ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 листопада 2025 року Справа № 906/1311/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 (повний текст - 06.10.2025) у справі №906/1311/25 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення 614569,82 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.2 ст.270, ч.2 ст.271 ГПК України
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25 повернуто Військовій частині НОМЕР_1 позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення 614569,82 грн (на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України).
Обґрунтовуючи повернення позовної заяви у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично позивачем заявлено три самостійні позовні вимоги: про стягнення 38341,00 грн за договором №210, про стягнення 270146,08 грн за договором №212, про стягнення 306082,74 грн за договором №214, які позивач об'єднав в одній позовній заяві.
Також судом першої інстанції зазначено, що у даній справі підставою виникнення вимог позивача є три різні не пов'язані між собою договори підряду, які стосуються різних об'єктів, мають різну ціну та строки. Щодо кожного об'єкту складені окремі акти виконаних робіт та окремі акти перевірки фактично виконаних робіт, які позивачем подані в якості доказів, тобто факт невиконаних робіт та їх вартість за кожним договором позивач підтверджує окремими самостійними доказами.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та/або поданими доказами.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що позивачем у цій справі об'єднано у позовній заяві саме однорідні позовні вимоги у відповідності до висновків Верховного Суду, а отже, таке об'єднання не є порушенням правил об'єднання позовних вимог, передбачених ГПК України. Таким чином, повертаючи оскаржуваною ухвалою позовну заяву у цій справі, суд першої інстанції припустився порушень наведених вище норм статей 173, 174 та 236 ГПК України.
Апелянт вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що укладені з відповідачем договори є трьома різними не пов'язаними між собою договорами в контексті об'єднання позивачем разом позовних вимог, які випливають з кожного з цих договорів та з фактів невиконання таких договорів.
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Листом від 17.10.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
28.10.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України у строк до 17.11.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що 24.11.2025 до суду повернулася ухвала від 03.11.2025, адресована відповідачу на його поштову адресу, з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його поштовою адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження та забезпечення права на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Водночас, саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Крім того, ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялася до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.
Також, згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Тому, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Військовою частиною НОМЕР_1 пред'явлено позов про стягнення на його користь з ОСОБА_1 614569,82 грн збитків під час виконання Договорів про закупівлю робіт №210, №212, №214 від 23.10.21, які укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та Фізичною особою-підприємцем Богдашевською Анастасією Ігорівною.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на виконання вказаних договорів відповідач виконав роботи, які були оплачені позивачем, однак за наслідками проведеного Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства оборони України аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , в період з 28.09.2022 по 13.10.2022 виявлено відсутність виконання робіт зазначених в Актах приймання виконаних робіт та оплачених позивачем на суму 614569,82грн., про які зазначено в Актах перевірки, що завдало збитків державі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.10.2021 між сторонами укладено три Договори підряду:
- №210, за якими відповідач зобов'язався своїми силами та засобами виконати Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №161/121 (пункт технічного обслуговування та ремонту), військове містечко №161 (м.Київ);
- №212 за якими відповідач зобов'язався своїми силами та засобами виконати Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №161/162 (сховище), військове містечко №161 (м.Київ);
- №214 за якими відповідач зобов'язався своїми силами та засобами виконати Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №161/197 (сховище), військове містечко №161 (м.Київ).
При цьому умови всіх вказаних вище трьох укладених між позивачем та відповідачем договорів про закупівлю робіт, окрім об'єкту будівництва, ціни договору (вартості робіт) та строків виконання робіт, є повністю ідентичними.
Протягом листопада - грудня 2021 року позивачем та відповідачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт по всіх трьох Договорах, в яких (актах) зафіксовано перелік виконаних робіт та їх вартість. Зокрема, по об'єкту №161/121 загальна вартість виконаних будівельних робіт з витратами склала 299998,26 грн, по об'єкту №161/162 - 892497,14 грн, по об'єкту №161/197 - 916497,78 грн.
Позивач зазначає, що по об'єкту №161/121 не виконано роботи на суму 38341,00 грн, по об'єкту №161/162 не виконано роботи на суму 270146,08 грн, по об'єкту №161/197 не виконано роботи на суму 306082,74 грн.
Згідно поданого позивачем Аудиторського звіту Відділу аудиту використання бюджетних коштів Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 13.10.2022 №234/40/5 при виконанні робіт з капітального ремонту будівель спеціального призначення в 2021 році було допущено завищення обсягів робіт, які призвели до збитків державі, на загальну суму - 614,57 тис.грн. Зокрема, в результаті дослідження питання відповідності фактично виконаних робіт Підрядником (відповідачем) тим роботам, що були прийнятими та оплаченими Замовником (позивачем) за всіма трьома Договорами, встановлено завищення обсягів прийнятих та оплачених робіт, що призвело до нанесення збитків державі на загальну суму 614,57 тис.грн.
Як стверджує позивач, вказані висновки аудиту в тому числі базувалися на результатах роботи комісії, створеної для перевірки повноти виконання будівельних робіт по об'єктам капітального ремонту за 2021 рік наказом командира військової частини від 28.09.2022 №165. Зокрема, 30 вересня 2022 року зазначена комісія, яка складалась з представників Замовника (позивача), за участю Підрядника (відповідача) та Інженера технічного нагляду Липи О.М., в присутності старшого інспектора відділу аудиту капітального будівництва, фондів та земель, 2 Територіального управління внутрішнього аудиту підполковника О.Кісіля, провела обмір фактично виконаних робіт на Об'єктах у відповідності до оплачених Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2В) згідно укладених Договорів.
Результати своєї роботи комісія оформила трьома Актами перевірки фактично виконаних робіт по трьом Об'єктам від 30.09.2022, якими (актами) встановлено та зафіксовано наступне:
- згідно з Актом перевірки фактично виконаних робіт по Об'єкту №161/121 від 30.09.2022 вартість невиконаних Підрядником (Відповідачем) на об'єкті робіт складає 38341,00 грн та наводиться перелік невиконаних (частково виконаних) робіт;
- згідно з Актом перевірки фактично виконаних робіт по Об'єкту № 161/162 від 30.09.2022 вартість невиконаних Підрядником (Відповідачем) на об'єкті робіт складає 270146,08грн та наводиться перелік невиконаних (частково виконаних) робіт; ·
- згідно з Актом перевірки фактично виконаних робіт по Об'єкту № 161/197 від 30.09.2022 вартість невиконаних Підрядником (Відповідачем) на об'єкті робіт складає 306 082,74 грн. та наводиться перелік невиконаних (частково виконаних) робіт.
Копії вказаних Актів перевірки було долучено позивачем до позовної заяви.
Загальна вартість невиконаних робіт Підрядником (відповідачем) згідно з вказаними вище трьома Актами по трьом Об'єктам становить 614569,82 грн.
Вважаючи, що таким невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем робіт з ремонту будівель позивачеві завдано збитків, останній звернувся до місцевого господарського суду з позовом про відшкодування суми таких збитків, яка за доводами позивача становить відповідно 614569,82 грн та складається з сум вартості невиконаних (неналежно виконаних) робіт відповідачем на всіх трьох Об'єктах за трьома укладеними з ним Договорами.
Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, із викладеного убачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Колегія суддів також приймає до уваги, що згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 05.03.2025 у справі №911/2395/24, від 23.10.2025 у справі №922/4793/24, від 10.11.2025 у справі №910/5288/25 та інші.
Колегія суддів враховує, що надані позивачем договори будівельного підряду:
1) укладені одними і тими ж сторонами;
2) правова природа, суть та зміст договорів - однакові;
3) дата укладення договорів - однакова;
4) всі об'єкти будівництва, капітальний ремонт яких мав здійснити відповідач за договорами, знаходяться за місцезнаходженням позивача - на території військового містечка №161 (м. Київ);
5) технічний нагляд за будівництвом (капітальним ремонтом) за всіма договорами здійснювала одна і та сама особа - інженер з технічного нагляду Липа О.М.;
6) роботи відповідача за всіма договорами виконувалися і приймалися в один і той самий період - листопад - грудень 2021 року;
7) при проведенні аудиту окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 (позивача), які стосуються стану виконання капітального ремонту споруд спеціального призначення у 2021 році, перевірці підлягали виконані відповідачем роботи - за всіма трьома договорами в комплексі;
8) факти невиконання (неналежного виконання) робіт та їх вартості за всіма трьома договорами хоча і оформлені трьома окремими актами (по кожному договору відповідно), проте вказані акти - оформлені та підписані в один день (30.09.2022) та однією і тією самою комісією в одному і тому ж складі, а саме: представниками Замовника (Позивача), Підрядником (відповідачем) та Інженером технічного нагляду Липою О.М.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що укладені позивачем з відповідачем договори є трьома різними не пов'язаними між собою договорами в контексті об'єднання позивачем разом позовних вимог, які випливають з кожного з цих договорів та з фактів невиконання таких договорів, колегія суддів вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Також, колегія суддів встановила, що заявлені позовні вимоги у цій справі пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів - відшкодування збитків.
Заявлені позовні вимоги у цій справі виникли з аналогічних підстав, а саме: з трьох однакових за правовою природою, суттю та змістом (зокрема, за обсягом прав і обов'язків) договорів будівельного підряду; а також з фактів однакового за своєю суттю порушення відповідачем всіх вказаних договорів (невиконання (неналежне) виконання робіт).
Позовні вимоги у цій справі заявлені одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (при цьому і позивач, і відповідач є одними і тими самими сторонами (замовником і підрядником відповідно) за трьома укладеними між ними договорами будівельного підряду).
За таких обставин позивачем у цій справі об'єднано у позовній заяві саме однорідні позовні вимоги у відповідності до вказаних вище висновків Верховного Суду, а отже, таке об'єднання не є порушенням правил об'єднання позовних вимог, передбачених ГПК України.
Повертаючи оскаржуваною ухвалою позовну заяву у цій справі, суд першої інстанції не врахував зазначених вище висновків, чим припустився порушень наведених вище норм статей 173, 174 та 236 ГПК України.
Частина 3 статті 236 ГПК України наголошує, що судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.2 ст.2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (ч.3 ст.2 ГПК України).
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).
При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
З врахуванням наведених вище положень ГПК України та висновків Верховного Суду оскаржувана ухвала не відповідає такому завданню господарського судочинства, як своєчасне вирішення судом спорів, що, в свою чергу, суперечить меті здійснення судочинства - ефективному захисту порушених прав у даному випадку позивача.
В той же час, об'єднання позовних вимог у цій справі не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Водночас, встановивши після відкриття провадження за позовною заявою, що спільний розгляд заявлених у ній вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд не позбавлений можливості відповідно до частини шостої статті 173 ГПК України до початку розгляду справи по суті, зокрема, і з власної ініціативи роз'єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував правил об'єднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25 для розгляду суду першої інстанції.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 271, 275, 280-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/1311/25 скасувати.
3. Справу №906/1311/25 передати до Господарського суду Житомирської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 27.11.2025
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.