Ухвала від 27.11.2025 по справі 905/2199/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

27 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/2199/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича (вх.№2476 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі №905/2199/20 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Лейбою М.О., ухвалу підписано 11.11.2025) за результатами розгляду клопотання в.о. керівника, розпорядника майна (арбітражного керуючого) Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» Глеваського Віталія Васильовича вих.№13/10/25-1 від 13.10.2025 про витребування доказів

у справі про банкрутство Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ, Донецька область,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі №905/2199/20 відмовлено у задоволенні клопотання в.о. керівника, розпорядника майна (арбітражного керуючого) Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» Глеваського Віталія Васильовича вих.№13/10/25-1 від 13.10.2025 про витребування у ТОВ «Енерго-Інвест» доказів.

Розпорядник майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» - арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі № 905/2199/20, якою відмовлено у задоволенні клопотання в.о.керівника, розпорядника майна (арбітражного керуючого) Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» В.В. Глеваського про витребування у ТОВ «Енерго-Інвест» доказів та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання вих. №13/10/25-1 від 13 жовтня 2025 року розпорядника майна - арбітражного керуючого В.В. Глеваського про витребування доказів у ТОВ «Енерго-Інвест» в повному обсязі. Судові витрати покласти на ТОВ «Енерго-Інвест».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги розпорядника майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі №905/2199/20, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

За приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Зазначені конституційні приписи закріплені також у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами КУзПБ та ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 2 ст. 254 ГПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених КУзПБ.

Водночас, КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у ст. 9 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУзПБ передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 9 цього Кодексу, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені ч. 2 ст. 254, ч. 1 ст. 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (ч. 6 ст. 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 6 ст. 12, ст.ст. 254, 255 ГПК України, ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч. 2 ст. 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема ч. 6 ст. 5 КУзПБ, абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у ч. 1 ст. 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:

1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст.ст. 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за ч. 2 ст. 9 КУзПБ для цього виду ухвал.

Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (ст. 260 ГПК України), повернення апеляційної скарги (ч. 5 ст. 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (ч.ч. 1, 2 ст. 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів ст.ст. 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ).

13.10.2025 до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" від розпорядника майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича надійшло клопотання вих.№13/10/25-1 від 13.10.2025 про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України України (з додатками), у якому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Інвест» такі документи:

- належним чином засвідчені копії договору відступлення права вимоги № ИСД-010-2015-уст., акти приймання-передачі, додаткові угоди, інші документи, що стосуються договору;

- належним чином засвідчені копії документів щодо погашення заборгованості ТОВ “Інтерпайп Україна» перед ТОВ “Промислова інвестиційна компанія “Енерго-Інвест», як правонаступником Корпорації “ІСД».

Обґрунтовуючи подане клопотання про витребування доказів розпорядник майна вказував, що 15.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» укладено договір відступлення права вимоги №ИСД-010-2015-уст.

Розпорядником майна Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» надіслано до ТОВ «Енерго-Інвест» запит вих. №31/01/25-3 від 31.01.2025 з проханням надати: належним чином засвідчені копії Договору відступлення права вимоги №ИСД-010-2015-уст., акти приймання-передачі, додаткові угоди, інші документи, що стосуються договору; належним чином засвідчені копії документів щодо погашення заборгованості ТОВ «Інтерпайп Україна» перед ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕнергоІнвест», як правонаступником Корпорації «ІСД». Відповідь на запит не отримано.

Зазначав, що витребувані документи необхідні для аналізу та з'ясування підстав укладення Договору про відступлення права вимоги, дійсності погашення заборгованості перед Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та актуалізації даних стосовно дебіторської заборгованості боржника; у разі наявності дебіторської заборгованості будуть вжиті заходи щодо її погашення.

За результатом розгляду вказаного клопотання Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу від 11.11.2025 у справі №905/2199/20, якою відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Оскаржувана ухвала за своїм змістом є універсальною ухвалою у справі про банкрутство, постановленою за правилами та на підставі норм ГПК України, та нею вирішено процесуальне (процедурне) питання, пов'язане виключно з розглядом клопотань про витребування документів.

Така ухвала суду першої інстанції (про відмову в задоволенні клопотання про витребування документів) не належить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст.ст. 254, 255 ГПК України

Не містять вказівки щодо права апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про витребування документів, тобто ухвали, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, і положення КУзПБ.

Аналогічна правова позиція щодо апеляційного оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі про банкрутство викладена Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/854/23.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи. Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Водночас, судова колегія зазначає, що учасник справи має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвали, рішення), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою (п. 76 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23).

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки така ухвала відсутня в переліку, наведеному у ст. 9 КУзПБ та ч. 1 ст. 255 ГПК України.

Пунктом 4 частини 5 статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи, що розпорядником майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» - арбітражним керуючим Глеваським Віталієм Васильовичем (вх.№2476 Д/2) оскаржується ухвала Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі №905/2199/20 про відмову у витребуванні доказів в порядку ст. 81 ГПК України, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.234, 235, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу розпорядника майна Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу» - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича (вх.№2476 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі №905/2199/20 повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова