ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/11100/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/11100/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32А; код ЄДРПОУ 30859524)
до відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, місто Київ, вул. Володимирська, 69; код ЄДРПОУ 19350062)
про стягнення 209 603 грн 36 коп.,
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 209 603 грн 36 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2025 року між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «ГУД ВІН ХХІ» був укладений Договір страхування наземних транспортних засобів № 29-2111-25-00028, предметом страхування якого є транспортний засіб «Skoda Octavia» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
08.04.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу засіб «Skoda Octavia» державний реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до схеми місця ДТП, витягу постанови Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2025 року по справі № 758/5713/25 вищевказана дорожньотранспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
08.04.2025 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи. 08.05.2025 року ПАТ «СК «УСГ» на підставі рахунку № СНС4573196 від 09.04.2025 року було складено страховий акт № SТОКА-1000003451 та розрахунок суми страхового відшкодування. На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 209 603,36 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 68395 від 08.05.2025 року.
12.05.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування № 54198, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та яку відповідач отримав 19.05.2025 року. Однак, зазначена заява була залишена Відповідачем без задоволення.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що Позивач не отримував згоду на проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу у ТОВ «Автомир». Крім того, Позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди.
Позивач та потерпіла особа не зверталися до Відповідача з підстав визначення розміру шкоди та не запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу, що є порушенням Закону № 3720-IX та в ч. 4 ст. 31 Закону № 3720-IX зазначено, що таке відшкодування не відшкодовується. Своїми діями Позивач, як зазначає відповідач, позбавив можливості в порядку визначеному ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначити розмір шкоди, як це передбачено нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивачем порушено порядок визначення розміру шкоду передбачено нормою ст. 31 Закону України № 3720-IX та не узгоджувало СТО з Відповідачем та не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування передбачені ст. 27 Закону України № 3720-IX.
Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.
Позивачем подано до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що Відповідач же звернувся з відзивом 03.10.2025, в зв'язку з чим пропустив визначений судом та чинним законодавством строк на подачу такого відзиву. Одночасно позивач зазначив про те, що відповідач з клопотанням про поновлення пропущеного строку до суду не звертався.
Що стосується посилання відповідача на ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року (далі - Закон) та зауважень відповідача з приводу того, що позивач не отримував згоду на проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу у ТОВ «Автомир», то позивач звертає увагу суду на те, що позивач не є потерпілою особою, а є особою, до якої відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» після здійснення страхової виплати (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Що стосується посилання відповідача на ч. 5 ст. 27 Закону, згідно якої у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою, то звертаю увагу суду на наступне. Як вже вище зазначалось відповідач не тільки не отримав відмови від позивача, про яку зазначає вказана норма статті (адже відповідач не запропонував позивачу осіб, визначених ним, які здійснюють ремонт відповідних транспортних засобів), а й в порушення зазначеної норми статті, на яку сам посилається, не розрахував самостійно та не здійснив виплату страхового відшкодування по заявленому випадку. Тому твердження відповідача про те, що позивач порушив порядок визначення розміру шкоди є необгрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи.
Що стосується посилання відповідача на ч. 4 ст. 31 Закону та того твердження, що позивач зобов'язаний був зберегти транспортний засіб в такому вигляді до поки відповідач не огляне його, а також з приводу того, що страхове відшкодування не здійснюється у випадку, якщо потерпіла особа не забезпечила можливості провести такий огляд, то позивач звертаю увагу суду на те, що позивач не є потерпілою особою, а є особою, до якої в порядку суброгації перейшло право вимоги на отримання виплаченого страхового відшкодування. Більше того, після отримання заяви про виплату страхового відшкодування від позивача за № 54198 відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його бажання оглянути вказаний транспортний засіб
Що стосується того твердження відповідача, що позивач не є особою, якій може бути здійснена така виплата, то і вказані твердження відповідача є необґрунтованими. Адже, як вже вище зазначалось та зазначалось в позовній заяві, відповідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Що стосується того твердження, що позивач зловживає своїми правами, адже, начебто звернувся до відповідача з позовом, без звернення з заявою, то як вже вище зазначалось, з такою заявою позивач звернувся до відповідача 12.05.2025 року за № 54198, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та яку відповідач отримав 19.05.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 залишенобез руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Визнано справу №910/11100/25 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.09.2025 через відділ документообігу суду від Моторно (транспортного) страхового бюро України, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 надано до суду інформацію з єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ.
03.10.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» надійшов відзив на позовну заяву.
06.10.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла відповідь на відзив.
Щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву 03.10.2025 через систему «Електронний суд», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Тобто, встановлений судом процесуальний строк, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, якщо таку заяву подано до закінчення цього строку.
Як вбачається з повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді « ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі(без виклику сторін)» від 16.09.25 по справі № 910/11100/25 було надіслано одержувачу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 17.09.25 15:47.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/11100/25, зокрема, встановлено відповідачу строк, який становить п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду: відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; запропоновано відповідачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) надати суду заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскільки ухвалу про відкриття провадження отримано відповідачем 17.09.2025 о 15:47, то з урахуванням положень ст. 242 ГПК України, ухвала вважається отриманою 17.09.2025 та з урахуванням встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку на подання відзиву на позов, останній мав подати відзив на позовну заяву у строк до 01.10.2025.
У той же час відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву лише 03.10.2025. Клопотань про поновлення строку на подання відповіді на відзив від відповідача не надходило.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
06.02.2025 між ПАТ «СК «УСГ» (далі - Страховик) та ТОВ «ГУД ВІН ХХІ» (далі - Страхувальник) укладено Договір страхування наземних транспортних засобів КАСКО 50/50 №29-2111-25-00028, згідно п. 4 якого транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , 2023 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_3 .
Строк дії Договору з 00 год. 00 хв. 08.02.2025 по 24 год. 00 хв. 07.02.2025 (Розділ 8 Договору).
Розділом 11 Договору визначено умови старування КАСКО - Клас страхування 3 «Страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу)», зокрема, п. 11.1 встановлено, що страховими випадками є викрадення, ДТП, ПДТО, Стихійне лихо, Пожежа, вибух, Падіння предметів, напад тварин.
Ліміт відшкодування Страховика - ПКВ (по кожному страховому випадку) (п. 11.2 Договору).
Врахування експлуатаційного зносу, крім випадків конструктивної загибелі ТЗта «Викрадення» (ЗЕп) - без врахування зносу (п. 11.3 Договору).
Тип станції технічного обслуговування - авторизована СТО (п. 11.6 Договору).
Прийняття рішення про виплату страхового відшкодування - 5 робочих днів з моменту отримання Страховиком всіх необхідних документів згідно з Розділом ІІ Частини 2 Договору (Оферти) (п.11.18 Договору).
Виплата страхового відшкодування - 14 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 11.19 Договору).
08.04.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai», д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2025 по справі № 758/5713/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2025 у справі №758/5713/25 апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2025 за ст. 124 КУпАП без змін.
08.04.2025 страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та заявою на виплату (страхового) відшкодування.
15.04.2025 було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість), при огляді транспортного засобу були присутні Страхувальник (його представник) та ПАТ «Страхова компанія «УСГ» (представник).
08.05.2025 ПАТ «СК «УСГ» на підставі рахунку № СНС4573196 від 09.04.2025 було складено страховий акт № SТОКА-1000003451 та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 209 603,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68395 від 08.05.2025, в призначення платежу зазначено - страх. відшк. 29-2111-25-00028 від 06.02.2025 стр. Акт. SТОКА-1000003451від 08.05.2025 ТОВ «ГУД ВІН ХХІ»; ЄДРПОУ 34016825; Рах. СНС 4573196 09.04.25 без ПДВ.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai Sonata», д.н.з НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ СК «Інтер-Поліс» згідно полісу серія ЕР №227370442.
Відповідно до Полісу серія ЕР № 227370442 страхова сума за шкоду майну становить 250 000 грн, франшиза 0 грн.
12.05.2025 Позивач звернувся до Відповідача із Заявою на виплату (страхового) відшкодування № 54198, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та яку відповідач отримав 19.05.2025. Однак, зазначена заява була залишена Відповідачем без задоволення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 209 603 грн 36 коп.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: Довіреності у порядку передоручення від 09.11.2023; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на позивача; Договору страхування наземних транспортних засобів КАСКО 50/50 №29-2111-25-00028 від 06.02.2025; Додаткового договору №1 від 24.04.2025; схему місця ДТП; постанови Подільського районного суду міста Києва від 21.05.2025; постанови Київського апеляційного суду від 25.08.2025; заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 08.04.2025; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ «ГУД ВІН ХХІ»; посвідчення водія ОСОБА_2 ; акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість); рахунку №СНС4573196 від 09.04.2025; ремонтної калькуляції №1000003451 від 18.04.2025; акту виконаних робіт №Н4573196 від 12.06.2025; розрахунку суми страхового відшкодування від 08.05.2025; страхового акту № SТОКА-1000003451 від 08.05.2025; платіжної інструкції №68395 від 08.05.2025; полісу ЕР №227370442; заяви на виплату (страхового) відшкодування №54198 від 12.05.2025 з доказами направлення на адресу відповідача; статуту ПАТ «СК «УСГ», судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
З 01.01.2025 набрав чинності новий Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024.
Отже, оскільки поліс серії ЕР №227370442 від 25.02.2025 було укладено у 2025 році, який міститься в матеріалах справи, тобто після набрання чинності новим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024, то для визначення розміру страхової виплати потерпілій особі страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як зазначалось судом вище, 08.04.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2025 по справі № 758/5713/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2025 у справі №758/5713/25 апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2025 за ст. 124 КУпАП без змін.
За умовами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній з 01.01.2025 року) страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За таких обставин, вина ОСОБА_1 встановлена, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем (Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Інтер-Поліс»).
Так, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями частин 1, 2 статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній з 01.01.2025 року) страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції від 01.01.2025 року) у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 108 Закону України "Про страхування" (в редакцій, чинній з 01.01.2025 року) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 108 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у межах суми 209 603, 36 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 4 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно із матеріалами справи, позивачем (ПАТ «СК «УСГ») здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 209 603,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68395 від 08.05.2025.
У спірних правовідносинах та у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено встановлення досудового порядку врегулювання спору щодо питання з приводу виплати страхового відшкодування; не зазначено й про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.
У той же час, у разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 року в справі № 910/6013/20.
За умовами частини 5 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній з 01.01.2025 року) граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 року в справі № 910/6013/20 колегія суддів дійшла висновку, що підставою виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір страхового відшкодування, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 209 603, 36 грн є правомірною та обґрунтованою.
З огляду на те, що відповідач не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 209 603, 36 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, місто Київ, вул. Володимирська, 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32А; код ЄДРПОУ 30859524) 209 603 (двісті дев'ять тисяч шістсот три) грн 36 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, місто Київ, вул. Володимирська, 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32А; код ЄДРПОУ 30859524) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 515 (дві тисячі пятсот пятнадцять) грн 24 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА