ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"27" листопада 2025 р. Справа № 906/1267/25
Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025
(ухвалене о 15:07 год. у м. Житомирі, повний текст складено 27.10.2025)
у справі № 906/1267/25 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"
про стягнення 7 019 грн 94 коп.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 22.10.2025 у справі № 906/1267/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на користь Військової частини НОМЕР_1 3 392 грн 97 коп. пені, 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1267/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 апеляційний господарський суд зазначає, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Між тим, в прохальній частині скарги заявлено клопотання про відстрочку сплати судового збору, яке мотивоване тим, що станом на 13.11.2025 у скаржника відсутні кошторисні призначення, а залишок коштів за КЕКВ 2800 становить 0 грн, у зв'язку із чим скаржник вчиняє додаткові дії для виділення коштів, необхідних для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржника, бере до уваги таке.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті (ч.2 ст.8 Закону "Про судовий збір").
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п.3 ч.1 ст.8 Закону), а також ця справа не є справою про банкрутство (неплатоспроможність) (п.4 ч.1 ст.8 Закону) доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Щодо розміру судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до п.п.6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Верховний Суд в ухвалі від 20.01.2025 у справі № 905/989/24 вказав, що системне тлумачення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що передбачений нею коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без урахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції. Пониження ставки судового збору застосовується щоразу при вчиненні відповідної процесуальної дії з використанням підсистеми "Електронний суд". Водночас розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється не від пониженої ставки за подання позову (із застосуванням коефіцієнта 0,8), а від звичайної ставки, що підлягала сплаті за подання позову.
Як вбачається, із вимог апеляційної скарги, скаржник оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1267/25 в повному обсязі, а тому Військовій частині НОМЕР_1 за подання апеляційної скарги на вказане рішення слід було сплатити судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп., а саме: (7 019 грн 94 коп. x 1,5% = 105 грн 30 коп., що становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому 3 028 грн x 150 % х 0,8), де 1,5% - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 3 028 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму на 2025 рік для працездатних осіб, 150% - ставка судового збору за подання апеляційної скарги, 0,8 - понижуючий коефіцієнт.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити в задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1267/25 - залишити без руху.
3. Зобов'язати скаржника - Військову частину НОМЕР_1 усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір".
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Петухов М.Г.