27.11.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2666/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025, суддя Ярешко О.В.) у справі № 908/2666/24
за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» (вул. Мирослава Симчича, буд. 74, м. Запоріжжя, 69106)
про стягнення 134 820,21 грн.,
В жовтні 2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» про стягнення 137295,26 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 77200701 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024.
Позов обґрунтовано несплатою поставленої теплової енергії до нежилого приміщення № 65 підвалу та першого поверху (літ. А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74, що належать на праві власності відповідачу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025, в даній справі, позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» (вул. Мирослава Симчича, буд. 74, м. Запоріжжя, 69106; код ЄДРПОУ 31250150) на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 134820 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 21 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72200701 від 01.11.2021 та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 05.06.2025 в частині стягнення умовно-змінної частини та умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача 19157.91 грн, що складаються з вартості розподіленої теплової енергії на опалення приміщення відповідача (умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію) в сумі 18986.55 грн та плати за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію в сумі 171.36 грн. В частині стягнення абонентської плати рішення суду від 05.06.2025 залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат. Одночасно, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд, порушивши норми процесуального права, неналежним чином з'ясував обставини справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведеними згідно з вимогами процесуального закону, внаслідок чого викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права, які застосував суд, були застосовані неправильно. Наведене призвело до стягнення з відповідача коштів над міру, визначену нормами матеріального права, та всупереч належним доказам, зібраним у справі;
- відповідач не погоджується з розмірами сум, стягнутими судом як вартість розподіленої теплової енергії на опалення приміщення відповідача (умовно-змінна частина) та плата за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина). Розмір суми в умовно-постійній частині жодним чином не пов'язаний з сумою в умовно-змінній частині. Тобто вартість розподіленої теплової енергії сама по собі не обумовлює і навіть жодним чином не впливає не лише на розмір плати за приєднане теплове навантаження, але й навіть на те, чи взагалі підлягає справлянню зі споживача плата за приєднане теплове навантаження. Розміри обидвох частин (умовно-змінної та умовно-часткової) двоставкового тарифу на теплову енергію підлягають доказуванню окремо, самостійно та незалежно одна від одної. Між тим, суд в оскаржуваному рішенні приділив увагу винятково умовно-змінній частині (яка становить меншу частину стягнутої судом суми), тоді як не надав ЖОДНОЇ оцінки обґрунтуванню розміру умовно-постійної частини. Суд взагалі самоусунувся від оцінки доводів сторін щодо розміру умовно-постійної частини, без жодних пояснень стягнувши її в сумі, заявленій позивачем. Тобто всупереч п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК суд не надав у рішенні мотивованої оцінки аргументам, наведеним сторонами, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення плати за приєднане теплове навантаження (умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію), яка становить більшу половину стягнутої судом суми;
- визнані судом достовірними з посиланням на рахунки позивача значення загальної площі будівлі (з березня по серпень 2022 - 3953,84 кв.м, з вересня 2022 по квітень 2023 - 3977,24 кв.м, з травня 2023 по липень 2024 - 3975,14 кв.м.) не відповідають навіть матеріалам справи. Так, в усіх без винятку рахунках за надані послуги за договором №77200701 за кожен розрахунковий місяць, що додані позивачем до позовної заяви, загальна площа будівлі є незмінною і дорівнює 3975,14 м2. Тобто встановлені судом значення не відповідають матеріалам справи та не застосовувались навіть позивачем для розрахунків в умовно-змінній частині;
- позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження використаного ним у розрахунках ціни позову значення 3975,14 м2 для показника опалюваної площі будівлі/будинку (попередня редакція методики), загальної опалюваної площі будівлі/будинку;
- п. 10 розділу І Методики регулює лише спосіб визначення опалюваної площі приміщення - за даними ДРРП. Спосіб визначення загальної опалюваної площі будинку/будівлі Методика не регулює, отже він підлягає доказуванню в загальному порядку, тому висновок суду про те, що Методикою не передбачено визначення опалюваної площі на підставі даних інвентаризаційних справ закону не відповідає. Отже, позивач зобов'язаний надати доказ використаного ним значення загальної опалюваної площі будинку/будівлі для розрахунку заявленої до стягнення суми;
- зауваження суду про те, що в період з 01.11.2021 по 31.03.2024 технічна інвентаризація житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74 фахівцями ТОВ «ЗМБТІ» не проводилась, не свідчить про неналежність цього доказу. В листі ТОВ «ЗМБТІ» йдеться про технічні характеристики будинку в цілому. Для спростування відомостей, наведених ТОВ «ЗМБТІ», слід було подати докази змін технічних характеристик будинку №74 як споруди до 01.11.2021 або в період з 01.11.2021 по 31.03.2024, наприклад: площі будинку за зовнішніми обмірами («пляма забудови»), поверховості будинку, площ сходових клітин у під'їздах, площ технічних приміщень, та хоча б площ балконів у квартирах будинку, якщо позивач дійсно має відомості про площі квартир з ДРРП;
- суд погодився з розрахунком позивача і стягнув з відповідача розподілений для його приміщення обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК). При цьому він керувався п. 2 розділу ІІІ Методики, згідно з яким у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (для п'ятиповерхової будівлі - 12%). Із застосуванням судом п. 2 розділу ІІІ Методики до спірних відносин відповідач не погоджується. У будинку №74 по вул. Мирослава Симчича немає опалюваних МЗК і допоміжних приміщень. І їх ніколи не було в будинку, оскільки система опалення будинку проектується та монтується при спорудженні будинку, і законодавством заборонено змінювати конструктивні особливості цього обладнання. Жодних доказів наявності в будинку приладів опалення МЗК та/або допоміжних приміщень позивач не надав, як і не надав доказів демонтажу приладів опалення МЗК та/або допоміжних приміщень. Отже, за листопад-грудень 2021 р. на приміщення відповідача не підлягають розподілу обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), оскільки теплова енергія на опалення МЗК та допоміжних приміщень в будинку позивачем не витрачалась;
- відповідач не погоджується з рішенням суду, зокрема, у способі визначення обсягу теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qоп.проект): розрахунковому (на підставі формули 24, що передбачена п. 7 розділу IV Методики) чи спрощеному (згідно з п. 8 розділу IV Методики). Суд, віддаючи перевагу спрощеному способу, обґрунтував своє рішення так: як зазначив позивач, оскільки в нього відсутні дані щодо площ МЗК/ЗБП, проєкт на будинок та результати енергоаудиту, визначення Концерном обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється спрощеним методом, а саме: визначається частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку згідно п. 8 розділу ІV Методики №315 - 25% від загального обсягу споживання теплової енергії в роз- рахунковому періоді. Тобто причиною обрання судом спрощеного способу було те, що його обрав позивач, оскільки Методика не заперечує такої можливості за певних умов. Що це за умови? - у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту Qоп.проект може бути визначений розрахунково за формулою 24 (п. 7); - у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то Qоп.проект може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку. Отже законодавство визнає ці способи як рівноправні, не віддаючи будь-якому з них перевагу, залежно від конкретних обставин. Хронологічно розрахунковий спосіб може бути застосований раніше, якщо виконавець розподілу має дані, потрібні для цього. Проте законодавство не обмежує ні джерел надходження виконавцеві розподілу таких даних, ні прав споживача на надання потрібних даних виконавцеві розподілу. Не містить законодавство і заборони розрахунку за минулий період, якщо отримані дані є актуальними. Тобто вибір судом способу визначення Qоп.проект не може бути таким, який порушує права споживача послуги, якщо останній має і надає відомості, потрібні для застосування розрахункового способу, таким, що порушує засади рівності сторін господарських правовідносин, сторін справи. Розрахунковий спосіб має застосовуватися в усіх випадках, коли є в наявності достовірні відомості, яких достатньо для його застосування відповідно до Методики. Відмовивши відповідачеві у застосуванні розрахункового способу, суд порушив права відповідача і безпідставно надав не обумовлені законом переваги позивачеві;
- відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення плати за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію). Суд повністю самоусунувся від дослідження обставин справи та оцінки доказів, що стосуються умовно-постійної частини, хоча її частка перевищує половину стягнутої судом суми. Суд не перевіряв розрахунків, не давав жодної оцінки доводам ні позивача, ні відповідача. Суд просто мовчки стягнув ту суму, яку зажадав позивач, чим грубо порушив вимоги до законності та обґрунтованості рішення, не вказавши навіть, які норми матеріального права підлягають застосуванню до правовідносин сторін в цій частині, хоча відповідач приділив умовно-постійній частині чимало уваги у своїх запереченнях. Методична неправильність розрахунку позивача, з яким фактично погодився суд (хоч і не надав у явному вигляді жодної своєї оцінки), пояснюється визначенням теплового на- вантаження на приміщення відповідача пропорційно до теплового навантаження на будинок №74 по вул. Мирослава Симчича у м. Запоріжжі в цілому, у такій самій пропорції, як відноситься опалювана площа приміщення відповідача до загальної опалюваної площі будинку;
- розрахунок теплового навантаження для будинку в цілому, який визначається в рішеннях Запорізької міської ради, зроблений лише щодо внутрішньобудинкової системи опалення будинку. Окремого пооб'єктного переліку теплового навантаження за категоріями споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення, зокрема, щодо споживачів, які відмовилися від централізованого опалення, які користуються централізованим опаленням, на систему опалення місць загального користування), всупереч вимогам п. 55 Порядку, у рішенні не вказано. За таких обставин рішення Запорізької міської ради в принципі не можуть виступати підставою для визначення теплового навантаження для приміщення відповідача з метою подальших нарахувань в умовно-постійній частині, оскільки не дотримано вимог п. 55 Порядку;
- суд допустив системні порушення норм процесуального права, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Позивач не скористався своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2666/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2666/24.
18.07.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24 залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити та докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами ТОВ «ЛУЧ-СТ», надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
01.08.2025 від представника скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 726,72, відповідно до квитанції про сплату від 31.07.2025 та докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами ТОВ «ЛУЧ-СТ», а саме відповідь № 13200842 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС від 31.07.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно пункту 5, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця. Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).
Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п. 33).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).
Споживач згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно п. 41, споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Позивачем було присвоєно цьому договору номер: 72200701.
Відповідач укладення цього договору не заперечив.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛУЧ-СТ» належить на праві власності нежитлове приміщення підвалу та першого поверху літ. А-5 загальною площею 477,2 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича (до перейменування - вул. Чайкіної Лізи), буд. 74, приміщення 65, що підтверджується матеріалами справи.
11.03.2015 представниками позивача був складений акт обстеження системи теплоспоживання ТОВ «ЛУЧ-СТ» за адресою: вул. Л. Чайкіної, 74. Встановлено: приміщення кафе-бара розташовано на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку; система опалення окрема від будинкової, підключення після елеваторного вузла житлового будинку зі встановленням теплолічильника Multical401, № 808899/2008; теплоносій у приміщення не подається; опалення приміщення здійснюється за рахунок електричного котла; про приміщенню проходять транзитні трубопроводи зворотного теплоносія житлового будинку під стелею - металопластикові, заізольовані.
25.10.2023 представниками позивача був складений акт обстеження системи теплоспоживання ТОВ «ЛУЧ-СТ» аналогічного змісту акті від 11.03.2015.
Позивачем за період з листопада 2021 по липень 2024 включно було виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 72200701 на загальну суму 137299,41 грн., які були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача 14.08.2024 поштовим відправленням.
На рахунках міститься зазначення типу приладу комерційного обліку та його заводського номеру, вказана опалювальна площа споживача та загальна площа будівлі (у рахунках за період: з березня по серпень 2022 - 3953,84 кв.м, з вересня 2022 по квітень 2023 - 3977,24 кв.м, з травня 2023 по липень 2024 - 3975,14 кв.м, зазначена адреса надання послуги; зазначені покази приладів обліку, різниця та обсяг в Гкал (м3). У рахунках за період з листопада 2021 по червень 2023 зазначено прилад вузла розподільчого обліку: Multical401, заводський № 808899 та його покази. У рахунках за період з листопада 2021 по серпень 2022 зазначено опалювальну площу споживача: 453,80 кв.м, надалі зазначалася опалювальна площа споживача: 477,20 кв.м.
Згідно службової записки представника позивача, у зв'язку зі зміною площі у відповідності до нових витягів споживачів, вирішено виконати перерахунок споживачу: ТОВ “ЛУЧ-СТ» за період: листопад 2021 - серпень 2022.
17.07.2023 відповідач звернувся до позивача з заявою щодо зняття приладу обліку теплової енергії Multical401 № 808899 з обліку у зв'язку з використанням альтернативного опалення.
Початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради, які розміщені в мережі Інтернет.
Позивачем до матеріалів справи долучено акти приймання на комерційний облік приладу обліку теплової енергії, його перевірки.
Рішеннями Виконавчого комітету ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 13.01.2022 № 2, від 09.03.2022 № 112, від 28.11.2023 № 742, від 15.12.2023 № 758, від 22.01.2024 № 5, від 19.02.2024 № 32, від 15.03.2024 № 80 затверджувалися коефіцієнти перерахунку вартості послуг Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії для категорії «інші споживачі» у відповідні періоди.
Згідно складеного представниками позивача та відповідача акту від 30.05.2024 обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення № 65 по вул. Мирослава Симчича, 74, що належить ТОВ “ЛУЧ-СТ», площа приміщення згідно договору від 01.11.2021 № 77200701 - 477,2 кв.м; автономне опалення; приміщення не обладнано вузлом розподільного обліку теплової енергії.
Відповідач надав до матеріалів справи копію довідки ТОВ «ЗМБТІ» від 13.02.2025 № 726, згідно якої вивченням матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок № 74 по вул. Мирослава Симчича у м. Запоріжжі встановлено, що багатоквартирний житловий будинок літ. А-5 має наступні показники: загальна площа житлових квартир - 2656,91 кв.м, у тому числі площа балконів (зі знижувальним коефіцієнтом 0,3) - 47,47 кв.м, загальна площа нежитлових приміщень - 1356,20 кв.м, у тому числі загальна площа нежитлових приміщень підвалу - 670,60 кв.м, загальна площа місць загального користування (сходові клітини) - 247,31 кв.м, загальна площа житлового будинку літ. А-5 (з підвалом, без урахування місць загального користування) - 4013,11 кв.м, загальна площа житлового будинку літ. А-5 (з підвалом та місцями загального користування) - 4260,42 кв.м. Зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні дані про наявність у зазначеному житловому будинку допоміжних приміщень будинку, технічного підпілля та горища, тому відсутні дані про їх загальну площу. Повідомлено, що у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 технічна інвентаризація житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74 фахівцями ТОВ «ЗМБТІ» не проводилась, тому даними щодо наявності змін загальної площі житлового будинку та причин змін у матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.
Позивачем було виконано перерозподіл теплової енергії по будинку № 74 по вул. Мирослава Симчича у зв'язку з наявністю інформації щодо довжини та стану ізоляції приміщення відповідача, внаслідок чого позивач зменшив розмір позовних вимог до суми 134820,21 грн., де умовно-змінна частина складає 61876,39 грн., умовно-постійна частина складає 72217,82 грн., абонентська плата складає 726,00 грн.
Під час розгляду цієї справи в суді ФОП Соловйовим С.І. на замовлення ТОВ «ЛУЧ-СТ» було складено Звіт з проведення обстеження енергетичної ефективності (енергетичний аудит) нежитлового приміщення ТОВ «ЛУЧ-СТ» по вул. Мирослава Симчича, буд. 74, прим. № 65, м. Запоріжжя.
Як зазначено у Звіті, житлова будівля, де розташоване нежитлове приміщення, підключена до централізованих теплових мереж міста, однак у нежитловому приміщенні відсутнє підключення до центральних теплових мереж міста (запірний кран на вводі в нежитлове приміщення перекритий та опломбований відповідно до акту Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» від 18.07.2023). Система опалення нежитлового приміщення - індивідуальна, від власної теплогенераторної, розташованої в приміщенні топочної нежитлового приміщення. В якості джерела тепла використовується електричний котел ЕКСО. Максимальне теплове навантаження системи опалення нежитлового приміщення складає 18701 Вт або 0,01606466 Гкал/год. У нежитловому приміщенні прокладені транзитні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення житлової будівлі (зворотні трубопроводи мережі опалення будівлі). Трубопроводи ізольовані та прокладені Ду 25, 40, 50 в опалювальному приміщенні під стелею першого поверху нежитлового приміщення, а також ізольований трубопровід Ду 63 в неопалювальному підвалі нежитлового приміщення. Зі східної сторони, а також зверху нежитлового приміщення межує з опалювальними об'ємами. З південної сторони нежитлового приміщення межує з неопалювальним коридором житлової будівлі. МЗК будинку не опалювальні, тобто відсутні прилади опалення в місцях загального користування будинку. Максимальне теплове навантаження ізольованих транзитних трубопроводів, що прокладені в неопалювальному підвалі нежитлового приміщення, на опалення нежитлового приміщення складає 0,000076454 Гкал/год.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За наведеними в пунктах 2, 5, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII визначеннями: виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII до повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (пункт 13 Правил № 830).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та визнано сторонами, 01.11.2021 між Концерном “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛУЧ-СТ» укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 72200701.
Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі заперечує розмір здійснених позивачем нарахувань за теплову енергію у спірний період. У поясненнях поданих до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у будинку № 74 по вул. Мирослава Симчича немає та ніколи не було опалюваних МЗК і допоміжних приміщень, тому на приміщення відповідача не повинні розподілятися обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень, оскільки така енергія не витрачалася.
Колегія суддів констатує, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що належне відповідачу нежитлове приміщення є приміщенням з індивідуальним опаленням. Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74 обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Згідно пункту 2 розділу І цієї Методики, приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях відповідно до пункту 4 розділу V цієї Методики (пункт 1 розділу ІІ Методики в редакції тут і надалі станом на 22.11.2018).
Відповідно до пункту 1 розділу V Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями; індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, за обсяг теплової енергії, що надходить від таких трубопроводів у це приміщення.
У пунктах 2, 4 розділу V Методики визначено, що загальний обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається для усіх розрахункових періодів опалювального періоду та є сумою таких показників: обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, визначеного відповідно до цього пункту, та усіх обсягів теплової енергії, які надходять від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначених відповідно до пункту 4 цього розділу. За рішенням власника неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка транзитного трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу, може застосовуватися згідно з результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення, який отримується відповідно до ДСТУ Б А.2.2-12:2015 "Енергетична ефективність будівель. Метод розрахунку енергоспоживання при опаленні, охолодженні, вентиляції, освітленні та гарячому водопостачанні", при цьому споживач надає виконавцю комунальної послуги або виконавцю розподілу результати енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем у цьому приміщенні для їх застосування при розподілі.
Згідно пункту 2 розділу ІІІ Методики, у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %. За рішенням співвласників будівлі зазначені частки споживання теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, можуть визначатися із застосуванням понижувального коефіцієнта від 0,2 до 0,9 залежно від теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, зокрема характеристик заповнення дверних віконних, балконних та дверних блоків, наявності тамбурів, якості теплоізоляції інженерних систем тощо, або за рішенням співвласників для визначення частки може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт від 1,1 до 2 залежно від наявності та технічного стану опалювальних приладів в МЗК та допоміжних приміщеннях, стану теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій. Рішення про їх застосування або зміну приймається в міжопалювальний період, про що співвласники будівлі письмово повідомляють виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу.
У відповідності до пункту 4 розділу ІІІ Методики, якщо МЗК та допоміжні приміщення у будівлі не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії або приладами-розподілювачами теплової енергії, а також у разі оснащення ними менше 100 % опалюваних МЗК та (опалюваних) допоміжних приміщень, співвласники будівлі можуть прийняти рішення про застосування при розподілі обсягу теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень результатів енергетичного аудиту. Рішення про застосування результатів енергетичного аудиту приймається в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець комунальної послуги або виконавець розподілу.
Відповідно до пунктів 5-8 розділу ІV Методики № 315 (тут і надалі в чинній редакції), у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги. У разі, якщо є відсутнім проект на будівлю/будинок та є наявним результат енергоаудиту, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається за результатами енергоаудиту. У разі, якщо після проведення енергоаудиту відбулись зміни в системі теплопостачання будівлі/будинку, то результати енергоаудиту не можуть бути застосовані. У разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою 24. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Відповідно, метод розподілу послуг на МЗК/ЗБП носить в собі диспозитивний характер.
За визначеннями Методики, допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Відповідно до пункту 12 розділу ІV цієї Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Як зазначив позивач, оскільки в нього відсутні дані щодо площ МЗК/ЗБП, проєкт на будинок та результати енергоаудиту, визначення Концерном обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється спрощеним методом, а саме: визначається частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку згідно п. 8 розділу ІV Методики № 315 - 25% від загального обсягу споживання теплової енергії в розрахунковому періоді.
Апеляційним судом не було встановлено, що Концерну «Міські теплові мережі» надані копії документів щодо площ МЗК/ЗБП, проект на будівлю та результати енергоаудиту, визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення. Тому, Концерн «Міські теплові мережі» правомірно здійснює визначення обсягу теплової енергії спрощеним методом. А саме - визначається частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку згідно пункту 8 Розділу IV Методики.
Суд апеляційної інстанції, також не приймає до уваги наданий представником відповідача Звіт з проведення обстеження енергетичної ефективності (енергетичний аудит) нежитлового приміщення ТОВ «ЛУЧ-СТ» по вул. Мирослава Симчича, буд. 74, прим. № 65, м. Запоріжжя складений ФОП Соловйовим С.І. на замовлення ТОВ «ЛУЧ-СТ», оскільки, як вже було зазначено вище, згідно пункту 5 розділу IV Методики № 315 у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги.
Згідно пункту 9 статті 7 Закону України "Про енергетичну ефективність будівель" сертифікація енергетичної ефективності будівель, що не підлягають обов'язковій сертифікації, здійснюється за рішенням власника (співвласників). Отже, для розрахунку МЗК відповідно до висновків енергоаудиту, даний енергоаудит повинен бути прийнятий співвласниками багатоквартирного будинку після чого в письмовому вигляді повідомлено про це виконавця комунальних послуг, чого зроблено не було.
Крім того, відповідачем було надано Звіт з проведення обстеження енергетичної ефективності (енергетичний аудит) саме нежитлового приміщення ТОВ «ЛУЧ-СТ» по вул. Мирослава Симчича, буд. 74, прим. № 65, м. Запоріжжя, а не енергетичний аудит будівлі/будинку в цілому.
При першій редакції Методики № 315 у житловому будинку по вул. Мирослава Симчича, 74 МЗК визначалися як частка 12% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді, функціонування - 8% від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні попереднього опалювального періоду.
Відповідно, доводи апеляційної скарги, щодо незгоди з рішенням суду у способі визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення спростовуються вищенаведеним.
Щодо тверджень апелянта про те, що законодавство не містить заборони розрахунку за минулий період, якщо отримані дані є актуальними, колегія суддів зазначає наступне.
Законодавством передбачений механізм перерахунку обсягів наданих комунальних послуг, визначені підстави його здійснення та обмежено період такого перерахунку.
За приписами пунктів 1, 3 розділу ХІІ вказаної Методики проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється:
- при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги;
- при уточненні показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації.
Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від'ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди.
Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
В результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування.
Вирахуваний таким чином обсяг коригування розподіляється між споживачами за принципом, що наведений у пункті 2 цього розділу.
Після здійснення перерозподілу розподіленого обсягу спожитої комунальної послуги виконавцем розподілу комунальної послуги проводиться перерахунок із окремим споживачем та з усіма споживачами будівлі/будинку.
Результати перерозподілу та перерахунку відображаються у рахунках споживачів у розрахунковому періоді, у якому здійснено перерозподіл.
Виходячи з наведених норм, позивачем може бути здійснено перерахунок обсягу наданої послуги у зв'язку з отриманням ним уточненої інформації, яка впливає на цей розрахунок. І даний перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку відповідну інформацію. При цьому перерахунок здійснюється не більше ніж за 12 розрахункових періодів, розподіляється на усіх споживачів та відображається у рахунках на оплату. Тобто навіть за наявності підстав для перерахунку, такий перерахунок обмежений законодавством по строку - не більше ніж за 12 розрахункових періодів з дня отримання позивачем відповідної інформації. Перерахунок впливає на усіх споживачів будинку та відображається у рахунках, які є підставами для оплати наданих послуг.
У даному випадку відповідачем не доведені правові підстави для здійснення позивачем перерахунку обсягу та вартості наданої послуги за спірний період.
Також, за умовами п. п. 7, 9, 10 п. 40 договору Відповідач як споживач має право на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку, без додаткової плати отримувати від виконавця детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку, без додаткової плати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом її за періодами та видами нарахувань).
Між тим, Відповідач не надав доказів звернення до Позивача (до подання ним позову) з поданням уточнюючої інформації для здійснення перерахунку обсягу наданої послуги у спірному періоді, а також з приводу невірності нарахувань вартості наданих послуг, зокрема застосованих Позивачем у розрахунку площ приміщень та Методики тощо.
Щодо доводів скаржника про невірно визначену позивачем площу, колегія суддів виходить з такого.
У пункті 10 розділу І Методики визначено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. За рішенням власників (співвласників) базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії може бути фактичний опалюваний об'єм приміщень у метрах кубічних. У такому разі у всіх формулах замість значення площі (суми площ) використовується значення об'єму (суми об'ємів). Опалюваний об'єм визначається як добуток опалюваної площі приміщення на висоту стелі згідно з технічним паспортом приміщення.
Позивач, користуючись пунктом 10 розділу І Методики визначав опалювану площу приміщень на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/чи згідно документів на посвідчення права власності на приміщення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що лист ТОВ «ЗМБТІ», на який посилається відповідач, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки Методикою не передбачено визначення опалюваної площі приміщень на підставі листів інвентаризаційного бюро.
Крім того, як зазначено в листі ТОВ «ЗМБТІ», у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 технічна інвентаризація житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74 фахівцями ТОВ «ЗМБТІ» не проводилась.
До того ж, колегія суддів зауважує, що в листі ТОВ «ЗМБТІ» вказано загальну площу будівлі, а позивач для розрахунку бере опалювальну площу.
Також, варто зазначити, що вихідні дані, які використовуються підприємством для проведення розрахунків заборгованості можуть змінюватись у зв'язку з наданням споживачами послуг документів, що підтверджують відповідні реконструкції належних їм приміщень та/або актуалізації даних технічних паспортів інших співвласників будинку.
Крім того, як вже зазначалося вище, згідно службової записки представника позивача, у зв'язку зі зміною площі у відповідності до нових витягів споживачів, вирішено виконати перерахунок споживачу: ТОВ “ЛУЧ-СТ» за період: листопад 2021 - серпень 2022.
Щодо нарахування умовно-постійної частини тарифу.
Відповідно п. 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати надану послугу в строки та умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до пункту 55 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об'єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об'єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).
У разі відсутності типових та/або індивідуальних проектів, теплове навантаження підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб'єктного переліку теплового навантаження за категоріями споживачів.
За відсутності проектів з визначеним тепловим навантаженням на будівлю, теплове навантаження визначається відповідно до КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».
Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021 р., № 494 від 08.09.2023 р. та № 508 від 13.08.2024 р. затверджувались питомі норми витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя, розраховані відповідно до вимог Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівель.
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021 р. теплове навантаження на будинок за адресою вул. Мирослава Симчича, 74, площею 3953,84 м2 складає: 0,266905 Гкал/годину.
Розрахунок для умовно-постійної частини тарифу на приміщення 65, площею 453,8 м2 складає: 0,266905 Гкал/годину / 3953,84 м2 * 453,8 м2 = 0,0306338 Гкал/годину.
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 08.09.2023 р. теплове навантаження на будинок за адресою вул. Мирослава Симчича, 74, площею 3977,24 м2 складає: 0,268485 Гкал/годину.
Розрахунок для умовно-постійної частини тарифу на приміщення 65, площею 477,2 м2 складає: 0,268485 Гкал/годину / 3977,24 м2 * 477,2 м2 = 0,0322135 Гкал/годину.
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 508 від 13.08.2024 р. теплове навантаження на будинок за адресою вул. Мирослава Симчича, 74, площею 3975,14 м2 складає: 0,268343 Гкал/годину.
Розрахунок для умовно-постійної частини тарифу на приміщення 65, площею 477,2 м2 складає: 0,268343 Гкал/годину / 3975,14 м2 * 477,2 м2 = 0,0322135 Гкал/годину.
При цьому, позивач зазначає, що зміна площі будинку відбувається в зв'язку з уточненням даних щодо площ споживачів будинку.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 визначає саме розподіл обсягів послуги нарахування за які здійснюється за умовно-змінною часткою тарифу. Тобто належність приміщення відповідача до приміщення з індивідуальною системою опалення змінює порядок визначення обсягів спожитої послуги які нараховуються за умовно-змінною частиною тарифу.
При цьому, об'єктом теплоспоживання за адресою вул. Мирослава Симчича, 74 є житловий будинок в цілому, а не кожне окреме приміщення. Розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку пропорційно площі приміщень та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.
Крім того, дослідивши контррозрахунок відповідача, апеляційний суд відхиляє його з огляду на наступне:
- у контррозрахунку відповідач використовує дані з листа ТОВ «ЗМБТІ» від 13.02.2025 № 726, проте такі дані не можуть бути враховані при розрахунку, оскільки, по-перше, як зазначено в листі ТОВ «ЗМБТІ», у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 технічна інвентаризація житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 74 фахівцями ТОВ «ЗМБТІ» не проводилась, тому даними щодо наявності змін загальної площі житлового будинку та причин змін у матеріалах інвентаризаційної справи відсутні, по-друге, у листі ТОВ «ЗМБТІ» вказано загальну площу будівлі, а позивач для розрахунку бере опалювальну площу.
- у контрозрахунку відповідач використовує дані, зазначені у Звіті з проведення обстеження енергетичної ефективності (енергетичний аудит) нежитлового приміщення ТОВ «ЛУЧ-СТ» по вул. Мирослава Симчича, буд. 74, прим. № 65, м. Запоріжжя. Проте, як вже зазначалося вище, згідно п. 5 розділу IV Методики № 315 у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги. Враховуючи зазначене, даний енергоаудит повинен бути прийнятий співвласниками багатоквартирного будинку після чого в письмовому вигляді повідомлено про це виконавця комунальних послуг, чого зроблено не було. Крім того, відповідачем було надано Звіт з проведення обстеження енергетичної ефективності (енергетичний аудит) саме нежитлового приміщення ТОВ «ЛУЧ-СТ» по вул. Мирослава Симчича, буд. 74, прим. № 65, м. Запоріжжя, а не енергетичний аудит будівлі/будинку в цілому.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що за спірний період (з листопада 2021 по липень 2024) відповідачем не було здійснено жодної оплати на користь позивача.
Місцевий господарський суд також обґрунтовано зазначив про відсутність у матеріалах справи рішень співвласників будинку № 74 по вул. Мирослава Симчича про застосування енергетичного аудиту, також відсутні результати виконаного енергетичного аудиту; рішень співвласників будинку щодо застосування понижувального коефіцієнта.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях позивача не встановлено порушень при нарахуванні плати Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Господарський суд правильно виснував, що з огляду на вищевказане, наявний факт отримання відповідачем послуг теплопостачання у заявленому позивачем розмірі та обсягу.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить стаття 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність надання позивачем послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 по липень 2024 у заявленому обсязі та розмірі; доказів погашення заборгованості не надано.
Апеляційний суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи наведені докази та доводи сторін погоджується з висновком господарського суду про те, що позов підлягає задоволенню судом у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума заборгованості в розмірі 134820,21 грн.
Доводи скаржника про те, що «…суд, порушивши норми процесуального права, неналежним чином з'ясував обставини справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведеними згідно з вимогами процесуального закону, внаслідок чого викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права, які застосував суд, були застосовані неправильно. Наведене призвело до стягнення з відповідача коштів над міру, визначену нормами матеріального права, та всупереч належним доказам, зібраним у справі…» не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Оскільки сторона відповідача не оскаржує рішення суду в частині стягнення абонентської плати, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині стягнення абонентської плати не переглядається.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом встановлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2025 у справі № 908/2666/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін