26.11.2025 м.Дніпро Справа № 904/3969/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 (суддя Примак С.А.)
у справі № 904/3969/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроГаз"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс"
про визнання банкрутом
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Від ліквідатора Левченко В.В. за наслідками ліквідаційної процедури надійшло клопотання про затвердження підсумкового звіту ліквідатора про виконані дії в процедурі банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 клопотання ліквідатора про затвердження підсумкового звіту ліквідатора про виконані дії в процедурі банкрутства задоволено. Затверджено звіт ліквідатора №02-06 від 10.06.2024 про виконані дії в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Закрито провадження по справі № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22 про затвердження ліквідаційного балансу, ліквідацію ТОВ "Мегатрс" та закриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 422,4 грн.; докази надіслання копії апеляційної скарги на адреси всіх учасників справи; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши подане клопотання про поновлення строку колегія зазначає, наступне.
Як вже було зазначено апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду від 20.06.2024, повний текст якого складено та підписано 20.06.2024, подано 02.09.2025, тобто зі значним пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
В клопотанні про поновлення строку, апелянт зазначає, що не є стороною у справі про банкрутство, про оскаржувану ухвалу дізналися випадково, як і про те, що боржника ліквідовано. Про існування оскаржуваної ухвали апелянт дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим колегія зазначає, що Центральним апеляційним господарським судом 28.05.2025 було винесено постанову у справі № 904/3969/22 (757/46749/16-ц) за об'єднаним позовом: позивача-1 ОСОБА_1 позивача-2 ОСОБА_2 позивача-3 ОСОБА_3 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" відповідача-2 ОСОБА_4 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: третя особа-1 ОСОБА_5 третя особа-2 Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович третя особа-3 Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Герман Олександр Сергійович про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та позовом: позивача-1 ОСОБА_1 позивача-2 ОСОБА_3 позивача-3 ОСОБА_2 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 757/46749/16-ц (904/3969/22).
Вказаною постановою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 757/46749/16-ц (904/3969/22) задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №757/46749/16-ц (904/3969/22) скасовано. Справу № 757/46749/16-ц (904/3969/22) направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт у тому числі, зазначав, що при обґрунтуванні рішення щодо закриття провадження у справі №757/46749/16-ц(904/3969/22) в частині вимог, щодо позивачів, судом зроблено посилання на положення ст. 231 ГПК України, а також зазначено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі № 904/3969/22 задоволено клопотання ліквідатора про затвердження підсумкового звіту ліквідатора про виконані дії в процедурі банкрутства. Провадження у справі закрито.
Оскаржувана ухвала від 20.06.2024 по справі №904/3969/22 стала підставою для винесення судом ухвали від 16.09.2024 про закриття провадження у справі №757/46749/16-ц (904/3969/22), яку в подальшому скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025.
Окрім того постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 також містить посилання на ухвалу господарського суду від 20.06.2024 по справі №904/3969/22 про затвердження ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство та ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Всі процесуальні документи, у тому числі, ухвала від 16.09.2024 у справі №757/46749/16-ц(904/3969/22) надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, на адресу ОСОБА_1 , та отримувались нею, що підтверджується інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" та з сайту ДП Укрпошта.
Окрім того апеляційний суд зазначає, що всі процесуальні документи у справах №757/46749/16-ц (904/3969/22) та №904/3969/22 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.
Таким чином, апелянт був обізнаний про прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі з моменту отримання ухвали суду від 16.09.2024 у справі №757/46749/16-ц(904/3969/22).
Разом з тим з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 20.06.2024 по справі №904/3969/22 апелянт звернувся лише 02.09.2025 з пропуском строку понад один рік.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт не зазначає, що саме перешкоджало йому звернутися зі скаргою протягом встановленого строку, з моменту встановлення факту прийняття судом оскаржуваної ухвали та не наводить обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).
Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).
Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов'язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд в постанові від 13.11.2024 у cправі № 910/13689/22 зазначав, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц, вказав, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Таким чином клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було жодної можливості.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 зазначав, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява №3236/03).
З огляду на вищевикладене колегія зазначає, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами та не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, оскільки останній не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом ухвали суду з моменту отримання ухвали про закриття провадження у справі №757/46749/16-ц(904/3969/22). Відповідно несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою залежало виключно від волевиявлення апелянта.
Таким чином, апелянтом не усунено недоліків апеляційної скарги та не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ст. 260, п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3969/22 повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя А.Є.Чередко