27.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3451/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025 (суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 25.03.2025р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд", м. Дружківка
до Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, м. Запоріжжя
про стягнення суми
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області інфляційних втрат у розмірі 235 805,27 грн. за період 26.10.2023 - 28.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов договору №36, Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 1 998 349,72 грн. та інфляційних втрат за період з 07.04.2022 до 25.10.2023 у розмірі 423 650,14 грн.. Позов задоволений у повному обсязі рішенням суду від 27.08.2024 у справі № 908/3283/23, яке набрало законної сили 04.10.2024. Між тим, тільки 28.11.2024 Відповідач сплатив на користь Позивача суму основного боргу та інфляційні втрати .
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025 у справі № 908/3451/24 у позові відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025 у справі № 908/3451/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що у рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/3283/23 судом встановлено обставини щодо повного і фактичного надання Позивачем всього обумовленого Договором обсягу послуг та їх фактичного прийняття Замовником. Позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача у цій справі є похідними від позовних вимог, заявлених у межах господарського провадження у справі № 908/3283/23, оскільки Відповідач сплатив вартість виконаних будівельних робіт лише 28.11.2024. Викладене, на думку Скаржника, свідчить про обов'язок Відповідача сплатити на користь Позивача інфляційні втрати за період з 26.10.2023 до 28.11.2024.
За доводами скарги, суд безпідставно послався на ту обставину, що Відповідач оформивши відповідні документи на оплату вартості виконаних будівельних робіт 24.02.2022 звернувся до відповідного управління Державного казначейства, але отримав відмову у зв'язку з блокуванням рахунків з бюджетом у зв'язку з окупацією 24.02.2022 міста Мелітополь та частини Мелітопольського району, і тому факт неправомірного користування Відповідачем грошовими коштами Позивача не встановлено, оскільки такі висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилається на те, що з урахуванням п.4.3. Договору, Замовник був зобов'язаний оплатити надані послуги до 06.04.2022. Однак, у порушення умов Договору Відповідач оплатив виконані роботи лише 28.11.2024, тому з урахуванням часткової оплати Відповідачем Позивачу інфляційних втрат за період з 07.04.2022 до 25.10.2023 у розмірі 423 650грн. 14 коп., станом на теперішній час Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача інфляційні втрати за період з 26.10.2023 до 28.11.2024 у розмірі 235 805 грн. 27 коп.
Також Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про врахування під час ухвалення оскаржуваного рішення факту повної оплати Відповідачем виконаних робіт та інфляційних втрат за період з 07.04.2022 до 25.10.2023. На думку Апелянта, суд першої інстанції не правильно розтлумачив норми ст. 625 ЦК України, та як наслідок дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат за період з 26.10.2023 до 28.11.2024.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві зазначає, що Новенська сільська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, а також бюджетною неприбутковою установою, що існує виключно за кошти місцевого бюджету.
Відповідач вказує, що законодавство про військові адміністрації не містить посилання на те, що створені замість органів місцевого самоврядування та є його правонаступниками. Це різні юридичні особи з різним статусом і різними повноваженнями. Так, сільські ради - це представницький орган місцевого самоврядування (ст.1 Закону №280/97-ВР), а військова адміністрація - це тимчасовий державний орган. Військові адміністрації не виконують повноваження сільської ради в тому обсязі, що визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Іх повноваження визначені ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
При цьому Відповідач зауважує, що військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації, мають різний статус відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації». Військова адміністрація, на відміну від військово-цивільної адміністрації, не є правонаступником органу місцевого самоврядування, чиї повноваження тимчасово припинені. Відповідач зауважує, що Господарський суд Запорізької області у справі №908/3283/23 не врахував того факту, що військові адміністрації не є правонаступниками сільських рад, а тому визначив винним боржником державний орган, який ніяким чином не має стосунку до виконання чи неналежне виконання умов спірного договору.
Відповідач стверджує, що стороною договору є Новенська сільська рада, а не Новенська військова адміністрація , тому позов заявлено не до управленої сторони договору.
За доводами Відповідача, Договір №36 у розумінні бюджетного законодавства є бюджетним зобов'язанням, оскільки п. 4.3. Договору оплата наданих послуг передбачалась за рахунок коштів іншої субвенції з місцевого бюджету. Отже, несплата виконаних робіт за договором №36 від 22.02.2022 за рахунок субвенції, що повинна була надійти з бюджету Мелітопольської міської громади пояснюється виникненням екстрених обставин. Так, оплата за договором повинна була відбуватись після 23.02.2022, тобто вже під час оголошеного воєнного стану.
При цьому Відповідач вважає, що дії Казначейства у даному випадку були цілком правомірними, які фактично виключають будь-яке користування бюджетними коштами не тільки Новенською сільською радою, але й створеною в подальшому військовою адміністрацією та були направлені на збереження коштів місцевих та державного бюджетів у межах наданих Казначейству повноважень під час воєнної загрози.
Відповідач звертає увагу, що оскільки Новенська сільська рада не ліквідована, не виключена з Державного реєстру, то і відповідальність за невиконання чи несвоєчасне виконання умов договору повинен нести саме цей представницький орган як сторона цього договору, а не державний орган, який створений для виконання інших завдань і на інших бюджетних асигнуваннях. При цьому строки позовної давності продовжуються на строк дії надзвичайного стану відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Разом з тим, Новенська сільська військова адміністрація не може вийти за межі наданих їй Законом №389-VIII повноважень і задовольнити вимоги Позивача.
Також Відповідач вважає, що положення ч.2 ст.625 ЦК України не можуть автоматично застосовуватись, оскільки ця стаття передбачає саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Стягнення інфляційних втрарт є способом захисту майнових прав і інтересів кредитора, що полягає у відшкодуванні йому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті. Нараховані суми інфляційних і 3 % річних відображаються у складі інших операційних доходів датою задоволення судового позову.
На переконання Відповідача, оскільки оплата послуг за Договором №36 як бюджетного зобов'язання не відбулась не з вини Відповідача у даній справі - Новенської сільської військової адміністрації, то не підлягають стягненню і інфляційні втрати, які передбачені ст.625 ЦК України. Судом не встановлено факту неправомірного користування боржником (Відповідачем) грошовими коштами кредитора (Позивачем).
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3451/24.
Матеріали справи № 908/3451/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025р. у справі № 908/3451/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4244,49 грн..
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1, 10 ст.270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ у розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
22.02.2022 між Новенською сільською радою ( замовником) в особі сільського голови Бутенко Валентина Вікторовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" (виконавцем) укладений договір №36, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з метою проведення благоустрою, облаштування території селища Садове Мелітопольського району Запорізької області на земельній ділянці для якісного надання освітніх, культурно - дозвільних та спортивних послуг мешканцям, а саме: послуги з поточного ремонту об'єктів благоустрою та штучних споруд біля будівлі на вулиці Центральна ,15-А селища Садове Мелітопольського району Запорізької області 45450000-6 інші завершальні будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник має право зменшити кінцевий обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків.
Розділом 2 договору погоджено, що прийняття замовником послуг оформлюється актом надання послуг, термін надання послуг не пізніше - 31.12.2022 року.
Сторонами за договором погоджено, що вартість послуг становить - 1 998 349,72 грн. з ПДВ.
Пунктом 4.3 договору № 36 від 22.02.2022 року передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання уповноваженими представниками сторін актів наданих послуг ( виконаних робіт) протягом 30 ( тридцяти) робочих днів з моменту підписання такого акту на розрахунковий рахунок виконавця, за рахунок коштів іншої субвенції з місцевого бюджету.
Позивачем до матеріалів позовної заяви надані такі документи: акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року сформований за договором № 36 від 22.02.2022 з складанням локального кошторису, підписаний уповноваженими представниками сторін - 23.02.2022 ; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року на суму 1 998 349,72 грн., підписана 23.02.2022; виписка по рахунку станом на 28.11.2024 про оплату Новенською сільською військовою адміністрацією Мелітопольського району Запорізької області суми основного боргу та інфляційні втрати за наказом Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3283/23.
Також, Позивачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи з кодом ЄДРПОУ - 36652075 Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд"; місцезнаходження : Україна, 84205, Донецька область, Краматорський район, місто Дружківка, вулиця Новосадова , будинок 2.
За даними про хронологію реєстраційних дій, 10.08.2022 відбулась зміна місцезнаходження юридичної особи; 11.08.2022 відбулась зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників ( учасників) юридичної особи.
Матеріали справи свідчать також про те, що 27.08.2024 Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 908/3283/23, за позовом ТОВ "АБЗ Промбуд" до Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області про стягнення суми заборгованості у розмірі - 1 998 349,72 грн. та суми інфляційних втрат - 423 650,14 грн., яке набрало законної сили 04.10.2024. Вказаним рішенням позов задоволено у повному обсязі.
28.11.2024 Відповідачем виконано рішення суду у справі № 908/3283/23, сплачено суму основного боргу та інфляційних втрат у вказаному вище розмірі.
За доводами Позивача, оскільки Відповідач заборгованість та інфляційні втрати за договором №36 оплатив лише 28.11.2024, тому у товариства наявні підстави для стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 235805,27грн за період з 26.10.2023 до 28.11.2024.
Неоплата Відповідачем вказаної вище суми інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд послався на те, що у межах господарського провадження у справі № 908/3451/24 судом встановлено, що Відповідач оформивши відповідні документи на оплату вартості виконаних будівельних робіт 24.02.2022, отримав відмову управління Державного казначейства, у зв'язку з блокуванням рахунків з бюджетом у зв'язку з окупацією 24.02.2022 міста Мелітополь та частини Мелітопольського району. Також суд зауважив, що суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора, однак у даному випадку, судом не був встановлений факт неправомірного користування Відповідачем грошовими коштами Позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи . Ці висновки здійснені місцевим господарським судом при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одночасно суд враховує, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у справі № 908/3283/23, яке набрало законної сили 04.10.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" про стягнення з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області основного боргу у сумі 1 998 349, 72грн. за надані послуги за договором №36 від 22.02.2022 та інфляційних втрат у сумі 423 650,14 грн за період 07.04.2022 - 25.10.2023 задоволено повністю.
При цьому суд у справі № 908/3283/23 встановив, що заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 1 998 349,72 грн. за надані послуги підтверджена наявними в матеріалах справи письмовими доказами і обставинами, встановленими у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024082070000002 від 09.02.2024, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Також, з урахуванням умов наведеного вище договору, Замовник зобов'язаний був здійснити оплату за надані послуги до 06.04.2022, станом на час прийняття рішення заборгованість не погашена. Тому, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за надані послуги за Договором № 36 від 22.02.2022, суд у справі №908/3283/23 визнав вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат за вказаний вище період обґрунтованими.
01.11.2024 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2024 у справі №908/3283/23 виданий наказ.
Отже, обставини стосовно порушення Відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг за договором №36 від 22.02.2022 встановлені у справі №908/3283/23 та не доводяться у рамках справи №908/3451/24.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позовні вимоги ТОВ "АБЗ Промбуд" про стягнення з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області у даній справі, є похідними від позовних вимог заявлених у межах господарського провадження у справі № 908/3283/23.
Матеріали справи №908/3451/24 свідчать про те, що Відповідач повністю розрахувався за надані послуги 28.11.2024. Тобто з порушенням встановленого у договорі строку.
У відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, у зв'язку з порушенням Відповідачем строків розрахунків за договором, Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 235805,27 грн. за період 26.10.2023 по 28.11.2024, нарахованих на суму основного боргу.
Таким чином, з огляду на положення наведених норм та вищезазначені фактичні обставини справи, враховуючи , що Відповідач розрахувався за надані послуги 28.11.2024, тобто з порушенням визначених договором строків, у Позивача виникло право для нарахування Відповідачу до стягнення інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, нарахованих на суму основного боргу.
При цьому за змістом ст.625 ЦК України нарахування річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
До того ж, у силу вимог ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та ОП КГС ВС у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24.
Між тим, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків про відмову у задоволенні позову у повному обсязі .
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що Позивачем при визначенні періоду нарахування інфляційних втрат не враховані висновки Верховного Суду з відповідного питання.
Так, у постанові від 20.11.2020 у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/13071/19 вказано, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Тобто, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - з урахуванням цього місяця.
Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Отже, з урахуванням викладеного, нарахування необхідно було здійснювати за період 01.11.2023 - 30.11.2024.
Апеляційний суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, за результатами якого сума таких втрат, що належить до стягнення з Відповідача складає 235069,85грн. ( а не 235805,27грн як заявлено Позивачем).
Разом з тим суд зазначає, що обставини стосовно належності Відповідача, його фінансування тощо не є предметом розгляду даної справи.
Як зазначалось раніше, відповідні обставини встановлені Господарським судом Запорізької області у справі №908/3283/23, яке набрало законної сили.
При цьому Відповідач не був позбавлений можливості оскаржити рішення у справі №908/3283/23 в апеляційному порядку, між тим наданим йому правом не скористався.
Доводи Відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним приписів закону.
Таким чином, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги щодо оскарження судового рішення, а також з огляду на зазначені вище мотиви та норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ"АБЗ Промбуд" про стягнення інфляційних втрат у сумі 235069,85грн.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, утому числі: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване.
10. Судові витрати.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторони пропорційно.
Судовий збір за подання ТОВ"АБЗ Промбуд" позовної заяви підлягає стягненню з Відповідача на користь Державного бюджету України, у зв'язку з відсутністю у справі доказів сплати Позивачем судового збору та з урахуванням частково задоволених позовних вимог. Судовий збір за подання позову у сумі 8,82грн стягнути з ТОВ"АБЗ Промбуд" на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025 у справі №908/3451/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" - задовольнити частково.
Стягнути з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" інфляційні втрати у сумі 235069,85грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області на користь Державного бюджету України 2820,84грн. судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" на користь Державного бюджету України 8,82грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Новенської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідністю "АБЗ Промбуд" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4231,26 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф.Мороз
Суддя О.В. Чус