вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"27" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1338/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Любомир Вікторович, розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Карашівського Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРЮОФОПтаГФ: НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Ястринської Анастасiї Iванiвни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРЮОФОПтаГФ: НОМЕР_2 ) грошової заборгованості у сумі 125 700,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч сімсот гривень 00 копійок),
Фізична особа - підприємець Карашівський Дмитро Іванович звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи - підприємця Ястринської Анастасiї Iванiвни заборгованості у сумі 125 700,00 грн згідно виставленого рахунку-фактури № 474-17/09/2025 та платіжною інструкцією за № 46 від 18.09.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 головуючим суддею для розгляду справи (заяви про видачу судового наказу) № 907/1338/25 визначено суддю Андрейчука Л.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, ч. 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.
Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).
Нормою ст. 150 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Водночас ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Судом, при розгляді матеріалів заяви про видачу судового наказу встановлено наступне.
Між ФОП Карашівський Д.І. та ФОП Ястринська А.І. було досягнуто домовленість щодо придбання товару, а саме: відеоприймачів VRX TA8804 1.2G у кількості 50 штук на суму 62 500,00 грн, відеоприймачів VRX RX5808 5.8G у кількості 40 штук на суму 27 200,00 грн та відеоприймачів VRX RX3364 3G у кількості 30 штук на суму 36 000,00 грн.
На виконання таких домовленостей заявник перерахував боржнику 125 700,00 грн згідно виставленого рахунку-фактури № 474-17/09/2025 від 16.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією за № 46 від 18.09.2025 на суму 125 700.00 грн (сто двадцять п'ять тисяч сімсот гривень 00 копійок).
До заяви про видачу судового наказу заявник долучив копії наступних документів:
1. Копія посвідчення адвоката.jpg.
2. Копія паспорта та РНОКПП Карашівський Д.І.pdf.
3. Копія листування.pdf.
4. Копія рахунка-фактури.pdf.
5. Копія платіжної інструкції.pdf.
6. Копія ордера.pdf.
7. receipt.pdf.
8. Доказ відправлення заяви Боржнику.pdf.
З наведеного вбачається, що до заяви про видачу судового наказу заявник не долучив копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким з урахуванням приписів ст.ст. 147, 148, 150 ГПК України може бути пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості в наказному провадженні.
Поряд з цим, із доводів заяви про видачу судового наказу, як і з долучених до неї документів не вбачається укладення між заявником і боржником письмового договору (у тому числі в електронній формі), що вказує про те, що, звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник не долучив до заяви документи, що свідчать про безспірність його вимог за договором, укладеним сторонами.
Обгрунтовуючи правові підстави заяви, ФОП Карашівський Д.І. посилається на ст.ст. 205, 626, 628, 638, 526, 530 ЦК України.
Щодо цього, суд звертає увагу на положення ч.1 ст. 628 ЦК України, згідно з якою зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, саме у договорі - з врахуванням положень ст.ст. 628, 629, 631 ЦК України - сторонами узгоджуються умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, є обов'язковим для виконання сторонами, та зазначається строк, погоджений сторонами договору, протягом якого сторони зобов'язані здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У випадку порушення стороною договору, укладеного у письмовій (в тому числі в електронній) формі його умов, що з урахуванням положень п. 1ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов'язань за договором, за умови дотримання підстав, зазначених у ст.ст. 147 і 148 ГПК України, сторона договору (кредитор у зобов'язанні) вправі звернутися в суд із заявою про видачу судового наказу відповідно до ст. 150 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, і таке право вимоги відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України у заявника може виникати лише за укладеним сторонами договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.
У цьому випадку, звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог за договором, укладеним сторонами.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Враховуючи вищенавдене, та відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, суд не вбачає безспірності вимог заявника ФОП Карашівського Д.І. до боржника - ФОП Ястринської А.І. згідно долучених до заяви документів, що є підставою відмови у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Згідно положень ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд інформує, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відтак, суд, за результатами розгляду матеріалів заяви про видачу судового наказу постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 147 - 154, ст. 234 ГПК України, суд, -
1. Відмовити Фізичній особі - підприємцю Карашівському Дмитру Івановичу ( АДРЕСА_1 , код ЄДРЮОФОПтаГФ: НОМЕР_1 ) у видачі судового наказу про стягнення з боржника - Фізичної особи - підприємця Ястринської Анастасiї Iванiвни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРЮОФОПтаГФ: НОМЕР_2 ) заборгованості у сумі 125 700,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч сімсот гривень 00 копійок).
2. Суд інформує заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текс ухвали складено та підписано 27.11.2025
СУДДЯ Любомир АНДРЕЙЧУК