ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/9817/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (02091, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 31450731) про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9817/25
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (02091, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 31450731)
про стягнення 142 189 грн 57 коп.,
без виклику представників сторін,
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про стягнення суми заборгованості за надання послуги з теплової енергії - 92 221 грн 12 коп., суми інфляційних втрат - 40 390 грн 91 коп., 3 % річних - 9 204 грн 82 коп., суми заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії - 372 грн 72 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу №910/9817/25 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву.
03.09.2025 через систему «Електронний суд» від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надійшла заява про продовження процесуального для подання відповіді на відзив у справі №910/9817/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив у справі №910/9817/25 від 03.09.2025 задоволено. Продовжено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивачу) строк на подання відповіді на відзив у справі №910/9817/25 до 12.09.2025 включно.
11.09.2025 через відділ документообігу суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надійшла відповідь на відзив.
26.09.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» надійшли заперечення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (02091, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 31450731) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 72 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (02091, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 31450731) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 7 (сім) грн 93 коп. Після набрання рішенням законної сили видати накази. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Позивачем (представником позивача) клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подано.
До Господарського суду міста Києва 14.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Дану заяву представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП») обґрунтовує наступним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2025 у справі № 910/9817/25 задоволено частково позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Стягнуто з ТОВ «АЗАРО ГРУП» заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 72 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідачем - ТОВ «АЗАРО ГРУП» разом з поданням відзиву, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу було зазначено, що задля надання правової допомоги та представництва інтересів ТОВ «АЗАРО ГРУП» в судах, 15.01.2025 між відповідачем та адвокатом Мацак О.Ю. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 15-01/25.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з погодинної оплати за надані послуги (виконані роботи) та становить 3 500,00 грн за одну годину праці адвоката. Облік роботи адвоката обчислюється витраченими годинам. Адвокатом буде наданий звіт про виконану роботу із зазначенням виконаних дій та годин праці адвоката. Станом на момент подання першого процесуального документу - відповіді на відзив адвокатом витрачено у загальному обсягу 8 годин.
Відповідачем разом з відзивом було надано на адресу суду ордер - Адвокат Мацак О.Ю., на представництво інтересів ТОВ «АЗАРО ГРУП»; копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 15-01/25 від 15.01.2025.
Також, відповідачем долучено Копію акту № ЮП 13-11/25 здачі - прийняття робіт (наданих юридичних послуг) від 13.11.2025 про прийняття виконаних робіт (надані юридичні послуги) на суму 45 500 грн 00 коп. у справі № 910/9817/25; копію звіту адвоката про виконану роботу від 13.11.2025 у справі № 910/9817/25; копію рахунку № ЮП 13-11/25 від 13.11.2025; копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю № 2627 від 31.07.2007 Мацак О.Ю.
Відповідно до пункту 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, представник відповідача зазначає, що приймаючи до уваги принцип пропорційного розподілу судових витрат, та враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково у розмірі 372 грн 72 коп., тому просить суд покласти на позивача пропорційне відшкодування судових витрат на послуги професійної правничої допомоги у розмірі 45 380, 73 грн.
Розглядаючи заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні додаткового рішення по справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною другою ст. 244 ГПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно вищезазначеним приписам Господарського процесуального кодексу України, у випадку, визначеному частиною третьою ст. 244 ГПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною другою цієї статті визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Так, до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи встановлено, що представник відповідача подаючи до суду відзив на позовну заяву вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з погодинної оплати за надані послуги (виконані роботи) та становить 3 500,00 за одну годину праці адвоката. Облік роботи адвоката обчислюється витраченими годинам. Також було зазначено, що Адвокатом буде наданий звіт про виконану роботу із зазначенням виконаних дій та годин праці адвоката. Станом на момент подання відзиву (28.08.2025) адвокатом витрачено у загальному обсягу 8 годин.
Також до поданого відзиву на позовну заяву долучено: Ордер серія АН №1774810 від 28.08.2025, виданий адвокатом Мацак О.Ю., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; договір №15-01/25 про надання правової (правничої) допомоги від 15.01.2025.
У відповідності до приписів ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України відповідну заяву відповідачем було подано 14.11.2025.
Суд зазначає, що заявник з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі звернувся, у строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПУ України.
У своїй заяві про розподіл судових витрат представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» просить суд стягнути на його користь з позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 380, 73 грн.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 380, 73 грн до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було додано копії наступних документів: Ордер серія АН №1774810 від 28.08.2025, виданий адвокатом Мацак О.Ю., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; Акт №ЮП 13-11/25 здачі-прийняття робіт (наданої правової допомоги) від 13.11.2025; звіту адвоката про виконану роботу у справі №910/9817/25 від 13.11.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2627 від 31.07.2007.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 15.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (далі - Клієнт) та адвокатом Мацак О.Ю. (далі - Адвокат або Виконавцеь) було укладено Договір №15-01/25 про надання правової (правничої) допомоги, згідно п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов?язання надавати правову допомогу обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Правова (правнича) допомога включає: - надання роз'яснень та консультацій, захист та представництво інтересів КЛІЄНТА у судах під час здійснення господарського судочинства, цивільного та адміністративного судочинства, кримінального провадження, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - представництво і захист права, свобод та інтересів КЛІЄНТА у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; - складання заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інші правових документів правового характеру: - представництво інтересів Клієнта в органах виконавчої влади, виконавчої служби, приватних виконавцях.
Розділом 4 Договору визначено порядок здійснення розрахунків, зокрема, п. 4.1 встановлено, що правова допомога, що надається Виконавцем. КЛІЄНТ оплачує в гривнях шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок Виконавця. Строк оплати наданих послуг (виконаних робі): 3 (три) банківські дні з моменту від писання акту про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4.2 Договору, вартості (ціна) правової допомоги визначається (складається) з погодинної оплати за надані послуги (виконанні роботи) та становить 3 500,00 грн. за одну годину праці. По факту надання послуг (виконання робіт) Виконавець складає акт з зазначенням загального обсягу витраченого часу на надання послуг (виконання робіт) за поточний місяць.
Виконавець надає послуги, передбачені умовами даного Договору, КЛІСНТУ в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 09:00 голин до 18:00 годин у робочі дні визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання співробітниками на вимогу Клієнта послуг в неробочий час, Виконавець має право на оплату таких послуг на підставі окремого рахунку. узгодженого Сторонами Договору за подвійним тарифом (п. 4.5 Договору).
При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги, враховується час, витрачений
Виконавцем, терміновість виконання доручень Клієнта та інші обставини справи (п. 4.6 Договору).
Акт про надання правової допомоги вважається підписаним без зауважень, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не повернув Виконавцю підписаний акт, або не надав зауваження (п. 4.7 Договору).
В акті про надання правової допомоги Сторони можуть визначити інший порядок оплати
та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акту (п. 4.8 Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2027. Якщо сторони продовжують виконувати цей договір, а адвокат надає правову допомогу після 31.12.2027, зазначений договір вважається продовженим терміном на 2 роки (п. 7. 1 Договору).
Відповідно до умов Договору, сторонами було складено та підписано Акт №ЮП 13-11/25 здачі-прийняття робіт (наданої правової допомоги) від 13.11.2025 про наступне:
Виконавець надав, а Клієнт прийняв виконані роботи (надану правову допомогу) в загальному обсягу 13 годин на суму 45 500,00 грн, без урахування податку на додану вартість, з ведення справи та представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва знаходиться справа № 910/9817/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про стягнення заборгованості.
Сторони підтверджують, що роботи виконані (надана правова допомога) у повному обсязі та в строк.
Представником відповідача долучено звіт адвоката про виконану роботу від 13.11.2025 у справі №910/9817/25, відповідно до якого адвокатом була виконана наступна робота та витрачено часу:
Ознайомлення з документами справи у тому числі позовна заява, додатки, договори, розрахунки, всього на 135 арк - 2 год; формування та погодження правової позиції у справі на підставі отриманих документів та інформації - 1 год.; складання відповіді на відзив, адвокатських запитів - 5 год.; процесуальні заяви - клопотання про призначення експертизи - 1 год.; ознайомлення з відповіддю на відзив КП «Київтеплоенерго» - 1 год.; складання заперечень відповідача - ТОВ «Азаро Груп» - 3 год., а всього витраченого часу - 13 годин.
Згідно з абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, колегія суддів у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до приписів норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 вказано, що одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 звернула увагу на те, що слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Позивачем (представником позивача) до суду не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Так, як було зазначено вище, відповідно до п. 1.1 предметом даного Договору є: Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Правова (правнича) допомога включає: - надання роз'яснень та консультацій, захист та представництво інтересів КЛІЄНТА у судах під час здійснення господарського судочинства, цивільного та адміністративного судочинства, кримінального провадження, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - представництво і захист права, свобод та інтересів КЛІЄНТА у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; - складання заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інші правових документів правового характеру: - представництво інтересів Клієнта в органах виконавчої влади, виконавчої служби, приватних виконавцях.
Відповідно до п. 4.2 Договору, вартості (ціна) правової допомоги визначається (складається) з погодинної оплати за надані послуги (виконанні роботи) та становить 3 500,00 грн. за одну годину праці. По факту надання послуг (виконання робіт) Виконавець складає акт з зазначенням загального обсягу витраченого часу на надання послуг (виконання робіт) за поточний місяць.
В підтвердження обставин надання правової допомоги до матеріалів справи надано Акт №ЮП 13-11/25 здачі-прийняття робіт (наданої правової допомоги) від 13.11.2025 о Договором про надання правової (правничої) допомоги №15-01/25 від 15.01.2025 та Звіту адвоката про виконану роботу від 13.11.2025, адвокат Мацак О.Ю. надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Азаро Груп» прийняло виконані роботи (надану правову допомогу) в загальному обсягу 13 годин на суму 45 500 грн, без врахування податку на додану вартість, з ведення справи та представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва.
Сторони підтвердили, що роботи виконані (надана правова допомога) у повному обсязі та в строк, а також що не мають один до одного зауважень та претензій стосовно виконаних робіт (наданої правової допомоги). Сума оплати за цим Актом становить 45 500 грн.
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи. Зокрема: суб'єктний склад; характер спірних правовідносин; правові дії та позиції сторін спору; висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Колегія суддів у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний у справі Акт №ЮП 13-11/25 здачі-прийняття робіт (наданої правової допомоги) від 13.11.2025 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №15-01/25 від 15.01.2025 та Звіту адвоката про виконану роботу від 13.11.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а також відповідати складності справи.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу: при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Так, зокрема, як вбачається з копії Акту №ЮП 13-11/25 здачі-прийняття робіт (наданої правової допомоги) від 13.11.2025, адвокатом було, зокрема, надано послуги: ознайомлення з документами справи у тому числі з позовною заявою, додаткам, договорами, розрахунками, всього на 135 арк.; формування та погодження правової позиції у справі на підставі отриманих документів та інформації; складання адвокатських запитів; процесуальні заяви - клопотання про призначення експертизи.
Разом з тим, суд зазначає, що фактично формування та погодження правової позиції у справі на підставі отриманих документів та інформації, фактично вже включає в себе ознайомлення з документами справи у тому числі з позовною заявою, додаткам, договорами, розрахунками та складання адвокатських запитів, а також процесуальних заяв - клопотання про призначення експертизи.
При цьому, суд зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" (№910/3391/24). Суд враховує, що правова позиція відповідача була сталою під час розгляду аналогічної справи №910/3391/24, а тому адвокат відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Ураховуючи схожість за змістом спірних правовідносин, суд доходить висновку, що необхідна підготовка до розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема, формування та погодження правової позиції у справі на підставі отриманих документів та інформації, складання адвокатських запитів та процесуальних заяв - клопотання про призначення експертизи, яка потребувала значних витрат часу представника, не відповідає критеріям реальності, необхідності, пропорційності та розумності.
Заявлені до стягнення витрати щодо ознайомлення з документами справи №910/9817/25 у томі числі з позовною заявою, додатками, договорами, розрахунками у підсистемі «Електронний Суд» суд вважає необґрунтованими, оскільки така послуга не потребувала значного витраченого часу.
Щодо виконаної роботи адвокатом в межах справи №910/9817/25 по складанню відповіді на відзив, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня відповідь на відзив, а тому в цій частині суд дійшов висновку відмовити.
Отже, обґрунтованими та доведеними суд вважає послуги за ознайомлення з відповіддю на відзив КП «Київтеплоенерго» та відповідно складання заперечень відповідача - ТОВ «Азаро Груп». Водночас, суд враховує, що витрати мають відповідати критеріям розумності, пропорційності та справедливості.
При цьому суд враховує, що ця справа не є складною та об'ємною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунки суми боргу та відповідних нарахувань не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою, адже подібні судові спори неодноразово переглядались Верховним Судом.
Отже, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи та надані заявником докази в їх сукупності, зокрема, ціни позову, враховуючи, що справа визначена як малозначна, з огляду на що здійснювався розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а також з огляду на об'єм виконаних робіт (подання заперечення відповідача), виходячи з критеріїв, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України та обставин справи, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/9817/25 підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 540 грн 00 коп.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 232, 233, 234, 235, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9817/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (02091, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 31450731) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА