статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, боржник прийняв рішення про участь в об'єднанні з ТОВ "Оазіс Білдінг" шляхом укладення 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність (спільна діяльність за умовами Договору згідно статті 1130 ЦК України відповідає простому товариству - на основі об'єднання вкладів), яка передбачає передачу майна у спільну часткову власність;

- в порушення норми частини сьомої (абз. 6) статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, ОСОБА_1 без згоди зборів кредиторів у справі № 911/2308/23 вчинила значний правочин, уклавши договір про спільну діяльність 22.05.2024 р. поза процедурою, встановленою Кодексом України з процедур банкрутства;

- водночас боржниця в порушення норми частини восьмої статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахування норми статті 113 останнього, без згоди зборів кредиторів фактично здійснила продаж істотних активів - об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку (матеріалів та конструкцій, майнових прав), розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021 на умовах договору про спільну діяльність (п. 5.1.) укладеного з ТОВ "Оазіс Білдінг" з відкладальною умовою (боржник передає у спільну власність майно, а винагородою є частка прибутку (отримання прибутку передбачає продаж майна); надання боржником повноважень (доручення) ТОВ "Оазіс Білдінг" на укладення від свого імені будь-яких договорів, що означає можливість розпоряджатись майном боржника без додаткових погоджень), де Планом реструктуризації передбачено наступний перехід права власності до ТОВ "Оазіс Білдінг"). Вартість перелічених активів (вартість 1, 2 секції згідно згаданої вище оцінки майна 170 269 443 грн без ПДВ) є значною у порівнянні з усім майном боржника та дані активи перебувають в прямому зв'язку із задоволенням вимог кредиторів-громадян у справі, зважаючи на умови висунутого ОСОБА_1 способу задоволення вимог її кредиторів (зміна способу та порядку виконання зобов'язань) у поданому на затвердження керуючим реструктуризації Планом реструктуризації боргів боржника (в т.ч. арк. 2, 31-33 Плану реструктуризації);

- надання ОСОБА_1 через укладення Договору про спільну діяльність ТОВ "Оазіс Білдінг" права укладання будь-яких договорів та доручення укладати будь-які договори від свого імені з підприємствами, установами, організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.2., 2.3.) порушує норму пункту сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства (будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом), та наведені положенням статті 44 вказаного Кодексу.

Долучені ОСОБА_1 до клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів копії "протоколів загальних зборів співвласників квартир будинку АДРЕСА_3 ", датовані 18.05.2024 р. не є належним доказом виконання боржником вимог частин сьомої, восьмої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 останнього, керуючись нормами статей 76,77 ГПК України, оскільки "збори співвласників квартир будинку АДРЕСА_3 " не є зборами кредиторів у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23, тобто є не належним суб'єктом в змісті Кодексу України з процедур банкрутства, вказані документи є не належними, допустимим доказами.

Суд звертає увагу на те, що кредиторів у справі № 911/2308/23, які станом на 18.05.2024 р. фактично мали документально підтверджені грошові вимоги до боржниці, що підтверджено матеріалами справи, значно більше (225 осіб з відповідними визнаними судом грошовими вимогами) ніж брало участь у зборах "співвласників квартир" (65), - без врахування частини кредиторів, заборгованість перед якими ОСОБА_1 визнала ініціюючи провадження у справі про неплатоспроможність, які в наступному не заявили своїх грошових вимог до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність; відповідно до матеріалів справи - щодо частини осіб, присутніх на зборах "співвласників квартир", на які посилається боржниця, проведених 18.05.2024 р. в матеріалах справи наявні письмові заперечення ОСОБА_1 заявлених ними грошових вимог, яких, відповідно остання не визнала кредиторами (не визнано заявлених ними вимог), як наприклад ОСОБА_91 , ОСОБА_151 (частково за одним договором), що підтверджено ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р., як і вимоги ОСОБА_152 , яка є спадкоємицею ОСОБА_153 , який відповідно до матерів справи помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, згідно до пункту 62 переліку зареєстрованих на зборах 18.05.2024 р. "співвласників квартир", ОСОБА_154 зареєструвався. До розгляду кредиторських вимог судом по суті боржник своєї позиції, викладеної у повідомленнях за результатом розгляду заяв з вимогами до неї стосовно наведених осіб не змінювала.

Пунктом сьомим частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розділом V "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)" Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем регламентовано процедуру продажу майна боржника (статті 68-89), відповідно до якого Кодексом передбачено продаж майна боржника на аукціоні.

Відповідно до частини першої, шостої статті 68 Кодексу України з процедур банкрутства, продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України. На аукціоні не може бути застосовано переважне право купівлі майна.

Частиною першою статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу України з процедур банкрутства, придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Таким чином, в порушення розділу V "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)", включаючи в порушення вимог статті 68, пункту сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник на підставі договору про спільну діяльність здійснив відчуження (частково) майна не через аукціон, - в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства та поза встановленими Кодексом процедурами та порядок (до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника та поза іншими передбаченими законом процедурами).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що відсутність реального виконання у примусовому порядку рішення суду у цій справі від 14.02.2024 р. про заборону ОСОБА_1 відчуження майна, зняття заходів забезпечення позовів, вжитих до порушення провадження у справі на частину майна боржника, укладений боржницею з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" договір про спільну діяльність з численними встановленими судом порушеннями ОСОБА_1 норм Кодексу України з процедур банкрутства (за умовами якого ОСОБА_1 в порушення встановленої судом заборони відчуження майна (ухвалою від 14.02.2024 р.) 22.05.2024 р. без встановленого Кодексом погодження та поза визначеною Кодексом процедурою вчинила дії, направлені на розпорядження, на відчуження істотної частини належного їй на праві власності майна (частково) - об'єкта незавершеного будівництва (недобудов) з чотирьох секцій, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0021, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0018, немайнових прав на ці недобудови; наданням боржником повноважень (доручення) ТОВ "Оазіс Білдінг" на укладення від свого імені будь-яких договорів), - створюють передумови для протиправної державної реєстрації частини майна боржниці за третіми особами (товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", про що прямо йде мова у Плані реструктуризації, але не виключно), та у сукупності становлять реальну загрозу протиправного відчуження майна боржника поза встановлені законом процедури, що ставить під загрозу виконання зобов'язань боржника перед всіма його кредиторами, порушує баланс інтересів учасників у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.

Таким чином, на підставі викладеного, як вбачається з ухвали Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23, підтверджено учасниками провадження у судовому засіданні, боржником ОСОБА_1 здійснюються дії по протиправному відчуженню майна. На переконання суду арешти є єдиною реальною гарантією збереження майна боржника. Господарський суд не вбачає підстав для зняття арештів, про скасування яких клопочуть боржник та кредитори.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до норми пункту другого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд має право зняти попередньо накладені арешти, проте заявниками не доведено жодного, вартого уваги аргументу, який би доводив реальну необхідність зняття арештів в умовах відсутності у справі затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника. В той же час, клопотання про зняття арештів подані в ході протиправного відчуження майна боржником; як встановлено в ході розгляду Плану реструктуризації боргів боржника від 15.10.2025 р., поданого на затвердження судом керуючим реструктуризації Приходьком Д.В. та слідує з виступів у судому засіданні представника боржника адвоката Тарасова С.О. і керуючого реструктуризацією Приходька Д.В., має місце невнесення такого майна до Плану реструктуризації боргів боржника від 15.10.2025 р., а тому питання зняття арештів з майна боржника є передчасним.

Саме посилання на неможливість зареєструвати право власності на майно через наявність арештів не свідчить про необхідність їх зняття, адже боржником не аргументовано яким чином це дозволить відновити його платоспроможність, а намір, декларований боржником розрахуватись з кредиторами висвітлений лише в його заявах про скасування арештів. Водночас, дії боржника по укладенню 22.05.2024 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" договору про спільну діяльність та текст Плану реструктуризації боргів боржника від 15.10.2025 р., поданий на затвердження господарському суду свідчить про намір Саченко І.В. передати об'єкти незавершеного будівництва, будівельні матеріали, які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0021 третій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" безкоштовно, що не є метою та ціллю процедури реструктуризації боргів, та не відповідає обов'язку погашення вимог кредиторів у справі.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127498883) у справі №911/2308/23 (369/4028/23) Верховний Суд дійшов висновків (у пунктах 31, 44):

"Верховний Суд зауважує, що Суд неодноразово наголошував, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. При розгляді справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову у позовному провадженні та забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є різними інститутами, оскільки перше приймається задля забезпечення індивідуальної вимоги позивача, а друге - задля забезпечення вимог всіх кредиторів боржника".

За правовою природою арешт є більш широкою категорією ніж заборона розпоряджатися майном шляхом відчуження, вжита судом ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р., а тому їх застосування не є подвійним забезпеченням. Інші підстави скасування попередньо накладених арештів судом не підлягають розгляду в зв'язку з тим, що інших підстав заявниками не заявлено.

Розглядаючи доводи боржника про те, що вжиті заходи забезпечення не повинні перешкоджати господарській діяльності боржника суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пунктів четвертого, п'ятого частини першої статті 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, підстави заяви (клопотання, заперечення).

Попередньо накладені арешти не можуть перешкоджати господарській діяльності ОСОБА_1 зважаючи на те, що як підтверджено попередніми договорами купівлі-продажу квартир, наявними у матеріалах справи, ОСОБА_1 як продавець зобов'язувалась на умовах, визначених цими договорами, передати покупцям у власність з укладенням договору купівлі-продажу квартири. Як підтверджено матеріалами справи, на час укладання всіх попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які фігурують у справі, ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно клопотання ОСОБА_1 від 29.05.2024 р. про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів 17.02.2024 р. ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Саченко І.В. Тобто на час укладання всіх попередніх договорів по продажу квартир, боржник не була суб'єктом підприємницької діяльності та доказів використання вказаних об'єктів у офіційній підприємницькій діяльності Саченко І.В. суду не надано. В зв'язку з наведеним посилання боржника на утруднення її підприємницької діяльності через попередньо накладені арешти є маніпулятивним.

Таким чином суд не вбачає підстав для скасування арештів про які клопоче боржник та відповідні кредитори; викладені обставини свідчать про порушення боржником встановленої судом заборони відчуження майна та низки норм законодавства, та навпаки досліджені судом докази у справі свідчать про реальну можливість відчуження майна ОСОБА_1 , та про те, що скасування арештів, про які клопоче боржник і відповідні кредитори становлять реальну загрозу інтересам всіх кредиторів-громадян у справі про неплатоспроможність, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні іншої частини вимог вказаних клопотань ОСОБА_1 , кредиторів та заяви представника боржника адвоката Тарасова С.О.

Заявники клопотань, заяви просять суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №911/2308/23 шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності, вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 та накласти арешт на частку прибутку у розмірі 12 000 000,00 грн., який буде отриманий ОСОБА_1 за договором про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

Розглянувши вимоги у цій частині судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. у справі №911/2308/23 вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно. Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. у справі № 911/2308/23 вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися майном шляхом відчуження, в тому числі, але не виключно майном згідно переліку, яким охоплено земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019.

Таким чином, питання забезпечення вимог кредиторів розглянуто, судом з метою забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 вже вжито заходи забезпечення, в тому числі щодо зазначеного майна, в зв'язку з чим предмет судового розгляду у даній частині вимог за змістом вичерпано.

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшли заяви ОСОБА_82 , ОСОБА_83 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність (з ОСОБА_155 на ОСОБА_156 та з ОСОБА_92 на ОСОБА_83 ; з ОСОБА_94 на ОСОБА_83 , відповідно).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. розгляд заяв ОСОБА_83 , ОСОБА_82 про заміну кредиторів на правонаступників призначено на 14.08.2025 р., витребувано у заявників та/або у ОСОБА_92 та ОСОБА_155 документи, що підтверджують факт передання прав новому кредитору, та іншу інформацію, необхідну для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав; зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

07.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява представника кредитора ОСОБА_155 адвоката Андрєєва М.А. від 07.08.2025 р. на виконання ухвали від 30.07.2025 р. у справі № 911/2308/23, в якій він цією заявою повідомляє суд про те, що ОСОБА_157 дійсно було добровільно укладено договір про відступлення права вимоги 1/210725 від 21.07.2025. Договір укладено на оплатній основі, розрахунок по ньому проведено повністю в момент підписання. Цією заявою підтверджують справжність договору, копію якого додано до заяви правонаступника за правами, ОСОБА_158 відомі усі правові наслідки підписання вказаного договору та заміни кредитора у справі. ОСОБА_159 передала цесіонарію оригінал попереднього договору, паперові судові рішення, скріплені гербовою печаткою та всю необхідну інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. В зв'язку з викладеним просить суд розгляд заяви про заміну кредитора проводити за відсутності сторони первісного кредитора, задовольнити заяву про заміну кредитора у справі.

07.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява представника кредитора ОСОБА_94 адвоката Андрєєва М.А. від 07.08.2025 р., в якій він на виконання ухвали від 30.07.2025 р. у справі № 911/2308/23 цією заявою повідомляє суд про те, що ОСОБА_94 дійсно було добровільно укладено договір про відступлення права вимоги 2/110725 від 11.07.2025 р.. Договір укладено на оплатній основі, розрахунок по ньому проведено повністю в момент підписання. Цією заявою підтверджують справжність договору, копію якого додано до заяви правонаступника за правами, ОСОБА_94 відомі усі правові наслідки підписання вказаного договору та заміни кредитора у справі. ОСОБА_94 передала цесіонарію оригінал попереднього договору, паперові судові рішення, скріплені гербовою печаткою та всю необхідну інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. В зв'язку з викладеним просить суд розгляд заяви про заміну кредитора проводити за відсутності сторони первісного кредитора, задовольнити заяву про заміну кредитора у справі.

07.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява представника кредитора ОСОБА_92 адвоката Андрєєва М. А. від 07.08.2025 р., в якій він на виконання ухвали від 30.07.2025 р. у справі № 911/2308/23 цією заявою повідомляє суд про те, що ОСОБА_160 дійсно було добровільно укладено договір про відступлення права вимоги 1/110725 від 11.07.2025. Договір укладено на оплатній основі, розрахунок по ньому проведено повністю в момент підписання. Цією заявою підтверджують справжність договору, копію якого додано до заяви правонаступника за правами, ОСОБА_161 відомі усі правові наслідки підписання вказаного договору та заміни кредитора у справі. ОСОБА_162 передав цесіонарію оригінал попереднього договору, паперові судові рішення, скріплені гербовою печаткою та всю необхідну інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. В зв'язку з викладеним просить суд розгляд заяви про заміну кредитора проводити за відсутності сторони первісного кредитора, задовольнити заяву про замнути кредитора у справі.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2025 р. у судовому засіданні у справі № 911/2308/23 оголошено перерву до 17.09.2025 р., зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

14.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_83 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність, в якій просить суд здійснити заміну кредитора у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 з ОСОБА_163 на ОСОБА_83

11.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_82 про виконання ухвали від 14.08.2025 р., якою приєднано до матеріалів справи нотаріальну заяву про розгляд заяви про заміну кредитора без участі сторони від 11.09.2025 р. з долученою заявою ОСОБА_82 від 10.09.2025 р. з нотаріально засвідченим підписом Полякової Н. В.

11.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_83 про виконання ухвали від 14.08.2025 р., якою приєднано до матеріалів справи нотаріальну заяву про розгляд заяви про заміну кредитора без участі сторони від 11.09.2025 р. з долученою заявою ОСОБА_83 від 10.09.2025 р. з нотаріально засвідченим підписом ОСОБА_164 .

Розглядаючи Заяви про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність ОСОБА_82 від 28.07.2025 р., ОСОБА_83 від 26.07.2025 р. та від 14.08.2025 р. судом встановлено наступне.

В своїй заяві ОСОБА_165 просить суд здійснити заміну кредитора у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 з ОСОБА_155 на ОСОБА_166 . Заявлені вимоги обґрунтовані нормами статей 512 ЦК України, ст. 52 ГПК України, ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства та тим, що 28.07.2025 р. між кредитором у цій справі ОСОБА_157 було підписано з заявником ( ОСОБА_167 ) договір про відступлення права вимоги 1/280725, за змістом пунктів 1.1.-1.4. якого, цедент передав цесіонарію, а цесіонарій прийняв від цедента всі права та обов'язки цедента, зокрема, як кредитора за ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/2308/23. Заявник повідомляє суд про те, що сторонам відомо, що відносно боржника ОСОБА_1 . Господарським судом Київської області відкрито провадження № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у зв'язку з чим у рамках розгляду даної справи ухвалою про визнання кредиторських вимог, яка набрала законної сили, визнано грошові вимоги ОСОБА_168 до фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 1 005 830,54 грн. З цього договору слідує, що до цесіонарія переходить право вимоги грошових коштів з боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 1 005 830,54 грн. Крім того, до цесіонарія як до правонаступника кредитора переходить право голосу на Зборах кредиторів у межах судової справи № 911/2308/23. Укладення даного договору, ОСОБА_165 вважає підставою для заміни кредитора правонаступником, а саме заміни кредитора у справі №911/2308/23 по відношенню до боржника ОСОБА_1 з цедента ОСОБА_158 на цесіонарія ОСОБА_166 . Крім того, заявник повідомляє суд про те, що згідно п. 2.1. договору, за передане право вимоги до боржника за Попереднім договором та ухвалою про визнання кредиторських вимог, під час підписання цього договору цесіонарій сплатив цеденту суму, що становить 30% від суми, сплаченої цедентом за переднім договором, а саме у розмірі 400 018,59 грн та підписання цього договору є підтвердженням цедента про отримання вказаної суми коштів. Відповідно до пункту 5.5 договору цедент передав цесіонарію всі необхідні документи, які засвідчують його права за Попереднім договором, та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. До заяви долучено договір про відступлення права вимоги № 1/210725 від 28.07.2025 р.

Оскільки до господарського суду надійшли заяви від фізичних осіб про заміну кредитора, з огляду на неможливість належної ідентифікації заявників, з метою з'ясування правової природи укладеного договору та для належної ідентифікації осіб-заявників, господарський суд ухвалою від 30.07.2025 р. викликав у призначене судове засідання заявників - фізичних осіб, та зобов'язав у разі неможливості їхньої особистої участі подати відповідну заяву, належним чином посвідчену нотаріально, із підтвердженням особи заявників. Крім того, у зв'язку з відсутністю у додатках до заяв про заміну кредиторів на правонаступника документів, що підтверджують факт передання відповідних прав новому кредитору, а також іншої інформації, необхідної для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав, як то передбачено положеннями ст. 517 ЦК України, суд витребував зазначені докази у заявників.

07.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява представника кредитора ОСОБА_155 адвоката Андрєєва М.А. від 07.08.2025 р., в якій на виконання ухвали від 30.07.2025 р. у справі № 911/2308/23 цією заявою повідомляє суд про те, що ОСОБА_169 дійсно було добровільно укладено договір про відступлення права вимоги 1/210725 від 21.07.2025 р. Договір укладено на платній основі, розрахунок по ньому проведено повністю в момент підписання. Цією заявою підтверджують кредитор з представником справжність договору, копію якого додано до заяви правонаступника за правами, ОСОБА_170 відомі усі правові наслідки підписання вказаного договору та заміни кредитора у справі. ОСОБА_169 передала цесіонарію оригінал попереднього договору, паперові судові рішення, скріплені гербовою печаткою та всю необхідну інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. В зв'язку з викладеним просить суд розгляд заяви про заміну кредитора проводити за відсутності сторони первісного кредитора, задовольнити заяву про заміну кредитора у справі. Як встановлено судом, аналогічні за змістом надішли заяви від ОСОБА_94 , та ОСОБА_171 в особі їх представника адвоката Андрєєва М.А.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_82 про виконання ухвали від 14.08.2025, якою приєднано до матеріалів справи нотаріальну заяву про розгляд заяви про заміну кредитора без участі сторони від 11.09.2025 р. з долученою заявою ОСОБА_82 від 10.09.2025 р. з нотаріально засвідченим підписом Полякової Н.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. зобов'язано заявників заяв про заміну кредитора, ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 виконати вимоги ухвал суду у цій справі від 17.07.2025 р., від 30.07.2025 р., від 14.08.2025 р.; викликано у судове засідання, яке відбудеться 05.11.2025 заявників фізичних осіб, ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , та зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до частин першої, другої статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частинами першою, другою статті 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частиною першою статті 512 ЦК України регламентовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

11.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_82 про виконання ухвали від 14.08.2025 р., якою приєднано до матеріалів справи нотаріальну заяву про розгляд заяви про заміну кредитора без участі сторони від 11.09.2025 р. з долученою заявою ОСОБА_82 від 10.09.2025 р. з нотаріально засвідченим підписом Полякової Н.В. У вказаній заяві ОСОБА_165 підтверджує, що на підставі договору про відступлення права вимоги 1/210725 від 21.07.2025 з ОСОБА_157 подана заява про заміну кредитора. Клопоче перед судом про їх розгляд без її участі. Заява записана з її слів вірно, цю заяву подає і підписує, розуміє значення своїх дій, у повній свідомості, не у хворобі, без будь-якого примусу. Текст заяви записано нотаріусом з її слів, прочитаний особисто, зрозумілий та схвалений. Приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В. особу ОСОБА_82 , яка підписала документ встановлено, її дієздатність перевірено".

Судом встановлено, що від ОСОБА_83 надійшла заява про виконання ухвали від 14.08.2025 р., якою приєднано до матеріалів справи нотаріальну заяву про розгляд заяви про заміну кредитора без участі сторони від 11.09.2025 р. з долученою заявою ОСОБА_83 від 10.09.2025 р. з нотаріально засвідченим підписом Даценко А.К. за змістом аналогічну нотаріальній заяві про розгляд заяви про заміну кредитора ОСОБА_172 .

Як встановлено судом, до господарського суду надійшли заяви від ОСОБА_83 від 26.07.2025 р. про заміну кредиторів у провадженні про неплатоспроможність, в якій вона просить суд здійснити заміну кредитора у справі № 911/2308/23 з ОСОБА_173 на ОСОБА_174 та з ОСОБА_175 на ОСОБА_174 , до якої долучені договір про відступлення права вимоги № 2/110725 від 11.07.2025 р., укладений між ОСОБА_176 та ОСОБА_83 та договір про відступлення права вимоги № 1/110725 від 11.07.2025 р., укладений між ОСОБА_160 та ОСОБА_83 14.08.2025 р. Крім того, до суду надійшла заява ОСОБА_83 від 14.08.2025 р. про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність, в якій вона просить суд здійснити заміну кредитора у справі №911/2308/23 з ОСОБА_177 на ОСОБА_174 , до якої долучено договір про відступлення права вимоги № 1/080825 від 08.08.2025 р., укладений між ОСОБА_178 та ОСОБА_164 . Детально дослідивши вказані клопотання судом встановлено, що заяви ОСОБА_83 від 26.07.2025 р. та 14.08.2025 р. та долучені до них договори про відступлення права вимоги, є за правовою природою та змістом (за виключенням розміру зобов'язань) аналогічні дослідженим судом заяві ОСОБА_179 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність від 28.07.2025 р. та договору про відступлення права вимоги № 1/210725 від 28.07.2025 р.

У судове засіданні 05.11.2025 р. особисто ОСОБА_94 , ОСОБА_159 , ОСОБА_162 , ОСОБА_178 , ОСОБА_83 , ОСОБА_165 не з'явились, у судовому засіданні присутній представник адвокат Андрєєв М.А.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами другою - четвертою статті 74 ГПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 61 ГПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріатом в Україні є система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 45 зазначено закону встановлено, що при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Згідно частин першої, другої статті 43 Закону України "Про нотаріат" не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про нотаріат", нотаріус зобов'язаний: сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Встановлюючи особу підписанта при засвідченні підпису, встановлюючи факти, що мають юридичне значення нотаріус пересвідчується в усвідомленні особою вчинюваної дії, що неможливо без визначення дієздатності, у зворотному випадку, такі дії не підлягають посвідченню, що б суперечило ст. 1 Закону України "Про нотаріат" (посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності).

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи судом встановлено, що з метою встановлення беззаперечних доказів переходу права вимоги від ОСОБА_155 до ОСОБА_82 , від ОСОБА_180 ОСОБА_92 , ОСОБА_163 до ОСОБА_83 для цілей процесуальної заміни, від ОСОБА_82 надійшла відповідна заява, якою приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В. проведено перевірку цивільної дієздатності ОСОБА_82 та підтверджено. Кредитором ОСОБА_157 вимоги ухвал суду від 30.07.2025 р., 17.09.2025 р. не виконано, подана заява представника кредитора ОСОБА_155 адвоката Андрєєва М. А. від 07.08.2025 р., не є тотожним витребуваному судом доказу.

Недивлячись на широке коло повноважень адвоката, визначене Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ГПК України адвоката як представника, у детально регламентованому законом порядку, повноваження встановлення особи, засвідчення справжності її підпису наділено нотаріуса.

Частиною десятою статті 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

В зв'язку з невиконанням належним чином вимог ухвал суду від 30.07.2025 р., 14.08.2015 р., від 17.09.2025 р., та не наданням суду витребуваних доказів (заявниками, які не брали участь у судовому засіданні особисто, - заяв, належним чином посвідчених нотаріально із підтвердженням особи заявників) та неявкою особисто у судові засідання, - суд дійшов висновку про те, що наявних доказів не достатньо для належного встановлення осіб, що уклали договори про відступлення права вимоги (особу цедента) та упевнитись, що волевиявлення ОСОБА_155 , ОСОБА_180 ОСОБА_92 , ОСОБА_163 є достовірним, справжнім і відповідно відступлення прав вимоги дійсно відбулось, в зв'язку з чим заяви про заміну кредитора у справі про неплатоспроможність підлягають залишенню без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 226 ГПК України після усунення обставин, що були підставою для залишення заяви без розгляду, особа має право звернутися до суду повторно.

До господарського суду Київської області надійшли заяви кредиторів про заміну кредитора правонаступником від ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , в яких кредитори просять суд замінити у справі №911/2308/23 кожного з них як кредиторів на кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" та здійснювати розгляд заяв без їх участі. До кожної з заяв наведених кредиторів долучено договір, укладений кожним з наведених кредиторів окремо у якості первісного кредитора з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" у якості нового кредитора. В наступному від низки з вказаних кредиторів надійшли заяви про виправлення технічної описки.

Беручи до уваги те, що наведені заяви про заміну кредитора правонаступником надійшли від фізичних осіб, з огляду на неможливість належної ідентифікації заявників та з метою з'ясування правової природи укладеного договору (зокрема щодо його оплатності як обставини, що може вплинути на законність набуття статусу нового кредитора) та для належної ідентифікації осіб-заявників, а також у зв'язку з відсутністю у додатках до заяв про заміну кредиторів на правонаступника документів, що підтверджують факт передання відповідних прав новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг") ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025 р. витребувано у заявників та/або Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" документи, що підтверджують факт передання прав новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг"), та іншу інформацію, необхідну для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав; викликано у судове засідання, яке відбудеться 14.08.2025 р., заявників фізичних осіб та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю часу для підготовки до судового засідання та пошуку належного представника у суді.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2025 р. у судовому засіданні у справі № 911/2308/23 оголошено перерву до 17.09.2025 р., зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників; повторно витребувано у заявників та/або Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" документи, що підтверджують факт передання прав новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг"), та іншу інформацію, необхідну для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. витребувано у заявників та/або Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" документи, що підтверджують факт передання прав новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг"), та іншу інформацію, необхідну для встановлення правомірності набуття і реалізації таких прав; зобов'язано заявників заяв про заміну кредитора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 виконати вимоги ухвал суду у цій справі від 17.07.2025 р., від 30.07.2025 р., від 14.08.2025 р.; викликано у судове засідання, призначене на 05.11.2025 р. заявників фізичних осіб, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" та зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

В судове засідання з'явились серед присутніх ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_37 , ОСОБА_184 , ОСОБА_88 , ОСОБА_42 , ОСОБА_185 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_68 , ОСОБА_188 .

Судом встановлено, що вимоги ухвал суду від 17.07.2025 р., 14.08.2025 р., 17.09.2025 р. виконано зобов'язаними особами не було, витребуваних документів, доказів, зокрема документів, що підтверджують факт передання прав новому кредитору, суду не надано; не присутніми у судових засіданнях кредиторами заяв, належним чином посвідчених нотаріально, із підтвердженням особи заявників, суду не надано. Жодної такої заяви у якості первісного кредитора до суду не надійшло.

Розглядаючи заяви кредиторів про заміну кредитора правонаступником ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як зазначено, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до частин першої, другої статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частинами першою, другою статті 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частиною першою статті 512 ЦК України регламентовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що кредитор ОСОБА_189 в заяві від 21.06.2025 р. просить суд замінити у справі № 911/2308/23 кредитора ОСОБА_190 на кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", здійснювати розгляд заяви без його участі.

Вимоги заяви обґрунтовано наступним. Так, у зазначеній заяві кредитор ОСОБА_87 вказує, що 26.04.2025 р. між ОСОБА_1 ("боржник"), ОСОБА_191 ("первісний кредитор") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" ("новий кредитор") укладено Договір № С2-38 з урахування вимог статті 212 ЦК України. Згідно пункту 4 договору первісний кредитор переводить права вимоги грошових коштів на нового кредитора, які отримані боржником на підставі Основного договору. Відповідно до пункту 12 договору сторони стверджують, що після набрання чинності даного договору, останній є підставою для процесуальної заміни первісного кредитора у справі № 911/2308/23 на нового кредитора, і жодних документів для процесуального правонаступництва не потрібно. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 року у справі № 911/2308/23 визнано кредиторські вимоги ОСОБА_192 у загальному розмірі 462 151,76 грн, та дана ухвала набрала законної сили, як і набрав чинності вказаний договір, а усі права та обов'язки первісного кредитора перейшли до нового кредитора, тобто відбулось матеріальне правонаступництво. Крім того заява обґрунтована посиланням на норми статті 204 ЦК України з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі № 910/23066/15, ст. ст. 42, 52, 236 ГПК України.

Судом встановлено, що до вказаної заяви долучено копію договору № С2-38 від 30.04.2025 р., укладеного між ОСОБА_1 у якості божника, ОСОБА_193 у якості первісного кредитора та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" у якості нового кредитора, підписаного в особі представника ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю. В. 11.10.2024 р. за реєстровим номером 4019.

Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеного договору, цим договором регулюються відносини, пов'язані із передачею права вимоги грошових коштів (первісного кредитора), і який має на них право від боржника за Попереднім договором про укладення договору купівлі - продажу квартири від 19.10.2017 р.н. 2753, який укладений між боржником та первісним кредитором (надалі "Основний договір"). Новому кредитору добре відомі усі умови вищеназваного Основного договору, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Згідно пунктів 4, 5, 7 вказаного договору, первісний кредитор переводить права вимоги грошових коштів на нового кредитора, які отримані боржником на підставі Основного договору. Боржник підтверджує, що на виконання вимог Основного договору, кредитором передано, а боржником отримано кошти в сумі 288 925,00 грн. На день укладання даного договору, обов'язком боржника є повернення коштів у сумі 288 925,00 грн, сплата штрафних санкцій, пені та 3% річних за прострочку повернення коштів первісному кредитору.

Пунктами 8, 9 договору передбачено, що за цим договором боржник стає зобов'язаним здійснити повернення грошових коштів новому кредитору замість первісного кредитора, що були отримані боржником за Основним договором, а також які додатково будуть визнані Господарським судом Київської області, як кредиторські вимоги за первісним кредитором у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ). Протягом 5 днів з моменту набрання чинності цим договором первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують права вимоги від боржника грошових коштів у сумі визначеній в пункті 5 та пункті 8 цього договору.

Відповідно до п. 11 вказаного договору, даний договір укладається з урахуванням вимог встановлених статтею 212 ЦК України, і набирає чинності для сторін цього договору з дати визнання (дата постановлення ухвали Господарським судом Київської області у справі № 911/2308/23) кредиторських вимог первісного кредитора ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2803/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

За умовами пунктів 12, 14 договору, сторони стверджують, що після набрання чинності даного договору, останній є підставою для процесуальної заміни первісного кредитора у праві №911/2308/23 на нового кредитора, і жодних документів для процесуального правонаступництва не потрібно. Після набрання чинності цим договором боржник не має жодних грошових зобов'язань перед первісним кредитором, і останній не пред'являє жодних матеріальних та моральних претензій до боржника.

Судом також встановлено, що в нижній частині першого та другого аркушів договору № С2-38 наявні підписи осіб, де на відміну від змісту преамбули договору, підпис ОСОБА_1 поставлений у якості первісного боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", - у якості нового боржника, а ОСОБА_36 , - у якості кредитора.

Останнє вносить певну неоднозначність у питанні хто є реальним кредитором за дійсними намірами сторін договору та самим договором.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що заяви про заміну кредитора правонаступником та долучені до них копії договорів щодо передачі права вимоги грошових коштів кредиторів ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , є аналогічні за правовою природою, змістом, відповідно, за виключенням сум зобов'язань, дат.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами другою - четвертою статті 74 ГПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, всі подані суду копії договорів щодо передачі права вимоги грошових коштів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" (у якості нового кредитора) підписано ОСОБА_6 у якості представника. Згідно тексту договорів останній діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю. В. 11.10.2024 р. за реєстровим номером 4019.

Судом встановлено, що в матеріалах справи вказана довіреність від 11.10.2024 р. за № 4019 відсутня.

13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" в особі Грабінського Юрія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю часу для підготовки до судового засідання та пошуку належного представника у суді, до якого долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до вказаного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у розділі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності)), дані про наявність обмежень представника юридичної особі" вказано лише Грабінського Юрія Миколайовича (керівник).

Відповідно до відомостей зазначеного Реєстру станом на дату судового засідання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" є Гаврилець Дмитро Андрійович.

Судом встановлено, що жодні докази, що підтверджують наявність повноважень у Галицького В. В. на укладення з кредиторами досліджуваних договорів щодо передачі права вимоги грошових коштів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" в матеріалах справи відсутні та наданими суду документами не підтверджується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" неодноразові вимоги ухвал суду від 17.07.2025 р., 14.08.2025 р., від 17.09.2025 р. у справі від не виконало, уповноважена особа в судові засідання жодного разу не з'явилась. Підстави для встановлення цивільної дієздатності Галицького В. В. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Умовою пункту 9 зазначених договорів передбачено, що "Протягом 5 днів з моменту набрання чинності цим договором первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують права вимоги від боржника грошових коштів у сумі визначеній в пункті 5 та пункті 8 цього договору".

Судом встановлено, що на вимоги ухвал суду ані кредиторами - заявниками заяв про заміну кредитора правонаступником, ані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" витребуваних судом доказів виконання кредиторами (первісними) положень пункту 9 вказаних договорів та передачі новому кредитору документів, які підтверджують право вимоги від боржника (документів, які засвідчують права), що передаються, суду не надано.

Документи, обумовлені пунктом 9 договору підтверджують реальний перехід прав вимоги, та є необхідними для встановлення факту правонаступництва. В свою чергу фактичний обсяг вимог, які переходять визначається документами, що засвідчують такі права. Сам договір, не доводить фактичного правонаступництва.

Оскільки вимоги ухвал суду не виконано, докази передачі новому кредитору оригіналів документів, що підтверджують право вимоги від боржника у сумах, передбачених у пунктах 5 та 8 договору суду не надано, що унеможливлює встановлення судом правонаступництва. Таким чином факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до нового кредитора не підтверджено належними та допустимими доказами та не доведено суду.

Поряд з наведеним, відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріатом в Україні є система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частинами першою, другою статті 45 зазначено закону встановлено, що при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Згідно частин першої, другої статті 43 Закону України "Про нотаріат", не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про нотаріат", нотаріус зобов'язаний: сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Встановлюючи особу підписанта при засвідченні підпису, встановлюючи факти, що мають юридичне значення нотаріус пересвідчується в усвідомленні особою вчинюваної дії, що неможливо без визначення дієздатності, у зворотному випадку, такі дії не підлягають посвідченню, що б суперечило ст. 1 Закону України "Про нотаріат" (посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності).

Як встановлено судом, кредиторами - заявниками заяв про заміну кредитора правонаступником, що не з'явились в судові засідання, жодним з кредиторів вимоги ухвал суду не виконано, витребувані докази не надано - заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників.

Частиною десятою статті 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного, та в зв'язку з невиконанням належним чином вимог ухвал суду у справі від 17.07.2025 р., 14.08.2025 р., 17.09.2025 р., ненаданням суду витребуваних доказів, зокрема: доказів передачі новому кредитору оригіналів документів, що підтверджують право вимоги від боржника, обумовлених пунктом 9 договору; ненаданням заявниками, які не брали участь у судових засіданнях особисто, - заяв, належним чином посвідчених нотаріально, із підтвердженням особи заявників і неявкою особисто у судові засідання; неявкою у судове засідання уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", - суд дійшов висновку про те, що факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до нового кредитора не підтверджено належними та допустими доказами, не доведено суду; наявних доказів не достатньо щоб упевнитись, що волевиявлення кредиторів (які не з'явились у судові засідання) є достовірним, справжнім і відповідно, відступлення права вимоги дійсно та фактично відбулось; наявних доказів не достатньо для встановлення того, що вказані договори укладені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" повноважною особою та дійсно укладались, в зв'язку з чим, заяви про заміну кредитора у справі про неплатоспроможність ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_194 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 підлягають залишенню без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що після усунення обставин, що були підставою для залишення заяви без розгляду, особа має право звернутися до суду повторно.

Судом встановлено, що у судовому засіданні призначено до розгляду заяви ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. було зобов'язано боржника та керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надати результати розгляду заяв ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника.

Судом встановлено, що від боржника та керуючого реструктуризацією не надійшло результатів розгляду вказаних заяв з вимогами до боржника.

В судовому засіданні представниця вказаних осіб адвокат Рахтич Х.О. заявила клопотання про відкладення розгляду перелічених заяв з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства по суті, в тому числі у зв'язку з оскарженням до суду апеляційної інстанції судового рішення, на підставі якого заявник звернувся до суду із заявою з вимогами до боржника.

Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей ЄДРСР, рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/463/24 за позовом ОСОБА_34 до ОСОБА_1 оскаржено до суду апеляційної інстанції та перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131454796). Скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. може вплинути на розгляд заяви ОСОБА_195 .

Керуючись нормами частини першої статті 216 ГПК України, статтею 202 ГПК України в зв'язку з ненаданням результатів розгляду заяв ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства керуючим реструктуризацією, обґрунтованістю клопотання про відкладення розгляду справи представника заявників адвоката Рахтич Х.О., розгляд справи в частині заяв від ОСОБА_32 , від ОСОБА_33 , від ОСОБА_34 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодекс України з процедур банкрутства підлягають відкладенню у судовому засіданні на іншу дату, а клопотання адвокат Рахтич Х.О. про відкладення розгляду заяв з вимогами до боржника, - підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження плану реструктуризацією боргів від 07.10.2025 р. № 01-28/294, клопотання представника кредиторів ОСОБА_105 , ОСОБА_106 та низки інших кредиторів адвоката Андрєєва М.А. про закриття провадження, а також заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_104 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 в судовому засіданні учасниками провадження надано пояснення у справі; як встановлено судом, уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" в судове засідання не з'явився; судом встановлено необхідність у додатковому з'ясуванні обставин справи, необхідних для повного, об'єктивного розгляду питання про затвердження плану реструктуризацією боргів, включаючи питання охоплення планом реструктуризації витрат з судового збору, відповідності положень плану реструктуризації нормам законодавства України, та низки інших істотних питань.

На підставі норм частини першої статті 216 ГПК України, статті 202 ГПК України в зв'язку з наведеним, в зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", та з огляду на наявні заперечення щодо затвердження плану реструктуризації, суд вважає за необхідне відкласти розгляд клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження плану реструктуризацією боргів від 07.10.2025 р. №01-28/294 та клопотання представника кредиторів адвоката Андрєєва М.А. про закриття провадження у судовому засіданні на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 р. призначено до розгляду у поточному судовому засіданні кредиторську заяву ОСОБА_101 та встановлено строк до 05.11.2025 р. для подання боржником, керуючим реструктуризацією пояснень, аргументів, заперечень відносно заяви з вимогами до боржника ОСОБА_196 .

Судом встановлено, що від боржника, керуючого реструктуризацією результатів розгляду заяви з вимогами до боржника ОСОБА_101 до суду не надійшло. ОСОБА_101 в судове засідання не з'явилась, про причину неявки суд не повідомила.

На підставі норм частини першої статті 216 ГПК України, статті 202 ГПК України в зв'язку з відсутністю результатів розгляду заяви з вимогами до боржника ОСОБА_101 керуючим реструктуризацією, неявкою в судове засідання ОСОБА_101 , суд вважає необхідним відкласти розгляд кредиторської заяви ОСОБА_101 у судовому засіданні на іншу дату.

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою-третьою статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Частиною четвертою статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Керуючись статтями 122, 45, 47, 133 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Визнати вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 ):

1.1. Заяву ОСОБА_109 про грошові вимоги кредитора до боржника від 30.07.2025 р. задовольнити частково;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_109 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_13 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ) у загальному розмірі 991 121 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто двадцять одна) гривня 54 копійки, які складаються з:

- 991 121 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто двадцять одна) гривня 54 копійки, - вимоги другої черги.

В іншій частині вимоги заяви відхилити.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

1.2. Заяву ОСОБА_116 в особі представника адвоката Давигори Світлани Анатоліївни про грошові вимоги кредитора до боржника № 204 від 18.08.2025 р. задовольнити повністю;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_116 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 25.03.2008 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_14 ; проживає за адресою: АДРЕСА_15 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ) у загальному розмірі 399 358,00 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок, які складаються з:

- 399 358,00 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок, - вимоги другої черги.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_11 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок судового збору, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

1.3. Заяву ОСОБА_124 про грошові вимоги кредитора до боржника від 04.10.2025 р. задовольнити частково;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_124 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий 24.02.2009 р., проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_16 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ) у загальному розмірі 591 560 (п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, які складаються з:

- 591 560 (п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, - вимоги другої черги.

В іншій частині вимоги заяви відхилити.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

1.4. Заяву ОСОБА_128 про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.09.2025 р. задовольнити повністю;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_128 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , виданий 10.04.1997 р., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_17 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ) у загальному розмірі 1 795 000 (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок, які складаються з:

- 1 795 000 (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок, - вимоги другої черги.

Витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

2. Вимоги ОСОБА_115 , ОСОБА_97 , ОСОБА_99 , ОСОБА_98 до боржника є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, - підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

3. Провадження за Клопотанням ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р., за Заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, за Клопотанням кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р. в частинах вимог про:

скасування арешту земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0.1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224; земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний об'єкта нерухомого майна 1157328232224 накладений на підставі:

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 р. у справі №369/4028/23;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 р. у справі №369/4783/23;

- ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі №369/10287/23, закрити.

В задоволенні іншої частини вимог вказаних клопотань ОСОБА_1 , кредиторів ОСОБА_59 , ОСОБА_36 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_46 , ОСОБА_37 , ОСОБА_77 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_78 та заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Тарасова С.О., відмовити.

4. Відмовити у розгляді заяв ОСОБА_40 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_42 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_197 , ОСОБА_89 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_90 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_91 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_72 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 щодо їх заміни (як кредиторів) у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг".

5. Заяви ОСОБА_82 , ОСОБА_83 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність, - залишити без розгляду.

6. Розгляд вимоги пункту 3 прохальної частини Клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 №01-28/294 та клопотання представника кредиторів адвоката Андрєєва М.А. про закриття провадження від 03.11.2025 р. відкласти на "03" грудня 2025 року о 16:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

7. Розгляд заяв ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні відкласти на "03" грудня 2025 року о 16:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

8. Розгляд кредиторської заяви ОСОБА_101 у судовому засіданні відкласти на "03" грудня 2025 року о 16:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

9. Керуючому реструктуризацією Приходьку Д.В. надати результати розгляду заяв ОСОБА_34 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та кредиторської заяви ОСОБА_101 в строк до 03.12.2025 р.

10. Викликати у судове засідання, призначене на 03.12.2025 р. о 16:30 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1, уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг".

11. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

12. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

13. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, кредиторам боржника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 27.11.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін