вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27.11.2025 м. Ужгород Справа № 907/23/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Сисина С.В., та за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши заяву про відшкодування судових витрат представника ФОП Сторожук П.Р. - адвоката Білик П.Б. від 17.03.2025 у справі
за позовом: фізичної особи - підприємця Сторожук Павла Романовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: фізичної особи - підприємця Подгорського Василя Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ,
про стягнення заборгованості за надані послуги згідно разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом,
без участі представників сторін,
1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2025 у справі №907/23/25 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи підприємця Подгорського Василя Васильовича на користь фізичної особи підприємця Сторожук Павла Романовича заборгованість за разовим договором заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 12.08.2024 у розмірі 41384,34 грн та 2422,40 грн у повернення сплаченого судового збору.
Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
2. 17.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача (ФОП Сторожук П.Р.) - адвоката Білик Павла Богдановича надійшла заява про відшкодування судових витрат від 17.03.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/2542/25 від 17.03.2025), згідно з якою представник позивача (згідно ордеру серії ВС №1354712 від 17.03.2025) просить стягнути з відповідача (ФОП Подгорського В.В.) 10 000,00 грн витрат позивача на правову допомогу та 900 грн витрат на здійснення офіційного перекладу документів у справі. До зави долучені копії документів, якими представник позивача обґрунтовує свої доводи про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу та на здійснення перекладу, а також докази надсилання копії заяви з додатками на адресу відповідача.
3. Згідно з ухвалою від 18.02.2025 заяву ФОП Сторожук П.Р. від 17.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/23/25, подану його представником - адвокатом Білик П.Б., призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2025 на 12:00 год без виклику представників сторін.
16.04.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області із Західного апеляційного господарського суду надійшла копія ухвали від 07.04.2025 у справі №907/23/25 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Подгорського В.В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2025 та в резолютивній частині ухвали вказано про необхідність суду першої інстанції невідкладно надіслати на адресу апеляційного суду матеріали справи №907/23/25.
Згідно з ухвалою від 17.04.2025 суд зупинив провадження у справі №907/23/25 до повернення матеріалів цієї справи до Господарського суду Закарпатської області з Західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до листа про надіслання матеріалів справи від 18.04.2025 №01-16/110/25, у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження за скаргою фізичної особи-підприємця Подгорського Василя Васильовича б/н від 20.03.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2025 у справі №907/23/25, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 №907/23/25 Господарський суд Закарпатської області надіслав матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Подгорського Василя Васильовича про стягнення заборгованості за надані послуги згідно з разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
04.09.2025 Західний апеляційний господарський суд виніс постанову, згідно з якою відмовив в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Подгорського Василя Васильовича, та залишив рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2025 у справі №907/23/25 без змін.
5. Згідно з листом від 27.10.2025 вих. №09-01/1739/25, на виконання вимог п.19 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України Західний апеляційний господарський суд надіслав на адресу Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/23/25 за позовом ФОП Сторожука П.Р. до ФОП Подгорського В.В.
Згідно з ухвалою від 20.11.2025 суд постановив: провадження у справі поновити, а заяву представника позивача (ФОП Сторожук П.Р.) - адвоката Білик Павла Богдановича про відшкодування судових витрат від 17.03.2025 у справі №907/23/25 призначити до розгляду в судовому засіданні на 27 листопада 2025 р. на 12:20 без виклику представників сторін.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 230 ГПК Поновлення провадження у справі (з призначенням дати)» від 20.11.2025 у справі № 907/23/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам: позивачу та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 20.11.2025.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 виклад ена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд судом 27.11.2025 заяви позивача про відшкодування судових витрат у справі.
26.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Білик П.Б. від 26.11.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/10333/25) про розгляд заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу без участі позивача і його представника.
6. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7. У позовній заяві в даній справі позивачем на виконання вимог п. 9 ч.3 ст. 162 ГПК України зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 8 000 грн, які є витратами на професійну правничу допомогу, а також у випадку необхідності - витрати на залучення перекладача для перекладу документів, розмір яких в подальшому буде уточнений.
Судом враховано, що до заяви про відшкодування судових витрат від 17.03.2025 долучено ордер серії ВС №1354712 від 17.03.2025, виданий адвокату Білику Павлу Романовичу на представництво інтересів ФОП Сторожук П.Р. у Господарському суді Закарпатської області згідно договору про надання професійної правничої допомоги №07/11/2024 від 07.11.2024.
У своїй заяві про відшкодування судових витрат від 17.03.2025 представником позивача (ФОП Сторожук П.Р.) - адвокатом Біликом Павлом Богдановичем зазначено, що разом із поданням позовної заяви було заявлено орієнтовний розмір судових витрат, відтак, наявні підстави для подання заяви та доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. У заяві представник позивача зазначає про долучення до неї копії договору про надання професійної правничої допомоги, детального опису виконаних робіт та наданих послуг та акту виконаних робіт (прийняття наданих послуг), які, на переконання представника позивача, підтверджують факт і обсяг надання професійної правничої допомоги та обов'язку позивача після набрання рішенням законної сили понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Щодо стягнення витрат на здійснення офіційного перекладу документів, представник позивача (ФОП Сторожук П.Р.) - адвокат Білик П.Б. зазначає, що при поданні позовної заяви позивачем було в тому числі заявлено про необхідність понесення витрат на здійснення перекладу документів.
А тому позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Подгорського Василя Васильовича на користь Фізичної особи-підприємця Сторожука Павла Романовича 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, а також 900,00 грн витрат на здійснення офіційного перекладу документів як доказів у справі.
До заяви про відшкодування судових витрат від 17.03.2025 було додано детальний опис виконаних робіт та наданих послуг адвокатом Біликом Павлом Богдановичем в межах надання професійної правничої допомоги ФОП Сторожуку П.Р. по справі №907/23/25 від 14.03.2025, акт виконаних робіт №1/1403/25 від 14.03.2025 та рахунок №0127/01/2025 від 27.01.2025.
8. Так, згідно договору про надання професійної правничої допомоги №07/11/2024 від 07.11.2024, укладеного між ФОП Сторожук П.Р. (у договорі-клієнт, замовник) та адвокатом Білик П.Б. (у договорі-виконавець) (далі - договір) останній зобов'язується представляти інтереси клієнта у всіх судових органах (у тому числі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій) у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному судочинствах.
Згідно п.п. 7, 8 договору про надання професійної правничої допомоги №07/11/2024 від 07.11.2024, клієнт зобов?язується відшкодувати виконавцю витрати, пов'язані з виконанням договору. Оплата виконаних робіт/наданих послуг за договором проводиться на підставі актів виконаних робіт/приймання наданих послуг. Вартість виконаних робіт/наданих послуг встановлюється у актах приймання виконаних робіт/наданих послуг залежно від фактичних обсягів виконаних робіт/наданих послуг. Вартість послуг/робіт, що надаються згідно з договором становить 1000 гривень за годину надання/виконання виконавцем клієнту послуг/робіт. Оплата виконаних робіт/наданих послуг по договору здійснюється клієнтом не пізніше спливу одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим у справі.
Пункт 9 договору передбачає строк його дії - 3 роки.
Згідно з детальним описом виконаних робіт та наданих послуг адвокатом Біликом П.Б. в межах надання професійної правничої допомоги ФОП Сторожуку П.Р. по справі №907/23/25, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн, з яких: усні консультації у справі становлять 2 години - на суму 2 000,00 грн; збір необхідних доказів, підготовка і подання претензії до замовника перевезення 3 години - на суму 3 000,00 грн; підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором перевезення становить 4 години - на суму 4 000,00 грн; підготовка заяви про відшкодування судових витрат становить 1 годину - на суму 1 000,00 грн.
В акті виконаних робіт №1/1403/25 від 14.03.2025 зазначено, що загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг (професійної правничої допомоги) адвокатом Біликом Павлом Богдановичем як адвокатом (виконавцем) ФОП Сторожуку П.Р. (клієнту - замовнику) у справі №907/23/25 відповідно до договору про надання правової допомоги №07/11/2024 від 07.11.2024 становить 10 000,00 грн за 10 годин.
До заяви долучено копію рахунку №0127/01/2025 від 27.01.2025, згідно з яким сума, яка пред'явлена Приватним підприємством Агентством перекладів «ЛІНГВА» за послуги письмового перекладу ФОП Сторожуку П.Р., становить 900 грн.
9. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно з ч. 2 ст. 127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч. 7 ст. 127 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
10. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, що вбачається з такого.
При визначенні розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача згідно поданої заяви від 17.03.2025, суд враховує, що справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відповідач до ухвалення рішення не подавав заперечень проти позову (на які би реагував позивач шляхом подачі заяв по суті справи), а, відтак, позивач, крім позовної заяви, під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав інших заяв по суті спору, а представник позивача не брав особисту участь в розгляді справи судом, так як судові засідання у справі не проводилися.
Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, є типовою і не належить до категорії складних; спір у даній справі не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом.
Щодо наданих послуг у виді «усні консультації у справі», «збір необхідних доказів», то суд зазначає, що надання консультацій та збір доказів є складовими частинами єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання позовної заяви, таким чином, суд дійшов висновку, що витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню окремо, та повинні оцінюватися в контексті підготовки та подання позовної заяви.
Крім цього, щодо наданої послуги у виді «підготовка і подання претензії до замовника перевезення», суд також відмічає, що вимога (претензія) це форма досудового врегулювання спорів між контрагентами, котра надсилається стороною, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє розв'язання спору, а відтак, витрати з написання останньої, в розумінні ч. 1 ст. 123 ГПК України, не можуть бути віднесені до судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Більше того, спірні правовідносини не вимагають та не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення претензійної роботи; фактично, звернення до боржника із вимогою (претензією) є правом, а не обов'язком потерпілої сторони.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат з підготовки заяви про відшкодування судових витрат, з урахуванням часу на її подання, то такі є безпідставними, з огляду на таке.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 по справі № 910/9714/22 зазначила, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Таким чином, суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача в розмірі 2000 грн щодо надання представником позивача усних консультацій; у відшкодуванні витрат в розмірі 3000 грн щодо збору адвокатом необхідних доказів, підготовки і подання претензії до замовника перевезення та у розмірі 1000 грн з підготовки до суду першої інстанції заяви про відшкодування судових витрат.
11. При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалах від 18.03.2025 та від 20.11.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат; виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; врахувавши повне задоволення судом позовних вимог у справі (із заявлених позивачем позовних вимог у сумі 41 384,34 грн судом задоволено повністю шляхом стягнення з відповідача 41 384,34 грн), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з Фізичної особи - підприємця Подгорського Василя Васильовича на користь Фізичної особи - підприємця Подгорського Василя Васильовича витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. Суд вважає, що така сума відшкодування витрат на правову допомогу є співмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та висновком суду про часткове задоволення позову.
12. Згідно з ч. 2 ст. 127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
З урахуванням долучених до позовної заяви копій міжнародної товарно транспортної накладної SK 134 від 21.08.2024, разового договору заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/08 від 12.08.2024, які частково складені на німецькій мові і до яких долучено їх переклад на українську мову, складений Агентством перекладів «ЛІНГВА»; з урахуванням долученої до заяви про розподіл судових витрат копії рахунку №0127/01/2025 від 27.01.2025, згідно з яким сума, яка пред'явлена Приватним підприємством Агентством перекладів «ЛІНГВА» за послуги письмового перекладу ФОП Сторожуку П.Р. становлять 900 грн, суд відповідно до приписів ст.127 ГПК України виснує про наявність підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця Подгорського В.В. на користь Фізичної особи - підприємця Сторожук П.Р. 900,00 грн для відшкодування витрат на здійснення офіційного перекладу документів у справі, які є доведеними та обгрунтованими, і належннм чином підтвердженими.
Щодо цього, суд наголошує, що відмова у відшкодуванні судових витрат за оплату робіт перекладача з приводу долучених до справи письмових доказів стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо такі докази враховані судом при ухваленні рішення), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
13. За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 244, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву від 17.03.2025 представника позивача (ФОП Сторожук П.Р.) - адвоката Білик П.Б. про відшкодування судових витрат в справі (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/2542/25 від 17.03.2025) - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Подгорського Василя Васильовича, (РНОКПП- НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Сторожук Павла Романовича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 4 900 гри, з яких: 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу та 900,00 грн (дев'ятсот гривень 00 копійок) на відшкодування витрат позивача на здійснення офіційного перекладу документів у справі.
В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 27.11.2025.
Суддя С.В.Сисин