майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
12 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/267/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: Семенець К.О. - від другого (в залі суду) - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ №1131362, від 28.05.2025;
від інших відповідачів: не прибули;
прокурор: Толочко І.О. - посвідчення № 080894 від 05.05.2025.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
5) ОСОБА_5
6) ОСОБА_6
7) ОСОБА_7
8) ОСОБА_8
9) ОСОБА_9
10) Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина"
про витребування земельних ділянок
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0340 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_2 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0336 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_3 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0338 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_4 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0339 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_5 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0341 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_6 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0342 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_7 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0334 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_8 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0337 для ведення фермерського господарства;
- витребувати з приватної власності фізичної особи ОСОБА_9 та Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь Вчорайшенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,3333 га, кадастровий номер 18225287500:02:000:0335 для ведення фермерського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення порядку, визначеного ст. 32, 116, 118 Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", фізичні особи, які стали членами ППФГ "Марія" після його створення отримали безоплатно у власність земельні ділянки комунальної власності, які знаходились на праві постійного користування у вказаного фермерського господарства.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
26.05.2025 на адресу суду від відповідача-7 надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-7 ОСОБА_7 зазначив, що при виділенні йому земельної ділянки Вчорайшенська сільська рада керувалася нормами ЗК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про землеустрій" та іншими нормативними актами, жоден з яких порушений не був.
29.05.2025 через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-7 ОСОБА_7 , відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що ОСОБА_7 мав право на отримання у власність земельної ділянки у передбаченому законом розмірі, проте у загальному порядку, зокрема із земель, які не перебували у користуванні ППФГ "Марія". Тому рішення сесії Вчорайшенської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки з кадастровим номером 1825287500:02:000:0334 площею 3,3333 га прийнято в порушення вищевказаних норм ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство".
Також 29.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого просив відмовити в його задоволенні.
Так, відповідач-2 звертав увагу суду на те, що:
- відповідно до листа-відповіді № 1314 від 27.12.2024 Вчорайшенської селищної ради на лист прокурора від 18.12.2024 року № 50-90-6629 вих-24, вбачається, що позивач повідомив прокурору, що при виділенні земельних ділянок рада керується Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про землеустрій" та іншими нормативними актами. Зазначено, що сільська рада не вбачає порушень щодо виділення земельних ділянок громадянам, зазначеним у повідомленні. Тобто позивач самостійно вказує про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, тому, на думку відповідача-2, позов поданий прокурором в інтересах позивача є безпідставним;
- земельні ділянки були надані відповідачам у встановленому законодавством порядку - на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке ухвалюється після відповідного погодження профільною постійною комісією ради. Тому за відсутності доказів, що відповідачі діяли недобросовісно, або що вони мали або могли мати обґрунтовані сумніви у правомірності надання їм спірного майна, презюмується правомірність набуття права власності. Отже відповідачі правомірно очікували, що матимуть змогу мирно володіти земельною ділянкою;
- частина 1 ст. 121 ЗК України передбачає право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок за різними цільовими призначеннями (для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів. Тому станом на дату прийняття рішень № 2045-2053 від 19.10.2020 Вчорайшенською сільською радою відповідачі реалізували право на приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства;
- виходячи з наявної судової практики право користування земельними ділянками належить усьому фермерському господарству, тобто усім його членам у рівній мірі. У відповідності до ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. Даним правом і скористались відповідачі;
- у разі відсутності доказів щодо наявності спору між позивачем та відповідачами, прокурором не доведено виключного випадку для представництва інтересів держави.
03.06.2025 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2 ОСОБА_2 , згідно якого прокурор просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор звертав увагу на те, що відповідачі не мали права на набуття земельної ділянки внаслідок розподілу земель, що перебували в користуванні фермерського господарства. Отже витребовувані земельні ділянки набуті без відповідної правової підстави.
09.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 ОСОБА_2 надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач-2 відзначив, що прокурором не подано суду доказів щодо недобросовісності дій відповідачів щодо набуття у власність спірних земельних ділянок, виходячи з наявності волевиявлення власника на передачу спірних земельних ділянок відповідачам.
Ухвалою суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідач-1 ОСОБА_10 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 05.05.2025, 29.05.2025, 10.07.2025, 16.09.2025, 06.10.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач-3 ОСОБА_3 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 05.05.2025, 29.05.2025, 10.07.2025, 16.09.2025, 06.10.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач-4 ОСОБА_4 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 05.05.2025, 29.05.2025, 10.07.2025, 16.09.2025, 06.10.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач-5 ОСОБА_5 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 05.05.2025, 29.05.2025, 10.07.2025, 06.10.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом з цим матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою від 16.09.2025.
Відповідач-6 ОСОБА_6 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 29.05.2025, 10.07.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом з цим матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалами від 05.05.2025, 16.09.2025, 06.10.225.
Відповідач-7 ОСОБА_7 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа.
Відповідач-9 ОСОБА_9 в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач-10 ПСП "Батьківщина" в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа.
Водночас, суд відзначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.1995 ОСОБА_2 видано Державний акт на право постійного користування землею серії серія ЖТ 05-26№000014 площею 30 га, яка знаходиться на території Шпичинецької сільської ради Ружинського району, для створення селянського (фермерського) господарства (а.с. 44 том 1).
Згідно відомостей, які містяться в загальнодоступному доступі на офіційній адресі https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/20419221/, вбачається, що 06.07.1995 зареєстровано Приватне підприємство фермерського господарства "Марія" (код ЄДРПОУ 20419221), засновником якого є ОСОБА_2 (відповідач-2).
13.02.2007 державним реєстратором Ружинської РДА проведено державну реєстрацію доповнень до статуту ППФГ "Марія", відповідно до яких до членів фермерського господарства включено - ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 ,
28.02.2008 державним реєстратором Ружинської РДА проведено державну реєстрацію змін та доповнень до статуту ППФГ "Марія", відповідно до п. 1.3.1 Статуту членами фермерського господарства є ОСОБА_8 (ід. код НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (ід. код НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (ід. код НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 (ід. код НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 1993 року народження (свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ).
29.10.2009 державним реєстратором Ружинської РДА проведено державну реєстрацію змін та доповнень до статуту ППФГ "Марія", відповідно до п. 1.3.1 Статуту членами фермерського господарства є ОСОБА_8 (ід. код НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (ід. код НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (ід. код НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_7 ), ОСОБА_14 1993 року народження (свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (ід. код НОМЕР_8 ).
Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 18.06.2019 за №6-1766/14-19-СГ сформована земельна ділянка за кадастровим номером 1825287500:02:000:0280 площею 30 га, що перебуває в постійному користуванні ППФГ "Марія", передана в комунальну власність Вчорайшенської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням №1 засновника ППФГ "Марія" (13611, Житомирська область Ружинський (Бердичівський) район, с. Шпичинці, вул.Набережна, 14) від 22.10.2019:
- виключено з реєстру засновників ППФГ "Марія" ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 ;
- введено в члени Приватного підприємства фермерського господарства "Марія" ОСОБА_8 (ід. код 1954116080), ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_7 ), ОСОБА_6 (ід. код НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (ід. код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (ід. код НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_10 ), ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_11 ), ОСОБА_9 (ід. код НОМЕР_12 );
- затверджено нову редакцію Статуту ППФГ "Марія".
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради №708 від 29.11.2019 надано дозвіл членам ППФГ "Марія" ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі та по вартості рівну середньому земельному паю, площею 3,75 та в умовних кадастрових гектарах на території Вчорайшенської сільської ради Бердичівського (Ружинського) району Житомирської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 20.06.1995 серія ЖТ 05-26№000014.
31.07.2020 державний реєстратор Сектору державної реєстрації Ружинської РДА зареєстрував на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-26№000014 право постійного користування ОСОБА_2 на сформовану земельну ділянку за кадастровими номерами 1825287500:02:000:0280 - площею 30 га.
В подальшому рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2053 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0340 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2052 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0336 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2051 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0338 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2050 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0339 площею 3,3333 та для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2049 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0341 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2048 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0342 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2047 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_7 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0334 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2046 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0337 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 за №2045 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,3333 га ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, Ружинського (Бердичівського) району. Передано ОСОБА_9 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1825287500:02:000:0335 площею 3,3333 га для ведення фермерського господарства.
Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі вищевказаних рішень сесії Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020, державним реєстратором Сектору державної реєстрації Ружинської РДА 22.10.2020 зареєстровано право власності ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення. В подальшому вищевказані фізичні особи передали земельні ділянки в користування ПСП "Батьківщина", на підставі укладених договорів оренди.
Прокурор, вважаючи, що рішення сесії Вчорайшенської сільської ради за №№ 2045-2053 від 19.10.2020 про передачу у приватну власність згаданих вище земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 прийняті в порушення вимог земельного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Судом встановлено, спірна земельна ділянка належать до земель комунальної власності та її власником є територіальна громада в особі Вчорайшенської сільської ради.
Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.
Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної (комунальної) власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.
Зміст приписів ст. 387-388 ЦК України свідчить, що предмет індикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Таким чином, враховуючи, що позовною вимогою у даній справі є витребування земельної ділянки, яка вибула з володіння власника, прокурор вірно визначив позивачем Вчорайшенську сільську раду як неволодіючого майном власника.
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Суд, із врахуванням листа Бердичівської окружної прокуратури від 18.12.2024 (а.с. 166-174 том 1) до Вчорайшенської сільської ради, надісланого у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування для поновлення інтересів територіальної громади, та вирішення питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно, а також листа-повідомлення від 25.02.2025 (а.с. 179-186 том 1)) про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, дійшов висновку про дотримання прокурором вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Вчорайшенської сільської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист від 27.12.2024 (а.с.178 том 1), яким сільська рада повідомила про невизнання наявності будь-яких порушень при прийнятті згаданих вище рішень щодо виділення земельних ділянок, суд вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.
Суд також зауважує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Отже, прокуратурою доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Норми ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Нормами ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. а ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах, а у разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За приписами ч. 1 ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Стаття 31 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачі - фізичні особи, які отримали земельні ділянки перебували у статусі членів ППФГ "Марія", що не суперечить наведеним вище положенням законодавства та підтверджується відповідною редакцією Статуту (а.с. 64-71 том 1).
Стаття 32 ЗК України, ст. 13 Закону "Про фермерське господарство" встановлюють право членів фермерського господарства на приватизацію земельних ділянок у відповідному порядку та розмірах.
Щодо розміру земельних ділянок, які громадяни України мають право безоплатно отримати у власність із земель державної або комунальної власності , підпункт а) частини 1 статті 121 ЗК встановлює, що для ведення фермерського господарства передбачено право отримати земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Судом встановлено, що рішеннями Вчорайшенської сільської ради від 19.10.2020 №№2045-2053 на підставі клопотань відповідачів - фізичних осіб передано вказаним особам у власність земельні ділянки площею 3,333 га кожна для ведення фермерського господарства, на території Шпичинецького старостинського округу Вчорайшенської сільської ради.
Отже, спірні земельні ділянки використано власниками за цільовим призначенням згідно з положеннями ч. 1 ст. 91 ЗК України щодо обов'язків власників земельних ділянок.
Відповідно до положень 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні ЄСПЛ у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Правовими підстави позову у цій справі прокурор визначив положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на дату прийняття Вчорайшенською сільською радою рішень №№ 2045-2053 від 19.10.2020) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
У розумінні положень наведених норм можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем. Верховним Судом неодноразово вказувалось, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19, постанова Верховного Суду від 07.08.2024 р. у справі №924/1018/22).
Таким чином, неправомірність набуття права власності підлягає доказуванню.
Натомість у позовній заяві прокурор посилається одночасно на норми статей 387 та 388 ЦК України, однак не обґрунтовує позовну вимогу про витребування земельних ділянок конкретною нормою, тоді як ст. 387 та 388 ЦК України передбачають різні наслідки при задоволенні відповідних позовних вимог.
Так, ст. 387 ЦК України передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тоді як нормами ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення Вчорайшенської сільської ради №№ 2045-2053 від 19.10.2020) передбачено право власника витребувати належне йому майно від добросовісного набувача - набувача який не знав і не міг знати про те, що особа не мала права відчужувати таке майно.
Прокурор у позові не навів, а суд не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісні дії відповідачів.
Як вже зазначалось, Вчорайшенська сільська рада, приймаючи рішення №№ 2045-2053 від 19.10.2020 діяла в межах своїх повноважень відповідно до норм п. а ч. 1 ст. 12, ст. 121, 122 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, і докази у справі не дозволяють дійти висновку про порушення ч. 1, 2 ст. 89, ч. 6, 7 ст. 118, п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до відповідачів-фізичних осіб і витребування в них земельних ділянок, які і перебувають на час розгляду справи в користуванні відповідача-10, тому і відсутні будь-які підстави для витребування у останнього спірних земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.11.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу ОСОБА_1 (рек.)
3 - відповідачу ОСОБА_2 (рек.)
4 - представнику ОСОБА_2 - адвокату Семенець К.О. в Електронний кабінет
5 - відповідачу ОСОБА_3 (рек.)
6 - відповідачу ОСОБА_4 (рек.)
7 - відповідачу ОСОБА_5 (рек.)
8 - відповідачу ОСОБА_6 (рек.)
9 - відповідачу ОСОБА_7 в Електронний кабінет
10 - відповідачу ОСОБА_8 (рек.)
11 - відповідачу ОСОБА_9 (рек.)
12 - відповідачу ПОСП "Батьківщина" в Електронний кабінет
13 - Бердичівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет