вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 911/2601/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-ССХ груп»
про стягнення 939674,66 грн,
за участі представників учасників справи
позивача - Руккас Д.М. - адвокат;
відповідача - Савчак Я.О. - адвокат;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 14.08.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ груп» (далі - відповідач) про стягнення 939674,66 грн заборгованості за договором від 16.12.2024 № 16/12/24 про оренду опалубки.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 08.09.2025; учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Через підсистему “Електронний суд» 20.08.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.» надійшла заява, за змістом якої останній просить суд забезпечити свою участь у судовому засіданні 08.09.2025 об 11:55 та у всіх наступних судових засіданнях по справі № 911/2601/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2025 заяву позивача було задоволено.
Через підсистему “Електронний суд» 08.09.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву від 05.09.2025, в якому він просив суд поновити строк на подання відзиву.
Розглянувши клопотання ТОВ “Спецмонтаж-ССХ груп» про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд вирішив поновити відповідачу пропущений процесуальний строк, виходячи із такого.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із частиною восьмою статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою від 18.08.2025 про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Зазначену ухвалу відповідач отримав 20.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку ухвали у справі № 911/2601/25 до електронного кабінету відповідача; день отримання судом повідомлення про доставлення копії ухвали до електронного кабінету відповідача - 20.08.2025.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, строк для подання відзиву відповідачем у цій справі сплинув 04.09.2025.
Відповідач сформував в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву 05.09.2025, тобто із пропуском встановленого процесуального строку.
Стаття 118 ГПК України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Необхідно зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Зважаючи на те, що відповідач одночасно із клопотанням про поновлення процесуального строку вчинив відповідну процесуальну дію, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя і принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву та поновив пропущений процесуальний строк, про що зазначив в протокольній ухвалі від 08.09.2025.
Відповідно до змісту відзиву відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Вказане, на думку відповідача, обґрунтоване тим, що орендована опалубка, передана за Договором, була повернена позивачеві в період з 17.03.2025 по 21.03.2025, про що свідчать: товарно-транспортні накладні, які містять інформацію про вантажовідправника, вантажоотримувача, дату та місце передачі, а також акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками обох сторін, які фіксують належне повернення товару.
Також, на думку відповідача, позивач ухилився від належного прийняття опалубки, що було зафіксовано в документах, наданих відповідачем та не повернув заставу після отримання орендованого майна, що є порушенням п. 2.1 Договору.
Через підсистему “Електронний суд» 22.09.2025 представником ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» було подано уточнений відзив (сформований в системі 19.09.2025), де відповідач просив поновити строк для подачі уточненого відзиву та доповнив свою позицію поясненнями, що орендні платежі за повернену опалубку були здійснені наступним чином: 30.12.2025 - 200000,00 грн, 18.02.2025 -200000,00 грн, 25.04.2025 - 200000,00 грн, 30.12.2025 -200000,00 грн, 09.06.2025 -200000,00 грн.
Тобто, позиція відповідача, з урахуванням двох поданих відзивів зводиться до того, що платежі за орендоване майно були сплачені, а опалубка - повернута.
Протокольною ухвалою від 19.09.2025 було задоволено клопотання про поновлення строку на подання уточненого відзиву та долучено його до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.10.2025.
В судове засідання 13.10.2025 відповідач не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно. Судом було оголошено перерву до 20.10.2025 о 12:30.
Про час та місце наступного судового засідання було повідомлено відповідача ухвалою від 13.10.2025.
Судове засідання, призначене на 20.10.2025 не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві сигналу "повітряна тривога" з 12:17 до 12:34.
Ухвалою суду від 20.10.2025 було призначене наступне судове засідання на 10.11.2025 о 9:40.
В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Присутні в судовому засіданні 10.11.2025 представники сторін обґрунтували свої вимоги та заперечення з посиланням на подані докази.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 10.11.2025.
Після перерви, 10.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж- ССХ груп» (далі - орендар) укладено Договір про оренду опалубки №16/12/24 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов'язується передати орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток до цього Договору), що є невід?ємною частиною цього договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до зазначеного Договору були погоджені наступні умови:
- комплект опалубки має бути переданий орендареві протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після оплати орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за ту кількість календарних днів поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо така передбачена Договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання-передачі (п. 1.2);
- підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п.1.3);
- транспортування опалубки до місця використання, а також її повернення здійснюється силами та за рахунок орендаря (п. 1.5);
Згідно п.п. а) п. 2.1 Договору, орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендарю обладнання (опалубку) в придатному для користування стані та повній комплектації, якщо виконані умови п. 1.2 даного Договору.
В порядку та на виконання умов зазначеного Договору, 16.12.2024 між сторонами було укладено Акт приймання-передачі № 1, відповідно до якого орендодавець - ТОВ «Прогрес П.Ф.» в особі генерального директора Дикого Володимира Ярославовича передав, а орендар - ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» в особі директора Стаднік Миколи Валерійовича прийняв комплект опалубки у нижче наведеній комплектації (22 одиниці назви елементів), оціночною вартістю 6748441,55 грн.
Пунктом 1 Акту № 1 вартість оренди опалубки за один день становить 6137,74 грн. Опалубка передається орендареві за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 (п.3). Розмір застави становить 0 грн (п.4). Опалубка буде використовуватись орендарем в м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 (п. 5).
З моменту підписання цього Акту опалубка вважається прийнятою орендарем (п.7).
Акт підписаний першими особами підприємств та скріплений печатками юридичних осіб.
Таким чином, опалубка була передана відповідачеві 16.12.2024, про що жодна із сторін не заперечує.
Відповідно до п.п. д) п. 2.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно, у встановлені цим Договором строки, сплачувати визначену цим Договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до Договору; повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в справному стані та повній комплектації. В момент приймання складається акт приймання-передачі (повернення).
Розділом 3 Договору сторони узгодили, що за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату (п.3.1). Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі до дня повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.
Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди вказана в актах приймання-передачі (п.3.3 Договору).
Пунктом 3.4 визначено порядок розрахунків. Сторони погодили, що період розрахунків оренди становить календарний місяць. У випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, орендар зобов?язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
За другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 (п?яти) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Невнесення орендної плати згідно встановленого періоду розрахунку оренди, орендодавець має право дострокового повернення цього комплекту опалубки в порядку передбаченим Договором, з оплатою за весь період оренди орендарем.
Орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня нарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою (п.п. д) п.3.4 Договору).
Звертаючись до суду із заявленим позовом, ТОВ «Прогрес Д.Ф.» стверджує, що починаючи з 16.12.2024 та на момент подачі позову (серпень 2025) у відповідача перебувала в оренді опалубка, за яку орендар в повному обсязі не здійснював обов'язкові платежі.
Так, відповідно до поданого розрахунку з 16.12.2024 по 31.08.2024 (з урахування суми оренди в день - 6137,74 грн та помноженої на кількість календарних днів в місяці) відповідачеві нараховано 1 589 674,66 грн орендних платежів за використання орендованим майном.
При цьому, як вказав позивач, зі сторони ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» оплата за оренду опалубки надходила наступним чином:
- 30.12.2024 - 200000,00 грн;
- 18.02.2025 - 200000,00 грн;
- 25.04.2025 - 150000,00 грн;
- 09.06.2025 - 100000,00 грн.
Разом 650 000, 00 грн.
Тобто, на момент подачі позову заборгованість склала 939674,66 грн, яку в судовому порядку і просить стягнути позивач.
Як зазначалось вище, відповідач повністю заперечує, як факт нездійснення оплати за користування орендованим майном, так і факт не повернення опалубки ТОВ «Прогрес Д.Ф».
У відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач вказав, що опалубка поверталась частинами в період з 17.03.2025 по 21.03.2025. На підтвердження вказаних фактів, які, на думку відповідача, є належними та беззаперечними доказами, останнім подано до суду товарно-транспортні накладні форми № 1-ТН, зокрема, № 17/03/25 від 17.03.2025, № 19/03/25 від 19.03.2025 та №21/03/25 від 21.03.2025.
Крім того, подано акти приймання-передачі, складені до кожної товарно-транспортної накладної, які, згідно письмового відзиву, підписані уповноваженими представниками обох сторін та фіксують належне повернення майна, що повністю спростовує будь-які припущення про неповернення чи несвоєчасне повернення предмету Договору.
При цьому, в судовому засіданні 10.11.2025 представник відповідача усно зазначив, що орендована опалубка в період з 17.03.2025 по 21.03.2023 була відвантажена водіями ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» та залишена на території складських приміщень за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка,19.
Зважаючи, що директор позивача та саме товариство має юридичну адресу в м. Львів, підписати акти зі сторони ТОВ «Прогрес Д.Ф.» фізично не було можливості. Однак, самі акти на юридичну адресу позивача для підписання не направлялись.
Стосовно здійснення орендних платежів, то за словами відповідача, орендна плата за використання опалубки була здійснена наступним чином: 30.12.2025 - 200000,00 грн, 18.02.2025 -200000,00 грн, 25.04.2025 - 200000,00 грн, 30.12.2025 -200000,00 грн, 09.06.2025 -200000,00 грн. Вказані пояснення викладені в уточненому відзиві.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами Договору № 16/12/24, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою Договір оренди опалубки № 16/12/24 від 16.12.2024 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
В п.2.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року.
Відповідач стверджує, що орендоване майно було повернуто позивачеві в три етапи, 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025, про що свідчать товарно-транспортні накладні та акти, відтак, після 21.03.2025 орендні платежі не мали бути нараховані.
Розділом 6 Договору, сторони врегулювали питання про порядок повернення обладнання орендарем.
Так, згідно п. 6.1 Договору, орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, іншому двосторонньому документів сторін, підписаному до цього Договору, або на вимогу орендодавця про повернення обладнання у визначений строк.
Відповідно до п.п. ж) п. 2.2 Договору орендар зобов'язаний повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в справному стані та повній комплектації. В момент приймання складається акт приймання-передачі (повернення).
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що повернення орендарем обладнання орендодавцю здійснюється за участю кваліфікованих та уповноважених представників обох сторін. Уповноважені представники сторін здійснюють огляд технічного стану обладнання. Результати огляду технічного стани (огляду) обладнання відображаються в акті огляду технічного стану (огляду) обладнання.
При поверненні обладнання явка кваліфікованого представника орендаря обов?язкова. Орендар заздалегідь повідомляє орендодавця про час та дату повернення обладнання, а також про особу уповноваженого кваліфікованого представника, який буде присутній під час передачі обладнання, але не пізніше ніж за 1 (один) календарний день до дати повернення обладнання. Орендодавець у свою чергу погоджує із орендарем час та дату передачі обладнання, засобом електронного зв'язку чи іншим способом, визначеним сторонами, надсилає повідомлення про готовність прийняти обладнання за участі кваліфікованого представника орендодавця.
За наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі (повернення) обладнання (п.6.5).
Пунктом 6.11 Договору, підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.
Відповідач на підтвердження своїх доводів про повернення орендованої опалубки надав суду товарно-транспортні накладні форми № 1-ТН, затверджені як Додаток № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України (далі - Правила): № 17/03/25 від 17.03.2025; № 19/03/25 від 19.03.2025; № 21/03/25 від 21.03.2025, які, на його думку, є підтвердженням передачі опалубки, оскільки містять інформацію про вантажовідправника, вантажоотримувача, перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей, а також дату та місце передачі.
Суд, дослідивши та надавши оцінку доказам, наданим відповідачем на підтвердження факту передачі опалубки вказує наступне:
Процесуальне законодавство встановлює критерії, відповідність яким визначає здатність того чи іншого доказу мати доказову силу. Такими критеріями є належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.
Як визначено ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Як вказано в ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, товарно-транспортна накладна (ТТН) - є єдиним для всіх учасників транспортного процесу документом, призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тощо.
Тобто, метою складення ТТН є засвідчення факту перевезення певних товарно-матеріальних цінностей з однієї точки в іншу, сформовану між учасниками транспортного процесу.
Як вбачається з поданих накладних - автомобільний перевізник ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» в особі водія/експедитора ОСОБА_1 здійснив вантажне перевезення вантажу автомобілем Renault Premium держ.номер НОМЕР_1 (причіп/напівпричіп державний номер НОМЕР_1 ) з пункту навантаження - м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в пункт розвантаження - м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20.
При цьому, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем згідно накладних є підприємство відповідача - ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп». Навантаження здійснювала відповідальна особа вантажовідправника - Шмардовський Р.О. (начальник дільниці), про що міститься підпис в накладних, а розвантаження мав здійснювати вантажоодержувач, однак в графі «прийняв» (відповідальна особа) підпис відсутній.
Як вказано вище, вантажовідправником та вантажоодержувачем є одна юридична особа, що лише засвідчує внутрішньогосподарські операції в межах діяльності одного підприємства з переміщення товарно-матеріальних цінностей з однієї точки в іншу та не має відношення до перевезення вантажу чи повернення опалубки орендодавцю - ТОВ «Прогрес Д.Ф.».
В такому випадку, в графі «вантажоодержувач» мало б бути зазначено підприємство позивача та відповідальна особа товариства «Прогрес Д.Ф.» на отримання товарно-матеріальних цінностей.
До того ж, у всіх ТТН місцем навантаження зазначено м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, а місцем розвантаження - м. Нетішин вул. Енергетиків, 20, що не відповідає умовам п. 2.2 Договору.
За таких обставин, подані відповідачем товарно-транспортні накладні № 17/03/25 від 17.03.2025, № 19/03/25 від 19.03.2025, № 21/03/25 від 21.03.2025 не можуть вважатись належними доказами повернення об'єктів оренди за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, як було обумовлено сторонами в п.п. ж) п. 2.2 Договору.
Щодо поданих відповідачем актів, то слід зазначити, що акт приймання-передачі - це юридичний документ, який фіксує факт передачі матеріальних цінностей від однієї сторони до іншої, підтверджуючи перехід права власності або володіння. Підписи обох сторін є необхідним та обов'язковим елементом для підтвердження згоди та прийняття (в даному випадку повернення опалубки в технічно справному стані).
Беручи ту обставину, що Акти від 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025 складені відповідачем в односторонньому порядку та зі сторони орендодавця не підписані, це унеможливлює існування тієї обставини, про яку зазначає відповідач - факту повернення орендованої опалубки.
Більш того, вказані Акти та/або вимога про повернення орендованої опалубки на юридичну адресу позивача не направлялась, відтак ТОВ «Прогрес Д.Ф.» не був навіть обізнаний, що орендар має намір достроково повернути опалубку.
Всі інші пояснення представника відповідача, якими він обґрунтовував свою позицію стосовно того, що товарно-матеріальні цінності водіями ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп» відвантажувались за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 та залишались на загородженій ділянці не знайшли документального підтвердження, оскільки процедура передачі майна від орендаря до орендодавця зі сторони відповідача не дотримана, опалубка на момент подачі позову та розгляду спору в суді не повернута, доказів іншого відповідачем не надано.
Таким чином, зважаючи на вказані вище обставини та встановлені судом факти, передана орендарю опалубка згідно Акту від 16.12.2024 орендодавцю не була повернута, що дає підстави вважати, що строк її користування, встановлений Договором, не закінчився, а нарахована позивачем оплата станом на серпень 2025 є правомірною.
Стаття 762 Цивільного кодексу України передбачає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1); плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму (ч.2); плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5).
Згідно з частиною першою статті 286 ГК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за Договором оренди, яка станом на момент подачі позову становить 939674,66 грн.
Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із частинами першою і другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Так, згідно встановлених судом обставин, та про що було викладено вище з посиланням на пункти Договору, орендар відповідно до умов укладеного Договору мав оплачувати оренду починаючи з моменту підписання Акту від 16.12.2024 та по дату повернення об'єкту оренди та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно. Як встановлено вище, об'єкт оренди не повернуто.
Разом з тим, зі сторони відповідача доказів належної та вчасної оплати за використання орендованим майном суду не надано.
Як сторони погодили в п. 3.4 Договору грошові кошти мають перераховуватись на розрахунковий рахунок орендодавця.
Зазначаючи у відзиві про сплату орендних платежів (5 платежів по 200000,00 грн кожен) в період з 18.02.2025 по 31.12.2025 (дата, щодо якої термін оплати платежу ще не настав), відповідачем, на підтвердження вказаних доводів, не надано документальних обґрунтувань, з яких би вбачалось, що зазначені кошти дійсно перераховувались на рахунок позивача, зокрема: виписок з банківських рахунків ТОВ «Спецмонтаж-ССХ груп», квитанцій чи інструкцій про оплату та будь-яких інших платіжних документів.
За таких обставин, беручи до уваги норми процесуального законодавства та предмет доказування, викладені в уточненому відзиві обґрунтування відповідача щодо відсутності заборгованості та здійснення ним проплат на загальну суму 1000000,00 грн не підтверджені належними доказами.
При цьому, суд враховує оплату, здійснену відповідачем в розмірі 650000,00 грн, про яку зазначає позивач у тексті позовної заяви.
Судом було перевірено правильність нарахування орендних платежів за період з 16.12.2024 по 31.08.2025, з урахуванням часткових оплат, які надходили від відповідача та про які вказав в своєму розрахунку позивач та встановлено, що заборгованість на момент винесення рішення склала 939674,66 грн.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених в позовній заяві, зокрема, не надано доказів повернення орендованої опалубки та доказів своєчасної та повної оплати орендних платежів; не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені в ході судового засідання з розгляду справи по суті.
При цьому, судом встановлено, що розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення відповідає умовам Договору та є арифметично вірним і обґрунтованим, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 939674,66 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Відповідно до наданої суду платіжної інструкції про сплату судового збору за звернення до суду з даним позовом позивачем було сплачено 11276,10 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подачу позову в електронній формі.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ груп» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, будинок 52, код ЄДРПОУ 41922823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (79028, м.Львів, вул. Навроцького, б.33, код ЄДРПОУ 39006413) - 939674 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 66 коп. заборгованості та 11 276 (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 10 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.11.2025 року
Суддя О.В. Щоткін